ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2025Справа № 910/15944/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»
до Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГО»
про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
представники учасників справи:
від позивача: Брухно В.С.;
від відповідача: Шатарська Т.Н.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГО» (надалі - відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0264-02024 від 01.01.2019 на суму 96 569 017, 62 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги електричної енергії в період з 01.07.2019 по 31.08.2019), з відповідним коригуванням актів приймання-передачі послуг за липень та серпень 2019 року.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 202, 526, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.175, 193 Господарського кодексу України, ст.33 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.6, 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», мотивовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 у справі №640/12695/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, визнані протиправними та скасовані постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954, від 07.06.2019 №955 та від 12.07.2019 №1411, якими було встановлено відповідні тарифи за електричну енергію, а тому позивач просить суд здійснити перерахунок за тарифами, що діяли раніше до періоду дії спірних постанов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 відкрито провадження в справі №910/15944/20 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.11.2020.
11.11.2020 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
13.11.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема, зазначає, що вартість послуг за липень-серпень 2019 року була розрахована відповідно до постанов НКРЕКП, які були чинними станом на вказаний період.
23.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві, посилаючись на їх необґрунтованість.
У підготовче засідання 24.11.2020 з'явились представники сторін. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю часу для ознайомлення з поданою відповіддю на відзив. Суд, розглянувши клопотання відповідача, протокольно задовольнив його та відклав підготовче засідання на 09.12.2020.
30.11.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
09.12.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 09.12.2020 з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання не з'явився, проте звернувся до суду з зазначеним вище клопотанням про відкладення розгляд справи. Суд, розглянувши клопотання відповідача, протокольно задовольнив його та відклав підготовче засідання на 12.01.2021.
10.12.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до ухвалення рішення Касаційним адміністративним судом в результаті розгляду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постановку Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №640/12695/19.
У підготовче засідання 12.01.2021 з'явилися представники учасників справи. Представник відповідача зазначила про неактуальність клопотання про зупинення провадження в справі до ухвалення рішення Касаційним адміністративним судом у справі №640/12695/19, оскільки 14.12.2020 судом вже ухвалено постанову, якою скасовано рішення та постанову, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Враховуючи, що представником відповідача не підтримувалось клопотання про зупинення провадження в справі подане 10.12.2020, суд залишив його без розгляду.
Також судом було поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/12695/19. Представник позивача зазначив про необхідність зупинення провадження в даній справі до вирішення справи № 640/12695/19, представник відповідача заперечувала проти зупинення провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021, зупинено провадження в справі № 910/15944/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/12695/19.
11.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, з посиланням на те, що рішення в справі №640/12695/19 набрало законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 поновлено провадження в справі № 910/15944/20 та призначено підготовче засідання на 14.01.2025.
06.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
13.01.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказів та клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку з тим, що відсутня відповідь відповідача на адвокатський запит представника позивача.
У підготовче засідання 14.01.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 відкладено підготовче засідання на 11.02.2025.
24.01.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
У підготовче засідання 11.02.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та залишив подані 13.01.2024 документи без розгляду. Також враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, у підготовчому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025.
19.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів.
24.03.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю останнього.
25.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі останнього.
У судове засідання 25.03.2025 представники сторін не з'явились. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 відкладено судове засідання на 22.04.2025.
Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову. Протокольною ухвалою суд залишив без розгляду клопотання відповідача про долучення документів від 19.03.2025, як таке, що подане з пропуском встановленого законом строку.
У судовому засіданні 22.04.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.01.2019 між відповідачем (оператор системи передачі, ОСП) та позивачем (користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0264-02024 (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а позивач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, що оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Згідно з п.4.1. договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2). З цією метою застосовується дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.
Відповідно до умов п.6.2. договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця, 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця, 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця, 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Згідно з п.6.5. договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п.6.6. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
У періоді липень-серпень 2019 року позивач отримував від відповідача послуги з передачі електричної енергії в наступних обсягах та за вартістю зазначеною відповідачем в наданих первинних документів: за липень 2019 року - 151 645,959 МВт*г за тарифом 347,43 грн/МВт*г у загальній сумі 63 223 626,65 грн та за серпень 2019 року - 143 253,136 МВт*г за тарифом 312,14 грн/МВт*г у загальній сумі 53 658 040,64 грн, а всього на суму 116 881 667,29 грн.
Відповідачем були направлені позивачу наступні первинні документи щодо оформлення операцій:
за липень 2019 року:
- акт від 31.07.2019 приймання-передачі послуги за липень 2019 року, відповідно до якого було визначено обсяг послуги з передачі електричної енергії - 143623,552 МВт*год. та вартість за ставкою 347,43 грн/МВт*год. на загальну суму з ПДВ 61 129 704,80 грн.
- акт від 28.11.2019 коригування до акту від 31.07.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0264-0224, відповідно до якого було визначено скоригований обсяг послуги з передачі електричної енергії за липень 2019 року - 151645,959 МВт*год. та вартість за ставкою 347,43 грн/МВт*год. на загальну суму з ПДВ 63 223 626,65 грн.
за серпень 2019 року:
- акт від 31.08.2019 приймання-передачі послуги за серпень 2019 року, відповідно до якого було визначено обсяг послуги з передачі електричної енергії - 137964,026 МВт*год. та вартість за ставкою 312,14 грн/МВт*год. на загальну суму з ПДВ 51 676 909,30 грн.
- акт від 02.01.2020 коригування до акту від 31.08.2019 приймання-передачі Послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0264-0224, відповідно до якого було визначено скоригований обсяг послуги з передачі електричної енергії за серпень 2019 року - 143253,136 МВт*год. та вартість за ставкою 312,14 грн/МВт*год. на загальну суму з ПДВ 53 658 040,64 грн.
З боку позивача вказані вище первинні документи не були підписані по причині незгоди з вартісними показниками та обсягами вказаними в них.
Разом з тим, позивачем сплачено відповідачу вартість наданих за договором у липні-серпні 2019 року послуг у загальній сумі 70 445 373,66 грн, що підтверджується долученими копіями платіжних інструкцій (т.1, а.с.65-71).
Так, предметом даного позову є вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0264-02024 від 01.01.2019 на суму 96 569 017, 62 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги електричної енергії в період з 01.07.2019 по 31.08.2019), з відповідним коригуванням актів приймання-передачі послуг за липень та серпень 2019 року.
Підставами позову є те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 у справі №640/12695/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, визнані протиправними та скасовані постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954, від 07.06.2019 №955 та від 12.07.2019 №1411, якими було встановлено відповідні тарифи за електричну енергію, а тому позивач просить здійснити перерахунок за тарифами, що діяли раніше до періоду дії спірних постанов, а саме відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018 №1905.
Згідно статтей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.
Відповідно до змісту ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних суде передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, у відповідності до змісту ст. 46, 162 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 11 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Звернувшись із даним позовом до суду позивач вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 у справі №640/12695/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, визнані протиправними та скасовані постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954, від 07.06.2019 №955 та від 12.07.2019 №1411, якими було встановлено відповідні тарифи за електричну енергію, а тому позивач просить здійснити перерахунок за тарифами, що діяли раніше до періоду дії спірних постанов, а саме відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018 №1905.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що:
- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;
- користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії;
- електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу;
- постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;
- передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями;
- міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з'єднує об'єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальникам надано право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Згідно з п. 1.2 розділу ХІ Кодексу системи передачі послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається (п. 1.3 розділу ХІ Кодексу системи передачі).
Пунктом 5.1 розділу ХІ Кодексу системи передачі встановлено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать:
- затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, правил управління обмеженнями та порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
- встановлення (зміна) тарифів на послуги з передачі електричної енергії.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" закріплено, що Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Отже, в розумінні ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятором ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
12.12.2018 НКРЕКП прийнято постанову № 1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на 2019 рік», якою встановлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно- технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України на рівні 5,926 коп/КВт год.
Постановою НКРЕКП від 22.04.2019 №585 був затверджений Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії (надалі - Порядок).
У пункті 1.2 вказаного вище Порядку визначено, що тариф на послуги з передачі електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу передачі (споживання), експорту електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку.
Постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954 установлено ДП «НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. Визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 12.12.2018 № 1905.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №955 установлено ДП «НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком.
Постановою НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 установлено ДП «НЕК «Укренерго» з 01.08.2019 тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. Визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 07.06.2019 № 954.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 по справі № 640/12695/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020, визнано протиправними та скасовано постанови НКРЕКП № 954 та № 955 від 07.06.2019 та № 1411 від 12.07.2019.
Водночас, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 скасовано, а справу № 640/12695/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №640/12695/19, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2025, відмовлено в задоволенні адміністративних позовів Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", Комунального підприємства "Харківводоканал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат".
Отже, постанови НКРЕКП №954 та № 955 від 07.06.2019, № 1411 від 12.07.2019, на підставі яких відповідачем розрахувалась позивачу вартість послуг за договором у період липня-червня 2019 року в судовому порядку скасовані не були, а тому були діючими в спірний період.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для не застосування вказаних вище постанов до правовідносин, що виникли між сторонами спору, як користувачем та оператором системи передачі електричної енергії, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0264-02024 від 01.01.2019 на суму 96 569 017, 62 грн (вартість послуг з передачі електричної енергії, які були нараховані на обсяги електричної енергії в період з 01.07.2019 по 31.08.2019), з відповідним коригуванням актів приймання-передачі послуг за липень та серпень 2019 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія».
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 25.04.2025.
Суддя Я.А.Карабань