ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні подання приватного виконавця
м. Київ
23.04.2025Справа № 910/5152/24
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого суддіЛиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича
про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника
у справі №910/5152/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"УКРХІМТРЕЙДІНГ"
(49010, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна,
буд. 99, офіс 188; ідентифікаційний код: 43626164)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР"
(01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2, літ. А, 13 поверх, офіс 4;
ідентифікаційний код: 41556090)
про стягнення 4 807 570,83 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРХІМТРЕЙДІНГ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" (далі-відповідач) про стягнення 4 807 570, 83 грн. штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №2 від 07.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №910/5152/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.05.2024.
30.05.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХІМТРЕЙДІНГ" про розірвання договору з доданими до неї документами у справі №910/5152/24 повернуто заявнику на підставі ст. ст. 43, 180 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМВЕКТОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРХІМТРЕЙДІНГ" 3 854 535,69 грн. заборгованості, 250299,92 грн. 3% річних, 702735,22 грн. інфляційного збільшення та 72 113,57 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/5152/24 залишене без змін.
02.10.2024 на виконання рішення від 26.06.2024 у справі №910/5152/24 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Постановою Верховного суду від 28.11.2024 закрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/5152/24 залишено без змін.
15.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича про обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Гузинського Романа Івановича, у якому приватний виконавець просить суд з обмежити Гузинського Романа Івановича у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчих провадженнях, що належать до складу зведеного виконавчого провадження ВП №76723664.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича призначено до розгляду на 23.04.2025.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник боржника, заперечив проти задоволення подання. Приватний виконавець у судове засідання 23.04.2025 не з'явився.
Розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд вирішив відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Як вбачається з матеріалів подання, на виконання у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 76723664.
Як вказує приватний виконавець, в рамках зведеного виконавчого провадження №76723664 ним вжито наступи заходи примусового виконання:
25.10.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 76396665, скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома.
25.10.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника ВП№ 76396665.
28.10.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника (відокремленого підрозділу/філії боржника) ВП№ 76396665.
28.10.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт майна боржника ВП№ 76396665.
28.10.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт майна боржника (частку статутного капіталу) ВП№ 76396665.
28.10.2024 виходом за адресою місцезнаходження боржника, а саме: м. Київ, вул. Мечнікова, 2, літ. А, представнику боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», Васьківському Леоніду Миколайовичу вручено під особистий підпис постанову про арешт майна боржника від 28.10.2024 ВП№ 76396665 та доведено до відома про відкрите виконавче провадження про що складено акт виконавця від 28.10.2024 №76396665,
05.12.2024 року, у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження ВП№76723498, виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №76723664.
05.12.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника ВП№ 76396665.
05.12.2024 року виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника (відокремленого підрозділу/філії боржника) ВП№ 76396665.
Згідно відповіді Держпродспоживслужби, на запит виконавця в онлайн кабінеті, відсутні відомості щодо зареєстровано сільгосптехніки за боржником.
Згідно відповіді на запит № 235157720 від 25.10.2024 Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб -підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, за боржником наявні рахунки відкриті в АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" та AT "БАНК АЛЬЯНС".
25.10.2024 року виконавцем скеровано до АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ" та AT "БАНК АЛЬЯНС" платіжні інструкції для примусового списання коштів боржника з рахунків відкритих у вищевказаних фінансових установах.
На виконання платіжних інструкцій, на рахунок виконавця було здійснено часткове списання коштів у розмірі 38 257,69 грн.
Згідно повідомлення МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, будь-яке нерухоме майно належне боржнику на праві власності не зареєстровано.
11.11.2024 року виконавцем скеровано виклик №33834 до керівника боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», яким зобов'язано з'явитись до виконавця для вирішення питання щодо сплати боргу за рішенням суду та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа і достовірні відомості про майновий стан боржника. Зазначений виклик проігноровано та залишено без виконання. Про поважні причини невиконання виклику виконавця не повідомлено.
25.11.2024 року виконавцем повторно скеровано виклик №35267 до керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», яким зобов'язано з'явитись до виконавця для вирішення питання щодо сплати боргу за рішенням суду та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа і достовірні відомості про майновий стан боржника. Зазначений виклик проігноровано та залишено без виконання. Про поважні причини невиконання виклику виконавця не повідомлено.
29.11.2024 року виконавцем повторно скеровано виклик №35509 до керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», яким зобов'язано з'явитись до виконавця для вирішення питання щодо сплати боргу за рішенням суду та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа і достовірні відомості про майновий стан боржника. Зазначений виклик проігноровано та залишено без виконання. Про поважні причини невиконання виклику виконавця не повідомлено.
28.01.2025 року виконавцем повторно скеровано виклик №1095 до керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», яким зобов'язано з'явитись до виконавця для вирішення питання щодо сплати боргу за рішенням суду та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа і достовірні відомості про майновий стан боржника. Зазначений виклик проігноровано та залишено без виконання. Про поважні причини невиконання виклику виконавця не повідомлено.
20.03.2025 року виконавцем повторно скеровано виклик №8855 до керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор», яким зобов'язано з'явитись до виконавця для вирішення питання щодо сплати боргу за рішенням суду та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа і достовірні відомості про майновий стан боржника. Зазначений виклик проігноровано та залишено без виконання. Про поважні причини невиконання виклику виконавця не повідомлено.
Наразі, за твердженнями приватного виконавця, у боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.
Також в обґрунтування подання про обмеження виїзду виконавець вказує, що рішення суду залишається невиконаним, керівник боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» Гузинський Роман Іванович як орган управління юридичної особи-боржника вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.
За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Заперечуючи проти задоволення подання приватного виконавця, боржник вказує, що Гузинський Роман Іванович приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «ХІМВЕКТОР» лише 11.03.2025 року і фізично не міг встигнути надати інформацію виконавцю щодо стану справ юридичної особи боржника, оскільки будь-який аналіз господарської діяльності потребує певного часу, а також зазначає, що заходи примусового характеру вжиті виконавцем не були повними і є недостатніми, оскільки Виконавець в першу чергу має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що керівник боржника вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні. Також суд зауважує, що приватним виконавцем не надано до суду інформації чи документувався керівника боржника паспортом громадянина України для виїзду за кордон, так само як і не надано інформації з Державної прикордонної служби України чи керівник боржника перетинав державний кордон України з 25.10.2024.
Окрім того, суд звертає увагу приватного виконавця, що зі списків згрупованих рекомендованих поштових відправлень, суд може встановити лише факт направлення приватним виконавцем поштових відправлень на вказані адреси. Проте, суд позбавлений можливості встановити зміст таких відправлень.
Суд зауважує, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез'явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.
Отже, суд приходить до висновку, що така обов'язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується. Більше того, Матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Проте, всупереч наведеному, приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.
Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, закріплено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.
Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до Гузинського Романа Івановича такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов'язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (Гузинського Романа Івановича) без вилучення паспортного документа.
Також, суд повідомляє, що у відповідності до ст. 337 ГПК України, приватний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, у випадку отримання належних доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Борейка Максима Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «ХІМВЕКТОР» - Гузинського Романа Івановича.
Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.04.2025
Суддя М.О. Лиськов