Постанова від 08.04.2025 по справі 910/15043/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/15043/21 (910/8610/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 08.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.09.2024

у справі №910/15043/21(910/8610/21) (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 1 244 874,04 євро,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (в подальшому замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», ОСОБА_1 про стягнення 41 690 831,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із задоволенням своїх кредиторських вимог за рахунок договорів забезпечення на загальну суму 50 333 802,95 грн, у ТОВ «Комплекс Агромарс» залишилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 у розмірі 41 416 959,46 грн (еквівалентно 1 244 874,04 Євро), що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», ОСОБА_1 , як поручителів за договорами поруки №135-6010/16-ПЮ від 22.07.2016 та №135-6010/16-ПФ від 24.12.2020.

У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» залишено без розгляду.

Відтак, наразі судом розглядаються виключно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки №135-6010/16-ПФ від 24.12.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/8610/21) позов задоволено.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» заборгованість в розмірі 1 244 874,04 євро та судовий збір в розмірі 625 400,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 року у справі №910/15043/21 (910/8610/21), ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку скаржника, зобов'язання за договором № 135-6010/16-КЮ про відкриття кредитної лінії від 22.07.2016 є припиненими в результаті погашення грошових вимог кредитора за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки, а відтак відсутніми є права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки № 135-6010/16-ПФ від 24.12.2020.

Так, апелянт вказує, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернуло стягнення на предмет іпотеки Племінну птахоферму «Катюжанка» за ціною, що більше ніж у 2,5 рази менша від вказаної у договорі іпотеки № 135-6010/16-П01 від 25.07.2016 його ринкової вартості, а Бройлерні ферми № 9, № 11 та № 13 - за вартістю, нижчою у майже 3 рази від обумовленої сторонами.

В той же час, відповідач зазначає, що згідно зі Звітами про оцінку майна, що були виконані ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра», ринкова вартість предметів іпотеки в період їх реалізації становить понад 780 мільйонів гривень (- 207 422 400 грн ринкова вартість Племінна птахоферма «Катюжанка»; - 840 700 грн ринкова вартість Бройлерну ферму № 9; - 719 000 грн ринкова вартість Бройлерну ферму №11; - 159 990 600 грн ринкова вартість Бройлерну ферму № 13; - 60 034 680 грн ринкова вартість земельної ділянки).

Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «Комплекс Агромарс» про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ № 910/1446/23 та № 910/15043/21 (910/11572/24).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив у якому просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, що апеляційна скарга зводиться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну оцінку. При цьому, суд першої інстанції розглядаючи дану справу повно та всебічно дослідив всі обставини справи, надані докази та надав належну оцінку відповідно до норм чинного законодавства Украйни, з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник третьої особи в судове засідання 08.04.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 10.03.2025 та 01.04.2025) до електронного суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 22.07.2016 між Акціонерним товариством «Вест Файненс Енд Кредіт Банк» (банк) та ТОВ «Комплекс Агромарс» (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ, відповідно до п. 1.1 якого АТ «КРЕДИТВЕСТ БАНК» відкрило «Комплекс Агромарс» мультивалютну кредитну лінію і на підставі додаткових угод до даного договору, шляхом надання окремих траншів, зобов'язався надавати кредитні кошти.

Згідно з пунктом 1.4 договору № 2 від 04.07.2019 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ, строк дії кредитної лінії продовжено до 22.07.2021.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 82 від 11.06.2020 до договору про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ, розмір кредиту після надання траншу становив 74 999 978,80 грн., у тому числі 2 743 739,08 євро.

Пунктом 10.1 договору про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за обслуговування кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% (нуль цілих дві десятих відсотки) від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» уклало з ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_1 ряд іпотечних договорів та договір застави рухомого майна: - договір іпотеки № 135-6010/16-ІЮ1 від 22.07.2016, за яким в іпотеку передано племінну птахоферму «КАТЮЖАНКА»; - договір іпотеки № 135-6010/16-ІЮ2 від 22.07.2016, за яким в іпотеку передана бройлерна ферма № 9; - договір іпотеки № 135-6010/16-ІЮЗ від 22.07.2016, за яким в іпотеку передано бройлерну ферму № 11; - договір іпотеки № 135-6010/16-ІЮ4 від 22.07.2016, за яким в іпотеку передано бройлерну ферму № 13; - договір іпотеки № 135-6010/16-ІЮ5, за яким у забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 ОСОБА_1 в іпотеку передано земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:060:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; договір застави рухомого майна № 135- 6010/16-ЗЮ від 22.07.2016ТОВ «Курганський Бройлер».

Також з AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» укладено договори поруки з ОСОБА_1 та ТОВ «Курганський Бройлер».

Так, 24.12.2020 між AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 135-6010/16-ПФ (далі - договір поруки), відповідно до статті 2.1 якого поручитель поручається за виконання боржником (ТОВ «Комплекс Агромарс») обов'язків, що виникли на підставі основного договору (про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:

- обов'язок погасити банку кредит в строки / терміни, встановлені основним договором;

- обов'язок сплачувати банку проценти та комісії, передбачені основним договором у розмірі та у строки визначені в основному договорі;

- обов'язок у випадку і строки, передбачені основним договором або законодавством України, достроково погасити банку кредит, сплатити проценти і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;

- обов'язок сплатити банку проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі та у строки встановлені основним договором, неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафу) відшкодовувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Передбачена статтею 3.1 цього договору відповідальність поручителя також наступає у випадку, якщо боржник допустив прострочення виконання будь якого зобов'язання (пункт 3.2 статті 3 договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 договору поруки у випадку виконання поручителем на умовах, визначених цим договором, зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього переходять у повному обсязі відповідні права банку.

Згідно з п. 5.1 статті 5 договору поруки поручитель підтвердив, що він повністю ознайомлений з умовами основного договору та обов'язками боржника за ним.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.03.2021 AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» договір про надання послуг з факторингу № 135-6010, відповідно до пункту 3.1 якого загальна вартість прав вимоги становить 2 757 762 євро 62 евроцента. Сторони в договорі факторингу погодили, що сума боргу в гривневому еквіваленті складає 93 488 152,82 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору факторингу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» зобов'язується сплатити на користь AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» грошові кошти в загальній сумі 93 488 152 грн 82 коп.

Відповідно до пункту 5 договору факторингу в дату зарахування на рахунок клієнта суми вартості прав вимог, клієнт передає, а фактор зобов'язаний прийняти документи, про що складається акт приймання-передачі. Підписання акту приймання-передачі документів засвідчує перехід прав вимоги від клієнта до фактора.

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» сплачено на користь AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» оплату за договором про надання послуг з факторингу № 135-6010.

На виконання пункту 5 Договору факторингу AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» передало, а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» прийняло документи на підтвердження наявності прав вимоги до ТОВ ««Комплекс Агромарс», що підтверджується Актом приймання-передачі документів від 24.03.2021.

Крім того, AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» уклало з ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» ряд договорів про відступлення (передачу) прав за вищезазначеними договорами іпотеки, договором застави, а також договір відступлення (передачі) прав за договором поруки № 135-6010/16-ПФ від 24.03.2021.

Згідно розрахунку заборгованості переданої AT «КРЕДИТВЕСТ БАНК» ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» за договором факторингу заборгованість ТОВ «Комплекс Агромарс» перед банком за договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 станом на 24.03.2020 становила 2 757 762, 62 євро.

З огляду на зазначене, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на підставі укладеного договору факторингу та договорів відступлення отримало право вимоги до ТОВ «Комплекс Агромарс» по кредитному договору на зазначену суму.

Аналогічні обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі 910/15043/21 (911/1659/21), а договір факторингу та договори відступлення визнані недійсними в судовому порядку так і не були, що свідчить про чинність та законність останніх.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день укладання договору факторингу, ТОВ «Комплекс Агромарс» неналежним чином виконувало зобов'язання за договором (лист банку від 30.03.2021 № 3755), а тому у нового кредитора - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» виникло право вимоги дострокового повернення всієї заборгованості за кредитом, процентами за користування ним і виконання всіх інших його зобов'язань.

За вказаних обставин, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» направлено на адресу ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_2 письмові вимоги про усунення порушень за кредитним договором та повідомлено про намір оформлення права власності на предмети іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Вказані вимоги з повідомленнями отримані ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_2 31.03.2021, однак у встановлений строк (частина 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку») не здійснили виконання порушеного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 та не сплатили існуючу заборгованість.

Дані обставини встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі 910/15043/21 (911/1659/21).

У подальшому, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» задовольнило своє право іпотекодержателя та 06.05.2021 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Промінвестгруп» (покупець) ряд договорів купівлі-продажу щодо майна, визначеного договором іпотеки № 135-6010/16-ІЮ1 від 22.07.2016, договором іпотеки № 135-6010/16-ІЮ2 від 22.07.2016, договором іпотеки № 135-6010/16-ІЮЗ від 22.07.2016, договором іпотеки № 135-6010/16-ІЮ4 від 22.07.2016, договором іпотеки № 135-6010/16-ІЮ5 від 19.07.2019, та договором застави № 135-6010/16-ЗЮ від 22.07.2016.

Загальна оціночна вартість заставного майна, за якою воно було реалізоване, склала 50 333 802, 95 грн, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу.

Зазначена ціна погоджена сторонами у договорах купівлі-продажу та встановлена висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Плитієм П.Г.(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 576/18 від 20.07.2018, виданий Фондом державного майна) та висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ніка-Експерт», що діє на підставі ліцензії Державного агентства земельних ресурсів України на проведення землеоціночних робіт серія АГ № 583204 від 01.04.2011.

Так, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно та рухоме майно у власність покупця (ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Промінвестгруп»), яке було предметом іпотеки та предметом застави зобов'язання ТОВ «Комплекс Агромарс» є такими, що частково виконані на суму 50 333 802, 95 грн.

Позивач зазначає, що станом на 06.05.2021 згідно офіційного курсу НБУ України вартість 1 євро складала 33, 27 грн, а тому заборгованість ТОВ «Комплекс Агромарс» перед ним була еквівалента 91 750 762, 40 грн (2 757 762, 62 євро * 33,27 грн), а у зв'язку із задоволенням своїх кредиторських вимог за рахунок договорів забезпечення на суму 50 333 802, 95 грн, станом на дату подачі позову заборгованість ТОВ «Комплекс Агромарс» становить 41 416 959, 46 грн, що еквівалентно 1 244 874, 04 грн., стягнення яких є предметом розгляду даної справи.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

В ході розгляду справи, а саме ухвалою судді від 22.09.2021 замінено позивача у справі з ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (клієнт) на його правонаступника ТОВ «Інтер Вей Капітал» (фактор) за наслідком укладення 21.07.2021 між вказаними сторонами договору №21/07/21 надання послуг з факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору за плату належні йому права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Вест Файненс Енд Кредит Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», а фактор заміняє клієнта як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" кредитором боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", зокрема, за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 у розмірі 38 116 364,12 грн, з якої: 1 244 874,04 євро, що еквівалентно 37 493 863,26 грн заборгованості зі сплати кредиту; 20 668,32 євро, що еквівалентно 622 500,86 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 25.03.2021 до 12.10.2021.

Згідно з частиною 4 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі, якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Ураховуючи те, що в межах справи № 910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал", у тому числі за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 у розмірі 38 116 364,12 грн, з якої: 1 244 874,04 євро, що еквівалентно 37 493 863,26 грн заборгованості зі сплати кредиту; 20 668,32 євро, що еквівалентно 622500,86 грн трьох процентів річних, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».

В ухвалі від 26.06.2024 судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" подано заяву з грошовими вимогами до боржника в межах справи № 910/15200/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер".

Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2022 у справі № 910/15200/21 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" кредитором боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 на суму 42 084 730,94 грн, з яких: 37 639 264,55 грн - вимоги четвертої черги, 4 445 466,39 грн - вимоги шостої черги.

Таким чином, позовну заяву в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" про стягнення 41 690 831,75 грн ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 залишено без розгляду, оскільки позивачем подано заяву з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" у справі № 910/15200/21.

Відтак, після залишення без розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", між позивачем та відповідачем-3 - фізичною особою ОСОБА_1 залишився не вирішений по суті спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №135-6010/16-КЮ від 22.07.2016, сторонами якого є юридичні особи.

Отже, наразі судом розглядаються виключно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Вей Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поруки №135-6010/16-ПФ від 24.12.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено вище, ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на 24.03.2020 допущено порушення виконання договору про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 (що в свою чергу не заперечується відповідачем та третьою особою), у зв'язку з чим ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» звернуто стягнення на майно, надане в забезпечення вказаного кредитного договору у зв'язку з чим погашено 50 333 802, 95 грн, а відтак заборгованість за кредитом, право вимоги яким належить позивачу, становить 1 244 874, 04 євро.

Водночас, заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 вказує, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернуло стягнення на предмет іпотеки Племінну птахоферму «Катюжанка» за ціною, що більше ніж у 2,5 рази менша від вказаної у договорі іпотеки № 135-6010/16-П01 від 25.07.2016 його ринкової вартості, а Бройлерні ферми № 9, № 11 та № 13 - за вартістю, нижчою у майже 3 рази від обумовленої сторонами. На підтвердження чого посилається на Звіти про оцінку майна, що були виконані ТОВ «Консалтингова фірма «Євротерра», згідно з якими ринкова вартість предметів іпотеки в період їх реалізації становить понад 780 мільйонів гривень

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/15043/21 (911/1659/21) встановлено, що ТОВ «Комплекс Агромарс» не виконані вимоги кредитора, направлені у порядку статті 35 та 36 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим ТОВ «Інвестохілс Веста», як новий кредитор за кредитним договором та іпотекодержатель в порядку передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та на підставі іпотечного застереження задовольнив частину своїх кредиторських вимог шляхом продажу майна, що було предметом договорів іпотеки на користь ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Промінвестгруп» на загальну суму 50 333 802, 95 грн.

Крім того, у вказаному рішенні суд зазначив, що оцінка майна предмету іпотеки при укладенні договорів купівлі-продажу предмету іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» визначена станом на момент переходу права власності, що відповідає вимогам наведеної норми закону.

У той же час, вимоги частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» не пов'язують недійсність договору купівлі-продажу іпотечного майна внаслідок неповідомлення іпотекодавця про проведення оцінки та визначення актуальної вартості предмета іпотеки, чи визначення ціни продажу нижче заставної вартості предмета іпотеки, вказаної у договорі.

Із приписів частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» слідує, що в разі невиконання встановлення ціни продажу предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Слід також зазначити, що при розгляді справи № 910/15043/21 (911/1659/21) позивачем (ТОВ «Комплекс Агромарс») жодними належними та допустимими доказами не доведено, що визначена станом на 05.05.2021 вартість предметів іпотеки є заниженою, тобто нижче за звичайні ціни на цей вид майна, а також що реальна вартість такого нерухомого майна є значно більшою.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/15043/21 (911/1659/21) набрало законної сили 07.07.2024, а відтак встановлені у ньому обставини мають преюдиційне значення та в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.

З огляду на зазначене, позивачем доведено існування заборгованості ТОВ «Комплекс Агромарс» за договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 в розмірі 1 244 874, 04 євро.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (чатина1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до частини 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Оскільки факт порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений, вимоги позивача до поручителя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 та ТОВ «Комплекс Агромарс» до суду першої інстанції заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судових рішень у справах № 910/1446/23, №910/15043/21 та 910/15043/21 (910/11572/24). Необхідність зупинення обумовлювалася тим, що за результатом розгляду означених справ буде встановлено реальний залишок заборгованості за договором № 135- 6010/16-КЮ про відкриття кредитної лінії від 22.07.2016 або й взагалі її відсутність.

При цьому, судом першої інстанції у рішенні було зазначено, що у справі № 910/1446/23 (ухвала від 04.07.2023 з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції від 06.11.2023) та № 910/15043/21 (ухвала від 14.08.2024) призначено комплексну судову (інженерно-технічу (оціночно-будівельну), товарознавчу (експертизу машин, обладнання, сировини та споживчих товарів), економічну (експертизу документів про економічну діяльність підприємств й організацій) експертизу, зокрема для встановлення дійсної ринкової вартості нерухомого, рухомого майна (активів), яке перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», станом серпень 2024 та дійсний розмір кредиторської заборгованості (пасиву) вказаного товариства; встановлення ринкової вартості земельної ділянки площею 1,8 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Плюти, житловий масив «Лісовий» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1249508832231) станом на 06.05.2021, яка передано в іпотеку ОСОБА_2 .

Однак, на переконання суду відсутня об'єктивна неможливість встановлення обставин по даній справі до вирішення справи № 910/1446/23 та № 910/15043/21 в частині отримання висновку експертів, оскільки ОСОБА_1 не виступав іпотекодавцем спірного майна у зв'язку з чим навіть у випадку встановлення факту заниження його вартості при укладанні договорів купівлі-продажу між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Інтер Вей Капітал» дані обставини жодним чином не обмежать права ОСОБА_1 фізичної особи - поручителя, оскільки до нього перейдуть вимоги кредитора у виплаченому розмірі заборгованості в силу положень 2 статті 556 ЦК України та пункту 4.1 статті 4 Договору поруки, а відтак відповідач не буде позбавлений права на відновлення його майнового становища за рахунок іпотекодержателя, який в силу положень частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У оскаржуваному рішенні також зазначено, що у судовому засіданні 23.09.2024 суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Комплекс Агромарс» про зупинення провадження у справі з підстав необґрунтованості та відсутності об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/15043/21 (910/11572/24). Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.09.2024.

Так, статтею 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас, судом першої інстанції правильно встановлено відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших, перелічених вище, справ.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного відповідачем рішення.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку позивачем доведено наявність заборгованості за кредитним договором та настання у відповідача, як поручителя, зобов'язання з її погашення, що наразі і здійснено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, колегія судів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач у встановленому законом порядку довів належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/8610/21) обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/8610/21) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/15043/21 (910/8610/21) залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15043/21 (910/8610/21) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 23.04.2025, після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова