ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/16298/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3, ідентифікаційний номер 35007717)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх 6, ідентифікаційний номер 43890029)
про стягнення 8 189 467,43 грн.
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача - Феделеш Е.М.,
від відповідача - Климчук О.С.,
вільний слухач - Килівник К.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗаммлерУкраїна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" про стягнення 8 189 467,43грн. за неналежне виконання умов Договору про надання комплексних послуг зі складської логістики №ФЗ-2402/05 від 05.02.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
До Господарського суду міста Києва надійшли докази позивача про усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 13.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.02.2025.
06.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
17.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
20.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/16298/24 та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2025.
У судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (надалі - Замовник) укладено Договір про надання комплексних послуг зі складської логістики №ФЗ-2402/05, відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за плату надавати Замовнику послуги зі складської логістики, що включають: - приймання Товарів від Замовника/Постачальників Замовника на складі Виконавця; - зберігання Товарів Замовника; - комплектація Товарів у замовлення, згідно поданих Замовником заявок; - пакування Товарів; - відвантаження товарів Замовника згідно поданих Замовником Розпоряджень, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати такі послуги відповідно до умов цього Договору за договірними цінами (тарифами), затвердженими Сторонами в Протоколах узгодження договірних цін (тарифів) на послуги за Договором (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.3.1.8 Договору Виконавець зобов'язаний «готувати документи, необхідні для надання послуг (акти приймання-передачі на зберігання, акти передачі товару зі зберігання, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні тощо), надавати Замовнику рахунки для оплати послуг та Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з Розрахунком КРІ не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця за місяцем надання послуг.
У пункті 6.8.1. Договору вказано, що протягом перших трьох місяців дії Договору коефіцієнт ключових показників ефективної роботи (надалі - КРІ) (Додаток № 6) та п. 8.18 та п.8.19 до Договору не застосовується при розрахунку вартості наданих Виконавцем послуг за Звітний період.
Відповідно до п. 6.9. Договору виконання послуг підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг), які підписуються Сторонами щомісячно (надалі - Звітний період), та в яких вказується період надання послуг, вартість Послуг, кількість Товару прийнятого i відвантаженого Виконавцем за звітний період.
За змістом пункту 6.10. Договору Виконавець зобов'язується щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним надавати Замовнику для оплати наступні документи: Акт виконання робіт (надання послуг) та Розрахунок КРІ, підписані Виконавцем у двох примірниках, рахунок на оплату таких наданих послуг та документацію у повному обсязі згідно п.3.1.8. Договору. Виконавець має право складати за один Звітний період декілька Актів виконання робіт (надання послуг).
Положення пункту 6.11. Договору передбачають, що Замовник зобов'язується, в разі відсутності зауважень, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від Виконавця зазначених в п. 6.10 Договору документів, підписати Акт виконання робіт (надання послуг) та/або Розрахунок КРІ, повернути Виконавцю один примірник такого Акту та/або Розрахунку КРІ i оплатити надані послуги відповідно до положень цього Договору. У випадку наявності у Замовника зауважень щодо наданих послуг, Замовник впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання від Виконавця зазначених в п. 6.10. Договору документів направляє Виконавцеві мотивовану відмову від підписання Акту виконання робіт (надання послуг) та/або Розрахунку КРІ. Виконавець усуває усі зауваження Замовника, у строки, погоджені Сторонами, але не більше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання мотивованої відмови Замовника, та повторно направляє Замовнику Акт виконання робіт (надання послуг) та/або Розрахунок КРІ. Якщо Замовник протягом строків, зазначених в цьому пункті Договору, не підписує Акт виконання робіт (надання послуг) та Розрахунок КРІ та не надає Виконавцю мотивовану відмову від підписання такого Акту та/або Розрахунку КРІ вважається, що Послуги, зазначені Виконавцем в такому Акті виконання робіт (надання послуг), надані Виконавцем належним чином у повному обсязі та прийняті Замовником без зауважень, а КРІ, зазначений в такому Розрахунку КРІ, приймається Замовником як 100% (або коефіцієнт таким, що дорівнює 1(одиниці)), та такий Акт та/або Розрахунок КРІ Виконавець підписує в односторонньому порядку та Замовник не має права оскаржувати такий Акт, та такий Акт є підставою для оплати Замовником Послуг, зазначених в ньому.
Відповідно до п. 6.12. Договору, Замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг Виконавця впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання Виконавцем та Замовником, а також з дати підписання Виконавцем в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 6.11. цього Договору, Акту виконання робіт (надання послуг).
Кожна Сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням кваліфікованого електронного підпису/ удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та повернення іншій Стороні. Сторона, яка здійснює надсилання Е-документа вважається Стороною-відправником, а Сторона яка здійснює отримання Е-документа, вважається Стороною-одержувачем (пункт 12.3. Договору).
Також, сторонами підписано Додаток № 6 до Договору, згідно з п. 1.1 якого сторони дійшли згоди встановити: Ключові показники ефективності (KPI), з надання послуг зі складської логістики, на які корегується вартість наданих Виконавцем послуг за звітний Період, та встановити обов'язки Замовника, належне виконання або дотримання яких впливає на досягнення (KPI). Умовою Застосування вказаних Ключових показників ефективності (KPI) для розрахунку вартості наданих Виконавцем послуг за Звітний період є заповнюваність складу Виконавця в розрізі категорій Товару не більше ніж 80% протягом тижня. Також, у додатку наведено формулу розрахунку коефіцієнту КPIw.
На виконання умов Договору позивачем направлено Акт наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 на суму 680 975,64 грн. у Вчасно 17.04.2024, сплачено відповідачем 13.05.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 на суму 319 024,36 грн. направлено у Вчасно 17.04.2024, сплачено відповідачем 13.05.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024, заборгованість за яким становила 1 184 898,74 грн. направлено у Вчасно 17.05.2024, сплачено відповідачем 31.05.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 на суму 5 623 187,20 грн. направлено у Вчасно 12.07.2024, частково відповідачем сплачено 30.07.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024, заборгованість за яким становила 1 800 000,00 грн. направлено у Вчасно 12.07.2024, сплачено відповідачем 05.08.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 на суму 4 576 726,52 грн. направлено у Вчасно 09.08.2024, сплачено відповідачем 23.08.2024; Акт наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 на суму 1 714 701,79 грн. направлено у Вчасно 09.08.2024, сплачено відповідачем 23.08.2024.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач допускав прострочення оплату послуг, а саме: за Актом наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 прострочення склало 19 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024 прострочення склало 7 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 11 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 прострочення склало 17 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів; за Актом наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 прострочення склало 7 днів.
Відтак, 17.09.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення пені за прострочення сплати наданих та прийнятих послуг.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач звернув увагу, що позивач не дотримувався строків своєчасного надання актів наданих послуг, та не надав відповідачу Розрахунків КРІ, що фактично призвело до часткової затримки з оплати наданих послуг відповідачем. Одночасно відповідач наголосив, що розмір пені не може перевищувати установлений законом граничний розмір та підлягає обчисленню на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював оплату наданих позивачем послуг із порушенням установленого договором строку.
Судом прийняті до уваги доводи відповідача про те, що позивачем несвоєчасно надсилалися для підписання акти наданих послуг.
Утім, позивачем розраховано період прострочення оплати відповідачем послуг із урахуванням дат фактичного направлення відповідачу актів для підписання, у зв'язку з чим дані обставини не вплинули на обґрунтованість визначення спірного періоду прострочення.
Також, судом ураховано, що сторонами підписано Додаток № 6 до Договору, положення якого передбачали застосування Ключових показників ефективності (KPI) для розрахунку вартості наданих виконавцем послуг за звітний період.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів внесення до Додатку № 6 до Договору ключових показників ефективної роботи. До того ж, відповідачем підписані та оплачені акти наданих послуг за спірний позовний період без зауважень щодо вартості наданих послуг та порядку їх розрахунку.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3. Договору визначено, що у разі прострочення оплати наданих Виконавцем послуг за Договором, прострочення виконання інших грошових зобов'язань за Договором, Замовник сплачує Виконавцю за весь період прострочення пеню у розмірі 5%, від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення такої оплати.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано за Актом наданих послуг № ЗС-2403-0103 від 31.03.2024 на суму 680 975,64 грн. за прострочення на 19 днів 646 926,86 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2403-0104 від 31.03.2024 на суму 319 024,36 грн. за прострочення на 19 днів 303 073,14 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2404-0070 від 30.04.2024 1 184 898,74 грн. за прострочення на 7 днів 414 714,56 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 на суму 5 623 187,20 грн. за прострочення на 11 днів 3 092 752,96 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2406-0125 від 30.06.2024 1 800 000,00 грн. за прострочення на 17 днів 1 530 000 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2407-0124 від 31.07.2024 на суму 4 576 726,52 грн. за прострочення на 7 днів 1 601 854,28 грн. пені; за Актом наданих послуг № ЗС-2407-0125 від 31.07.2024 на суму 1 714 701,79 грн. за прострочення на 7 днів 600 145,63 грн. пені.
Проте, нарахування пені в розмірі 5%, від суми простроченої оплати перевищує подвійну облікову ставку НБУ, обмеження у вигляді якої установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочення виконання саме грошового зобов'язання.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Відтак, оскільки прострочення з оплати наданих послуг є грошовим зобов'язанням, на нього розповсюджується положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21.
Таким чином, за арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, з відповідача підлягає стягненню 117 208,13 грн. пені.
Інші обставини та доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заявлених відповідачем до розподілу 818 946,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наступне.
27.01.2025 між відповідачем, як Клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «СОЛ» укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № ФТД-338/27-01/25 (далі - Договір).
За умовами п.п. 1.1, 1.2 Додаткової угоди №1 від 27.01.2025 до Договору Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта у Господарському суді м. Києва у справі №910/16298/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» (ідентифікаційний код 35007717) до ТОВ «ФТД-Ритейл» (Клієнта) про стягнення заборгованості (пені) у сумі 8 189 467,43 грн. за неналежне виконання умов Договору про надання комплексних послуг зі складської логістики № ФЗ-2402/05 від 05.02.2024 року, а за окремою вказівкою Клієнта - перед ТОВ «Заммлер Україна», для чого вчиняти всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими пн.пн.2.8-2.11 цього Договору.
Відповідно до п. 1.4 Додаткової угоди №1 від 27.01.2025 до Договору сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об'єднання правничої (правової) допомоги, передбаченої п. 1.2 цієї Додаткової угоди, становить 818 946,70 грн.
Також, відповідачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги № ФТД-338/27-01/25 від 27.01.2025 року та Додаткової угоди №1 від 27.01.2025 до Договору від 27.01.2025.
29.01.2025 відповідачем сплачено на рахунок АО «СОЛ» 818 946,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №147702.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.
Судом прийнято до уваги, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд дійшов висновку не присуджувати відповідача всі витрати на професійну правову допомогу та визначити для розподілу 8189,47 грн., відмовивши в решті заявленої відповідачем суми.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 8 072,26 грн. витрат на оплату правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх 6, ідентифікаційний номер 43890029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3, ідентифікаційний номер 35007717) 117 208 (сто сімнадцять тисяч двісті вісім) грн. 13 коп. пені та 1 758 (одну тисячу сімсот п'ятдесят вісім) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3, ідентифікаційний номер 35007717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТД-Ритейл" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх 6, ідентифікаційний номер 43890029) 8 072 (вісім тисяч сімдесят дві) грн. 26 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.04.2025
Суддя Д.В. Мандичев