Рішення від 15.04.2025 по справі 905/1197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

15.04.2025 Справа №905/1197/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок №100; код ЄДРПОУ 23494714)

до Фермерського господарства «Агро-Борова» (64701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 35604785)

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода» (63810, Харківська область, Ізюмський район, село Богуславка, вулиця Слобожанська, будинок №13; код ЄДРПОУ 30141865)

Фермерського господарства «Борова-Агро» (4701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 31936159)

про стягнення 11 485 219,37 гривень

за участю представників:

від позивача: Дем'янець Яна Вікторівна

від відповідачів: не з'явились

РУХСПРАВИ

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фермерського господарства «Агро-Борова», ОСОБА_1 , Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода», Фермерського господарства «Борова-Агро» про солідарне стягнення 11 485 219,37 гривень, з яких: 10 000 000,00 гривень заборгованість за кредитом, 1 485 219,37 гривень заборгованість за відсотками.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Фермерським господарством «Агро-Борова» умов кредитного договору №CLMB2021100 від 06.10.2021 та Додаткових угод № 1, 2 про надання траншу в частині повернення тіла кредиту та сплати процентів. Вимоги до відповідачів2,3,4 обґрунтовані укладеними з позивачем договорами поруки №CLMB2021100/1 від 06.10.2021, №CLMB2021100/2 від 06.10.2021, №CLMB2021100/3 від 06.10.2021 (відповідно) на виконання зобов'язань відповідача1 за кредитним договором №CLMB2021100 від 06.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2024 об 11:30 год., а також встановлено строк на вчинення учасниками справи процесуальних дій щодо подання заяв по суті справи, доказів тощо.

Ухвалою суду від 08.10.2024 задоволено заяву позивача на участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У зв'язку з тим, що 10.10.2024 з 09:05 по 12:03 у Харківській області було оголошено сигнал «Повітряної тривоги», підготовче засідання у справі №905/1197/24 призначене на 10.10.2024 об 11:30 год. не відбулось.

Ухвалою суду від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

У підготовчому засіданні брала участь представник позивача.

Ухвалою суду від 06.11.2024 відкладено підготовче засідання на 12.12.2024, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів. Також вказаною ухвалою запропоновано позивачу надати суду пояснення щодо застосування з 28.06.2023 відсоткової ставки у розмірі 25% при здійсненні нарахувань відсотків за користування кредитом з огляду на положення п.1.3.1. кредитного договору №CLMB2021100 від 06.10.2021 та п.п. 2. Додаткових угод № 1, 2 про надання траншу.

Позивачем 07.11.2024 подано додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2024.

У зв'язку з неодноразовим отриманням протягом дня повідомлень про замінування суду, Господарським судом Донецької області 12.12.2024 призупинено роботу, а тому підготовче засідання у справі, призначене на 12.12.2024, не відбулось.

У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва (частина 7 статті 183 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки підготовче засідання 12.12.2024 не відбулось, ухвалою суду від 12.12.2024 відкладено підготовче засідання на 13.01.2025.

Листом від 09.01.2025 учасників справи повідомлено, що у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, підготовче засідання, призначене на 13.01.2025, відбудеться 28.01.2025.

У підготовчому засіданні 28.01.2025, для надання позивачу можливості викласти письмово свою правову позицію з поставлених судом питань, оголошено перерву до 06.02.2025 до 11:30 год.

Від позивача 05.02.2025 надійшли додаткові пояснення.

Також, 06.02.2025 представником позивача подано клопотання про проведення підготовчого засідання без її участі.

Ухвалою суду від 06.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 розпочато розгляд справи по суті, оголошено перерву до 01.04.2025 до 11:00 год.

Від представника Фермерського господарства «Агро-Борова» 31.03.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні через постійні обстріли та перебої в електропостачанні Барвінковської територіальної громади Ізюмського району.

Також, 31.03.2025 від представника позивача отримано клопотання з повідомленням про зміну місцезнаходження відповідачів Фермерського господарства «Агро-Борова» та Фермерського господарства «Борова-Агро».

У судовому засіданні 01.04.2025 судом прийнято клопотання позивача про зміну місцезнаходження відповідачів.

Враховуючи клопотання відповідача1, ухвалою суду від 01.04.2025 відкладено розгляд справи на 10.04.2025.

Від Фермерського господарства «Агро-Борова» надійшла заява в якій відповідач1 визнає позовні вимоги в повному обсязі, просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців з моменту набрання рішенням законної сили згідно наведеного графіку.

У судовому засіданні 10.04.2025 розпочато розгляд справи по суті, досліджено письмові докази та оголошено перерву перед судовими дебатами до 15.04.2025 о 10:30 год.; також судом запропоновано позивачу письмово викласти позицію щодо заяви про розстрочення виконання рішення.

Від позивача 14.04.2025 надійшли заперечення проти розстрочення виконання рішення. За змістом поданих заперечень позивач просить прийняти заяву в частині визнання позову. Просить залишити заяву про розстрочення виконання рішення без розгляду з підстав того, що її не було направлено позивачу. Також позивач вказує, що таке питання має вирішуватись на стадії виконання рішення, тобто після ухвалення рішення у справі, а не на стадії розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 15.04.2025 представник позивача наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, просив залишити заяву про розстрочення виконання рішення без розгляду, а у випадку розгляду її по суті просив відмовити у її задоволенні.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, повідомлялись завчасно та належним чином.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ

Між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - Банк, позивач) та Фермерським господарством «Кириченко М» 06.10.2021 (далі - Позичальник, відповідач1) укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 (далі за текстом позовної заяви «Кредитний договір» або «Основний договір»).

12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів (протокол №2/2022) прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

30.11.2022 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію зміни найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

23.11.2023 рішенням засновника №23/11-1 прийнято рішення про перейменування ФГ «Кириченко М» на Фермерське господарство «Агро-Борова».

24.11.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію зміни найменування ФГ «Кириченко М» на ФГ «Агро-Борова».

Згідно умов п. 1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі відповідних додаткових угод до цього Договору (надалі - «Додаткова угода») на видачу кредитних коштів окремими частинами - Траншами надає Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.

У цьому Договорі терміном «Відновлювана кредитна лінія» позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого Позичальнику Кредиту або його частини Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту.

У цьому Договорі терміном «Кредит» позначається загальна сума усіх Траншів, що фактично надані Позичальнику згідно з цим Договором і не повернені Банку.

У цьому Договорі терміном «Транш» позначається частина Кредиту, що надана Позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою на видачу кредитних коштів про його надання і не повернута Банку.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору ліміт Кредитної лінії:

а) в період з дати набуття чинності цим Договором по 30.09.2022 (включно) - 10 000 000,00 гривень;

б) в період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (включно) - 5 000 000,00 гривень;

в) в період з 01.11.2022 - 0,00 гривень.

Банк здійснює перегляд (підтвердження) Ліміту Кредитної лінії з періодичністю раз на рік При зміні Ліміту Кредитної лінії за результатами його перегляду Сторони зобов'язані підписати відповідну додаткову угоду до цього Договору. Такі додаткові угоди до цього Договору мають бути підписані Сторонами не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати направлення Банком відповідного повідомлення Позичальнику. В разі нездійснення Банком перегляду (підтвердження) Ліміту Кредитної лінії по причині ненадання Позичальником необхідних документів або у разі непідписання відповідної додаткової угоди до цього Договору у зазначений строк нові Транші Позичальнику не надаються.

Розмір процентів за користування Кредитом складає 25% (Двадцять п'ять відсотків) річних (п.1.3. Кредитного договору).

Тип процентної ставки (процентів) за користування Кредитом - фіксована.

Розмір процентів за користування окремими Траншами встановлюється відповідними додатковими угодами про надання Траншу до цього Договору, але не більше, ніж зазначена у пункті 1.3 цього Договору (п. 1.3.1. Кредитного договору).

Пунктом 1.4. Кредитного договору визначено, що строк дії Кредитної лінії закінчується « 05» жовтня 2024 року.

Згідно п. 1.5. Кредитного договору Кредит надається для поповнення оборотних коштів Позичальника і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору належне виконання Позичальником (ФГ «Агро-Борова») забезпечується:

а) неустойкою, пенею, штрафними санкціями, що передбачені цим Договором;

б) порукою ОСОБА_1 на всю суму зобов'язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

в) порукою ПП ПАФ «Злагода» на всю суму зобов'язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

г) порукою ФГ «ЮГ» (ФГ «Борова-Агро») на всю суму зобов'язань Позичальника за цим Договором та на строк дії цього Договору;

ґ) заставою рухомого майна/товарів в обороті, що належать Позичальнику на праві власності.

Засоби забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов'язань, передбачені цим пунктом Договору, крім зазначеного у підпункті «а», оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим Договором або після його укладення та іменуються надалі «Документи забезпечення».

За п. 4.2. Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит лише у межах строку дії Кредитної лінії окремими частинами (Траншами) шляхом надання одного Траншу, що дорівнює Ліміту Кредитної лінії, або декількох Траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір Кредиту не перевищував Ліміт Кредитної лінії.

Максимальний строк дії Траншу - 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору протягом строку дії Кредитної лінії та у межах вільного залишку Ліміту Кредитної лінії Позичальник має право необмежену кількість разів отримувати Кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. У Кредитному договорі терміном «вільний залишок Ліміту Кредитної лінії» позначається різниця між Лімітом Кредитної лінії та розміром Кредиту, у тому числі якщо така різниця виникла внаслідок дострокового повернення Кредиту або його частини, з урахуванням вимог п. 4.5. цього Договору.

Надання Банком Траншу Позичальнику або зміна Сторонами умов раніше наданого Траншу може бути здійснено на підставі додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Сторонами у письмовій формі за взаємною згодою Сторін. Кожний Транш, що надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Позичальником і Банком, надається Банком Позичальнику у строк не пізніше 2 (двох) робочих днів з дня укладення відповідної додаткової угоди. Додаткові угоди про надання окремих Траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді Сторони повинні визначити розмір Траншу, строки Траншу, процентну ставку за користування Траншем, реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у п. 4.2. цього Договору (літ. «б)» пп. 4.4.1. п. 4.4. Кредитного договору ).

За умовами п. 6.1. Кредитного договору проценти нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з Траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується.

Пунктом 6.2. Кредитного договору визначено, що проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту). У разі повного повернення Кредиту, в тому числі, але не виключно, дострокового, проценти, нараховані за користування Кредитом, повинні бути сплачені одночасно з погашенням заборгованості. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення Кредиту, не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої п. 9.4. цього Договору. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем;

Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит шляхом повернення кожного Траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді, на підставі яких цей Транш наданий, але не пізніше ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії. Повернення Кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим (п. 8.1. Кредитного договору).

У відповідності до п. 8.3. Кредитного договору при зменшенні ліміту Кредитної лінії у відповідності з п. 1.2. цього Договору Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення Траншів, визначений згідно з п. 8.1. цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував:

- станом на 01.10.2022 - 5 000 000,00 гривень;

- станом на 01.11.2022 - 0,00 гривень.

При цьому в першу чергу погашаються Транші з терміном повернення, який настає раніше, а якщо таких Траншів декілька, то з них в першу чергу погашаються Транші, які були надані раніше. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, то днем погашення суми фактичної заборгованості за Кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем.

Всі платежі за цим Договором здійснюються у гривнях (п. 9.1. Кредитного договору).

За п. 9.2. Кредитного договору надання Кредиту здійснюється шляхом переказу суми Траншу з позичкового рахунку, зазначеного у п. 12.3. цього Договору, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 . Для цілей цього Договору днем надання Траншу вважається день списання його суми з позичкового рахунку по реквізитах, визначених згідно із абзацом першим цього пункту;

Згідно п 9.3. Кредитного договору всі платежі Позичальника за цим Договором (повернення Кредиту, сплата процентів тощо) здійснюються у порядку договірного списання меморіальними ордерами коштів з поточного рахунка Позичальника на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3. цього Договору або письмово повідомлений Банком. Для цілей цього Договору днем здійснення Позичальником будь-якого платежу за цим Договором вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3. цього Договору або письмово повідомлений Банком, у повному обсязі, без зарахування зустрічних вимог та без відрахування будь-яких комісій банків-кореспондентів або інших витрат, пов'язаних із переказом коштів.

Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості Позичальника за цим Договором, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- прострочена комісія за управління Кредитом (за її наявності);

- прострочені проценти за користування Кредитом (за їх наявності);

- прострочені проценти, передбачені в п. 10.5. цього Договору (за їх наявності);

- проценти, визначені в абзаці другому п. 10.7. цього Договору (за їх наявності);

- прострочена сума Траншу (за її наявності);

- пеня за прострочення сплати процентів за користування Траншем (за її наявності);

- пеня за прострочення повернення Траншу (за її наявності);

- передбачені цим Договором штрафні санкції (за їх наявності);

- строкова комісія за управління Кредитом (за її наявності);

- строкові проценти за користування Траншем (за їх наявності);

- проценти, передбачені в п. 10.5. цього Договору (за їх наявності);

- строкове повернення Траншу.

Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за цим Договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості. Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги (п. 9.4. Кредитного договору).

За п. 10.5. Кредитного договору - Сторони домовились, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань з:

- повного повернення Кредиту після закінчення строку дії Кредитної лінії, вказаного у п. 1.4. цього Договору, або після закінчення строку виконання зобов'язання з повернення Кредиту (його частини) у зв'язку з пред'явленням Банком Позичальнику вимоги про дострокове повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним, і виконання усіх інших зобов'язань Позичальника за цим Договором відповідно до п. 10.3. цього Договору та/або

- повного повернення будь-якого Траншу (його частини) після закінчення терміну його повернення, встановленого у відповідній Заяві про надання Траншу,

Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти від суми простроченого Кредиту та/ або простроченого Траншу (його частини) до повного фактичного повернення Кредиту та/або Траншу (його частини) в розмірі та відповідно до умов, що передбачені п. 1.3. цього Договору;

Проценти, передбачені в п. 10.5. цього Договору, нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кожного простроченого Траншу (його частини)/на суму Кредиту (його частину) до повного фактичного повернення Кредиту та/або Траншу (його частини), виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/ факт) (п. 10.6. Кредитного договору).

Згідно п. 10.7. Кредитного договору - проценти, нараховані згідно з п. 10.7. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. У разі повного повернення простроченого Траншу, проценти нараховані на суму простроченого Траншу повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів що направляються на повне повернення простроченого Траншу не достатньо для повної сплати процентів, нарахованих відповідно до п. 10.5. цього Договору, то вважається що строк сплати таких процентів наступив і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої п. 9.4. цього Договору.

У відповідності до п. 11.3. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором;

28.06.2023 Банком та Позичальником укладений Договір про внесення змін №1 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким його Сторони, серед іншого:

1. У преамбулі, тексті, реквізитах Сторін Кредитного договору, в тому числі в усіх додатках до нього, найменування Банку: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та АТ «Альфа-Банк» замінили на: Акціонерне товариство «Сенс Банк» та АТ «Сенс Банк» у відповідних відмінках (п. 1 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору).

2. Виклали п. 1.2. Кредитного договору в новій редакції, згідно якої Ліміт Кредитної лінії:

а) в період з дати набуття чинності цим Договором по 30.09.2023 (включно) - 10 000 000,00 гривень;

б) в період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (включно) - 7 500 000,00 гривень;

в) в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 (включно) - 5 000 000,00 гривень;

г) в період з 01.12.2023 по 25.12.2023 (включно) - 2 500 000,00 гривень;

ґ) з 26.12.2023 - 0,00 гривень.

Банк здійснює перегляд (підтвердження) Ліміту Кредитної лінії з періодичністю раз на рік. При зміні Ліміту Кредитної лінії за результатами його перегляду Сторони зобов'язані підписати відповідну додаткову угоду до цього Договору. Такі додаткові угоди до цього Договору мають бути підписані Сторонами не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати направлення Банком відповідного повідомлення Позичальнику. В разі нездійснення Банком перегляду (підтвердження) Ліміту Кредитної лінії по причині ненадання Позичальником необхідних документів або у разі непідписання відповідної додаткової угоди до цього Договору у зазначений строк нові Транші Позичальнику не надаються (п. 2 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору);

3. Виключили абзац «Максимальний строк дії Траншу - 6 (шість) місяців» п. 4.2. Кредитного договору (п. 3 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору);

4. Виклали п. 8.3. Кредитного договору в новій редакції, згідно якої при зменшенні Ліміту Кредитної лінії у відповідності з п. 1.2. цього Договору Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення Траншів, визначений згідно з п. 8.1. цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував:

- станом на 01.10.2023 - 7 500 000,00 гривень;

- станом на 01.11.2023 - 5 000 000,00 гривень;

- станом на 01.12.2023 - 2 500 000,00 гривень;

- станом на 26.12.2023 - 0,00 гривень.

Сума заборгованості за Кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених в п. 8.1. та/або п. 8.3. цього Договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, то днем погашення суми фактичної заборгованості за Кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем (п. 4 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору).

5. Виклали п. 9.3 Кредитного договору в новій редакції, згідно якої всі платежі Позичальника за цим Договором (повернення Кредиту, сплата процентів тощо) шляхом переказу коштів з поточного рахунка Позичальника на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3. цього Договору або письмово повідомлений Банком. Для цілей цього Договору днем здійснення Позичальником будь-якого платежу за цим Договором вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3. цього Договору або письмово повідомлений Банком, у повному обсязі, без зарахування зустрічних вимог та без відрахування будь-яких комісій банків - кореспондентів або інших витрат, пов'язаних із переказом коштів (п. 5 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору).

Згідно умов п. 10 та п. 16 Договору про внесення змін №1 до Кредитного договору його Сторони у відповідності до ст. 631 ЦК України домовились, що умови п. 2, п. 4 цього Договору про внесення змін застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 30.09.2022. Поширення умов п. 2, п. 4 цього Договору про внесення змін на правовідносини Сторін, які виникли до його укладення, є свідченням того, що права та обов'язки Сторін, передбачені п. 2, п. 4 цього Договору про внесення змін за період, що передував його укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством України. Ініціатором змін, що внесені до Кредитного договору цим Договором про внесення змін, є Позичальник.

06.10.2021 Банком та Позичальником укладена Додаткова угода про надання траншу №1 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, згідно умов п. 1 якої Банк надає Позичальнику Транш у сумі 8 083 000,00 гривень.

На часткову зміну Основного договору встановлено, що:

- за користування Траншем Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,8% річних;

- від простроченої суми Траншу (його частини) Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,8% річних (п. 2 Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Згідно п. 3. Додаткової угоди про надання траншу №1 Транш надається у відповідності з цільовим призначенням Кредиту, визначеним у п. 1.5. Основного договору, шляхом переказу коштів з позичкового рахунку, зазначеного у п. 12.3. Основного договору, по реквізитах, передбачених у п. 9.2. Основного договору.

Після надання Траншу розмір Кредиту, наданого на підставі Основного договору, складе 8 083 000,00 гривень (п. 4 Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди про надання Траншу №1 Позичальник зобов'язаний повернути Транш 05.04.2022. Повернення Траншу або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

28.06.2023 Банком та Позичальником укладений Договір про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання траншу №1 від 06.10.2021 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого:

1. Виклали п. 5 Додаткової угоди про надання Траншу №1 в новій редакції, згідно якої Позичальник зобов'язаний повернути Транш частинами у наступні терміни:

а) 583 000,00 гривень - 30.09.2023;

б) 2 500 000,00 гривень - 31.10.2023;

в) 2 500 000,00 гривень - 30.11.2023;

г) 2 500 000,00 гривень - 25.12.2023.

Повернення Траншу або його частини до настання відповідного терміну, встановленого у цьому пункті, вважається достроковим (п. 1 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

2. У відповідності до ст. 631 ЦК України домовились, що умови цього Договору про внесення змін застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 05.04.2022. Поширення умов цього Договору про внесення змін на правовідносини Сторін, які виникли до його укладення, є свідченням того, що права та обов'язки Сторін, передбачені цим Договором про внесення змін за період, що передував його укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством України (п. 2 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Підтвердили, що ініціатором змін, що внесені до Додаткової угоди цим Договором про внесення змін, є Позичальник (п. 9 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Дійшли згоди, що незалежно від того, що даний Договір про внесення змін укладений за межами території України, до Договору про внесення змін застосовується матеріальне та процесуальне право України (п. 10 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

28.06.2023 Банком та Позичальником укладений Договір про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання траншу №1 від 06.10.2021 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого:

1. Виклали п. 2 Додаткової угоди про надання Траншу №1 в новій редакції, згідно якої розмір процентів за користування Траншем визначений у п. 1.3. Основного договору. Розмір процентів від простроченої суми Траншу (його частини) визначений у п. 10.5. Основного договору (п. 1 Договору про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Підтвердили, що ініціатором змін, що внесені до Додаткової угоди цим Договором про внесення змін, є Позичальник (п. 8 Договору про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

Дійшли згоди, що незалежно від того, що даний Договір про внесення змін укладений за межами території України, до Договору про внесення змін застосовується матеріальне та процесуальне право України (п. 9 Договору про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання Траншу №1).

21.10.2021 Банком та Позичальником укладена Додаткова угода про надання траншу №2 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, згідно умов п. 1 якої Банк надає Позичальнику Транш у сумі 1 917 000,00 гривень.

На часткову зміну Основного договору встановлено, що:

- за користування Траншем Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,8% річних;

- від простроченої суми Траншу (його частини) Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,8% річних (п. 2 Додаткової угоди про надання Траншу №2).

Згідно п. 3. Додаткової угоди про надання траншу №2 Транш надається у відповідності з цільовим призначенням Кредиту, визначеним у п. 1.5. Основного договору, шляхом переказу коштів з позичкового рахунку, зазначеного у п. 12.3. Основного договору, по реквізитах, передбачених у п. 9.2. Основного договору.

Після надання Траншу розмір Кредиту, наданого на підставі Основного договору, складе 10 000 000,00 грн. (п. 4 Додаткової угоди про надання Траншу №2).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди про надання Траншу №2 Позичальник зобов'язаний повернути Транш 18.04.2022. Повернення Траншу або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

28.06.2023 Банком та Позичальником укладений Договір про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання траншу №2 від 21.10.2021 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого:

1. Виклали п. 5 Додаткової угоди про надання Траншу №2 в новій редакції, згідно якої Позичальник зобов'язаний повернути Транш 30.09.2023. Повернення Траншу або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим (п. 1 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №2);

2. У відповідності до ст. 631 ЦК України домовились, що умови цього Договору про внесення змін застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 18.04.2022. Поширення умов цього Договору про внесення змін на правовідносини Сторін, які виникли до його укладення, є свідченням того, що права та обов'язки Сторін, передбачені цим Договором про внесення змін за період, що передував його укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством України (п. 2 Договору про внесення змін №1 до Додаткової угоди про надання Траншу №2).

28.06.2023 Банком та Позичальником укладений Договір про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання траншу №2 від 21.10.2021 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого:

1. Виклали п. 2 Додаткової угоди про надання Траншу №2 в новій редакції, згідно якої розмір процентів за користування Траншем визначений у п. 1.3. Основного договору. Розмір процентів від простроченої суми Траншу (його частини) визначений у п. 10.5. Основного договору (п. 1 Договору про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання Траншу №2).

Дійшли згоди, що незалежно від того, що даний Договір про внесення змін укладений за межами території України, до Договору про внесення змін застосовується матеріальне та процесуальне право України (п. 9 Договору про внесення змін №2 до Додаткової угоди про надання Траншу №2).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 вказаного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 вказаного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1049 вказаного вище кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Так, зі змісту договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме: сума кредитних коштів, які надаються відповідачу1, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів тощо, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

Позивачем на виконання вимог Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021 та Додаткової угоди про надання траншу №1 перераховано позичальнику (відповідачу1) 8 083 000,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №604165815 від 06.10.2021, випискою по рахунку №UА823003460000026008026384401.

На виконання вимог Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021 та Додаткової угоди про надання траншу №2 позивачем перераховано позичальнику (відповідачу1) 1 917 000,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №640024586 від 21.10.2021, випискою по рахунку № НОМЕР_2 .

Факт перерахування банком грошових коштів відповідачем1 в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Як вказує позивач та проти чого відповідач1 не заперечує, Фермерське господарство «Агро-Борова» взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконало.

Поряд з цим, в якості забезпечення відповідачем1 своїх зобов'язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, 06.10.2021 Банком та поручителями:

ОСОБА_1 укладений Договір поруки №CLМВ2021100/1;

Приватним підприємством Приватною агрофірмою «Злагода» (скорочене найменування ПП ПАФ «Злагода») укладений Договір поруки №CLМВ2021100/2;

Фермерським господарством «ЮГ» укладений Договір поруки №CLМВ2021100/3,

(далі разом - «Договори поруки»).

23.11.2023 рішенням засновника №23/11-1 прийнято рішення про перейменування ФГ «ЮГ» на Фермерське господарство «Борова-Агро».

24.11.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію зміни найменування ФГ «ЮГ» на ФГ «Борова-Агро».

Згідно умов:

пунктів 1.1. Договорів поруки - кожен з поручителів поручається за виконання Боржником зобов'язання, що виникло на підставі Основного договору, з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності Договорами поруки або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого Боржник повинен виконати наступні обов'язки:

- обов'язок повернути Банку частину наданого на підставі Основного договору Кредиту таким чином, щоб Кредит не перевищував станом на 01.10.2023 - 5 000 000,00 гривень; станом на 01.11.2022 - 0,00 гривень;

- обов'язок повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у додатковій угоді, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії;

- обов'язок повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий частинами та у строки, визначені у додатковій угоді, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії;

- обов'язок щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, наданим за Кредитною лінією, у розмірі 25% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строк визначений в Основному договорі;

- обов'язок сплачувати Банку комісію у строки і розмірі, визначені в Основному договорі;

- обов'язок у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору;

- обов'язок сплатити Банку неустойку, пеню, штрафні санкції та понад суму неустойки, пені, штрафних санкцій відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основним договором;

- обов'язок сплачувати Банку проценти від простроченої суми Кредиту (його частини), наданого за Кредитною лінією, у розмірі 25% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки визначені в Основному договорі;

пунктів 3.1. Договорів поруки - Боржник та кожен з поручителів відповідають перед Банком за порушення обов'язків, передбачених пунктами 1.1. Договорів поруки, як солідарні боржники. Кожен з поручителів відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник;

пунктів 3.2. Договорів поруки - передбачена пунктами 3.1. Договорів поруки відповідальність кожного поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені Основним договором та/або чинним законодавством України строки, зазначені у пунктах 1.1. Договорів поруки;

пунктів 5.1. Договорів поруки - кожен поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов'язками Боржника за ним;

пунктів 5.2. Договорів поруки - Договори поруки набувають чинності з моменту їх підписання Сторонами і діють до повного виконання зобов'язань Боржника за Основним договором. Поруки за Договорами поруки припиняються через 3 (три) роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов'язань Боржника за Основним договором;

пунктів 5.3. Договорів поруки - укладанням Договорів поруки кожен поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов'язань, які забезпечуються Договорами поруки, внаслідок яких збільшуються або зменшуються: будь-які строки та/або терміни, та/або розмір(и) будь-яких процентів/відсотків/комісій/ платежів, та/або суми будь-яких грошових зобов'язань, та/або будь-які встановлені ліміти/граничні суми, що передбачені Основним договором, та/або розмір неустойки (пені, штрафних санкцій), та/або розмір будь-яких платежів, які Боржник згідно з Основним договором повинен сплачувати на користь Банка та/або сплата яких, випливає з зобов'язань, які забезпечуються Договорами поруки, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої Договорами поруки, і встановлені поруки залишаються чинними протягом строку дії Договорів поруки пунктів 5.10. Договорів поруки - Сторони домовились, що Банк в будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за Основним договором, має право стягнути заборгованість за Основним договором будь-яким способом, без попередження Поручителів та/або Боржника та без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату простроченої заборгованості за Основним договором. Стягнення заборгованості за Основним договором позасудовим способом не позбавляє Банк права звернутися до суду.

28.06.2023 до кожного з Договорів поруки укладені відповідні додаткові угоди №1, якими їх Сторони, серед іншого:

1. у преамбулах, текстах, реквізитах Сторін Договорів поруки, в тому числі в усіх додатках до них, найменування Банку: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та АТ «Альфа-Банк» замінили на: Акціонерне товариство «Сенс Банк» та АТ «Сенс Банк» у відповідних відмінках (пункти 1 додаткових угод №1 до Договорів поруки);

2. виклали абзаци другі пунктів 1.1. Договорів поруки в нових редакціях, згідно яких Боржник повинен виконати обов'язок повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит таким чином, щоб Кредит не перевищував:

станом на дату укладення цього Договору - 10 000 000,00 гривень;

станом на 01.10.2023 - 7 500 000,00 гривень;

станом на 01.11.2023 - 5 000 000,00 гривень;

станом на 01.12.2023 - 2 500 000,00 гривень;

станом на 26.12.2023 - 0,00 гривень.

При цьому кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у заяві, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії (пункти 2 додаткових угод №1 до Договорів поруки);

3. у відповідності до ст. 631 ЦК України домовились, що умови пунктів 2 цих додаткових угод, застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до їх укладення, а саме з 30.09.2022. Поширення умов пунктів 2 цих додаткових угод на правовідносини Сторін, які виникли до їх укладення, є свідченням того, що права та обов'язки Сторін, передбачені пунктами 2, пунктами 3 цих додаткових угод за період, що передував їх укладенню, є юридично значимими і викликають як юридичні, так і податкові наслідки, передбаченні чинним законодавством України (пункти 3 додаткових угод №1 до Договорів поруки);

Дійшли згоди, що незалежно від того, що дані додаткові угоди укладені за межами території України, до додаткових угод застосовується матеріальне та процесуальне право України (пункти 10 додаткових угод №1 до Договорів поруки).

Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.543 зазначеного нормативно-правового акту, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В силу норм ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як було зазначено вище, у відповідності до умов Кредитного договору, Додаткової угоди про надання Траншу №1 та Додаткової угоди про надання Траншу №2 банком надані, а позичальником отримані Транші Кредиту на загальну суму 10 000 000,00 гривень:

06.10.2021 - 8 083 000,00 гривень (за Додатковою угодою про надання Траншу №1);

21.10.2021 - 1 917 000,00 грн. (за Додатковою угодою про надання Траншу №2),

що підтверджується меморіальними ордерами №604165815 від 06.10.2021 №640024586 від 21.10.2021 відповідно, виписками по рахунку відповідача1.

З виписок Акціонерного товариства комерційного банку «Сенс Банк» по особовим рахункам позичальника слідує, що станом на 22.08.2024 у відповідача1 наявна заборгованість по тілу кредиту в сумі 10 000 000,00 гривень.

Як вказує позивач у позовній заяві, всупереч зазначеним вище умовам щодо строків та сум повернення, Позичальник не повернув Кредит в загальній сумі 10 000 000,00 гривень, у тому числі:

за Додатковою угодою про надання Траншу №1 в сумі 8 083 000,00 гривень, з яких:

583 000,00 гривень по строку оплати 30.09.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 03.10.2023 (з урахуванням того, що 30.09.2023 - субота, вихідний день);

2 500 000,00 гривень по строку оплати 31.10.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 01.11.2023;

2 500 000,00 гривень по строку оплати 30.11.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 01.12.2023;

2 500 000,00 гривень по строку оплати 25.12.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 26.12.2023;

за Додатковою угодою про надання Траншу №2 в сумі 1 917 000,00 гривень по строку оплати 30.09.2023, у зв'язку з чим дана сума є простроченою з 03.10.2023 (з урахуванням того, що 30.09.2023 - субота, вихідний день).

Однак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10 000 000,00 гривень не визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами в сумі 1 485 219,37 гривень.

Як зазначено у позовній заяві та слідує з розрахунку заборгованості, із загальної суми 5 278 600,88 гривень процентів за користування Кредитом, які нараховані за період з 06.10.2021 до 31.07.2024 і строк оплати яких настав, Позичальником сплачено лише проценти на загальну суму 3 793 381,51 гривень, в результаті чого, несплаченими залишились проценти в загальній сумі 1 485 219,37 гривень, у тому числі:

за Додатковою угодою про надання Траншу №1 в сумі 1 176 010,25 гривень, з яких:

проценти за січень 2024 року в сумі 171 156,42 гривень по строку оплати до 05.02.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.02.2024;

проценти за лютий 2024 року в сумі 160 114,07 гривень по строку оплати до 05.03.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.03.2024;

проценти за березень 2024 року в сумі 171 156,42 гривень по строку оплати до 05.04.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.04.2024;

проценти за квітень 2024 року в сумі 165 635,25 гривень по строку оплати до 05.05.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 07.05.2024 (з урахуванням того, що 05.05.2024 - неділя, вихідний день);

проценти за травень 2024 року в сумі 171 156,42 гривень по строку оплати до 05.06.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.06.2024;

проценти за червень 2024 року в сумі 165 635,25 гривень по строку оплати до 05.07.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.07.2024;

проценти за липень 2024 року в сумі 171 156,42 гривень по строку оплати до 05.08.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.08.2024;

за Додатковою угодою про надання Траншу №2 в сумі 309 209,12 гривень, з яких:

проценти за грудень 2023 року в сумі 30 301,34 гривень по строку оплати 05.01.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.01.2024 (залишок непогашеної суми нарахованих та винесених на прострочку процентів за грудень 2023 року в загальній сумі 40 703,42 гривень);

проценти за січень 2024 року в сумі 40 592,21 гривень по строку оплати до 05.02.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.02.2024;

проценти за лютий 2024 року в сумі 37 973,36 гривень по строку оплати до 05.03.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.03.2024;

проценти за березень 2024 року в сумі 40 592,21 гривень по строку оплати до 05.04.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.04.2024;

проценти за квітень 2024 року в сумі 39 282,79 гривень по строку оплати до 05.05.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 07.05.2024 (з урахуванням того, що 05.05.2024 - неділя, вихідний день);

проценти за травень 2024 року в сумі 40 592,21 гривень по строку оплати до 05.06.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.06.2024;

проценти за червень 2024 року в сумі 39 282,79 гривень по строку оплати до 05.07.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.07.2024;

проценти за липень 2024 року в сумі 40 592,21 гривень по строку оплати до 05.08.2024, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 06.08.2024.

Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року розглянула справу №910/4518/16 дійшла висновків про таке.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.

Поняття «користування кредитом» - є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).,

Відповідно до положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021 сторони узгодили, що згідно п. 1.1. Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі відповідних додаткових угод до цього Договору (надалі - «Додаткова угода») на видачу кредитних коштів окремими частинами - Траншами.

Терміном «Транш» позначається частина Кредиту, що надана Позичальнику згідно з відповідною додатковою угодою на видачу кредитних коштів про його надання і не повернута Банку.

Пунктом 1.4. Кредитного договору визначено, що строк дії Кредитної лінії закінчується « 05» жовтня 2024 року.

У Договорі про внесення змін №1 від 28.06.2023 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021 Сторони виклали п. 1.2. Кредитного договору в новій редакції, згідно якої Ліміт Кредитної лінії:

а) в період з дати набуття чинності цим Договором по 30.09.2023 (включно) - 10 000 000,00 гривень;

б) в період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (включно) - 7 500 000,00 гривень;

в) в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 (включно) - 5 000 000,00 гривень;

г) в період з 01.12.2023 по 25.12.2023 (включно) - 2 500 000,00 гривень;

ґ) з 26.12.2023 - 0,00 гривень.

Виклали п. 8.3. Кредитного договору в новій редакції, згідно якої при зменшенні Ліміту Кредитної лінії у відповідності з п. 1.2. цього Договору Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення Траншів, визначений згідно з п. 8.1. цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував:

- станом на 01.10.2023 - 7 500 000,00 гривень;

- станом на 01.11.2023 - 5 000 000,00 гривень;

- станом на 01.12.2023 - 2 500 000,00 гривень;

- станом на 26.12.2023 - 0,00 гривень.

За п. 10.5. Кредитного договору - Сторони домовились, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань з:

На підставі додаткових угод про надання траншу №1 від 06.10.2021 та №2 від 21.10.2021 позичальнику погоджено видачу кредитних коштів в межах розміру кредитного ліміту - 10 000 000,00 гривень.

Пунктом 5 Додаткової угоди про надання траншу №1 від 06.10.2021 визначено, що Позичальник зобов'язаний повернути Транш 05.04.2022.

В подальшому, Договором про внесення змін №1 від 28.06.2021 до Додаткової угоди про надання траншу №1 від 06.10.2021 та Додаткової угоди про надання траншу №2 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого:

а) 583 000,00 гривень - 30.09.2023;

б) 2 500 000,00 гривень - 31.10.2023;

в) 2 500 000,00 гривень - 30.11.2023;

г) 2 500 000,00 гривень - 25.12.2023.

Договором про внесення змін №1 від 28.06.2023 до Додаткової угоди про надання траншу №2 від 21.10.2021 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, яким Сторони, серед іншого Виклали п. 5 Додаткової угоди про надання Траншу №2 в новій редакції, згідно якої Позичальник зобов'язаний повернути Транш 30.09.2023.

З аналізу всіх викладених вище умов Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021, Додаткових угод про надання траншу №1, №2 та договорів про внесення змін, суд дійшов висновку про наступне.

Визначений п. 1.4. Кредитного договору строк дії Кредитної лінії (до 05.10.2024), це строк, протягом якого у межах розміру ліміту кредитної лінії може видавати Позичальнику кредитні кошти (Кредит).

Розмір Ліміту Кредитної лінії має пріоритетне значення для повернення Кредиту ніж строк дії Кредитної лінії, адже згідно п. 8.3. Кредитного договору в редакції договору про внесення змін, при зменшенні розміру Ліміту Кредитної лінії Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення Траншів, визначений згідно з п. 8.1. цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував відповідні розміри лімітів.

Сума заборгованості за Кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених в п. 8.3. цього Договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою.

Відтак, строк кредитування

Пунктами 10.5, 10.6 Кредитного договору Сторони визначили, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань з повного повернення будь-якого Траншу (його частини), Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти від суми простроченого Траншу (його частини) щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць, на суму кожного простроченого Траншу (його частини).

Тобто після невиконання Позичальником зобов'язання щодо повернення кожної частини Траншу, яка кореспондується з умовою п.8.3. Кредитного договору щодо зменшення розміру Ліміту Кредитної лінії, така частина Траншу вважається простроченою. На цю прострочену частину заборгованості можуть бути нараховані проценти в розмірі, визначеному п.10.5 Кредитного договору, - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому договором.

Отже визначення позивачем свого права на нарахування процентів на повну суму Кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України протягом всього строку дії Кредитної лінії - до 05.10.2024 (як то зазначено у поясненнях від 05.02.2025), є помилковим.

Тим більше, такі пояснення суперечать попередній поведінці позивача (доводам викладеним у позові).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Як вказує позивач у позовній заяві, всупереч умовам щодо строків та сум повернення, Позичальник не повернув Кредит в загальній сумі 10 000 000,00 гривень, у тому числі:

за Додатковою угодою про надання Траншу №1 в сумі 8 083 000,00 гривень, з яких:

2 500 000,00 гривень по строку оплати 31.10.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 01.11.2023;

2 500 000,00 гривень по строку оплати 30.11.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 01.12.2023;

2 500 000,00 гривень по строку оплати 25.12.2023, у зв'язку з чим ця сума є простроченою з 26.12.2023;

Натомість з розрахунку заборгованості по процентам вбачається, що позивачем було здійснено відповідне нарахування по 31.07.2024.

Отже, за Додатковою угодою про надання Траншу №1 за прострочення повернення частини Траншу:

в сумі 583 000,00 гривень після 30.09.2023;

в сумі 2 500 000,00 гривень після 31.10.2023;

в сумі 2 500 000,00 гривень після 30.11.2023;

в сумі 2 500 000,00 гривень після 25.12.2023,

підлягають нарахуванню проценти відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому договором.

За Додатковою угодою про надання траншу №2 за прострочення повернення Траншу в сумі 1 917 000,00 гривень після 30.09.2023 підлягають нарахуванню проценти відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому договором.

Разом з цим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - процентів), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів, суд встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору, а тому розрахунок є неправильним.

До 30.09.2023 розрахунок процентів за користування кредитом визнано судом правильним, а нараховані позивачем проценти сплачені відповідачем1 в повному обсязі.

За перерахунком суду розмір процентів за користування кредитом за Траншем №1, що підлягав сплаті після 30.09.2023 (згідно графіку повернення частин Траншу), складає:

з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 7 500 000,00 гривень становить 158 811,48 гривень;

з 01.11.2023 по 30.11.2023 на суму 5 000 000,00 гривень становить 102 459,02 гривень;

з 01.12.2023 по 25.12.2023 на суму 2 500 000,00 гривень становить 42 691,26 гривень.

Розмір процентів за користування кредитом за період з 01.10.2023 по 25.12.2023, що підлягав сплаті позичальником становив 303 961,76 гривень.

Фактично відповідачем1 проведено оплат за цей період на суму 509 339,72 гривень, розмір переплати склав 205 377,96 гривень.

Розмір переплати 205 377,96 гривень мав бути спрямований на погашення заборгованості з Траншу.

За таких обставин розмір заборгованості з повернення Траншу за Додатковою угодою про надання Траншу №1 від 06.10.2021 становить 7 877 622,04 гривень.

За Додатковою угодою про надання Траншу №2 від 21.10.2021 за період з 21.10.2021 до 30.09.2023 розрахунок процентів за користування кредитом визнано судом правильним, а нараховані позивачем проценти сплачені відповідачем1 в повному обсязі.

Розмір переплати склав 90 495,91 гривень.

За таких обставин розмір заборгованості з повернення Траншу за Додатковою угодою про надання Траншу №2 від 21.10.2021 становить 1 826 504,09 гривень.

Загальна сума заборгованості відповідача1 за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021 становить 9 704 126,13 гривень.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Відповідачі заперечень проти позову, або доказів оплати боргу станом на момент прийняття рішення суду не надали.

Таким чином, з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню 9 704 126,13 гривень заборгованості за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №CLМВ2021100 від 06.10.2021.

Приписами пп.1 ч.2, ч.6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окрім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За таких обставин, суд не приймає визнання позову в повному обсязі з боку відповідача1, від імені якого як законний представник діє керівник Криса О.В., оскільки такі дії щодо визнання заборгованості в більшому розмірі суперечать інтересам Фермерського господарства «Агро-Борова». До того ж, такі дії суперечать й інтересам інших відповідачів, як солідарних з відповідачем боржників.

Щодо заяви Фермерського господарства «Агро-Борова» про розстрочення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про залишення вказаної заяви без розгляду за клопотанням позивача, суд виходить з наступного.

У статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників справи, зокрема право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

Стаття 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Частинами 1-2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

У відповідності до ч.2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку учасників справи підчас розгляду справи направляти всі заяви і клопотання, окрім заяв по суті справи, іншим учасникам справи.

Водночас, праву сторони подати заяву чи клопотання кореспондує право інших учасників справи висловити свої заперечення.

Заява Фермерського господарства «Агро-Борова» про розстрочення виконання судового рішення від 10.04.2025 подана через підсистему «Електронний суд», долучена до матеріалів справи та забезпечена для ознайомлення іншими учасниками справи в Електронному кабінеті 10.04.2025.

Судом оголошувалась перерва з 10.04.2025 до 15.04.2025 для надання позивачу можливості висловити заперечення проти вказаної заяви відповідача1. Позивач цим правом скористався і 14.04.2025 подав відповідні заперечення.

З огляду на зазначене, жодних порушень прав позивача допущено не було.

І хоча відповідач 1 посилається на положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у п.2 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України вказано, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

З аналізу вказаних норм слідує, що заява про відстрочення чи розстрочення рішення може бути подана не тільки на стадії виконання судового рішення, а й під час розгляду справи.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати заяву Фермерського господарства «Агро-Борова» про розстрочення виконання судового рішення поданою з порушенням процесуальних норм та залишати її без розгляду.

Розглянувши заяву Фермерського господарства «Агро-Борова» про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.ст.18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 по справі №11-рп/2012).

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №905/1197/24, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, відповідач1 посилається на те, що Заява обґрунтована тим, що на даний час існують певні об'єктивні обставини, які позбавляють відповідача1 вчасно виконати судове рішення та сплатити позивачу борг. Відповідач1 зазначає, що основним видом його діяльності є сільськогосподарське виробництво. Адміністративні приміщення, де зберігаються первинні документи ФГ «Агро-Борова», були розташовані на території Борівської ОТГ Ізюмського району Харківської області. Ця територія межує з Луганською та Донецькою областями і з початку війни стала зоною активних бойових дій. Майже з початку війни на території нашої громади велися активні бойові дії, які призвели до знищення ворогом виробничої інфраструктури, зв'язку, систем енергопостачання (електроенергія, газ, вода). З квітня 2022 року по жовтень 2022 року Борівська територіальна громада перебувала під повною окупацією ворога, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.

Навіть після звільнення ситуація залишається критичною - Ізюмський район є однією з гарячих точок, де тривають бойові дії. Систематичні обстріли та перебої з електропостачанням і зв'язком унеможливлюють нормальну господарську діяльність відповідача1. Для ведення фермерського господарства відповідач-1 використовує поля

Заборгованість відповідача1 виникла не з його вини, а через те, що внаслідок окупації та замінування відповідач не мав можливості своєчасно провести посіви, а подальші затримки зі збиранням врожаю через погодні умови призвели до значних втрат. Зібрана продукція виявилася непридатною для продажу через низьку якість, що спричинило суттєві фінансові збитки. Збройна агресія призвела до значного подорожчання палива, добрив та електроенергії, що різко підвищило собівартість продукції та зробило її неконкурентоспроможною. Через воєнний стан і блокаду портів відповідачем втрачено доступ до зовнішніх ринків збуту. Внутрішній ринок перенасичений, а ціни на продукцію значно знизилися, що унеможливлює отримання достатнього доходу.

Тривалі бойові дії, обстріли та попередня окупація призвели до руйнування інфраструктури, порушення зв'язку та енергопостачання, що паралізує роботу. Систематичні перебої з електроенергією та відсутність стабільного доступу до інтернету ускладнюють навіть базові господарські операції. Значна частина земель, під'їзних шляхів і доріг залишається замінованою ворогом після окупації. Це суттєво обмежує доступ до земельних ресурсів, які є основою діяльності фермерського господарства. Проте, Відповідачем1 вжито заходів для розпочинання процесу розмінування, але він є складним і потребує значного часу.

Відновлення платоспроможності потрібує часу, не менший за один сільськогосподарський цикл, щоб повернутися до нормальної діяльності після розмінування земель і стабілізації умов.

Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи (у копіях), зокрема, Фінансову звітність малого підприємства за 2023 рік, Фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.2-7.1 від 28.02.2022, Розпорядження Борівської СВА «Про встановлення пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів ФГ «Агро-Борова» на 2025 рік, Розпорядження Борівської СВА «Про встановлення пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів ФГ «Кириченко М» на 2023 рік, Довідку Борівської ОТГ по ФГ «Кириченко М» щодо орендованої землі на 2023, Довідку Держгеокадастру, ФГ «Кириченко М» - довідку ДПС на підтвердження статусу платника 4 групи на 2023 рік.

Частиною 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 наведеного кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, суд зазначає, що в силу приписів ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.

Тобто, при застосуванні положень ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення строку розстрочення виконання судового рішення має враховуватись дата ухвалення такого рішення.

До того ж, визначений зазначеними положеннями строк для розстрочення виконання судового рішення (один рік) є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі №905/2953/17.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).

Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Так, рішення у цій справі ухвалене судом 15.04.2025.

Боржник же фактично просить розстрочити виконання рішення наступним чином:

100 000,00 гривень до 30.09.2025;

100 000,00 гривень до 31.10.2025;

100 000,00 гривень до 30.11.2025;

100 000,00 гривень до 31.12.2025;

Залишок коштів - до кінця строку розстрочення (через 12 місяців після набрання рішенням законної сили).

Позивач у своїх запереченнях проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення, зокрема вказує, що зі змісту самої Заяви слідує, що її подано виключно від імені та в інтересах лише відповідача1, а саме ФГ «Агро-Борова», і обґрунтовано саме його важким фінансовим станом, при цьому, в позові йдеться про солідарну відповідальність ще трьох відповідачів.

З огляду на право кредитора вимагати виконання обов'язку як від всіх солідарних боржників разом так і від будь-кого з них окремо, а також, виходячи з того, що закон не передбачає розмежування у рішенні суду відповідальності таких солідарних боржників, не можна розглядати заяву про розстрочення виконання зобов'язання, виходячи з аналізу фінансового стану лише одного з солідарних боржників, так само й не може бути розстрочено виконання зобов'язання лише щодо одного з них.

Проте жодного документу щодо фінансового стану інших відповідачів та їх пропозицій щодо можливого графіку погашення боргу в Заяві про розстрочення не наведено, при тому, що представник відповідача1 є одночасно керівником й іншого співвідповідача - ФГ «Борова-Агро».

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України підписаний Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан, який наразі продовжено.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: збройний конфлікт, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, вторгнення, блокада, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, тощо.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та підтверджено що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності.

З квітня 2022 року по жовтень 2022 року Борівська територіальна громада перебувала під повною окупацією.

Судом враховано, факти неодноразових обстрілів фермерського господарства, окупації території Борівської територіальної громади, на якій ФГ «Агро-Борова» та ФГ «Борова-Агро» проводить господарську діяльність.

Крім того, орендовані земельні ділянки ПП ПАФ «Злагода» та ФГ «Борова-Агро» для провадження господарської діяльності у Харківській та Донецькій областях також здебільшого розташовані неподалік до території проведення активних бойових дій, що не могло не вплинути на фінансовий результат такої діяльності (такі докази досліджувались при розгляді заяви про забезпечення позову).

Щодо фінансового стану співвідповідача ОСОБА_1 , який є засновником ФГ «Агро-Борова», а тому його фінансовий стан також прямо пропорційно залежить від прибутку відповідача1 (дивіденди за результатами фінансового року). Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача.

З поданих доказів вбачається, що підприємство відповідача1 перебуває у скрутному фінансовому становищі. Суд вважає, що зазначені обставини істотно перешкоджають виконанню рішення. Примусове ж виконання рішення може покласти на нього додатковий фінансовий тягар, що може негативно вплинути на можливість здійснення ним статутної діяльності в умовах воєнного стану.

Також суд враховує, надані відповідачем пояснення щодо очікування отримання коштів від реалізації вирощеного врожаю, суд вважає, що відстрочення рішення суду на 12 місяців не порушить прав стягувача, та буде стимулом для відповідача1 розрахуватися із позивачем у даній справі.

При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме на даний час.

Як вказує і сам позивач, за даними ЄДРСР у справах №905/1013/24, №905/1015/24, №905/1018/24 та №905/1019/24 протягом періоду з жовтня по грудень 2024 судами затверджено мирові угоди за умовами яких відповідач1 як Позичальник зобов'язався сплатити кредитору АТ «Прокредит Банк» заборгованість на загальну суму 72 424 373,08 гривень.

При цьому, умовами п. 13 зазначених мирових угод передбачено, що невиконання відповідачем умов мирової угоди, зокрема, порушення визначеного строку оплати заборгованості хоч на 1 (один) календарний день, та/або сплата визначених угодою платежів не у повному розмірі є порушенням мирової угоди є підставою для передачі ухвали суду про затвердження мирової угоди для її примусового виконання.

За таких обставин та з огляду на встановлені у цих мирових угодах графіки погашення заборгованості та відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно відповідача1 можна зробити висновок про виконання останнім протягом жовтня 2024 - березень 2025 взятих на себе зобов'язань з виконання вказаних мирових угод.

З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі мають намір ухились від виконання взятих на себе зобов'язань і щодо виконання графіку розстрочення рішення у цій справі.

Так, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб ставити питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Отже, розстрочення виконання рішення суду в межах 12 місяців для боржника, з урахуванням приписів ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, не призведе до надмірної тривалості виконання судового рішення та порушення балансу інтересів сторін.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє заяву ФГ «Агро-Борова» про розстрочення виконання рішення.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до Фермерського господарства «Агро-Борова», ОСОБА_1 , Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода», Фермерського господарства «Борова-Агро» про солідарне стягнення 11 485 219,37 гривень, з яких: 10 000 000,00 гривень заборгованість за кредитом, 1 485 219,37 гривень заборгованість за відсотками - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Борова» (64701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 35604785) та солідарних з ним ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ), Приватного підприємства Приватна агрофірма «Злагода» (63810, Харківська область, Ізюмський район, село Богуславка, вулиця Слобожанська, будинок №13; код ЄДРПОУ 30141865), Фермерського господарства «Борова-Агро» (4701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 31936159) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок №100; код ЄДРПОУ 23494714) 9 704 126,13 гривень заборгованості за кредитом, а також судовий збір в розмірі 116 449,51 гривень.

В частині стягнення 295 873,87 гривень заборгованості за кредитом, 1 485 219,37 гривень заборгованості за відсотками відмовити.

Розстрочити виконання рішення та затвердити наступний графік розстрочення виконання рішення:

100 000,00 гривень до 30.09.2025;

100 000,00 гривень до 31.10.2025;

100 000,00 гривень до 30.11.2025;

100 000,00 гривень до 31.12.2025;

9 420 575,64 гривень до 14.04.2026.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 15.04.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2025.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок №100; код ЄДРПОУ 23494714)

Відповідач1: Фермерське господарство «Агро-Борова» (64701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 35604785)

Відповідач2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач3: Приватне підприємство Приватна агрофірма «Злагода» (63810, Харківська область, Ізюмський район, село Богуславка, вулиця Слобожанська, будинок №13; код ЄДРПОУ 30141865)

Відповідач4: Фермерське господарство «Борова-Агро» (4701, Харківська область, Ізюмський район, територіальна громада Барвінківська, комплекс будівель та споруд №8, будинок №14; код ЄДРПОУ 31936159)

Суддя С.М. Фурсова

Попередній документ

126865406

Наступний документ

126865408

Інформація про рішення:

№ рішення:	126865407
№ справи:	905/1197/24
Дата рішення:	15.04.2025
Дата публікації:	28.04.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Донецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.04.2025)
Дата надходження:	13.09.2024
Предмет позову:	Договір кредиту

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

10.10.2024 11:30	Господарський суд Донецької області
05.11.2024 10:30	Східний апеляційний господарський суд
06.11.2024 11:00	Господарський суд Донецької області
12.12.2024 11:30	Господарський суд Донецької області
13.01.2025 11:30	Господарський суд Донецької області
04.03.2025 12:30	Господарський суд Донецької області
01.04.2025 11:00	Господарський суд Донецької області
10.04.2025 12:30	Господарський суд Донецької області
02.07.2025 10:30	Східний апеляційний господарський суд
16.07.2025 09:15	Східний апеляційний господарський суд
17.09.2025 11:00	Касаційний господарський суд