ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2025 року Справа № 902/1302/22(902/388/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - Заматов Р.В.
відповідача 3 - Оверковський К.В.
інші учасники справи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23) (повний текст складений 14.02.2025)
за позовом: ОСОБА_1
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг"
до: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємільчине Агроком"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2, розпорядника майна ТОВ "Сат-Агро" - арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан"
про визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021
в межах справи № 902/1302/22
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23) відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчине Агроком" про визнання недійсним Договору поруки від 12.05.2021, укладеного між ТОВ "САТ-АГРО" та ТОВ "Ресурс-Фармінг".
Вказане рішення мотивоване тим, що належними відповідачами за вимогами про визнання недійсним даного договору станом на момент подачі позову до суду та розгляду справи є ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ємільчине Агроком". ТОВ "Ресурс-Фармінг" є неналежним відповідачем у даній справі, з огляду на укладення Договору про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА від 25.07.2022, а тому позов у частині вимог до ТОВ "Ресурс-Фармінг" не підлягає задоволенню, як пред'явлений до неналежного відповідача.
Також суд першої інстанції повважав необґрунтованими підстави позову в частині відсутності у ОСОБА_2 статусу керівника юридичної особи. Достатній обсяг повноважень та статус ОСОБА_2 , як керівника ТОВ “САТ-АГРО», підтверджено відомостями ЄДРПОУ станом на 28.04.2021.
Місцевий господарський суд зазначив, що укладення договору поруки після 01.05.2021 не впливає на його дійсність, могло стати додатковою гарантією та забезпечення виконання основного зобов'язання за Договором про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019.
Крім того, суду не доведено обізнаності обох сторін договору поруки обставин невиконання зобов'язань за Договором поруки в майбутньому, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання, тому виконання Поручителем зобов'язань за Договором поруки напряму залежить від виконання або не виконання договору зберігання в майбутньому. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисел обох сторін Договору поруки на приховування яких-небудь намірів правочину саме в момент його вчинення.
Суд першої інстанції зазначив, що збитковість господарських операцій не є виключною ознакою фраудаторності, оскільки до моменту втрати платоспроможності відноситься до категорії підприємницького ризику, який є основою здійснення господарської діяльності. Позивачем не надано достатніх доказів з метою підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між обставинами укладення договору поруки та виникненням неплатоспроможності боржника, в тому числі за зобов'язаннями перед іншими кредиторами.
Крім того, заборгованість за грошовими зобов'язаннями перед усіма конкурсними кредиторами у справі про банкрутство №902/1302/22 виникла у ТОВ “САТ-АГРО» після укладення оспорюваного договору поруки 21.05.2021.
Також суд першої інстанції повважав, що позивачем не доведено обставин укладення даного договору на шкоду кредиторам, з метою збільшення зобов'язань або уникнення розрахунків.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23). Задоволити позов про визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" і ТОВ "Ресурс-Фармінг".
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- недобросовісні дії ТОВ "Діва-Агролан", ТОВ "Сат-Агро", ТОВ "Ємільчине Агроком" в особі ОСОБА_3 призвели до створення штучної заборгованості у розмірі 8 млн грн;
- рішенням єдиного учасника №12/2021 від 12.05.2021 не встановлено розміру суми договору на яку керівник має право укласти договір, а тому необхідно керуватися ч. 2 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Як встановлено судом розмір зобов'язання взятого ТОВ "Сат-Агро" за договором поруки, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а тому керівник уклав договір з перевищенням повноважень. А тому рішення єдиного учасника №12/2021 від 12.05.2021 не дає права керівнику укладати договори, сума яких перевищує 8 млн грн;
- у листі ОСОБА_3 на адресу ТОВ "Ресурс-Фармінг" від 05.05.2021 повідомлено, що ТОВ "Сат-Агро" з метою реструктуризації та врегулювання наявної у ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" перед ТОВ "Ресурс-Фармінг" заборгованості по Договору зберігання, гарантує забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладання з ТОВ "Ресурс-Фармінг" договору поруки. Водночас, лист від 05.05.2021 вказує на те, що останній було створено штучно для введення в обману про реальність укладання Договору поруки, вже після укладання Договору поруки, а не до його укладання;
- у даному випадку має значення не сам факт укладання Договору поруки після закінчення строку Договору зберігання, а має значення інтерпретація цього факту, в сукупності з іншими обставинами по справі. Укладання Договору поруки не мало на меті забезпечення зобов'язання по Договору зберігання;
- відсутнє будь яке логічне пояснення з точки зору господарської доцільності і розумності дій ТОВ "Ресурс-Фармінг", а саме: 12.05.2021 після того як вже пройшов рік після закінчення Договору зберігання (01.05.2020) укласти Договір поруки з ТОВ "Сат-Агро" і через 2 тижні (02.06.2021) виставити вимоги про повернення боргу лише ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" і не виставляти, незрозумілих причин вимоги ТОВ "Сат-Агро". 20.07.2021 подано позов про стягнення заборгованості тільки з ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" в той час коли 2 місяці по тому ТОВ "Ресурс-Фармінг" уклав Договір поруки з ТОВ "Сат-Агро" за забезпечення ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" по Договору зберігання;
- відсутні наміри реального виконання договору поруки, що підтверджується наступним: всі учасники договорів пов'язані між собою в особі ОСОБА_3 ; відсутні логічні обґрунтування продажу ТОВ "Ресурс-Фармінг" боргу у розмірі 10 млн грн ТОВ "Ємільчине Агроком" за 100 тис грн; направлення вимоги і подання позову ТОВ "Ресурс-Фармінг" тільки до ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" при наявності 5 поручителей; ОСОБА_3 борг свого товариства ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН", замість його погашення, оформляє через Договір поруки і Договору відступлення права вимоги як борг свого товариства ТОВ "Ємільчине Агроком" до свого же товариства ТОВ "Сат-Агро"; ТОВ "Сат-Агро" і ТОВ "Ємільчине Агроком" зареєстровані за однією адресою; на дату укладання Договору поруки за Договором зберігання вже існувало 4 Договору поруки по тому же Договору зберігання, як особисто з ОСОБА_4 так і з пов'язаними з нею особами; за 4 роки не погашено борг за наявності у ОСОБА_3 майна.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23) залишено без руху. Запропоноовано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами відповідачам ТОВ "Ресурс-Фармінг", ТОВ "Сат-Агро" та третій особі ТОВ "Діва-Агролан".
26.03.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази надіслання копії апеляційної скарги з долученими документами учасникам справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23). Розгляд апеляційної скарги призначений на "22" квітня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 15.04.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
15.04.2025 на адресу суду через систему Електронний суд від ТОВ "Ємільчине Агроком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без задоволення. Зазначає, що орієнтована вартість на правничу допомогу складає 10 000,00 грн.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та клопотання про витребування оригіналів документів і проведення експертизи.
В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник відповідача 3 заперечив доводи апеляційної скарги та клопотання про витребування оригіналів документів і проведення експертизи.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином. Причини неявки не повідомили.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю інших учасників справи.
Щодо клопотання про витребування оригіналів документів і проведення експертизи колегія суддів зазначає наступне.
Разом із апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про витребування оригіналів документів і проведення експертизи, в якому просить поновити строк для подання клопотання про витребування оригіналів документів і призначення технічної експертизи. Витребувати у ТОВ "Ємільчине Агроком" оригінал договору поруки від 12.05.2021, укладеного між ТОВ "Діва-Агролан" і ТОВ "Ресурс-Фармінг", який ТОВ "Ємільчине Агроком" отримало на підставі акту приймання-передачі по договору про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА від 25.07.2022. Витребувати у ТОВ "Ємільчине Агроком" оригінали документів, які ТОВ "Ємільчине Агроком" надало суду першої інстанції по справі 902/1302/22(902/388/23), а саме: рішення єдиного учасника ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_3 №12/2021 від 12.05.2021, лист учасника ТОВ "САТ-АГРО" ОСОБА_3 №05/05 від 05.05.2021.
Призначити у справі № 902/1302/22(902/388/23) судову технічну експертизу документів. Проведення судової технічної експертизи документів доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Винести на вирішення судової технічної експертизи документів у справі №902/1302/22(902/388/23) такі питання:
- Чи відповідає давність виконання договору поруки від 12.05.2021 укладеного між ТОВ "Діва-Агролан" і ТОВ "Ресурс-Фармінг", вказаній на ньому даті?
- Чи відповідає давність виконання Рішення єдиного учасника ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_3 №12/2021 від 12.05.2021, вказаній на ньому даті?
- Чи відповідає давність виконання листа учасника ТОВ "САТ-АГРО" ОСОБА_3 №05/05 від 05.05.2021, вказаній в ньому даті?
Мотивуючи клопотання, скаржник зазначає, що на підтвердження вказаних доводів позивача суду надані беззаперечні докази і аргументи, а тому позивач був впевнений, що позов буде задоволений, в справі не виникне необхідність у витребуванні оригіналів документів та у призначенні технічної експертизи відносно вказаних документів. Але, враховуючи, що суд повністю проігнорував аргументи позивача і не роз'яснив у Рішенні чому не прийняв їх до уваги, то суд прийшов до хибних висновків про відмову у позові. Значне ігнорування судом позиції позивача, а також нові аргументи, які виснував суд у Рішенні, які не були заявлені сторонами по справі, вимушує позивача посилювати доказову позицію шляхом отримання висновків експертів відносно дати, місяця і року складання Договору поруки, рішення єдиного учасника і лист про гарантії. На підставі викладеного вбачається, що позивач при поданні позову мав сукупність доказів, які беззаперечно вказувала на недійсність Договору поруки і він був впевнений, що для підтвердження позовних вимог не потрібні висновки експерта, але в зв'язку з порушенням судом норм процесуального і матеріального права при винесені Рішення, створилися поважні причини, чому позивачем в суді першої інстанції не було подано клопотання про витребування оригіналів документів і відносно них не проведена технічна експертиза, з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів.
Відповідно до ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з огляду на те, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Дослідивши підстави клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування оригіналів документів і призначення технічної експертизи, суд зазначає, що наведені причини є необґрунтованими, позивачем не доведено, що такі причини є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Отже, відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на подання клопотання про витребування оригіналів документів і призначення технічної експертизи, а тому зазначене клопотання не підлягає задоволенню.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно з частиною першою статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Стаття 86 ГПК України, що має назву "оцінка доказів", визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії оцінки як належність, допустимість та достовірність (статті 76-78 ГПК України); доказів у їх сукупності - вірогідність (стаття 79 ГПК України).
Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом.
Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов'язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23).
Водночас, питання, які просить дослідити скаржник експерту, не були предметом розгляду суду першої інстанції. Суд першої інстанції суд дослідив зібрані у справі докази, які були подані також і позивачем. А тому клопотання про призначення експертизи є необгрунтованим.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-ФАРМІНГ" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІВА-АГРОЛАН" (Зберігач) укладено Договір №17/09/19-3 про надання послуг відповідального зберігання (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та умовах, визначених договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця (далі - товар).
Згідно даного договору товаром є: олійна культура - соняшник, в кількості 1000 т (в межах + 5%) (пункт 1.2 Договору).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Зберігач здійснює зберігання товару за наступною адресою: вул. Ялинківська, 1а, с. Стара Олександрівка, Пулинський район, Житомирська обл.
За визначенням 2.1 Договору Зберігач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати схоронність товару Поклажодавця (п. 2.1.1); у випадку припинення дії цього договору за вимогою Поклажодавця повернути останньому весь товар зі зберігання.
В пункті 3.1 Договору передбачено, що передача товару на відповідальне зберігання здійснюється за товарно-транспортною накладною та актом приймання-передачі товару, який є додатком до такої накладної.
Зняття товару зі зберігання здійснюється в місці зберігання товару за актами приймання-передачі (п. 3.2 Договору).
Кількість і вартість (заставна) товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодуванню в повній сумі окремо від встановлених даним договором сум на відшкодування пені.
Згідно з п. 6.2 Договору Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки у разі: а) втрати (нестачі) товару - в розмірі вартості втраченого товару або товару, якого не вистачає; 2) пошкодження товару - в розмірі суми, на яку знизилась йог вартість
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і дії до 01.05.2020, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 01.05.2020 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1 Договору) (т. 1, а.с. 28-29).
12.05.2021 між Товариством з обмежено відповідальністю "Ресурс-Фармінг" (Кредитор), в особі директора Українець Г.О., та Товариством з обмежено відповідальністю "Сат-Агро" (Поручитель), в особі директора Юшчишина О.Л., укладено Договір поруки.
Відповідно п. 1.1 Договору Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його зобов'язань перед Кредитором за Основним договором в обсязі таких зобов'язань, визначених у даному договорі.
Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (п.1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 порукою за цим договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником його боргових зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Основному договорі.
Порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо зобов'язання Боржника перед Кредитором (п.2.2 Договору).
Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Основного договору, цілком розуміє їх зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями у розумінні даного Договору. Будь-яке посилання в тексті цього Договору на положення Основного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (п.2.3 Договору).
Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат та судових витрат, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за основним договором (п.2.4 Договору).
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок Боржника перед Кредитором, передбачений даним Договором протягом п'ятнадцяти банківських днів від дати письмової вимоги Кредитора або повідомлення Боржника про очевидну неможливість виконання. Кожна вимога (повідомлення), що може бути надана Сторонами відповідно до цього Договору, складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній Стороні на її адресу, які визначені в цьому Договорі (або інші адреси, які адресат визначив у попередньому письмовому повідомленні, наданому іншій Стороні) (п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею боргового зобов'язання (зобов'язання боржника перед Кредитором щодо виконання умов Основного договору) шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора боргового зобов'язання в повному обсязі (п. 5.1 Договору) (т. 1, а.с. 30-31).
Крім того, 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ- АГРО" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ.
Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору сторони визначили, що в порядку, визначеному цим договором, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації / додатку до даного договору, яка становить його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору. Всі додатки і додаткові угоди до даного договору становлять його невід'ємну частину і складають єдиний правочин.
Графік оплати вказується в додатках до даного договору. Валютою платежу є гривня. (пункт 2.3. договору).
Згідно пункту 3.1. договору поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості покупця (пункт 3.3. договору).
Право власності на товар переходить до покупця в дату його поставки покупцю відповідно до п. 3.8. договору та умов поставки за положеннями ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочки оплати, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару з дня наступного за днем, коли такий товар мав бути оплачений покупцем (пункт 3.8. договору).
Положеннями пункту 3.11. договору сторони погодили можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами. Покупець має право узгодити таке перевищення шляхом підписання відповідної видаткової накладної та наданням окремої довіреності на отримання товару.
Згідно пункту 4.1. договору покупець взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором та прийняти товар від продавця у порядку, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 8.1. договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору позивачем відповідно до специфікації (додаток № 1нк) від 12.04.2021; специфікації (додаток № 2нп) від 06.04.2021; специфікації (додаток № 3 зк) від 06.05.2021; специфікації (додаток № 4пк) від 06.05.2021; специфікації (додаток № 5зк) від 04.06.2021; специфікації (додаток №6зк) від 22.06.2021; специфікації (додаток № 7пк) від 22.06.2021; специфікації (додаток № 8зк) від 23.06.2021 та на підставі видаткових накладних №АІ000007163 від 06.04.2021; №АІ0000013317 від 07.05.2021; №АІ0000013327 від 07.05.2021; №АІ0000013882 від 12.05.2021; №АІ0000013329 від 07.05.2021; №АІ0000017520 від 05.06.2021; №АІ0000019310 від 23.06.2021; №АІ0000019313 від 23.06.2021; №АІ0000019770 від 29.06.2021; №АІ0000019771 від 29.06.2021; №АІ0000019309 від 23.06.2021; №АІ0000019339 від 23.06.2021 здійснено на користь відповідача поставку товару на загальну суму 6 042 489,69 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від № 902/342/22 від 28.07.2022 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" 6 775 245, 57 грн заборгованості, у томі числі: 5 832 463, 76 грн основного боргу, 119 845,13 грн пені, 239 690, 30 грн 20% річних, 583 246, 38 грн штрафу та 101 628, 68 грн витрат на сплату судового збору (т. 5 а.с. 5-31).
Ухвалою Господарського суду Вінницької області у справі №902/1302/22 від 12.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", визнано вимоги кредитора - ТОВ "Агріі Україна" в сумі 6 072 154,06 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.10.2023 у справі №902/1302/22 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна Бурцевою І.Ю. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Сат-Агро".
Постановою суду від 23.01.2024 ТОВ "Сат-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
27.01.2024 між ТОВ "Агріі Україна" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 16.
Згідно п. 1.1. Договору Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор набуває (приймає) на себе право вимоги від ТОВ "САТ- АГРО" виконання зобов'язання щодо сплати грошових коштів, які виникли на підставі: договору купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021 року, який було укладено між Боржником і Первісним кредитором -ТОВ “Агріі Україна», і на підставі Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.07.2022 по справі № 902/342/22, в загальному розмірі 6 775 245, 57 грн. яка складається з: основної суми боргу - 5 832 463,76 грн, суми пені - 119 845,13 грн, суми відсоткових річних (20%) - 239 690,30 грн, суми штрафу - 583 246,38 грн, суми судового збору - 101628,68 грн.
До Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні за Основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент укладання цього Договору.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 замінено кредитора у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" - ТОВ "Агріі Україна" на нового кредитора ОСОБА_1 .
Водночас, 16.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг" про визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні господарського суду знаходиться справа № 902/1302/22, за заявою ТОВ “Агріі Україна» про банкрутство ТОВ "Сат-Агро". В межах справи про банкрутство надійшла заява АТ “Ємільчине Агроком» з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 10 427 875,95 грн, яка складається з двох сум, які виникли на підставі двох різних договорів, а саме у розмірі 2 155 750 грн і 8 272 125,95 грн.
ТОВ "Агріі Україна" запросила у арбітражного керуючого документи, для оцінки правомірності виникнення суми кредиторських вимог. Згідно отриманих документів було встановлено відносно суми у розмірі 8 272 125,95 грн відповідачами укладено Договір про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019, Договір поруки від 12.05.2021, Договір про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА від 27.07.2022.
Позивач вважає, що договір поруки 12.05.2021 до договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019 було укладено: без спрямування на настання реальних наслідків поруки; з заінтересованими та пов'язаними особами; для штучного створення боргу, що вказує на фраудаторність такого договору, який порушує права ініціюючого кредитора, зменшуючи обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог.
Підставами визнання договору поруки недійсним позивач вказує:
- договір поруки з боку ТОВ "Сат-Агро" підписано його керівником ОСОБА_2 , який згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб 30.12.2021 був звільнений. Вказаною датою було призначено нового директора ОСОБА_5 . Крім того, в керівника не було дозволу загальних зборів на укладання договору поруки.
- договір поруки укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки; для штучного створення боргу, що вказує на недійсність такого договору, який порушує права кредитора, зменшуючи обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог.
- на момент укладання Договору поруки, строк дії Договору зберігання закінчився, оскільки відповідно до п. 9.1. Договору договір діє до 01.05.2020.
- на момент укладення договору поруки, ТОВ "Сат-Агро", згідно фінансової звітності, мало активи у розмірі 4 500,00 грн, що вказує на відсутність можливості виконати умови Договору поруки.
Позивач вважає, що порушення його прав оскаржуваним договором полягає у тому, що ТОВ "Агріі Україна" є конкурсним кредитором по справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро". У процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.
Враховуючи наведені обставини, позивач зазначив, що: 1) договір поруки укладено через 12 місяців після завершення строку дії договору, по якому така порука була укладена; 2) відсутні докази того, що активи підприємства боржника становили суму більшу, ніж сума за якою поручалося ТОВ "Сат-Агро"; 3) подальше відступлення права вимоги товариству, яке пов'язано з боржником.
Тобто, наведені висновки свідчать про недобросовісні дії керівника боржника при підписанні Договору поруки, оскільки боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що являється завданням збитків.
Оскільки, позивач є кредитором у справі №902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", результати розгляду заявлених позовних вимог мають безпосередній вплив на права та інтереси ТОВ “Агріі Україна», оскільки результат прийнятого рішення у цій справі безпосередньо впливає на формування конкурсної маси боржника, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.09.2023 у справі №902/1302/22(902/388/23) задоволено позов ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Сат-Агро", ТОВ "Ресурс-Фармінг" про визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг" справі № 902/1302/22(902/388/23), в межах справи № 902/1302/22.
Визнано недійсним договір поруки від 12.05.2021, який укладено між ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг". Стягнуто з ТОВ "Ресурс-Фармінг" на користь ТОВ "Агріі Україна" 1 342,00 грн витрат на сплату судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ "Сат-Агро" на користь ТОВ "Агріі Україна" 1 342,00 грн витрат на сплату судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
13.10.2023 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази, які надіслано на адресу стягувача.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Ємільчене Агроком" від 11.10.2023 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2023 у справі №902/1302/22(902/388/23) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.06.2024 касаційну скаргу ТОВ "Ємільчине Агроком" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2023 у справі №902/1302/22(902/388/23) скасовано.
Касаційний господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування відповідних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.09.2019 у cправі № 904/4567/18, від 04.04.2018 у справі №912/2185/16, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, від 19.08.2014 у справі №3-38гс14, від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14.
Судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 277 ГПК України, та не враховано надані до апеляційної скарги докази. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишено наступне: рішення у цій справі безпосередньо впливає на права, інтереси та обов'язки ТОВ "Ємільчине Агроком", але останнє не було залучене судом першої інстанції до розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування ухваленого місцевим господарським судом рішення; до апеляційної скарги було додано копію рішення єдиного учасника ТОВ "Сат-Агро" №12/2021 від 12.05.2021, з якого, зокрема, вбачається надання повноважень директору товариства Юшчишину О.Л. на підписання спірного договору поруки; висновок суду про те, що на дату укладення оспорюваного договору поруки закінчився строк дії Договору зберігання не відповідає дійсним обставинам справи; сторонами оспорюваного правочину вчинялися дії щодо його укладення та виконання; посилання на ту обставину, що на дату укладення Договору поруки ТОВ "Сат-Агро" мало непогашені грошові зобов'язання, є безпідставними, оскільки на сьогоднішній день кредитором за цими зобов'язаннями є ТОВ "Ємільчене Агроком" як правонаступник ТОВ "Ресурс-Фармінг", який є кредитором ТОВ "Сат-Агро"; до справи не надано доказів щодо звітності ТОВ "Сат-Агро", а посилання на відсутність у вказаного товариства майна є лише припущенням позивача; подання чи не подання фінансової звітності товариством жодним чином не впливає на дійсність правочину; у даному випадку відсутнє порушене право та інтерес позивача.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Ємільчине Агроком" набуло право вимоги по договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019 у розмірі 8 272 125,95 грн, виконання якого забезпечено спірним договором поруки. Внаслідок укладення договору відступлення права вимоги по недійсному зобов'язанню, виникає право на відшкодування збитків, застосування реституції, виникають обов'язки щодо повернення отриманої документації, тому рішення місцевого господарського суду впливає на права та законні інтереси ТОВ "Ємільчине Агроком".
Вищевикладене дає підстави для висновку про те, що в ході апеляційного перегляду рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2023 у справі №902/1302/22(902/388/23) було встановлено порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, в результаті чого суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ТОВ "Ємільчине Агроком".
За змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається вирішення питання щодо наданих до апеляційної скарги доказів, з посиланням на які ТОВ "Ємільчине Агроком" обґрунтовувало свої заперечення проти покладених в основу рішення місцевого господарського суду обставин, які суд визнав встановленими, та відповідних висновків.
Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з цим, вказавши в своїй постанові про межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд не зазначив про вирішення питання щодо наданих до апеляційної скарги доказів, не навів мотивів про їх прийняття чи відхилення.
Наведене не узгоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.09.2023 у справі №902/1302/22(902/388/23) прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Ємільчине Агроком", яке не було залучено до участі у розгляді справи, позаяк питання стосовно об'єктивної можливості надати додані до апеляційної скарги докази місцевому господарському суду не розглядалося судом апеляційної інстанції.
З урахуванням чого справу № 902/1302/22(902/388/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Як зазначалося вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною п'ятою статті 203 ЦК України унормовано, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом з цим, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
Статтями 16, 203, 215 ЦК України визначено, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №924/1351/20 (924/1175/21).
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021, зокрема з тих підстав, що спірний договір поруки 12.05.2021 до договору про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-З від 17.09.2019 було укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки; з заінтересованими та пов'язаними особами; для штучного створення боргу, що вказує на фраудаторність такого договору, який порушує права ініціюючого кредитора, зменшуючи обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог.
Оскільки господарським судом згідно ухвали від 12.01.2023 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агріі Україна» до боржника ТОВ “Сат-Агро», відповідно - ТОВ “Агріі Україна» (правонаступник ОСОБА_6 ) є заінтересованою особою у визнанні оспорюваного договору поруки недійсним, як кредитор ТОВ “Сат-Агро».
За приписами частин першої, другої статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, особа вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Слід зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно, а його сторони мають інші цілі, ніж передбачені правочином.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.
Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним".
Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18 та від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: - особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; - наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); - враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
Слід наголосити, що свобода договору, передбачена статтями 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.
Отже, закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності має бути пов'язаним із негативними наслідками (відмова у захисті права, визнання правочину недійсним, визнання недійсними окремих умов договору тощо).
Застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов'язковим (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, колегія суддів зазначає таке.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20).
Колегія суддів наголошує, що до фраудаторного правочину як зловживання правом, намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом.
В цій частині, колегія суддів, також, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо виявлення ознак фраудаторного правочину у справі (постанова від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, провадження № 12-60гс21):
- порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину (пункт 10.5);
- фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору (пункт 10.26);
- визначення поняття фраудаторних правочинів в ЦК України відсутнє, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах (пункт 10.27);
- правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (пункт 10.34);
- метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства (пункт 10.36);
- договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155);
- учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (пункт 10.39);
- укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів. Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Предметом спірного договору поруки від 12.05.2021 є зобов'язання ТОВ "Сат-Агро" (боржника) відповідати за повне та своєчасне виконання ТОВ "Діва-Агролан" перед ТОВ "Ресурс-Фармінг" (правонаступник ТОВ "Ємільчине Агроком") умов договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-3 від 17.09.2019.
Згідно частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 ЦК України).
Згідно листа Державної податкової служби № 6/02-32-04-04-15 “Згідно ІС “Податковий блок» та Архіву електронної звітності обліковується лише подана фінансова звітність ТОВ "САТ-АГРО" за звітний 2018 рік».
Чисті активи - це різниця між активами і зобов'язаннями, що відповідає рядку № 1495 фінзвіту.
Згідно аналізу фінзвіту ТОВ "Сат-Агро" у 2017 і 2018 розмір чистих активів складав 500 грн.
В подальшому ТОВ "Сат-Агро" не подавало будь яких фінзвітів, що свідчить, про те що станом на момент укладання договору поруки від 12.05.2021, розмір зобов'язання взятого ТОВ "Сат-Агро" за договором поруки, перевищував 50 відсотків вартості чистих активів товариства згідно останньої затвердженої фінансової звітності.
При цьому, вищевказані обставини свідчать про відсутність доказів фінансової спроможності ТОВ "Сат-Агро" виконання договору поруки від 12.05.2021 при його укладенні, оскільки на момент укладення договору поруки, згідно фінансової звітності, ТОВ "Сат-Агро" мало активи у розмірі 4 500,00 грн.
Таким чином, при веденні збиткової діяльності ТОВ "Сат-Агро" прийняло на себе додаткові зобов'язання за повне та своєчасне виконання ТОВ "Діва-Агролан" перед ТОВ "Ресурс-Фармінг" умов договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-3 від 17.09.2019.
Суд звертає увагу, у даному випадку, враховується що наявність грошових зобов'язань станом на день укладення спірного договору не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи. Водночас, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, саме йому доведеться виконувати зобов'язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/1 зазначено, що поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №904/5693/20 (904/4517/21).
Укладення спірного договору поруки від 12.05.2021 в даному випадку спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов'язань ТОВ "Сат-Агро" всупереч власним фінансовим інтересам, оскільки ТОВ "Сат-Агро" додатково прийняло на себе обов'язки ТОВ "Діва-Агролан" зі сплати 8 млн грн, чим фактично збільшило свої боргові зобов'язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення.
Отже, оспорюваний правочин укладений відповідачем (боржником) ТОВ "Сат-Агро" всупереч власним фінансовим інтересам товариства.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про укладення договору поруки керівником ТОВ “САТ- АГРО» ОСОБА_2 із достатнім обсягом повноважень та про те, що укладення договору поруки після 01.05.2021 не впливає на його дійсність.
Однак вважає за необхідне зауважити наступне.
У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) зазначено, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи).
Відповідно до пп. 14.1.159 пп. 14.1 ст.14 ПКУ пов'язаними визнаються юридичні та (або) фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням певних критеріїв визначених: а) для юридичних осіб; б) для фізичної особи та юридичної особи; в) для фізичних осіб.
Згідно п.п. 14.1.159 пп. 14.1 ст.14 ПКУ вплив на юридичну особу може здійснюватись: через володіння її корпоративними правами (одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків); шляхом контролю її органів управління (одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів, 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради тощо); через фінансову залежність (сума всіх наданих кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги перевищує у 3,5 раза (для фінансових установ - більше ніж у 10 разів) перевищує суму власного капіталу); кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа, тощо.
Як зазначалося вище, 17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-ФАРМІНГ" (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІВА-АГРОЛАН" (Зберігач) укладено Договір №17/09/19-3 про надання послуг відповідального зберігання (надалі - Договір).
В подальшому, 12.05.2021 між Товариством з обмежено відповідальністю "Ресурс-Фармінг" (Кредитор), в особі директора ОСОБА_7 , та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (Поручитель), в особі директора ОСОБА_2 , укладено Договір поруки, згідно якого Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його зобов'язань перед Кредитором за Основним договором (Договір №17/09/19-3 про надання послуг відповідального зберігання від 17.09.2019) в обсязі таких зобов'язань, визначених у даному договорі.
Судом встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Сат-Агро" є ОСОБА_3 .
Засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ "Діва-Агролан" є ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_3 , що не заперечується учасниками справи).
27.07.2022 між ТОВ "Ресурс-Фармінг" і ТОВ "Ємільчине Агроком" укладено Договір про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА. Згідно п. 1.1. Договору відступлення, ТОВ "Ресурс-Фармінг" відступає ТОВ “Ємільчине Агроком» своє право вимоги до ТОВ "Діва-Агролан" по договору про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019 у розмірі 8 272 125,95 грн та 124 081,89 грн судового збору.
Із загальнодоступних джерел Інтернету, вбачається, що засновником ТОВ “Ємільчине Агроком» станом на 22.06.2022 була ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
В подальшому, 19.02.2023 ОСОБА_3 виключено з підписантів ТОВ “Ємільчине Агроком», що підтверджується даними щодо юридичної особи, які наявні в матерілах справи (а.с. 50, зворот, т.1).
Отже, станом на 27.07.2022 ТОВ “Ємільчине Агроком» (засновник ОСОБА_3 ) прийняло право вимоги до ТОВ "Діва-Агролан" (засновник та кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_8 - чоловік ОСОБА_3 ), поручителем якого є ТОВ "Сат-Агро" (кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_3 ).
Суд звертає увагу, що згідно з п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги №25/07-22/ДА від 25.07.2022 новий кредитор (ТОВ "Ємільчене Агроком") сплачує первісному кредитору (ТОВ "Ресурс-Фармінг") компенсацію за відступлення права вимоги 50 000,00 грн. Водночас, розмір вимог первісного кредитора до боржника (ТОВ "Діва Агролан") становить 8 272 125,95 грн, що підтверджується судовим рішенням та наказом у справі № 908/2120/21.
За наведених обставин в сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний правочин поруки не був спрямований на реальну відповідальність поручителя ТОВ "Сат-Агро" за повне та своєчасне виконання боржником ТОВ "Діва-Агролан" його зобов'язань перед кредитором ТОВ "Ресурс-Фармінг" (правонаступником якого є ТОВ "Ємільчине Агроком") за Основним договором - Договір №17/09/19-3 про надання послуг відповідального зберігання від 17.09.2019.
Також суд враховує, що договір поруки від 12.05.2021 укладено в підозрілий період, а саме упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство - 12.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.10.2023, серед іншого, задоволено, заяву ТОВ "Ємільчине Агроком" б/н та дати (вх. № 01-36/170/23 від 16.02.2023) про визнання грошових вимог до боржника, з урахуванням додаткових пояснень від 11.10.2023, в розмірі 8 626 285,04 грн (пункт 1). Визнано грошові вимоги ТОВ "Ємільчине Агроком" до ТОВ "Сат-Агро" у розмірі 8 626 285,04 грн (четверта черга задоволення), а також 5 368,00 грн - витрати на сплату судового збору (перша черга задоволення) (пункт 2).
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, встановлені обставини свідчать про наявність іншої прихованої мети у вчиненні правочину поруки: штучно збільшити кредиторську заборгованість у боржника, чим змінити пропорційність розподілу ліквідаційної маси та ввести до складу кредиторів пов'язану з боржником особу із значною часткою в реєстрі кредиторів.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір поруки від 12.05.2021 підлягає визнанню недійсними з підстав доведеності його фраудаторності (мав приховану мету) та невідповідності загальним засадам цивільного, господарського законодавства, звичаям ділового обороту та недотримання принципів добросовісності.
Інші висновки суду першої інстанції не спростовують вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції.
Щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг" колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.09.2024 клопотання Заматова Романа Валерійовича (б/н від 24.09.2024) (вх.канц. № 01-34/9424/24) задоволено повністю; залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ "Ємільчине Агроком".
Оскільки, 25.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчине Агроком" (правонаступник, Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА (Договір відступлення).
Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019, надалі Основний договір, укладений Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан", надалі Боржник.
Згідно із п. 1.2. Договору відступлення станом на час укладення та підписання даного договору про відступлення права вимоги розмір вимог Первісного кредитора до Боржника становить 8 272 125,95 грн та 124 081,89 грн судового збору, що підтверджено в тому числі Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 у справі № 908/2120/21.
За цим Договором про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходить також право вимагати виконання Боржником зобов'язань за Основним договором в частині сплати Первісному кредитору штрафних санкцій, збитків у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням Основного договору, а також вимоги, що випливають із Договорів поруки/застави, які укладені між Первісним кредитором та Поручителями/заставодавцями в забезпечення виконання основного зобов'язання договору про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019 (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.2 Договору відступлення право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання даного договору і не залежить від виконання Новим кредитором п. 2.1. даного договору.
Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. Договору).
На виконання п. 2.3.1 Договору про відступлення права вимоги позивач передав Новому кредитору за актом приймання-передачі документів від 25.07.2022 документи, які підтверджують право вимоги (т. 1 а.с. 32).
З урахуванням правових висновків ВП ВС у постанові від 8 лютого 2022 року по справі №761/13017/16-ц, внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (чи обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Інакше кажучи, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України).
Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (пункт 29 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
Враховуючи укладення ТОВ "Ресурс-Фармінг" (Первісний кредитор) ТОВ "Ємільчине Агроком" (правонаступник, Новий кредитор) договору про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА до останнього перешли також процесуальні права у спорах з приводу виконання та укладення договору поруки від 12.05.2021 року.
Отже, належними відповідачами за вимогами про визнання недійсним даного договору станом на момент подачі позову до суду та розгляду справи є ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ємільчине Агроком".
ТОВ "Ресурс-Фармінг" є неналежним відповідачем у даній справі, з огляду на укладення Договору про відступлення права вимоги № 25/07-22/ДА від 25.07.2022 року.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновоком суду першої інстанції, що позов у частині вимог до ТОВ "Ресурс-Фармінг" не підлягає задоволенню, як пред'явлений до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та визнання недійсним договору поруки від 12.05.2021, який укладено між ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг" (правонаступник ТОВ "Ємільчине Агроком" за Договором про відступлення права вимоги №25/07-22/ДА від 25.07.2022).
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2025 у справі №902/1302/22(902/388/23) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ємільчине Агроком".
В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
Визнати недійсним договір поруки від 12.05.2021, який укладено між ТОВ "Сат-Агро" та ТОВ "Ресурс-Фармінг" (правонаступник ТОВ "Ємільчине Агроком" за Договором про відступлення права вимоги №25/07-22/ДА від 25.07.2022).
В решті рішення залишити без змін.
3. Справу №902/1302/22(902/388/23) повернути до Господарського суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "25" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.