пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 квітня 2025 року Справа № 903/315/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П.
за участю представників:
від позивача: Вавринюк Н. Л. - ( діє в порядку самопредставництва),
від відповідача: н/з,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства “Луцьке підприємство електротранспорту», м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп», м. Луцьк
про стягнення 183140,60 грн.,
20.03.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №02-05/256 від 20.03.2025 Комунального підприємства “Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» 183140,60 грн., з них: 144492 грн. заборгованості за надані послуги на підставі договору № 03м/21 від 12.04.2021, 19569,78 грн. пені, 3256,90 грн. процентів річних, 15821,92 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 23.04.2025.
31.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27.03.2025, в якому відповідач просить зменшити розмір пені до 50% та здійснити справедливий розподіл судових витрат.
03.04.2025 документ сформовано в системі «Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що нарахована сума пені є правомірною та законною, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
23.04.2025 від відповідача надійшло клопотання від 23.04.2025 про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 23.04.2025 відповідач не з'явився.
В судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач належним чином шляхом доставки ухвали суду від 25.03.2025 до електронного кабінету був повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступні обставини.
У процесі розгляду справи встановлено, що 12.04.2021 між Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Ленад Груп» (надалі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг № 03м/21 від 12.04.2021 (надалі - договір).
Предмет договору - надання замовнику послуг з передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів замовника (п.1.1.1).
Згідно з п.1.2. договору замовник своєчасно і в повному об'ємі оплачує надані виконавцем послуги на умовах даного договору.
У пункті 2.1. договору сторони визначили, що замовник щомісячно сплачує виконавцю 120,00 грн., в т.ч. ПДВ, за кожного водія транспортного засобу.
Вартість послуг змінювалась, а саме: з 01.06.2022 сторони узгодили вартість послуг в розмірі 170,00 грн., в т.ч. ПДВ (додаткова угода №1 від 31.05.2022), з 01.08.2023 - 230,00 грн., в т.ч. ПДВ (додаткова угода № 4 від 20.07.2023), з 01.01.2024 - 270,00 грн., в т.ч. ПДВ (додаткова угода № 5 від 20.12.2023).
За умовами п.5.1. договору виконавець надає послуги тільки відносно транспортних засобів замовника згідно списку (додаток № 1 до договору).
На момент підписання договору - 12 квітня 2021 року список включав 8 автобусів.
Згідно з додатковою угодою №3 від 01 грудня 2022 року до списку було включено 63 одиниці транспортних засобів.
На підставі угоди про дострокове розірвання договору про надання послуг №03м/21 від 12.04.2021, яка підписана сторонами 22.10.2024, цей договір діяв до 28 жовтня 2024 року.
Повний розрахунок за договором замовник повинен був здійснити до 01.11.2024 (п. 2 угоди про дострокове розірвання договору).
КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в період дії договору належним чином виконувало свої договірні зобов'язання і надавало послуги, визначені договором, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.
Як зазначає позивач, оплата за надані послуги здійснювалась замовником із значними затримками та не в повному обсязі.
19.12.2023 року на адресу ТОВ «Бест Ленад Груп» була направлена претензія № 02-05/1079 на суму 271 554,10 грн.
Претензія включала вимогу про погашення заборгованості за усіма укладеними між сторонами договорами, в тому числі і за договором про надання послуг №03м/21 від 12.04.2021 в сумі 20 700,00 грн. станом на 19.12.2023.
ТОВ «Бест Ленад Груп» направив позивачу лист №28/12/23-1 від 28.12.2023, в якому зазначив, що здійснить погашення заборгованості до 27.02.2024.
19.03.2024 позивач направив відповідачу претензію № 02-05/277 на суму 464 554,96 грн. Сума боргу по договору про надання послуг №03м/21 від 12.04.2021 становила 57 700,00 грн.
ТОВ «Бест Ленад Груп» направив позивачу лист №22/04-1 від 22.04.2024, в якому зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку із нестабільним фінансовим становищем і буде сплачена частинами після надходження грошових коштів на рахунок підприємства.
Однак, відповідач суми заборгованості не сплатив, станом на час розгляду справи сума основного боргу ТОВ «Бест Ленад Груп» згідно з договором № 03мс/21 від 12.04.2021 становить 144 492,00 грн.
Відповідач у процесі розгляду справи заявленої до стягнення суми заборгованості не заперечував, доказів, які б спростовували заборгованість, або доказів її оплати суду не надав,
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності із ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2.2. договору оплата послуг, передбачених п. 1.1.1. здійснюється замовником шляхом передоплати до 25 числа кожного місяця.
Повний розрахунок за договором замовник повинен був здійснити до 01.11.2024 (п. 2 угоди про дострокове розірвання договору).
Оскільки відповідач всупереч умов договору про надання послуг не оплатив надані позивачем послуги, які мав оплачувати до 25 числа кожного місяця, позовна вимога про стягнення з нього 144492,00 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення 19569,78 грн. пені.
Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені, штрафу).
Згідно з положеннями ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання послуг за невиконання умов, передбачених р. 2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 2 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ.
Сторони у договорі про надання послуг визначили строк оплати наданих послуг -передоплата до 25 числа кожного місяця, позивач у позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що початком виникнення у замовника зобов'язання з оплати наданих послуг вважає перший день кожного місяця, що слідує за днем підписання акту наданих послуг за попередній місяць.
Позивач визначив початком виникнення у відповідача зобов'язання з оплати наданих послуг - перше число кожного місяця, що слідує за днем підписання акту наданих послуг за попередній місяць.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с. 4), позивач нарахував пеню у розмірі 19569,78 грн. за кожним актом надання послуг окремо у межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Однак, у розрахунку пені в розмірі 1775,80 грн. за актом надання послуг № 187 від 29.02.2024 на суму 12960,00 грн. позивач допустив помилку і за період з 01.03.2024 по 20.03.2024 здійснив розрахунок пені за 184 дні, хоча заявлений період включає в себе 20 днів.
Таким чином, з огляду на двадцятиденний строк з 01.03.2024 по 20.03.2024 підлягає до стягнення 210,33 грн. пені, виходячи з розрахунку:
-за період з 01.03.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ); 12 960,00 (сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 14 днів (прострочення) : 100 = 148,72 грн.;
- за період з 15.03.2024 - 20.03.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 12 960,00 (сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 6 днів (прострочення) : 100 = 61,61 грн.
Всього розмір пені за період з 01.03.2024 по 20.03.2024 становить 210,33 грн., отже у задоволенні стягнення пені в розмірі 1565,47 грн. за цей період слід відмовити (1775,80 грн.-210,33 грн. = 1565,47 грн.)
Також позивачем невірно розраховано пеню за актами надання послуг:
-№ 475 від 31.05.2024 на суму 12420,00 грн. за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 в розмірі 1650,32 грн.
- № 775 від 31.08.2024 на суму 10260,00 грн. за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в розмірі 1365,00 грн.
- № 868 від 30.09.2024 на суму 11340,00 грн. за період з 01.10.2024 по 20.03.2025 в розмірі 1455,25 грн.
-№ 914 від 27.10.2024 на суму 2822,00 грн. за період з 01.11.2024 по 20.03.2025 в розмірі 299,81 грн.
Здійснивши власний розрахунок пені за заявлені позивачем періоди за зазначеними актами надання послуг, встановлено, що до стягнення підлягає:
-за актом надання послуг № 475 від 31.05.2024 на суму 12420,00 грн. за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 - 1646,61 грн. пені, виходячи із розрахунку:
- за період з 01.08.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ); 12 420,00 (сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 134 днів (прострочення) : 100=1 182,28 грн.;
- за період з 13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 12 420,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 19 днів (прострочення) : 100=174,08 грн.;
- за період з 01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 12 420,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100=211,31 грн.;
- за період з 24.01.2025 - 31.01.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)= 78,94 грн. ;
за актом надання послуг № 775 від 31.08.2024 на суму 10260,00 грн. за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 -1362,55 грн. пені, виходячи із розрахунку:
- за період з 01.09.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ); 10 260,00 (сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 103 днів (прострочення) : 100=750,72 грн.;
- за період з 13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 10 260,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 19 днів (прострочення) : 100=143,81 грн.;
- за період з 01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 10 260,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100=174,56 грн.;
- за період з 24.01.2025 - 28.02.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 10 260,00 (сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 36 днів (прострочення) : 100=293,46 грн.;
- за актом надання послуг № 868 від 30.09.2024 на суму 11340,00 грн. за період з 01.10.2024 по 20.03.2025 1453,20 грн. пені, виходячи із розрахунку:
-за період з 01.10.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ); 11 340,00 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 73 днів (прострочення) : 100=588,07 грн.;
-за період з 13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 11 340,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 19 днів (прострочення) : 100=158,95 грн.;
-за період з 01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 11 340,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100=192,94 грн.;
-за період з 24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 11 340,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100=378,41 грн.;
-за період з 07.03.2025 - 20.03.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ); 11 340,00 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 14 днів (прострочення) : 100=134,84 грн.;
- за актом надання послуг № 914 від 27.10.2024 на суму 2822,00 грн. за період з 01.11.2024 по 20.03.2025 299,49 грн. пені, виходячи із розрахунку:
-за період з 01.11.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ); 2 822,00 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100=84,20 грн.;
-за період з 13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 2 822,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 19 днів (прострочення) : 100=39,55 грн.;
-за період з 01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 2 822,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100=48,01 грн.;
-за період з 24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 2 822,00 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100=94,17 грн.
Всього підлягає до стягнення 17995,78 грн. пені.
У задоволенні позову про стягнення 1574,00 грн. пені (19569,78 грн. - 17995,78) слід відмовити як нарахованої безпідставно.
Розрахунок виконано за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон".
Щодо вимоги позивача про стягнення 3256,90 грн. процентів річних та 15821,92 грн. збитків, завданих інфляцією.
Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 3256,90 грн. процентів річних та 15821,92 грн. збитків, завданих інфляцією ( роозрахунок знаходиться в матеріалах справи - а.с. 5-6).
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50% на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом частини другої статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначив, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22 виходить з такого.
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Отже, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У відповіді на відзив та в судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача зазначила, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» систематично не виконує свої договірні зобов'язання згідно з договором № 03м/21 від 12.04.2021, оплати здійснювались із значними затримками та не в повному обсязі, а впродовж 2024 року відповідач взагалі припинив оплачувати послуги, які йому надавались згідно з договором, хоча господарську діяльність здійснював та отримував прибутки.
Розмір пені - 17995,78 грн., заявлений до стягнення з відповідача, у порівнянні із сумою заборгованості - 144492,00 грн., становить лише 12,45% і не розцінюється судом як спосіб отримання доходів позивачем, доказів, що ця сума є непомірним тягарем для відповідача відповідач не подав, як і не подав жодних належних та допустимих доказів, що сума пені, заявлена до стягнення надмірно велика порівняно із збитками позивача чи виникнення заборгованості відбулось без прямого умислу відповідача, не навів жодних причин, підтверджених доказами, що спричинили несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, не довів, що поведінка відповідача свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Одним із видів діяльності відповідача є перевезення пасажирським транспортом міського та приміського сполучення, господарську діяльність він здійснює, доказів відсутності доходу від своєї господарської діяльності суду не подав.
У зв'язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зважаючи на порушення відповідачем строку виконання зобов'язання з оплати більше року, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, отже у задоволенні клопотання слід відмовити.
Оскільки позов Комунального підприємства “Луцьке підприємство електротранспорту» задоволено частково - на 99,1% від заявленої суми (181566,60 грн. х 100:183140,60 грн.), то, керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2401 грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 2422,40 х 99,1%.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Ленад Груп" (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мистецька, буд.7, код ЄДРПОУ 44116797) на користь Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (43018, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Івасюка Володимира, будинок 1/52, код ЄДРПОУ 03327931)
- 144492 грн. заборгованості,
- 17995 грн. 78 коп. пені,
- 3256 грн. 90 коп. процентів річних,
- 15821 грн. 92 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 2401 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 1574 грн. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.04.2025
Суддя І. О. Якушева