вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
25 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/206/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,
за позовом: Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, код ЄДРПОУ - 40109084, м. Покровськ, вул. Мандрика, 11,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, 9,
про зобов'язання вчинити дію
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
Без виклику учасників справи,
Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області, код ЄДРПОУ - 40109084, м. Покровськ, вул. Мандрика, 11, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, з позовними вимогами зобов'язати відповідача виконати умови договору про закупівлю товару №120/75/мр. від 09.02.2024, а саме відпустити (заправити автомобілі) відповідачу на АЗС, перелік яких визначено Додатком №2 до договору про закупівлю товару №120/75/мр від 09.02.2024, по паливним карткам, товар - 10138.89 літрів бензину А-95 з рівнем екологічної безпеки Євро 5 і 1410.62 літрів дизельного палива з рівнем екологічної безпеки Євро 5, на загальну суму 601 014.86 грн.
Описова частина рішення.
Ухвалою суду в межах даної справи від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Витребувано від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" - Акт звіряння взаємних розрахунків за договором про закупівлю товару № 120/75/мр від 09.02.2024 р.
Судом встановлено, що відповідач в належний спосіб та своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі та необхідність подачі відзиву на позову заяву, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 37).
Разом з тим, відповідач відзиву на позовну заяву не подав до суду та вимоги ухвали від 25.02.2025 стосовно витребування доказів та надання їх суду - не виконав. Крім того, як встановлено судом, 04.03.2025 відповідач зареєстрував власний електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №9327715 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованою на запит суду. Разом з тим, відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву чи будь - які інші заяви по суті справи.
Суд виходить з того, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням/невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суть спору за позицією позивача у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області і ТОВ "Волинь НП" 09.02.2024 було укладено договір про закупівлю товару №120/75/мр, згідно з умовами якого, ТОВ "Волинь НП" зобов'язувався передати позивачу 50400 літрів бензину А-95 і 16800 літрів дизельного палива, а позивач в свою чергу - прийняти і оплатити цей товар.
Відпуск палива мав здійснюватись шляхом заправки автомобілів по старт (паливних картках), на АЗС відповідача.
Позивач вказує, що здійснив в повному обсязі оплату товару - 50400 літрів бензину А-95 і 16800 літрів дизельного палива, сплативши ТОВ "Волинь НП" 3 423 840.00 грн.
В період з лютого 2024 року по січень 2024 року, ТОВ "Волинь НП" відпустило Маріупольському МВПО 40261.11 літрів Бензину А-95 і 15389.38 літрів дизельного палива, на загальну суму 2 822 825.14 грн.
За твердженням позивача, з 05.01.2025 відповідач припинив заправляти автомобілі позивача за паливними картами на усіх своїх АЗС, перелік яких визначено Додатком №2 до договору про закупівлю товару №120/75/мр від 09.02.2024 року. Внаслідок чого залишились непоставленими 10 138.89 літрів Бензину А-95 і 1410.62 літрів дизельного палива, на загальну суму 601 014.86 грн., стягнення яких і є предметом розгляду у цій справі.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених позивачем обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Мотивувальна частина рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що дійсно 09.02.2024 між сторонами спору був укладений договір №120/75/мр на закупівлю товарів (далі - договір), згідно п. 2.1 якого, постачальник (відповідач) зобов'язується передати замовнику (позивачу) нафту і дисталянти (Бензин А-95 з рівнем екологічної безпеки Євро 5, дизельне паливо з рівнем екологічної безпеки Євро 5) за ДК 021:2015 по смарт (паливними карткам), належної кількості та якості, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Відпуск товару замовнику здійснюється шляхом заправлення автомобілів по смарт (паливних) картках на АЗС Постачальника.
Ціна цього договору становить - 3 423 840.00 грн., у т. ч. ПДВ 570 640.00 грн. (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору, вартість за одиницю товару, що є об'єктом цього договору становить: бензин А-95 - 50.95 грн. з ПДВ, дизельне паливо - 50.95 грн. з ПДВ.
Ціна на товар визначається виключно в національній валюті України - гривні (п. 4.3. договору).
Замовник здійснює розрахунки з Постачальником в національній валюті України шляхом оплати замовником вартості фактично отриманої кількості товарів, протягом 15 днів з дати отримання від постачальника рахунку на оплату фактично поставленої замовником кількості товарів (п. 5.1. договору).
В разі виникнення необхідності, за ініціативою однієї із сторін за даним договором, можуть складатися акти звірки взаєморозрахунків. Сторона, що отримала такий акт повинна протягом 3 робочих днів погодити його, або письмово повідомити ініціатора звірки про відмову від погодження акта звірки з обов'язковим обґрунтуванням такої відмови та направити акт звірки та/або відмову від його погодження цінним листом на адресу сторони-ініціатора звірки (п. 5.3. договору).
Відпуск товару замовнику на АЗС Постачальника: з моменту отримання паливних карток й до 31 грудня 2024 року включно за заявками замовника партіями. Сторони домовилися про те, що заправлення автомобілів замовника починається з дати отримання смарт (паливних) карт. Постачальник передає у власність замовника смарт (паливні) карти протягом 3 календарних днів після отримання замовлення будь - яким способом (листом по електронній пошті), якщо інший строк поставки не буде узгоджений сторонами додатково (п. 6.1. договору).
Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати поставлений товар.
Постачальник в своє чергу зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 7.3.1. договору).
Розділом 12 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині видачі пального по паливних картках на АЗС - до повного їх використання. Закінчення терміну дії договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками обох сторін.
Додатком №1 до договору №120/75/мр від 04 лютого 2024 року долучено специфікацію товарів, в якій зазначено перелік товарів та їхня вартість, а саме: бензин А-95 - 50400 літрів, ціна одиниці товару з ПДВ - 50.95 грн., загальною вартістю 2 567 880.00 грн. та дизельне паливо - 16800 літрів, ціна одиниці товару з ПДВ - 50.95 грн., загальною вартістю 855 960.00 грн. Загальна вартість складає - 3 423 840.00 грн. з ПДВ.
Додатком №2 до договору долучений перелік АЗС. Такий додаток аналогічно підписаний з обох сторін.
Додатком №3 до договору долучені умови та порядок користування смарт - картою. Згідно такого порядку, смарт - карта (паливна літрова) - пластикова електронна картка із вбудованою мікросхемою, призначена для обліку обсягу й асортименту товарів, отриманих замовником на АЗС.
Платіжною інструкцією №5784 від 12.02.2024 підтверджується сплата 1 711 920.00 грн. позивачем на користь відповідача з призначенням платежу - "Сплата за дизпаливо згідно рах. за договором №120/75/Мр від 09.02.2024 року.
Платіжною інструкцією №7664 від 31.06.2024 підтверджується сплата 1 711 920.00 грн. позивачем на користь відповідача з призначенням платежу - "Сплата за дизпаливо та бензин згідно рах. за договором №120/75/Мр від 09.02.2024 року.
Загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача коштів складає - 3 423 840.00 грн. Таким чином позивач виконав умови договору, а саме п. 4.1., п. 5.1. договору.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію, в якій просив відповідача забезпечити поставку товару на загальну суму 601 014.86 грн. до 10.01.2025 року.
За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, позивач не здійснив поставку залишкового товару на суму 601 014.86 грн., що і стало підставою для звернення до суду для захисту своїх порушених майнових прав.
Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦКУ).
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 655 ЦКУ, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦКУ).
Приписами ст. 662 ЦКУ передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦКУ).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦКУ).
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ст. 665 ЦКУ).
Відповідно до положень ст. 689 ЦКУ, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 691 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до положень ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦКУ).
Приписами ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд зазначає також, що відповідно до приписів ст. 16 ЦКУ, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що дійсно 09.02.2024 між сторонами спору був укладений договір №120/75/мр на закупівлю товарів (далі - договір), згідно п. 2.1 якого, постачальник (відповідач) зобов'язується передати замовнику (позивачу) нафту і дисталянти (Бензин А-95 з рівнем екологічної безпеки Євро 5, дизельне паливо з рівнем екологічної безпеки Євро 5) за ДК 021:2015 по смарт (паливними карткам), належної кількості та якості, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Відпуск товару замовнику здійснюється шляхом заправлення автомобілів по смарт (паливних) картках на АЗС Постачальника.
Ціна цього договору становить - 3 423 840.00 грн., у т. ч. ПДВ 570 640.00 грн. (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору, вартість за одиницю товару, що є об'єктом цього договору становить: бензин А-95 - 50.95 грн. з ПДВ, дизельне паливо - 50.95 грн. з ПДВ.
Розділом 12 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині видачі пального по паливних картках на АЗС - до повного їх використання. Закінчення терміну дії договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками обох сторін.
Додатком №1 до договору №120/75/мр від 04 лютого 2024 року долучено специфікацію товарів, в якій зазначено перелік товарів та їхня вартість, а саме: бензин А-95 - 50400 літрів, ціна одиниці товару з ПДВ - 50.95 грн., загальною вартістю 2 567 880.00 грн. та дизельне паливо - 16800 літрів, ціна одиниці товару з ПДВ - 50.95 грн., загальною вартістю 855 960.00 грн. Загальна вартість складає - 3 423 840.00 грн. з ПДВ.
Платіжною інструкцією №5784 від 12.02.2024 підтверджується сплата 1 711 920.00 грн. позивачем на користь відповідача з призначенням платежу - "Сплата за дизпаливо згідно рах. за договором №120/75/Мр від 09.02.2024 року.
Платіжною інструкцією №7664 від 31.06.2024 підтверджується сплата 1 711 920.00 грн. позивачем на користь відповідача з призначенням платежу - "Сплата за дизпаливо та бензин згідно рах. за договором №120/75/Мр від 09.02.2024 року.
Загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача коштів складає - 3 423 840.00 грн. Таким чином позивач виконав умови договору, а саме п. 4.1., п. 5.1. договору.
Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач не виконав покладені на нього договором, а саме п. 7.3.1. договору, та приписами ст. 662 ЦКУ, обов'язки і не поставив позивачу товар в повному обсязі. Так, позивач недопоставив відповідачу товар на загальну суму 601 014.86 грн.
Відповідач, відповідно, це твердження не спростував і не надав суду докази поставки позивачу товар в повному обсязі та на загальну суму договору 3 423 840.00 грн. з ПДВ.
Суд констатує, що позивачем було здійснено попередню оплату товару, який підлягав поставці, що підтверджується зокрема вказаними вище платіжними інструкціями.
В свою чергу, частиною 2 ст. 693 ЦКУ передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦКУ).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що "попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК."
Погодившись з доводами скаржника, ВС вважає, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч.1 ст.655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.
Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред'явлення через суд позову у визначеній законом формі.
Окрім того, як вже зазначав суд, позивач направляв відповідачу претензію від 06.01.2025 року в якій просив здійснити відпуск товару на загальну оплачену суму 601 014.86 грн.
Таким чином задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, 9, виконати в натурі умови договору про закупівлю товару №120/75/мр від 09.02.2024, а саме відпустити (заправити автомобілі) Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, код ЄДРПОУ - 40109084, м. Покровськ, вул. Мандрика, 11, на АЗС, перелік яких визначено Додатком №2 до Договору про закупівлю товару №120/75/мр від 09.02.2024 року, по паливним карткам, товар - 10 138.89 літрів Бензину А-95 з рівнем екологічної безпеки ЄВРО 5 і 1410.62 літрів дизельного палива з рівнем екологічної безпеки Євро 5, на загальну суму 601 014.86 грн.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", код ЄДРПОУ - 44858321, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, 9, на користь Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, код ЄДРПОУ - 40109084, м. Покровськ, вул. Мандрика, 11, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 25.04.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза