"22" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4561/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4561/24 за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, вул. Приморська, буд.1, с.Кароліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 04527307)
до відповідача - Приватного підприємства "Салганський паливний склад" (67772, Одеська область, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 101, код ЄДРПОУ 25430204)
про стягнення суми боргу, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
За участю представників:
Від позивача: Дзюбенко С.М.
Від відповідача: Матвійчук В.В.
Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Салганський паливний склад" про стягнення суми боргу, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Кароліно-Бугазька сільська рада, Білгород-Дністровського району, Одеської області (надалі - Позивач), яка стала правонаступником Територіальної громади смт.Затока в особі Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області звернулася з позовом до Приватного підприємства «Салганський паливний склад» (надалі - Відповідач) про:
- стягнення з Приватного підприємства «Салганський паливний склад» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області грошових коштів у розмірі 545 511,08 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот одинадцять), 08 гривень, які включають в себе борг у сумі 378 396, 67 грн., 3% річних у сумі 27 384,60 грн., інфляційні витрати у сумі 139 729,81 грн.;
- розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2007 р., між Територіальною громадою смт. Затока в особі Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада, Білгород-Дністровського району, Одеської області та Приватним підприємством «Салганський паливний склад»;
- зобов'язання Приватного підприємства «Салганський паливний склад» повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді, Білгород-Дністровського району, Одеської області земельну ділянку площ. 0,8159 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0082, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду;
- судові витрати покласти на Приватне підприємство «Салганський паливний склад».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2024р.
Ухвалою від 25.11.2024р. відкладено підготовче засідання на 23.12.2024р.
В судовому засіданні 23.12.2024р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 03.02.2025р..
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2025р.
В судовому засіданні 03.03.2025р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 10.03.2025р..
В судовому засіданні 10.03.2025р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 24.03.2025р..
В судовому засіданні 24.03.2025р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 07.04.2025р..
В судовому засіданні 07.04.2025р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 15.04.2025р..
Частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Згідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що за приписами ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, крім іншого, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом.
В свою чергу, відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, суд, керуючись ст.ст.202, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвалює, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розглянути дану справу у розумні строки.
15.04.2025р. за участю представників сторін оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 22.04.2025р.
Судом 22.04.2025 року, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 19 квітня 2007 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород Дністровського району Одеської області (далі - позивач, орендодавець, Кароліно-Бугазька сільська рада) та Приватним підприємством «Салганський паливний склад» (далі - відповідач, орендар, ПІІ «Салганський паливний склад») укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - «Договір»), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3140.
Відповідно до п.1 Договору, орендодавець надає, а орендатор приймає на підставі рішення VI сесії V скликання Затоківської селищної ради від 26 жовтня 2006 року за №147 в довгострокову оренду терміном на двадцять п?ять років земельну ділянку для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч», яка заходиться за адресою: Одеська область, смт Затока місто Білгород-Дністровський, Центральний район, вулиця Приморська.
Згідно з п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8159 гектара, в тому числі забудованих земель 0,8159 га. Відповідно пункту 3 Договору на земельній ділянці розташована база відпочинку «Світоч».
Відповідно до п.4 Договору. земельна ділянка передається в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч».
Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 250 807,66 грн..
Відповідно пункту 8 Договору, орендна плата вноситься щомісячно у сумі одна тисяча чотириста шістдесят три гривні 04 копійки без урахування ПДВ. на р/р 33210812600012. МФО 828011 код 2321, Банк УДК в Одеській області, одержувач Відділ Державного казначейства в Білгород -Дністровському районі.
Згідно з п.9 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п.10 Договору, орендна плата вноситься помісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Відповідно пункту 11 Договору, розмір орендної плати переглядається шорічно у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з п.14 Договору, цільове призначення земельної ділянки для реконструкції. екеплуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч».
Відповідно до п.24 Договору, кожна сторона зобов?язується виконувати обов?язки покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов?язків.
Позивач зазначає, що Приватне підприємство «Салганський паливний склад» не виконував належним чином свої зобов?язання за Договором починаючи із січня 2022 року, у зв?язку з чим станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість у сумі 378 396,67 грн.
Також, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, було нараховано інфляційні витрати 139 729,81 грн. та 3% річних в сумі 27 384,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Одесько області від 22.04.2025р. закрите провадження у справі в частині стягнення заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних, у зв"язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно пункту 35 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором.
Аналогічні положення містяться і в частині 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частині 1 ст.32 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач зазначає, що внаслідок таких дій Орендодавець був позбавлений прибутку у вигляді орендної плати, на який міг розраховувати, укладаючи договір. що є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Відповідно до пункту 19 Договору, після припинення дії Договору Орендар повертає Оренлодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав
Відповідно до зазначеного договору Відповідачу було передано у довгострокову оренду, терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку площею 0,8159 га, в тому числі забудованих земель 0,8159 га для реконструкції, експлуатації, та обслуговування бази відпочинку «Світоч», яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Затока, місто Білгород-Дністровський, центральний район, вулиця Приморська. На вказаній земельній ділянці розташована база відпочинку «Світоч».
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що 24 лютого 2022 р. російська федерація здійснила агресію (вторгнення) на територію України. На прикордонні території України були введені російські військові частини, а решта територій нашої країни була піддана ракетним обстрілам, а в подальшому атакам безпілотників (дронів).
Указом Президента України від 24 лютого 2024р. № 64/2022 р. № 64/22 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
Зазначена обставина унеможливила роботу Відповідача та значно ускладнила шлях до бази відпочинку «Світоч», що йому належить. В результаті цього з 2022 р. і до сьогоднішнього часу на базі відпочинку не було відпочиваючих осіб, а відповідач не працює.
21 травня 2022р. сумісним наказом № 9, військової частини НОМЕР_1 та Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) заборонено перебування осіб, окрім тих, що виконують військові спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області на час дії воєнного стану до його скасування припинення, або до видачі окремого наказу, враховуючи те, яка з цих подай настане раніше.
14 червня 2022 р. п.2.4. розпорядження Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) № 334/А-2022 «Про вжиття заходів щодо заборони відвідування пляжних зону межах прибережної смуги Чорного моря» коменданту Одеської області необхідно здійснити заходи, що обмежать або унеможливлять доступ населення до пляжних зон у межах прибережної смуги Чорного моря (перекриття, загородження доріг, проходів, мостів та ін.).
Органами місцевого самоврядування у відповідності до вищевказаного наказу № 9, від 21 травня 2022 р. та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) № 334/А-2022, від 14 червня 2022 р. введено обмеження, які унеможливлюють перебування громадян на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Кароліно - Бугазької сільської територіальної громади на час дії воєнного стану до його скасування/ припинення, або до видачі окремого розпорядження, враховуючи те, яка з цих подій настане раніше.
Також, встановлені обмеження Наказами № 16, від 12 серпня 2023 р. і № 30 від 16 жовтня 2023 р. Одеської обласної державної (військової) адміністрації і Оперативно -стратегічного угрупування військ «Одеса» «Про встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану».
Розпорядженням Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 травня 2024 р. № 42, обмежено перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади в умовах правового режиму воєнного стану.
Також, відповідно до протоколу 1 К-Бугаз мешканцям та іншим цивільним особам села Кароліго-Бугазта та селища Затока заборонити перебування на пляжних зонах у межах пребережної захисної смуги Чорного моря на території Кароліно-Бугазької громади.
Власникам (користувачам) приміщень закладів відпочинку, суб'єктам господарювання у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності Кароліно-Бугазької територіальної громади, об'єкти яких є прилеглими до пляжної зони або мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, заборонити організацію господарської діяльності, якщо така діяльність створює передумови або пряму можливість перебування на відпочинку відвідувачів їх закладів на пляжній зоні у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.
Таким чином відповідач наполягає, що з 24 лютого 2022 р. і до цього часу на базі відпочинку «Світоч», що належить Відповідачу не відпочила ні одна особа, що повністю позбавило Відповідача доходів від цього виду діяльності.
Спірна земельна ділянка передана відповідачу в оренду строком на 25 років - до 2032 р. на підставі договору оренди від 19.04.2007. Земельна ділянка передана відповідачу в оренду з конкретним цільовим призначенням - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч» (п. 4 договору оренди від 19.04.2007), яка вже знаходилась на ділянці на момент передачі її в оренду - про що прямо вказано у п.3 договору оренди від 19.04.2007.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, База відпочинку належить на праві власності саме відповідачу, а саме - Відомості з державного реєстру речових прав на об'єкт реєстраційний номер 579316951103, 100% спірної ділянки, переданої в оренду, становлять саме забудовані землі - про це вказано у п. 2 договору оренди від 19.04.2007.
Таким чином, предметом спірного договору оренди є земля, на якій розташоване нерухоме майно, що належить саме відповідачу на праві приватної власності - і саме цей факт став причиною і підставою для укладення договору оренди від 19.04.2007.
За змістом статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Однак, враховуючи обставини цієї справи, вимога про зобов'язання відповідача «повернути» спірну земельну ділянку є об'єктивно невиконуваною: таке повернення можливе лише «на папері», але не фактично.
Згідно правових висновків, що містяться у постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Як зазначено у постанові ВП ВС від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19,у разі правомірного знаходження на земельній ділянці належного особі на праві власності об'єкта нерухомості надання цієї ділянки в оренду іншим особам неможливе.
З урахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у разі наявності в особи права власності саме на об'єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об'єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у частині першій статті 93 ЗК України.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом частин третьої, четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 та частини другої статті 651 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зі спору про розірвання договору оренди землі, на яку також посилається і скаржник).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття "істотності порушення договору" законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Суд враховуючи критерій "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, суд дійшов правильного висновку про недоведеність критерію істотності допущеного відповідачем порушення умов договору оренди як підстави його розірвання згідно із частиною другою статті 651 ЦК України, адже розірвання договору оренди землі дійсно неминуче призведе до втрати певної частини відповідного доходу бюджету територіальної громади.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 922/1317/22.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Водночас колегія суддів констатувала, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Вказавши на наявність порушення відповідачем договірних зобов'язань, про які стверджував позивач, суд також врахував загальновідомі обставини, як те, що спір виник під час широкомасштабної воєнної агресії Російської Федерації на територію України, розірвання договору оренди землі не буде сприяти цілям досягнення "справедливого балансу" між інтересами сторін, оскільки збереження орендних правовідносин на час широкомасштабної воєнної агресії Російської Федерації, на переконання суду, буде свідчити про більш раціональне використання земельної ділянки, зокрема як джерела доходу місцевого бюджету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області .
За таких обставин суд, враховуючи критерій "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дійшов висновку про недоведеність позивачем істотності допущеного порушення умов договору оренди як підстави його розірвання згідно із частиною другою статті 651 ЦК України (Постанова КГС ВС від 17.04.2024р. Справа № 922/1626/23).
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Згідно з п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8159 гектара, в тому числі забудованих земель 0,8159 га. Відповідно пункту 3 Договору на земельній ділянці розташована база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до п.4 Договору. земельна ділянка передається в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч».
Згідно з п.14 Договору, цільове призначення земельної ділянки для реконструкції. екеплуатації та обслуговування бази відпочинку «Світоч».
База відпочинку "Світоч" є об"єктом нерухомого майна, власником якої є відповідач приватне підприємство "Салганський паливний склад". Дана обставина визнається позивачем, та підтверджується належними документами, доказами, доданими до позовної заявви самим позивачем. (т.1, а.с.46-47, - Відомості з державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 579316951103, тип об"єкта - база відпочинку "Світоч", тип речого права -право власності, розмір частки 1/1, власник приватне підприємство "Салганський паливний склад", код ЄДРПОУ 25430204)
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України к
ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Кароліно-Бугазька сільська рада, Білгород-Дністровського району, Одеської області (надалі - Позивач), яка стала правонаступником Територіальної громади смт. Затока в особі Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області звернулася з позовом до Приватного підприємства «Салганський паливний склад» (надалі - Відповідач) про:
- стягнення з Приватного підприємства «Салганський паливний склад» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області грошових коштів у розмірі 545 511,08 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот одинадцять), 08 гривень, які включають в себе борг у сумі 378 396, 67 грн., 3% річних у сумі 27 384,60 грн., інфляційні витрати у сумі 139 729,81 грн.;
- розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 квітня 2007 р., між Територіальною громадою смт. Затока в особі Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада, Білгород-Дністровського району, Одеської області та Приватним підприємством «Салганський паливний склад»;
- зобов'язання Приватного підприємства «Салганський паливний склад» повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді, Білгород-Дністровського району, Одеської області земельну ділянку площ. 0,8159 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0082, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду;
- судові витрати покласти на Приватне підприємство «Салганський паливний склад».
Разом з тим, до суду від відповідача надійшли докази повної оплати суми грошових позовних вимог загальною сумою 545 511,08 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот одинадцять), 08 гривень, які включають в себе борг у сумі 378 396, 67 грн., 3% річних у сумі 27 384,60 грн., інфляційні витрати у сумі 139 729,81 грн.; сплати судового збору в розмірі 11 555 грн.
Даний факт відповідачем не оспорюється.
Крім того, 29.01.2025р. позивач подав до суду заяву про долучення доказів про повну оплату відповіачем усіх грошових вимог позивача, у тому числі позивач надав довідку відділу фінансів Кароліно-Бугазької сільської рада, від 07.01.2025р. № 01-13/24, де зазначено, що станом на 07.01.2025р. за відповідачем обліковується переплата орендної плати за спірним договором оренди земельної ділянки площею 0,8159 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0082, в сумі 46 431,51 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, вул. Приморська, буд.1, с.Кароліно-Бугаз, Овідіопольський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 04527307) до Приватного підприємства "Салганський паливний склад" (67772, Одеська область, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 101, код ЄДРПОУ 25430204) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано суддею 23 квітня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна