вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"08" квітня 2025 р. Справа № 910/16401/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Колток О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група"
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (повне судове рішення складено 16.12.2024) (суддя Ягічева Н.І.)
у справі № 910/16401/23 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 824 218,26 грн
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23 залишено без змін.
27.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (далі - ТОВ "Українська незалежна геологічна група", позивач) від 27.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16401/23 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката Єлєніна Сергія Михайловича (далі - Єлєнін С.М.) у розмірі 20 000,00 грн. До заяви додані докази понесення відповідних витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 призначено розгляд вказаної заяви ТОВ "Українська незалежна геологічна група" у судовому засіданні на 08.04.2025 о 09:50.
04.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16401/23, в яких відповідач просить суд заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі залишити без задоволення; у разі ухвалення додаткового рішення за вказаною заявою - зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача на 99 %.
Від ТОВ "Українська незалежна геологічна група" 04.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення без участі заявника, в якій позивач просить задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення повністю, судове засідання з розгляду вказаної заяви, яке призначене на 08.04.2025 о 09:50, проводити без участі ТОВ "Українська незалежна геологічна група".
У судове засідання, призначене на 08.04.2025, з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Разом із тим, суд враховує заяву позивача про розгляд заяви ТОВ "Українська незалежна геологічна група" про ухвалення додаткового судового рішення без участі заявника, яка надійшла до Північного апеляційного господарського суду 04.04.2025.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення за відсутності в судовому засіданні його представника.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вказаної заяви заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач навів попередній розрахунок судових витрат, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які будуть становити витрати на професійну правничу допомогу адвоката Єлєніна С.М. при розгляді Північним апеляційним господарським судом скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/160401/23, становить 20 000,00 грн. Також, позивач повідомив, що в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача, позивачем буде подана окрема заява про ухвалення додаткового рішення в даній справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - витрат на професійну правничу допомогу адвоката Єлєніна С.М., з наданням (долученням) підтверджуючих документів.
Суд враховує, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення відповідних витрат подана 27.03.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано суду копії:
- договору про надання правової допомоги від 29.01.2019, укладеного між адвокатом Єлєніним С.М. (Адвокат) та ТОВ "Українська незалежна геологічна група" (Клієнт) (далі - Договір);
- додаткової угоди від 31.01.2025 до Договору;
- акта від 25.03.2025 здачі-приймання правничих (правових) послуг до додаткової угоди від 31.01.2025 до Договору;
- свідоцтва № 3140 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Єлєніну С.М. 13.12.2007;
- ордера серії АА № 1456972 на надання правничої допомоги ТОВ "Українська незалежна геологічна група" на підставі договору від 29.01.2019 у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Єлєніним С.М., виданого 19.06.2024.
Відповідно до умов Договору сторони уклали цей Договір про надання Адвокатом правової (адвокатської) допомоги по захисту прав і законних інтересів Клієнта в будь-якому судовому провадженні незалежно від процесуального статусу Клієнта, а також із будь-яких питань, що стосуватиметься діяльності Клієнта.
Згідно з п. 1 додаткової угоди від 31.01.2025 до Договору послуги правової допомоги (юридичні послуги), що надаються Адвокатом з метою виконання усного завдання Клієнта відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 29.01.2019 та цієї додаткової угоди, полягають в наступному:
1) опрацювання апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23;
2) складання від імені Клієнта відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23 та подання зазначеної процесуальної заяви до Північного апеляційного господарського суду;
3) за потреби, складання від імені Клієнта інших процесуальних заяв під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23;
4) представництво Клієнта в суді апеляційної інстанції (Північний апеляційний господарський суд) під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 31.01.2025 до Договору, сторони домовились, що розмір винагороди Адвоката за правничі (правові) послуги, вказані в пункті 1 цієї додаткової угоди, є фіксованим і складає 20 000,00 грн.
Згідно з п. 4 додаткової угоди від 31.01.2025 до Договору передача-приймання правничих (правових) послуг, що зазначені в пункті 1 цієї додаткової угоди, від Адвоката Клієнту здійснюється за актом здачі-приймання правничих (правових) послуг до цієї додаткової угоди до Договору, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
Між адвокатом Єлєніним С.М. (Адвокат) та ТОВ "Українська незалежна геологічна група" (Клієнт) складено і підписано акт від 25.03.205 здачі-приймання правничих (правових) послуг до додаткової угоди до Договору, згідно з яким виконавець відповідно до Договору та додаткової угоди від 31.01.2025 до нього, за завданням Клієнта надав останньому правничі послуги у справі № 910/1640/23, а Клієнт прийняв надані правничі послуги, зміст яких полягає в наступному:
- 31.01.2025 - опрацювання та аналіз апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23;
- 31.01.2025 - складання від імені ТОВ "Українська незалежна геологічна група" відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23 та подання зазначеної процесуальної заяви (з додатками) до Північного апеляційного господарського суду;
- 18.03.205, 25.03.2025 - представництво ТОВ "Українська незалежна геологічна група" в суді апеляційної інстанції (Північний апеляційний господарський суд) під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/16401/23;
- 19.03.2025 - складання в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42, ч. 4 ст. 210 ГПК України письмових пояснень від імені ТОВ "Українська незалежна геологічна група" з приводу письмових доказів по справі № 910/16401/23 та подання зазначеної процесуальної заяви (з додатками) до Північного апеляційного господарського суду та іншому учаснику справи.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16401/23 відповідач зазначає, що дана справа не є складною та не потребує витрачання значного часу для підготовки процесуальних документів; розмір витрат на надання правничої допомоги є завищеним та неспівмірним із складністю справи, а також не підтверджено дійсну сплату адвокату вартості послуг.
Доводи відповідача про ненадання позивачем жодного доказу, який підтверджує дійсну сплату адвокату вартості послуг, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Разом із тим, вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ "Українська незалежна геологічна група" на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що предметом даного апеляційного перегляду було додаткове рішення суду, тобто судове рішення, яким спір не вирішувався по суті, а вирішено питання щодо відшкодування стороні (позивачу), на користь якої ухвалено рішення по суті спору, судових витрат, а також те, що правова позиція позивача у питанні відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу не змінювалася в суді апеляційної інстанції, а адвокат Єлєнін С.М. надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З урахуванням викладеного, дослідивши надані ТОВ "Українська незалежна геологічна група" докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги рівень складності питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на заперечення відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ТОВ "Українська незалежна геологічна група" витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, а отже, розмір заявленого до стягнення з відповідача у даній справі гонорару є завищеним.
З огляду на викладене, за висновком суду апеляційної інстанції, розумним та співмірним розміром витрат ТОВ "Українська незалежна геологічна група" на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції (переглядом додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку), є 10 000,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Українська незалежна геологічна група" про ухвалення додаткового рішення у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16401/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-Г, офіс 54, ідентифікаційний код 40165767) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
3. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16401/23 відмовити.
4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна додаткова постанова складена - 25.04.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська