23.04.2025 р. Справа № 914/2243/24
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів, Львівська область
в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України, м. Київ, Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник», с. Бірки, Львівська область
про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» в частині виключення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів.
за участю представників сторін:
прокурор: Гончар Б.С.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Оприск Л.Є..
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» в частині виключення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024, справу №914/2243/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 18.09.2024 суд повернув позивачеві позовну заяву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» в частині виключення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 суд задовольнив апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2024 у справі №914/2243/24 скасував, а справу №914/2243/24 направив для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
Супровідним листом за вих.№09-01/1850/24 від 26.11.2024 Західний апеляційний господарський суд скерував на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2243/24.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2024, матеріали справи №914/2243/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
13.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.12.2024) від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№30237/24) на виконання ухвали суду від 02.12.2024 року.
Ухвалою від 16.12.2024 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 22.01.2025.
20.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.12.2024) від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу (вх.№30795/24).
31.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 31.12.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№31325/24).
31.12.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 31.12.2024) від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.№31324/24).
16.01.2025 на електронну адресу суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №914/2243/24 (вх.№1301/25), якою Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №914/2243/24. Крім того, згаданою ухвалою Верховний Суд ухвалив витребувати матеріали справи №914/2243/24 у Господарського суду Львівської області.
Судове засідання 22.01.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 22.01.2025 по 28.01.2025 включно.
Ухвалою від 29.01.2025 суд зупинив провадження у справі №914/2243/24 за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» в частині виключення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів до повернення матеріалів справи №914/2243/24 до Господарського суду Львівської області та супровідним листом від 04.02.2025 за вих.№914/2243/24/1/24 скерував на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріали справи №914/2243/24 для здійснення касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» залишено без задоволення, постанова Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №914/2243/24 - без змін.
26.02.2025 за вх.№211 Господарським судом Львівської області зареєстровано повернуті на адресу суду матеріали справи №914/2243/24 згідно супровідного листа Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2025 за вих.№29-12/914/2243/24/59/25.
Після повернення матеріалів справи №914/2243/24 на розгляд судді Гоменюк З.П., суд вирішує питання про поновлення провадження у справі за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» в частині виключення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою від 03.03.2025 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 26.03.2025.
21.03.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.03.2025) від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів та долучення таких доказів до матеріалів справи (вх.№7370/25).
26.03.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.03.2025) від прокурора надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів (вх.№7762/25).
Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці з 26.03.2025 по 28.03.2025 включно, підготовче засідання 26.03.2025 не відбулося.
Ухвалою від 31.03.2025 суд призначив підготовче засідання на 23.04.2025.
У підготовче засідання 23.04.2025 з'явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.
У підготовче засідання 23.04.2025 представник позивача не з'явився, явку повноважних представників до суду не забезпечив. Заяв, клопотань від позивача до суду не надходило.
У підготовче засідання 23.04.2025 з'явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Розглянувши у підготовчому засіданні 23.04.2025 заяву відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№31324/25 від 31.12.2024) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення учасників справи, суд повідомляє наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
В обґрунтуванні зазначеної вище заяви відповідач наголошує на тому, що на його думку, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України, адже на його думку, компетентним органом у цій справі є Державна аудиторська служба України (надалі - Держаудитслужба), так як до компетенції такої віднесені повноваження щодо використання державних коштів. Враховуючі такі твердження, відповідач зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні належні докази на представництво прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України, як правонаступника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, а отже, просить суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позовну заяву без розгляду.
Позовну заяву у цій справі підписав заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - Герасимчук Андрій Васильович.
Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом пункту 1 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» однією з форм такого представництва є звернення прокурора до суду із позовом.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком 29 застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до абзаців другого, п'ятого, восьмого, дев'ятого частини другої статті 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України:
- бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;
- бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
- виступає, відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних Сил України потреб, вимог та пріоритетів, замовником із державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву Збройних Сил України;
- здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі - Положення), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.
Відповідно до підпунктів 9, 9-1, 13-1, 20, 23, 25, 26, 26-1, 105 пункту 4 зазначеного Положення, Міноборони відповідно до покладених на нього завдань:
9) бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує в установленому порядку перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
9-1) виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів;
13-1) забезпечує накопичення в непорушному запасі озброєння, військової техніки, інших матеріально-технічних засобів і ресурсів, продовольства, речового та іншого майна;
20) укладає в установленому порядку договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання таких завдань (замовлень), і підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;
23) забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил;
25) перевіряє стан всебічного забезпечення, бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил та Держспецтрансслужби;
26) виступає замовником і формує відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних Сил потреб, вимог та пріоритетів основні показники державного оборонного замовлення щодо розроблення, виробництва, модернізації, постачання (закупівлі), ремонту, знищення та утилізації озброєння, військової техніки, військового майна, виконання робіт і надання послуг, надає технічні завдання виконавцям державного оборонного замовлення;
26-1) забезпечує відповідно до законодавства виконання функцій уповноваженого органу з державного гарантування якості, головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони;
105) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 5 Положення, Міноборони з метою організації своєї діяльності:
3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами;
9) забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міноборони в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міноборони або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міноборони в судах та інших органах через представників.
Крім того, постановою Верховного Суду від 11.02.2025 у цій справі було встановлено, що прокурором обрано належний орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, адже, як було з'ясовано судами, Міністерство оборони України є замовником робіт за договором.
Також, Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що Міністерство як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки, зокрема, у сфері військового будівництва у мирний час та особливий період, забезпечує відповідно до законодавства виконання функцій головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони. Міністерство є суб'єктом управління об'єктами державної власності, зокрема, військовим майном та здійснює функції щодо контролю виконання державних контрактів, зокрема, на виконання робіт і надання послуг у сфері військового будівництва.
Відтак, Верховним Судом у постанові від 11.02.2025 у справі №914/2243/24 встановлено, що саме на Міністерство покладено функції забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених, зокрема, правоохоронними органами.
Таким чином, враховуючи положення статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 у справі №914/2243/24 дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах представництво держави належить до виключних повноважень Міністерства оборони України і саме останній у спірних правовідносинах є уповноваженим органом державної влади у розумінні, зокрема, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ( ч. 3 ст. 317 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Таким чином, суд зазначає, що заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави в особі позивача - Міністерства оборони України, звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, який укладений між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та відповідачем, а також стягнення з відповідача на користь позивача суму безпідставно отриманих коштів ПДВ у розмірі 6813429,94 грн, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави.
З огляду на вище зазначене, беручи до уваги висновки, зроблені Верховним Судом у цій справі, що викладені у постанові від 11.02.2025 у справі №914/2243/24, суд дійшов висновку про те, що заява відповідача від 31.12.2024 за вх.№31324/24 про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не підлягає до задоволення.
Крім того, у підготовчому засіданні 23.04.2025 судом розглянуто клопотання (вх.№7370/25 від 21.03.2025) відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення таких доказів до матеріалів справи №914/2243/24.
Прокурор заперечив щодо задоволення зазначеного вище клопотання відповідача, скерувавши на адресу суду заяву (вх.№7762/25 від 26.03.2025). Відтак, прокурор зазначає про те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не було повідомлено про те, що останнім у подальшому будуть долучені докази та причини, через які такі докази не подаються одночасно з відзивом на позовну заяву. З огляду на те, що прокурор вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано підстави не подання доказів: висновку експерта № 01/25 від 07.02.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за зверненням відповідача, останній просить суд відмовити у задоволенні такого клопотанняю
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Зі змісту ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
У відповідності до ч. 1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга. документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи дія подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх долучення, відповідач зазначає про те, що не міг надати суду висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за зверненням ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» №01/25 разом із відзивом на позовну заяву, оскільки відповідач отримав такий лише 07.02.2025 під час зупинення провадження у цій справі відповідно до ухвали від 29.01.2025.
Дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи принцип змагальності сторін у судовому процесі, суд вважав за необхідне клопотання відповідача за вх.№7370/25 від 21.03.2025 задовольнити: поновити процесуальний строк на подання доказів у справі №914/2243/24.
Беручи до уваги поновлення відповідачу процесуального строку на подання доказів, суд вважав за доцільне приєднати до матеріалів справи №914/2243/24 докази, подані у додатках до цього клопотання.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є:остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Суд, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, а також для виконання усіх завдань підготовчого провадження, дійшов висновку про необхідність продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти розгляд справи у підготовчому провадженні.
Керуючись статтями 2, 13, 42, 113, 118, 119, 177, 181, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» від 31.12.2024 за вх.№31324/24 про залишення позову без розгляду - відмовити.
2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» від 21.03.2025 за вх.№7370/25 про долучення до матеріалів справи №914/2243/24 доказів та поновлення строку на їх подання задовольнити - задовольнити.
3. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Галицький будівельник» процесуальні строки на подання доказів та долучити такі докази до матеріалів справи №914/2243/24.
4. Продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.
5. Відкласти підготовче засідання на 28.05.25 о 13:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань №13 (-1 поверх).
6. Визнати явку представників учасників справи в судове засідання необов'язковою.
Повна ухвала складена та підписана 25.04.2025.
Суддя Гоменюк З.П.