вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р. Cправа № 902/1128/24(916/4884/24)
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236)
до: Фізичної особи-підприємця Єгорової Вікторії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 42 250,00 грн
в межах справи № 902/1128/24
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники сторін в судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1128/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1128/24 арбітражного керуючого Мотальову-Кравець В.Ю.. Призначено попереднє засідання у справі на 29.04.2025 року.
При цьому, 05.12.2024 року до Господарського суду Вінницької області від Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/4884/24 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем договору позики № 14740 від 29.04.2024 у розмірі 42 250,00 грн.
Так, 11.11.2024 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу у справі № 916/4884/24, якою позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення 42 250 грн передано за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року справу № 916/4884/24 розподілено судді Шамшуріній М.В..
Ухвалою суду від 11.12.2024 судом постановлено позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
23.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою суду від 26.12.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4884/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2025 року.
В подальшому, ухвалою від 07.03.2025 року (суддя Шамшуріна М.В.) постановлено матеріали справи № 916/4884/24 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення 42 250,00 грн заборгованості передати за підсудністю до Господарського суду Вінницької області для розгляду в межах справи № 902/1128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1128/24(916/4884/24) від 13.03.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 18.03.2025 року прийнято до свого провадження справу №902/1128/24(916/4884/24) за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення 42 250,00 грн, в межах справи № 902/1128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Призначено справу № 902/1128/24(916/4884/24) за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення 42 250,00 грн, в межах справи № 902/1128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 23.04.2025 року об 11:30 год..
На визначену дату - 23.04.2025 року представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Разом з цим, суд зважає на те, що у позовній заяві, Позивач просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал".
Також, судом встановлено, що відзиву на позов по цій справі від Відповідача до суду не надходило.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 18.03.2025 року по справі №902/1128/24(916/4884/24) була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: позивачу - legal@kredyt-kapital.com.ua; представнику позивача Панасюк Х.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Поряд з цим, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС - ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" та ОСОБА_1 - 19.03.2025 року.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та сторони належним чином повідомлені про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників Позивача і Відповідача та за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 29.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "24/7" (надалі - Товариство) та Фізичною особою-підприємцем Єгоровою Вікторією Валеріївною (надалі -Відповідач) укладено договір позики № 14740, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу у власність грошові кошти на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а Відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору позики, метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
Згідно положень договору позика надається Позичальнику в національній валюті України - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника, зареєстрований Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті та вказаний у Розділі 9 цього Договору.
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за договором позики, Позивачем надано платіжну інструкцію.
Отже, Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору позики.
Відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору.
Крім того, положеннями договору позики передбачено, що договір укладений на взаємовигідних умовах, в результаті зваженого рішення Сторін з урахуванням принципів розумності та правеливості.
Разом з тим, у порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ст. 173 ГК України, Відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування позикою. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у Відповідача утворилася заборгованість за договором позики.
Так, станом на дату подання позову, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 42 250 грн, а саме: заборгованість за сумою позики - 25 000 грн; заборгованість за відсотками - 17 250 грн.
Водночас, у позові вказано, що 25.09.2024 року ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 25-09/2024 (договір додається).
Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Фінансова Компанія "24/7", включно і до Фізичної особи-підприємця Єгорової Вікторії Валеріївни за договором позики № 14740 від 29.04.2024 року (докази додаються).
На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Єгорової Вікторії Валеріївни заборгованість за договором позики № 14740 від 29.04.2024 року в розмірі 42 250 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" .
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи № 902/1128/24, Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" станом на дату розгляду справи № 902/1128/24(916/4884/24), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1128/24 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 29.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "24/7" (Позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єгоровою Вікторією Валеріївною (Позичальник) укладено договір позики № 14740, яким, зокрема, передбачені такі умови :
За цим Договором Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а Позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору (п. 2.1.).
Параметри позики : мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом; сума позики: 25 000 грн 00 коп.; строк позики: загальний строк - до "28" червня 2024 року (60 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених Графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору; дата надання позики: "29" квітня 2024 року; дата повернення позики: "28" червня 2024 року (підпункти 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6., п. 2.2.).
Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0,80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. цього Договору. Базова процентна ставка, фіксована: 0,80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору. Основна процентна ставка, фіксована: 1,50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього Договору (підпункти 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., п.2.3.).
Позика надається Позичальнику в національній валюті України - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника, зареєстрований Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті та вказаний у Розділі 10 цього Договору (п. 2.4.).
Повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування позикою (п. 3.4.).
Позикодавець має право: з метою захисту своїх прав та інтересів укладати договори про відступлення прав вимоги або іншого договору щодо розпорядження Товариством правом вимоги за цим Договором (доручення, факторингу, тощо), з будь-якою третьою особою, та передавати персональні дані Позичальника таким третім особам, без додаткового повідомлення Позичальника про укладення такого договору та/або таку передачу (пп. 5.2.2., п. 5.2.).
Позичальник зобов'язаний повернути позику та сплатити нараховані проценти (пп.5.3.2., п. 5.3.).
Договір позики укладається в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" шляхом попереднього розміщення Позикодавцем в Особистому кабінеті Позичальника Договору позики для вивчення та прийняття його умов Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого Позикодавцем Договору у відповідне поле (п. 8.1.).
Цей Договір укладено в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця - вебсайт https://beemoney.com.ua/. (п. 8.4.).
Також, судом встановлено, що ТОВ "ФК "24/7" були перераховані ФОП Єгоровій В.В. грошові кошти в сумі 25 000,00 грн із призначенням платежу : надання позики згідно з договором № 14740 від 2024-04-29, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №315 від 29.04.2024 року.
Отже, матеріалами цієї справи підтверджується надання ТОВ "ФК "24/7" грошових коштів Відповідачу у вказаній вище сумі на підставі описаного вище договору позики №14740 від 29.04.2024 року.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 7, ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що вказаний вище договір позики підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором f99520 / В.В. ЄГОРОВА /.
Також, в матеріалах справи наявна копія довідки ТОВ "Фінансова Компанія "24/7", якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір позики № 14740 від 29.04.2024 ідентифікований ТОВ "Фінансова Компанія "24/7". Акцепт договору позичальником (підписання одноразовим ідентифікатором): f99520; час відправки ідентифікатора позичальнику - 29.04.2024; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор - 380969303876.
Слід зазначити, що у долученій до позову Анкеті клієнта фізичної особи-підприємця, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС), серед іншого, зазначені контактні дані клієнта - ФОП Єгорової Вікторії Валеріївни, а саме номер мобільного телефону - НОМЕР_3 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" та Відповідачем був укладений зазначений вище договір позики в електронній формі відповідно до наведених норм законодавства.
Разом з цим, судом встановлено, що 25.09.2024 року між ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Фактор) укладено договір факторингу № 25-09/2024, яким, серед іншого, передбачено наступне.
За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1.).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2.).
Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (п. 1.4.).
Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) (п. 1.5.).
Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу в день підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта: НОМЕР_4 в АТ "БТА БАНК", МФО 321723 (п. 3.2.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 року. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені Сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками Сторін (п. 9.2.).
Суд зважає на те, що вказаний вище договір факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 року підписано та скріплено печатками ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал".
При цьому, 25.09.2024 року між ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 за договором факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 року (копія наявна у справі), згідно п. 1 якого, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 1 від "25" вересня 2024 року в кількості 91 шт., після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.
Водночас, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" сплачено на рахунок ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" грошові кошти в сумі 131 028,70 грн із призначенням платежу : оплата за відступлення Прав Вимоги згідно Договору Факторингу № 25-09/2024 від 25 вересня 2024 р. без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 5914 від 25.09.2024 року.
Також, у наявному в справі Витязі з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024 року, вказано Боржника - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за договором № 14740 від 29.04.2024 року із сумою боргу 42 250,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" було направлено Відповідачу повідомлення-вимогу (копія наявна у справі), в якому вказано, що 25.09.2024 р. ТОВ "ФК "24/7" (ТМ Beemoney) відступило право вимоги до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", яке являється Новим Кредитором згідно договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024 р..
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Частина 1 ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", видами фінансових послуг є факторинг.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі № 761/44364/18, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.
Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, суд, надавши оцінку описаному вище договору факторингу та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Позивач - ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набув від ТОВ "Фінансова Компанія "24/7" права вимоги до Відповідача - ФОП Єгорової Вікторії Валеріївни щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору позики № 14740 від 29.04.2024 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Позивачем було направлено Відповідачу досудову вимогу №Х5015 від 18.10.2024 року (копія наявна у справі), в якій вимагав виконати зобов'язання протягом 7 днів перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" за кредитним договором № 14740 від 29.04.2024 року, а саме : негайно погасити заборгованість у сумі 42 250 грн.
Також, згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором позики №14740 від 29.04.2024 року станом на 25.09.2024 року, сума боргу становить 42 250,00 грн, з яких : заборгованість за сумою позики - 25 000 грн; заборгованість за відсотками - 17 250 грн.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що вказана вище заборгованість за відсотками в сумі 17 250 грн нарахована за період з 29.04.2024 року по 28.06.2024 року, що відповідає описаним вище умовам договору позики № 14740 від 29.04.2024 року, а також відповідні відсотки нараховані до дати відкриття провадження у справі № 902/1128/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 03.02.2025 року).
Разом з цим, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за договором позики № 14740 від 29.04.2024 року станом на 25.09.2024 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку сума заборгованості в розмірі 42 250,00 грн є правомірною.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за договором позики № 14740 від 29.04.2024 року у розмірі 42250,00 грн підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ФОП Єгорової В.В. про стягнення 42 250,00 грн у справі № 902/1128/24(916/4884/24), в межах справи № 902/1128/24 про неплатоспроможність Єгорової В.В., повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єгорової Вікторії Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народженя: ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортні дані: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", місце реєстрації - вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3 поверх, м. Львів, 79029) заборгованість за договором позики № 14740 від 29.04.2024 року в розмірі 42 250,00 грн та 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: позивачу - legal@kredyt-kapital.com.ua; представнику позивача Панасюк Х.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 25 квітня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.