79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.04.2025 Справа № 914/2309/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом першого заступника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів
в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ», м. Дрогобич, Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівського комунального підприємства «Ратуша-сервіс», м. Львів
про стягнення 190000,00 грн.
за участю представників:
прокурор: Цинайко Н.І.;
від позивача: Кулик А.Я.;
від відповідача: Петрінець Р.Б.;
від третьої особи: не з'явився.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ» про стягнення 190000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024, справу №914/2309/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою суду від 25.09.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 23.10.2024. Одночасно, згаданою ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство «Ратуша-сервіс».
07.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 07.10.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24273/24).
11.10.2024 засобами поштового зв'язку від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№24785/24).
14.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.10.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 23.10.2024 о 13:30 год та усіх наступних судових засідань у справі №914/2309/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№24909/24).
Ухвалою від 16.10.2024 суд задовільнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/2309/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
23.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.10.2024) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№25654/24).
Ухвалою від 23.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 23.10.2024, суд відклав підготовче засідання на 20.11.2024 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/2309/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 20.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 20.11.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 18.12.2024 та задовольнив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/2309/24 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.
16.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.12.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№30314/24).
17.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.2.2024) від прокурора надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№30559/24).
18.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.2.2024) від прокурора надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про долучення доказів (вх.№30565/24).
18.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.12.2024) від представника третьої особи надійшли пояснення у справі (вх.№30665/24).
Ухвалою від 18.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 18.12.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.01.2025.
23.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.12.2024) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№30917/24).
Судове засідання 22.01.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 22.01.2025 по 28.01.2025 включно.
Ухвалою від 29.01.2025 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 19.02.2025.
19.02.2025 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4456/25).
Ухвалою від 19.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 19.02.2025, суд відклав розгляд справи по суті на 19.03.2025.
25.03.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.03.2025) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№7725/25).
Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці з 26.03.2025 по 28.03.2025 включно, судове засідання 26.03.2025 не відбулося.
Ухвалою від 31.03.2025 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 23.04.2025.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 31.03.2025) від прокурора надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача (вх.№8286/25).
22.04.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.04.2025) від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№10368/25).
У судове засідання 23.04.2025 з'явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник позивача. Заяви, клопотання від позивача до суду не надходили. Заявлені позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, відповідач до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні таких.
У судове засідання 23.04.2025 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не з'явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від третьої особи до суду не надходило.
У судовому засіданні 23.04.2025 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 23.04.2025, суд ухвалив рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи прокурора.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог прокурор повідомляє про те, що ухвалою ЛМР №1981 від 17.02.2022 затверджено Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 року. У подальшому, ЛМР рядом інших ухвал було внесено зміни до ухвали ЛМР №1981 від 17.02.2022.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1451 від 19.12.2023 «Про передачу матеріально-технічних засобів», на виконання Програми заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки», доручено ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю та подальшу безоплатну передачу військовій частині НОМЕР_1 матеріально-технічні засоби згідно з додатком, а саме: 3 шт. атидронних мобільних, тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3». На виконання вищезгаданих ухвал, ЛКП «Ратуша-сервіс» було проведено закупівлю UA-2023-12-22-009304-а. За результатами проведення закупівлі у виді відкритих торгів з особливостям між ЛКП «Ратуша-сервіс» та ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» 10.01.2024 укладено договір поставки №10/01-234. Актом прийому-передачі від 15.02.2024 ЛКП «Ратуша-сервіс» передала на безоплатній основі військовій частині НОМЕР_1 3 шт. антидронних, мобільних, тридіапазонних переносних комплекси спрямованого захисту «Piranha SF-3».
Однак, підставою звернення прокурора із заявленими позовними вимогами стало те, що всупереч вимогам податкового законодавства, а саме: пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання такого товару звільнені від оподаткування ПДВ, при укладенні між ЛКП та ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024 про закупівлю 3 шт. антидронних мобільних, тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3», до пункту договору 3.1 сторонами було включено суму ПДВ у розмірі 190000,00 грн, яку безпідставно отримано ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» за постачання вказаних антидронних комплексів.
Таким чином, прокурор вважає, що договір поставки №10/01-24 від 10.01.2024, укладений між ЛКП «Ратуша-сервіс» та ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» в частині врахування до загальної суми договору 190000,00 грн ПДВ суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
У зв'язку із наведеним вище, на думку прокурора з бюджету Львівської міської територіальної громади безпідставно витрачено грошові кошти у розмірі 190000,00 грн, а відтак, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, останній просить суд стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету 190000,00 грн сплачено ПДВ.
У відповіді на відзив (вх.№24785/24 від 11.10.2024) прокурор зазначає про те, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються доказами, що долучені до позовної заяви.
Відтак, прокурор покликається на Статут ЛКП «Ратуша-сервіс», який передбачає, що фінансування підприємства формується за рахунок місцевого бюджету, а відтак, закупівля 3 шт. антидронних мобільних, тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3» здійснення за кошти ЛМР.
Крім того, прокурором звернено увагу на те, що рішенням виконавчого комітету ЛМР ЛКП «Ратуша-сервіс» створене відповідно до чинного законодавства, що діє на підставі Статуту, а відтак, таке підприємство підлягало залученню у цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Прокурором також відхиляються доводи відповідача в частині того, що останній не був обізнаний про те, що кінцевим споживачем є Збройні Сили України та відповідний товар був придбаний ЛКП «Ратуша-сервіс» для потреб військової частини. Однак, згідно електронної системи публічних закупівель «Prozzorro», оголошення, що розміщено ЛКП «Ратуша-сервіс» містить вказівку на те, що така закупівля забезпечує потреби держави або територіальної громади згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Відтак, прокурор наголошує на тому, що передбачений сторонами договору обсяг закупівлі був визначений ними з урахуванням потреб замовника на період воєнного стану, про що також свідчать умови такого договору, який укладено сторонами з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Оскільки, відповідач отримав від ЛКП «ратуша-сервіс» суму ПДВ попри те, що постачання товару за договором №10/01-24 від 10.01.2024 звільнено від оподаткування ПДВ, прокурор вважає, що це вказує на наявність умов для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення, а саме збільшення майна в однієї особи (відповідача) та втрати цього майна іншою особою (ЛМР), що перебуває в причинному зв'язку, за відсутності достатньої правової підстави для включення суми ПДВ у вартість товару.
Крім того, прокурор також зауважив на те, що реєстрація ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» податкової декларації не змінює факт протиправного включення ПДВ до ціни договору №10/01-24 від 10.01.2024 та безпідставного набуття відповідачем грошових коштів за рахунок позивача.
Таким чином, позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Аргументи позивача.
Позивач письмових пояснень по суті спору суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача щодо заявлених прокурором позовних вимог не заперечив, просив суд задовольнити такі з підстав, викладених у позовній заяві.
Аргументи відповідача.
У своєму відзиві на позовну заяву (вх.№24273/24 від 07.10.2024) відповідач зазначає, що позиція прокурора ґрунтується на доводах, що відповідач разом з ЛКП «Ратуша-сервіс» при укладенні договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024, а також під час проведення оплати за раніше згаданим договором, протиправно домовились про ціну за 3 шт. антидронних мобільних тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3» з урахуванням суми ПДВ, як наслідок, з статутного капіталу ЛКП «Ратуша-сервіс» безпідставно витрачено частину коштів на придбання вказаного товару.
Також відповідач не погоджується з думкою прокурора в частині покликання на включення ПДВ в ціну товару, що є, насамперед, порушенням пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Відтак, відповідач вважає, що згадана позиція прокурора не підтверджується ні нормами чинного законодавства, ні обставинами справи, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним пункту 3.1. договору №10/01-24 від 10.01.2024 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а відтак, така умова була узгоджена сторонами та входить у ціну договору.
Одночасно, відповідач також не погоджується щодо визначення прокурором статус ЛКП «Ратуша-сервіс» як третьої особи, адже ЛКП «Ратуша-сервіс» є стороною договору та повинно мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цього правочину, але й можливими допущеними ним порушеннями при його укладенні. Оскільки правовідносини у цій справі безпосередньо стосуються прав та обов'язків осіб, які є сторонами договору, зокрема ЛКП «Ратуша-сервіс», такий спір не може бути розглянутий щодо сторони договору як третьої особи, яка в такій ситуації має бути співвідповідачем. Щодо твердження прокурора, що ЛМР виділено 1140000,00 грн на закупівлю 3 шт. антидронних мобільних тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3» і така закупівля здійснена за кошти місцевого бюджету , відповідач наголосив на тому, що прокурором не долучено до матеріалів справи відповідні докази.
Враховуючи вище наведене, відповідач доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з нього надмірно сплачених коштів у розмірі 190000,00 грн на користь позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідачем також скеровано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№25654/24 від 23.10.2024), у яких ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» покликається на те, що умовами договору не визначено кінцевого отримувача товару, що відноситься до пільгової категорії відповідно до п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Також відповідач зазначив про те, що ним не було отримано сертифікатів кінцевого споживача перед здійсненням господарської операції з постачання товару.
Таким чином, відповідач вважає доводи прокурора безпідставними щодо включення до ціни товару ПДВ у розмірі 190000,00 грн.
Аргументи третьої особи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача скерувала на адресу суду пояснення щодо позову та відзиву (вх.№30665/24 від 18.12.2024), у яких позовні вимоги не визначала та зазначила про те, що не заперечує щодо факту укладення між нею та відповідачем договору №10/01-24 від 10.01.2024 про закупівлю електронних бойових комплексів та засобів радіоелектронного захисту. У подальшому, ЛКП «Ратуша-сервіс» зверталась до ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» з претензією, у якій просила повернути нараховану на підставі договору та сплачену ЛКП «Ратуша-сервіс» суму ПДВ в загальному розмірі 1526666,66 грн (з урахуванням того, що між третьою особою та відповідачем укладено ряд договорів за результатами публічних закупівель).
Також третя особа повідомила суду про те, що головним державним фінансовим інспектором відділу контролю в галузі оборони в правоохоронних органах та органах влади Західного офісу Держаудитслужби в акті від 13.08.2024 №131308-24/8 перевірки закупівель, проведених ЛКП «Ратуша-сервіс» за період з 25.12.2023 по 31.07.2024 виявлено порушення, насамперед, згідно п.п. 5 п. 32 пдр. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
З урахування вище зазначеного, ЛКП «Ратуша-сервіс» просить суд взяти до уваги положення податкового законодавства та врахувати, що на момент виникнення податкових зобов'язань за договором №10/01-24 від 10.01.2024 були відсутні підстави для застосування такої пільги, а саме - сертифікат кінцевого споживача, який було отримано підприємством лише 13.09.2024.
На думку третьої особи, вона не порушила вимог податкового законодавства щодо сплати ПДВ за отримані товари та не допустила порушень законодавства України при проведенні закупівлі, укладенні договорів та проведенні розрахунків за ними.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
17.02.2022 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1981, якою затверджено Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки (надалі - Програма №1981), яка визначає правові, організаційні, фінансові засади реалізації цілей завдань національного спротиву, захисту цілісності та суверенітету України, утвердження громадської ідентичності в межах Львівської міської територіальної громади. Вказану Програму міська рада затвердила, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про основи національного спротиву».
Метою Програми є розвиток цілісної політики підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву шляхом, зокрема, підтримання мобілізаційної готовності підрозділів територіальної оборони, на рівні необхідному для виконання завдань за призначенням, а також забезпечення життєдіяльності батальйону територіальної оборони та штабу району територіальної оборони (підпункти 2.1.3 та 2.1.4 Програми №1981).
Серед завдань Програми є, зокрема, матеріально-технічне забезпечення баз пункту управління штабу району територіальної оборони та батальйону територіальної оборони та матеріально-технічне забезпечення добровольчих формувань Львівської міської територіальної громади, стрілецьких клубів, полігонів (підпункти 2.2.4 і 2.2.5 Програми №1981).
Згідно додатку до Програми №1981, відповідальними за виконання вказаних завдань є Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони, ЛКП «Ратуша-сервіс» та КП «Адміністративно-технічне управління».
Як зазначено в пункті 4.1 Програми №1981 її фінансування здійснюється коштом видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.
Ухвалами №185 від 18.03.2022, №433 від 21.06.2022, №602 від 01.08.2022, №696 від 19.08.2022, №786 від 08.09.2022, №825 від 16.09.022, №2917 від 02.03.2023, №3717 від 23.08.2023, №3883 від 28.09.2023, №3969 від 02.11.2023 внесено зміни до ухвали ЛМР від 17.02.2022 №1981.
На виконання Програми №1981 виконавчим комітетом ЛМР прийнято Рішення №1451 від 19.12.2023 «Про передачу матеріально-технічних засобів» (надалі - Рішення №1451 від 19.12.2023), яким доручено ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю та подальшу безоплатну передачу військовій частині НОМЕР_1 матеріально-технічних засобів згідно з додатком, а саме: 3 (три) антидронних мобільних, тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3».
Зазначене Рішення №1451 від 19.12.2023 виконавчий комітет прийняв, враховуючи лист військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 №4495 (зареєстрованого у ЛМР 11.12.2023 за №1.4-41630-001), у якому командування військової частини НОМЕР_1 просило здійснити підготовку військовослужбовців для подальшого відрядження у зону бойових дій, а відтак, просило про надання трьох мобільних груп ППО для ефективного захисту повітряного простору Львова та Львівської області від ворожих атак дронів-камікадзе «Shahed 136».
22.12.2023 на сайті Prozorro ЛКП «Ратуша-сервіс» оприлюднило Оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-12-22-0009304-а щодо закупівлі антидронних мобільних три діапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3» згідно коду за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:35730000-0: електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту.
Згідно цього оголошення очікувана вартість предмета закупівлі становить 1140000,00 грн; кінцевий строк тендерних пропозицій - 01.01.2024; строк поставки товару - 31.01.2024.
Як встановлено судом, участь у закупівлі взяв лише відповідач - ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ», який є виробником цих комплексів і з котрим було укладено договір поставки №10/01-24 від 10.01.2024.
До матеріалів позовної заяви також було долучено копію Статуту Львівського комунального підприємства «Ратуша-сервіс» у новій редакції, що затверджений рішенням виконкому від 26.03.2024 №453 (надалі - Статут ЛКП «Ратуша-сервіс»).
Відповідно до пункту 1.1. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс», Львівське комунальне підприємство «Ратуша-сервіс» (надалі - підприємством, третя особа) створене Львівською міською радою (надалі - власник) відповідно до ухвали міської ради від 09.04.1998 №4 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» та розпорядження Львівського міського голови від 17.01.2000 №18 «Про реорганізацію господарського відділу департаменту організаційного та інформаційного забезпечення у Львівське комунальне підприємство «Ратуша-сервіс» та підпорядковане виконавчому комітету Львівської міської ради, що є представником Власника - Львівської міської територіально громади, і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство (надалі - Уповноважений орган).
Пунктом 3.6. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському суді та інших юрисдикційних органах.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є комунальною власністю Львівської міської ради і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Згідно з п. 8.2. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» для здійснення фінансово-господарської діяльності власник наділяє підприємство статутним капіталом у розмірі 353310458,54 грн, який формується оборотними і необоротними активами.
Власник має право власності на статутний капітал, включаючи права на управління, отримання відповідно частки прибутку підприємства, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства (п. 8.3. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс»).
Відповідно до п. 8.4. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс», виконавчий комітет Львівської міської ради здійснює передачу оборотних і необоротних активів від одного комунального підприємства до іншого, а також передачу оборотних і необоротних активів від Уповноваженого органу до підпорядкованого комунального підприємства.
Пунктом 9.1. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» передбачено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є чистий прибуток.
Згідно з пунктом 9.2. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс», частка чистого прибутку Підприємства, яка вилучається до бюджету Львівської міської територіальної громади, визначається власником згідно з чинним законодавством та визначається у фінансовому плані підприємства. Частка чистого прибутку, що залишається після вилучення до бюджету, є власністю підприємства та використовується ним для господарської та фінансово-інвестиційної діяльності.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є у тому числі кошти, отримані з бюджету Львівської міської територіальної громади на виконання державних чи місцевих програм, затверджених у встановленому законодавством порядку, чистий прибуток, амортизаційні відрахування, кредити та інші кошти, передбачені чинним законодавством (п. 9.4. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс»).
Відповідно до пункту 9.5. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс», відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами у всіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі договорів.
Відтак, 10.01.2024 між Львівським комунальним підприємством «Ратуша-сервіс» (надалі - покупець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ» (надалі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №10/01-24 (надалі - договір).
Згідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (надалі - товар). (за ДК:021:2015: Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту), а покупець - прийняти й оплатити його на умовах передбачених даним договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору кількість, асортимент, номенклатура і ціна товару, визначається у специфікації яка є невід'ємною частиною даного договору. За згодою сторін в додатках та специфікації до договору можуть бути вказані додаткові умови, а також інші умови виникнення та виконання обов'язків по договору.
Постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого має відповідати державним стандартам і технічним умовам (п. 2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору становить 1140000,00 грн (один мільйон сто сорок тисяч гривень) - «з ПДВ» та складає загальну вартість поставлених та оплачених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікації та рахунків.
Згідно пунктів 3.2.- 3.3. договору розрахунки за поставлений товар проводяться покупцем відповідно до виставлених рахунків постачальника. Оплата проводиться покупцем протягом 5-ти календарних днів, у безготівковій формі, на банківський рахунок постачальника, після отримання товару (його партії) на склад покупця (м. Львів, пл. Ринок 1).
Крім того, відповідно до п. 3.5. договору кожна сторона самостійно несе відповідальність за сплату всіх податків та зборів згідно чинного законодавства України.
Передача товару на склад покупця здійснюється за супровідними документами (п. 4.4. договору).
Відповідно до пункту 4.6. договору датою передачі товару є дата розвантаження та прийняття товару, одержаного покупцем за накладною від постачальника.
Пунктами 4.7.- 4.8. договору сторони погодили, що товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником покупцю. Повернення товару на склад постачальника здійснюється протягом одного календарного місяця тільки за умов зазначених в п. 4.5. договору.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, розраховуватись за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з накладною; одержувати товар за умовами цього договору.
Згідно пункту 9.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2024 року включно, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що істотні умови цього договору не змінюються до повного виконання зобов'язань сторонами крім випадків, передбачених п. 19 постанови Кабінету міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (зі змінами).
Специфікацією до договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024 визначено, що товаром є антидронний мобільний три діапазонний переносний комплекс спрямованого захисту «Piranha SF-3» у кількості 3 (три) штуки за ціною без ПДВ 316666,67 грн за одиницю товару (380000,00 грн - ціна за одиницю з урахуванням ПДВ). Загальна вартість товару становить 1140000,00 грн з ПДВ.
До матеріалів справи також долучена копія видаткової накладної №8 від 31.01.2024, згідно якої відповідач на виконання умов договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024 передав ЛКП «Ратуша-сервіс» антидронний мобільний, три діапазонний переносний комплекс спрямованого захисту «Piranha SF-3» у кількості три одиниці на загальну суму 1140000,00 грн з урахуванням ПДВ.
Третя особа здійснила оплату за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №150 від 19.02.2024 на суму 1140000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за антидроні мобільні комплекси рах №10 від 31.01.24р дог №10/01-24 від 10.01.24р Торги проводили UA-2023-12-22-009304-а ПДВ 20% - 190000,00 грн».
Відповідно до акта приймання-передачі від 15.02.2024 ЛКП «Ратуша-сервіс» передала безоплатно військовій частині НОМЕР_1 товар: антидронний мобільний три діапазонний переносний комплекс спрямованого захисту «Piranha SF-3» у кількості трьох одиниць на загальну суму 1140000,00 грн з урахуванням 190000,00 грн ПДВ, а військова частина НОМЕР_1 прийняла такий товар.
Згідно сертифіката кінцевого користувача (споживача) №4138/100124 від 13.09.2024, ЛКП «Ратуша-сервіс» передало придбані антидронні мобільні тридіапазонні переносні комплекси спрямованого захисту «Piranha SF-3» у кількості трьох одиниць військовій частині НОМЕР_1 для боротьби з тероризмом відповідно до закону та/або здійснення заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Враховуючи факт поставки товару, відповідач видав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №8 від 31.01.2024, в якій відобразив суму податкових зобов'язань у розмірі 190000,00 грн.
Відповідачем до матеріалів справи була долучена копія Ака №49683/13-01-07-07/43260234 від 22.11.2024, який складений Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Згаданою перевіркою був охоплений період з 01.01.2024 по 30.09.2024.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься копія Акта №131308-24/8 від 13.08.2024, складеного Державною аудиторською службою Західного офісу Держаудитслужби щодо закупівель, зокрема, UA-2023-12-22-009304-а «Рушниця-антидрон», яка була проведена ЛКП «Ратуша-сервіс» за період з 25.12.2023 по 31.07.2024.
Відповідно до висновків, зроблених у Розділі 3 Акта №131308-24/8 від 13.08.2024, ЛМК «Ратуша-сервіс» закуплено Антитронні комплекси по захисту дронів «Piranha-5HAD-R(RA)» та Рушниці-антидрони «Piranha SF-3» за завищеною вартістю в сумі 703333,33 грн, чим не дотримано вимоги підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу та ст. 224-225 Господарського кодексу є збитками завданими комунальному підприємству на вказану суму.
Прокуратура зазначає, що порушення бюджетного законодавства внаслідок безпідставної сплати податку на додану вартість за рахунок бюджетних коштів, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави. За таких обставин прокурор просить суд стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету грошові кошти у сумі 190000,00 грн.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Галицька окружна прокуратура міста Львова 08.08.2024 звернулась до Львівської міської ради із запитом про надання інформації та матеріалів (в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») за №14.50/97-7729ВИХ-24, у якому повідомила про те, що нею встановлюються підстави для застосування заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері бюджетних відносин на території міста Львова. З метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, прокурор звернувся з проханням до Львівської міської ради щодо надання інформації та належним чином засвідчених копій документів, що визначені прокурором. Одночасно, згаданим запитом прокурор повідомив про те, що у разі встановлення правових підстав ним будуть вживатися заходи представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, першим заступником Галицької окружної прокуратури міста Львова 08.08.2024 також скеровувався запит №14.50/97-7730ВИХ-24 на адресу ЛКП «Ратуша-сервіс» про надання інформації та матеріалів (у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
08.08.2024 ЛКП «Ратуша-сервіс» надала виконуючому обов'язки керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова відповідь за №110205-вих-113885 про те, що ЛКП «Ратуша-сервіс» скерувало на адресу ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» претензію щодо повернення нарахованої та сплаченої ЛКП суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1526666,66 грн. З урахуванням, що фінансування Програми здійснюється за рахунок державного бюджету (ЛМР), а від ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» у добровільному порядку не повернуло сплачену суму ПДВ, ЛКП «Ратуша-сервіс» просило прокурора здійснити представництво його інтересів в суді з метою економії бюджетних коштів.
09.08.2024 Виконавчий комітет Львівської міської ради надав відповідь №11-вих-114696 на запит прокурора, у якому зазначив про те, що придбання обладнання та предметів для діючих військових підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України з надзвичайних ситуацій, Львівського комунального підприємства «Муніципальна обрядова служба», Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та інших здійснюється в межах видатків Програми заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 17.02.2022 №1981. Розділ четвертий передбачає фінансування цієї Програми коштом видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України (пункт 4.1. Програми).
15.08.2024 Галицькою окружною прокуратурою міста Львова зареєстровано відповідь ЛКП «Ратуша-сервіс» за № 6133-24, згідно якого ЛКП «Ратуша-сервіс» не здійснювало ініціювання питання щодо повернення надмірно сплачених коштів ПДВ у судовому порядку.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18 а також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частково державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У даному випадку, прокурор звертається з позовом з метою захисту інтересів держави в особі Львівської міської ради, так як такий орган наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю їх використання розпорядниками нижчого рівня, в тому числі, Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони ЛМР.
Щодо підстав позову.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у ній є матеріально-правові вимоги прокурора, заявлені в інтересах Львівської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ» 190000,00 грн, що становить суму ПДВ включену до вартості антидронних мобільних три діапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3» на підставі договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024 року.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що вказані кошти ТОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» набуло за відсутності достатньої правової підстави, оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який набув чинності 03.05.2023, операції з постачання згаданих комплексів повинні були здійснюватися без сплати ПДВ.
Матеріально-правовими підставами позовних вимог є положення статті 1212 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язання осіб з безпідставного набуття та збереження майна.
Як вбачається з договору поставки №10/01-24 від 10.01.2024 предметом поставки виступали три одиниці антидронних мобільних, три діапазонних переносних комплексів спрямованому захисту «Piranha SF-3».
Код поставленого товару за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:35730000-0: електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що поставлений товар класифікується згідно УКТ ЗЕД у товарній позиції 8543 «Машини та апаратура електричні, що мають індивідуальні функції».
Станом на момент укладення договору №10/01-24 від 10.01.2024, чинна редакція пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачала дві підстави звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України портативних радіоелектронних засобів виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронових рушниць), що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД.
До цих підстав відносилися такі:
1) Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі»(підпункт 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України);
2) Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель(підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Заперечуючи позовні вимоги, ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» покликається на те, що покупцем за договором виступало ЛКП «Ратуша-сервіс», яке є комунальним підприємством, утвореним органом місцевого самоврядування, а тому не є державним замовником в розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі».
Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки умова, щоб покупець був державним замовником в розумінні норм Закону України «Про оборонні закупівлі» є необхідною для звільнення від ПДВ операцій з постачання на митній території України портативних радіоелектронних засобів виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам (антидронових рушниць) лише на підставі підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи, у позовній заяві прокурор покликається на режим звільнення спірної операції від оподаткування ПДВ, який встановлено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Водночас, згідно цього підпункту статус покупця товару не є умовою для застосування режиму звільнення спірної операції від оподаткування ПДВ.
При цьому, за змістом наведеного підпункту такими умовами є:
1) товари (у тому числі товари оборонного призначення) повинні належати до категорії товарів, що класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України;
2) кінцевим отримувачем таких товарів (у тому числі товарів оборонного призначення) відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору повинно бути визначено:
- правоохоронні органи;
- Міністерство оборони України;
- Збройні Сили України та інші військові формування;
- добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України;
- інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України;
- підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.
Такий висновок суду, насамперед, підтверджується наданою ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» Індивідуальною податковою консультацією ДПС України №4489/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 16.09.2024.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач покликається на те, що на момент укладення договору №10/01-24 від 10.01.2024 були відсутні сертифікати кінцевого споживача, а умовами договору не визначено кінцевого отримувача товару з числа осіб, що зазначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. А тому спірна операція підлягала оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором долучена копія Сертифіката кінцевого користувача (споживача) №4138/100124 від 13.09.2024, кінцевим споживачем спірних антидронних мобільних тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту Piranha SF-3 в є військова частина НОМЕР_1 . Відтак, зважаючи на те, що договір поставки №10/01-24 був укладений 10.01.2024, а Сертифікат кінцевого користувача (споживача) підписаний 16.09.2024, суд доходить висновку про те, що такий видано після укладення договору №10/01-24, здійснення відповідачем поставки спірних антидронних комплексів та проведення з ним розрахунків за цю поставку.
Аналіз умов самого договору №10/01-24 від 10.01.2024 теж свідчить, що у ньому не визначено кінцевого отримувача товару, з числа осіб, що зазначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
За загальним правилом, передбаченим підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за описаної ситуації режим звільнення спірної операції від оподаткування ПДВ не застосовується. Однак, виходячи з інших обставин, що мають місце в даній справі (про які буде вказано нижче), це правило не підлягає застосуванню, оскільки незазначення у договорі №10/01-24 кінцевого споживача товару зумовлено, у тому числі, недобросовісною поведінкою відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, укладенню договору №10/01-24 від 10.01.2024 передувало звернення військової частини НОМЕР_1 до голови Львівського міського голови (№4495 від 08.12.2023), у якому остання просила про надання спірних антидронних комплексів у вигляді благодійної допомоги для забезпечення обороноспроможності держави та підтримання бойової спроможності ВЧ НОМЕР_1 , у складі підрозділів якої несуть службу мешканці Львівської міської територіальної громади.
19.12.2023 на підставі вище згаданого листа Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1451, якими вирішено доручити ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю та подальшу безоплатну передачу військовій частині НОМЕР_1 матеріально-технічних засобів, а саме 3 (три) рушниці-антидрон 2,4 МГц, 5,8 ГГц (антидронних мобільних, тридіапазонних переносних комплексів спрямованого захисту «Piranha SF-3», що призначені для знешкодження ворожих БПЛА та дронів.
У свою чергу, ЛКП «Ратуша-сервіс» вирішило здійснити закупівлю антидронних комплексів шляхом проведення відкритих торгів UA-2023-12-22-009304-а, про що 22.12.2023 оприлюднило оголошення на інформаційні платформі «Prozorro».
Як вбачається з офіційного сайту «Prozorro», на ньому розміщено розділ «Інформація про предмет закупівлі» у якому, серед іншого вказано, що закупівля здійснюється на виконання рішення Виконавчого комітету ЛМР №1451 від 19.12.2023, ухвали Львівської міської ради №1981 від 17.02.2022 «Про затвердження Програми заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки» і для передачі військовій частині ЗСУ.
На підставі даних офіційного сайту «Prozorro» та доказів долучених відповідачем до матеріалів справи судом встановлено, що вказану інформацію ЛКП «Ратуша-сервіс» розмістило лише на інформаційній платформі «Prozorro» і не внесло до проекту договору поставки, який є складовою тендерної документації.
Згідно положень чинного законодавства України про публічні закупівлі умови тендерної документації, як і умови договору, який пропонується укласти визначає замовник торгів (ЛКП «Ратуша-сервіс»).
Разом з тим, суд бере до уваги те, що учасники прилюдних торгів не позбавлені можливості корегувати чи змінювати ці умови. Механізм такої зміни передбачено пунктом 54 постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Так, за змістом вказаного пункту (в редакції чинній на момент проведення спірних торгів), фізична/юридична особа має право не пізніше ніж за три дні до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз'ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення тендеру. Усі звернення автоматично оприлюднюються в електронній системі закупівель без ідентифікації особи, яка звернулася до замовника. Замовник повинен протягом трьох днів з дня їх оприлюднення надати відповідь на звернення та оприлюднити його в електронній системі закупівель.
Замовник має право, зокрема, за результатами звернень, внести зміни до тендерної документації. Зміни, що вносяться замовником до тендерної документації розміщуються та відображаються в електронній системі закупівель у вигляді нової редакції тендерної документації додатково до початкової редакції тендерної документації.
Як вбачається з матеріалів справи, розмістивши 22.12.2023 оголошення про проведення торгів, ЛКП «Ратуша-сервіс» встановило учасникам строк для звернення за роз'ясненнями до 29.12.2023 до 00.00 год.
З огляду на це, суд зазначає, що ознайомившись із оголошенням про відкриті торги на інформаційній платформі «Prozorro», на якій було розміщено інформацію, що предмет закупівлі здійснюється для передачі військовим частинам ЗСУ, а також на виконання рішення Виконавчого комітету ЛМР №1451 від 19.12.2023 та ухвали Львівської міської ради №1981 від 17.02.2022, які перебувають у загальному доступі і зі змісту яких вбачається , що така закупівля здійснюється для потреб військової частини. Згадане було предметом закупівлі і на виконання якої програми, ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» було достеменно обізнане, хто є кінцевим споживачем цього товару.
За наведеної ситуації відповідач, будучи усвідомленим, що умовами проекту договору поставки не передбачено кінцевого споживача спірних антидронних комплексів, повинен був проявити добросовісність у правовідносинах та звернутися до ЛКП «Ратуша-сервіс» за роз'ясненнями з приводу невідповідності тендерної документації інформації, що зазначена на інформаційній платформі «Prozorro», а також невідповідності умов проекту договору про включення сум ПДВ вимогам чинного законодавства України, якщо ці комплекси закупляються для ЗСУ. Однак, ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» цього не зробило.
При цьому, як вбачається з офіційного сайту «Prozorro» відповідач подав свої тендерні пропозиції 01.01.2024, тобто після закінчення встановленого ЛКП «Ратуша-сервіс» строку для звернення за роз'ясненнями. Проте, відповідач був належним чином обізнаний з торгами до цієї дати, оскільки його документація датована коли строк для роз'яснень був чинним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутність у договорі №10/01-24 від 10.01.2024 умов про кінцевого споживача товару зумовлена також недобросовісністю відповідача. З огляду на це, керуючись нормами частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України, якими суду надано право відмовити у захисті цивільного права та інтересу в разі порушення особою положень щодо добросовісності здійснення цивільних прав, суд відхиляє доводи ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ», що спірна операція підлягала оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому через незазначення у договорі №10/01-24 кінцевого споживача. Протилежний підхід, на думку суду, стимулював би відповідача до подальшої недобросовісної поведінки за подібних даній справі обставин, що не відповідає основним засадам господарського судочинства.
Підсумовуючи усе вище викладене, операція з поставки ЛКП «Ратуша-сервіс» спірних антидронних комплексів була звільнена від оподаткування ПДВ, а тому суму коштів у розмірі 190000,00 грн ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» набуло безпідставно.
Щодо можливості застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України для стягнення сум ПДВ за відсутності вимог про визнання недійсним умови договору про включення цих сум до вартості поставлених товарів.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач покликається на неможливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки в пункті 3.1 договору поставки сторони погодили ціну договору з урахуванням суми ПДВ, доказів визнання недійсним цієї умови договору не має і відповідної вимоги прокурор не заявляє, а тому перерахування вказаної суми коштів було здійснено за наявності правових підстав.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Положення глави 83 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Загальна умова статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Вказана правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Близьку за змістом позицію викладено також у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Матеріалами справи підтверджується те, що спірні кошти у 190000,00 грн ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» набуло у зобов'язальних правовідносинах щодо поставки товару на підставі договору №10/01-24 від 10.01.2024, умовами якого передбачено, що загальна сума договору становить 1140000,00 грн з ПДВ та складає загальну вартість поставлених та оплачених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікацій та рахунків (пункт 3.1).
Таким чином, для можливості застосування до спірних відносин статті 1212 Цивільного кодексу України істотною обставиною є з'ясування чи передбачена пунктом 3.1 договору умова про включення суми ПДВ до ціни товару породжує правову підставу без визнання недійсної котрої неможливе стягнення спірних коштів; чи, все таки, перерахування ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» спірних коштів містить ознаки безпідставності, оскільки таке виконання не ґрунтується на прямій вказівці закону та/або умовах зобов'язання.
Положення статті 180 Господарського кодексу України встановлюють, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Водночас, згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг.
З огляду на вказане, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20.
Щодо тверджень відповідача про те, що прокурор не ставить позовну вимогу про визнання недійсною умови договору про включення в оплату ПДВ, що є необхідною передумовою для стягнення з відповідача відповідних сум, суд зазначає наступне.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Враховуючи вище викладене та те, що ПДВ не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач набув грошові кошти у сумі 190000,00 грн, що становить вартість ПДВ поза підставами передбаченими пунктом 3.1 договору №10/01-24 від 10.01.2024, а тому визнання частково недійсним цього пункту не є необхідною передумовою для стягнення з останнього цих сум на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо правильності визначення прокурором суб'єктного складу спору та пред'явлення позовних вимог в інтересах Львівської міської ради.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор у цій справі звернувся з позовом в інтересах Львівської міської ради до ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» про стягнення 190000,00 грн суми ПДВ. Вказані кошти прокурор просить стягнути до місцевого бюджету. Також прокурор визначив ЛКП «Ратуша-сервіс» в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і саме в такому статусі вказане підприємство було залучено до справи згідно ухвали суду від 25.09.2024 про відкриття провадження у справі.
Заперечуючи позовні вимоги, ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» також наголошує на тому, що визначений прокурором статус ЛКП «Ратуша-сервіс» як третьої особи не є належним, оскільки вказане підприємство є стороною оспорюваного договору, а тому повинно мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цього правочину, але й можливими допущеними ним порушеннями при його укладенні.
З цього приводу суд зазначає таке.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (частина 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц.
У випадку, якщо предметом спору є оскарження правочину, то в статусі відповідачів повинні залучатися усі сторони цього правочину.
Однак, у цій справі предметом позову не є оскарження договору №10/01-24 від 10.01.2024, а відтак, відсутні підстави для залучення ЛКП «Ратуша-сервіс», як сторони цього договору, в статусі відповідача. Крім цього, будь-яких позовних вимог до ЛКП «Ратуша-сервіс» прокурор не пред'являє.
Та обставина, що у даному рішенні встановлено порушення ЛКП «Ратуша-сервіс» при укладенні договору не зумовлює підстав для залучення вказаного товариства в статусі відповідача, адже процесуальне законодавство зокрема стаття 50 Господарського процесуального кодексу України, допускає його залучення в статусі третьої особи, якщо рішення впливає на права та обов'язки.
Предметом позову є повернення безпідставно набутих коштів, отриманих відповідачем понад вартість товару, поставленого згідно договору №10/01-24 від 10.01.2024.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України належним відповідачем у справах щодо повернення безпідставно набутого майна є особа, яка набула це майно, або зберігає його у себе.
Матеріалами справи, зокрема платіжною інструкцією №150 від 19.02.2024 підтверджується те, що спірні грошові кошти набуло ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» і докази перерахування останнім цих коштів до Державного бюджету (як це стверджує відповідач) дані матеріали не містять. Відтак, саме ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» є належним відповідачем у цій справі.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач також покликається на те, що прокурором безпідставно визначено Львівську міську раду позивачем у справі, оскільки остання не є стороною договору №10/01-24 від 10.01.2024, а його твердження, що Львівською міською радою виділено кошти на купівлю спірних антидронних комплексів не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. У даному випадку, може мати місце порушення прав саме комунального підприємства як суб'єкта господарювання та сторони у зобов'язальних правовідносинах, метою діяльності якого відповідно до Статуту є отримання прибутку, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
З приводу вище наведеного, суд повідомляє наступне.
Як вбачається з Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» вказане підприємство створене Львівською міською радою (надалі - власник) та підпорядковане виконавчому комітету Львівської міської ради, що є представником власника і є органом до сфери управління якого входить комунальне підприємство (пункт 1.1 Статуту).
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Статуту ЛКП «Ратуша-сервіс» майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є комунальною власністю Львівської міської ради і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Відтак, джерелом фінансування раніше згаданої закупівлі спірних антидронних комплексів (рушниць-антидронів), є кошти ЛМР як внеску до статутного капіталу ЛКП «Ратуша-сервіс».
За змістом частини 4 статті 78 Господарського кодексу України статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 71 Бюджетного кодексу України джерелом наповнення статутного капіталу комунального підприємства є бюджет розвитку місцевого бюджету. Цей бюджет розвитку є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів (частина 4 статті 71 Бюджетного кодексу України).
У свою чергу, згідно зі статтею 70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.
До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на заходи та роботи з територіальної оборони та мобілізаційної підготовки місцевого значення, а також інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом (пункти 17, 21 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України).
Враховуючи викладене, метою формування та поповнення статутного капіталу комунального підприємства є забезпечення належного функціонування, розвитку та виконання цим підприємством покладених на нього завдань. Основною метою зазвичай є покращання матеріальної бази підприємства, фінансового стану та підвищення ефективності діяльності, надання якісних послуг населенню, підтримки інфраструктури та реалізації соціально значущих проектів.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2022 Львівською міською радою прийнято ухвалу №1981, якою затверджено Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки.
Відповідно до пункту 4.1. цієї Програми, її фінансування здійснюється коштом видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.
Згідно Додатку до Програми №1981 (пункт 3.1.) на ЛКП «Ратуша-сервіс» було покладено завдання, зокрема, здійснювати матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони, а саме сприяти у забезпеченні життєдіяльності підрозділів територіальної оборони, у тому числі транспортними засобами (оренда/купівля/позичка автомобіля), паливно-мастильними матеріалами тощо.
На виконання цієї Програми, Виконавчий комітет Львівської міської ради, як орган до сфери управління якого входить комунальне підприємство, прийняв рішення №1451 від 19.12.2023, якими доручив ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю спірних антидронних комплексів (рушниць-антидронів) та їх подальшу передачу ВЧ НОМЕР_1 .
Підсумовуючи усе вище згадане, оскільки засновником ЛКП «Ратуша-сервіс» є територіальна громада в особі Львівської міської ради, що з місцевого бюджету фінансує це підприємство, шляхом формування та поповнення його статутного капіталу для виконання покладених на нього завдань та контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то саме Львівська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22; від 26.10.2022 у справі №904/5558/20; від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.
При цьому, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.
З огляду на вище згадане, суд не погоджується з доводами ТзОВ «ПІРАНЬЯ ТЕХ» про те, що прокурором у цій справі безпідставно визначено Львівську міську раду як позивача.
Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача 190000,00 грн до місцевого бюджету, то для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави. Вказане зазначила об'єднана палата Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22, також зазначається у постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №913/14/24.
Враховуючи вказане, прокурором обрано належний спосіб захисту порушених прав позивача.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Підсумовуючи усе вище викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором позовні вимоги є обґрунтованими, належним чином доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №2072 (внутрішній номер 367297455) від 10.09.2024 року.
З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Грушевського Михайла, будинок 170; ідентифікаційний код 43260234) до місцевого бюджету на користь Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) грошові кошти у сумі 190000,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІРАНЬЯ ТЕХ»(82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Грушевського Михайла, будинок 170; ідентифікаційний код 43260234) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 3028,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 25.04.2025.
Суддя Гоменюк З.П.