79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" квітня 2025 р. Справа №914/2176/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Бойко С.М.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Голубінка М.В.
за участю представників учасників процесу:
прокурор- Панькевич Р.В.
представник позивача - Петрінець Б.Р.
представник відповідача - не з'явився
представник третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піранья Тех» від 12.02.25 (вх. № ЗАГС 01-05/372/25 від 13.02.25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 (повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025, суддя Крупник Р.В.)
у справі № 914/2176/24
за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Піранья Тех», Львівська обл., м. Дрогобич
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства “Ратуша-сервіс», м. Львів
про: стягнення грошових коштів в сумі 540 000, 00 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Піранья Тех» ( далі - ТОВ “Піранья Тех», відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівського комунального підприємства “Ратуша-сервіс» (далі - ЛКП “Ратуша-сервіс», третя особа) про стягнення 540 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №08/12-23 від 15.12.2023 (далі - Договір) відповідач передав третій особі електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту за ДК:021:2015:35730000-0, а третя особа сплатила відповідачу 3 240 000,00 грн, в тому числі ПДВ 540 000,00 грн. Оскільки вказані комплекси придбані третьою особою для Військової частини НОМЕР_1 та передані останній, операція з їх постачання повинна була здійснюватись без сплати ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Отже, на переконання прокурора, пункт Договору про врахування до ціни товару 540 000,00 грн ПДВ суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а сплачений третьою особою за Договором ПДВ безпідставно отриманий відповідачем та підлягає стягненню на підставі ст.1212 ЦК України.
Прокурор також зазначив, що позивач, як розпорядник коштів місцевого бюджету, не вжив належних заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених коштів, що свідчить про неналежний захист законних інтересів держави і, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення цього позову.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у справі №914/2176/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Піранья Тех» на користь Львівської міської ради грошові кошти в сумі 540 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ “Піранья Тех» на користь Львівської обласної прокуратури 8 100,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що хоча на момент укладення Договору відсутнім був сертифікат кінцевого споживача, а умовами Договору не визначено кінцевого отримувача товару з числа осіб, що зазначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України, за обставинами справи відповідач був достеменно обізнаний, що закупівля здійснюється саме для потреб ЗСУ. Незазначення в Договорі кінцевого споживача товару зумовлено, в тому числі, недобросовісною поведінкою відповідача.
Отже, операція з поставки ЛКП “Ратуша-сервіс» антидронних комплексів за Договором була звільнена від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а кошти у розмірі 540 000,00 грн (сума ПДВ) ТОВ “Піранья Тех» набуло безпідставно.
При цьому, суд дійшов висновку, що визнання недійсною умови Договору про включення до вартості товару суми ПДВ не є необхідною передумовою для стягнення з відповідача цієї суми на підставі статті 1212 ЦК України, з огляду на те, що ПДВ не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства ( висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №916/2478/20), а обов'язок з повернення коштів за статтею 1212 ЦК України виникає у відповідача не з часу визнання спірного пункту договору недійсним, а з часу отримання відповідачем цих коштів ( висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.10.2024 у справі №914/2694/23; від 13.11.2024 у справі №911/23/24 та ін.).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ “Піранья Тех» подало апеляційну скаргу від 12.02.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у справі №914/2176/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки за умовами Договору отримувачем товару є ЛКП “Ратуша-сервіс», а не Військова частина, а сертифіката кінцевого споживача на момент укладення Договору не було.
Апелянт вважає, що ст.1212 ЦК України не може бути застосована у даному випадку, оскільки Договір в частині врахування до ціни товару 540 000,00 грн ПДВ недійсним не визнавався, а прокурором не заявлено такої вимоги .
Окрім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про доведення прокурором факту порушення інтересів держави та наявність підстав для стягнення коштів на користь позивача з огляду на те, що кошти за товар сплачені ЛКП “Ратуша-сервіс», а Львівська міська рада не є стороною Договору.
Львівська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу від 27.02.2025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у справі №914/2176/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, прокурор зазначає, що оскільки Договір укладено в період дії пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а відповідно до сертифікату кінцевого користувача (споживача) №27.12.2023/№ НОМЕР_1 кінцевим споживачем спірних антидронних комплексів є ВЧ № НОМЕР_1 , сплачений третьою особою за Договором ПДВ безпідставно отриманий відповідачем та підлягає стягненню на підставі ст.1212 ЦК України.
Позивач та третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 справу №914/2176/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Бойко С.М. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Піранья Тех» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у справі №914/2176/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2025
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 ( з врахуванням ухвали суду від 16.04.2025) розгляд справи №914/2176/24 відкладено на 22.04.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 задоволено заяву представника відповідача - Петрінця Б.Р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
В судове засідання 22.04.2025 прибули прокурор та представник відповідача (в режимі відеоконференції).
Позивач та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення позивачу та третій особі ухвали суду з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та третьої особи.
У судовому засіданні 22.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівської міської ради №1981 від 17.02.2022 затверджено Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки (надалі - Програма), метою якої є розвиток цілісної політики підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву шляхом, зокрема, підтримання мобілізаційної готовності підрозділів територіальної оборони, на рівні необхідному для виконання завдань за призначенням, а також забезпечення життєдіяльності батальйону територіальної оборони та штабу району територіальної оборони (п.п. 2.1.3, 2.1.4).
Відповідно до п.п. 2.2.4, 2.2.5 завданнями Програми є, зокрема, матеріально-технічне забезпечення баз пункту управління штабу району територіальної оборони та батальйону територіальної оборони та матеріально-технічне забезпечення добровольчих формувань Львівської міської територіальної громади, стрілецьких клубів, полігонів.
Згідно з п. 4.1 Програми фінансування такої здійснюється коштом видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.
Відповідно до Додатку до Програми відповідальними за виконання вказаних завдань є Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони, ЛКП “Ратуша-сервіс» та КП “Адміністративно-технічне управління».
14.11.2023 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Львівської міської ради з листом №2124/1760 від 07.11.2023, в якому просила надати матеріально-технічні засоби ( 5-канальний стаціонарний комплекс направленої протидії Pirahna 5T - 3 шт. та портативний професійний 5-діапазонний протидроновий глушник Pirahna - 3 шт.) у вигляді благодійної допомоги для забезпечення обороноспроможності держави та підтримання бойової спроможності ВЧ НОМЕР_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №1259 від 17.11.2023 “Про передачу матеріально-технічних засобів» доручено ЛКП “Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю та подальшу безоплатну передачу Військовій частині НОМЕР_1 матеріально-технічних засобів, а саме 5-канального стаціонарного комплексу направленої протидії Pirahna 5T (3 одиниці) та портативного професійного 5-діапазонного протидронового глушника Pirahna (3 одиниці).
22.11.2023 на сайті Prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-22-011156-a) ЛКП “Ратуша-сервіс» оприлюднило Оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-11-22-011156-а щодо закупівлі антидронних комплексів, код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:35730000-0: електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту очікуваною вартістю закупівлі 3 240 000,00 грн.
За результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-11-22-011156-а 15.12.2023 між ЛКП “Ратуша-сервіс» (далі - покупець) та ТОВ “Піранья Тех» (далі - постачальник) було укладено договір поставки №08/12-23 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, товар (за ДК 021:2015:35730000-0: електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту), а покупець - прийняти і оплатити його на умовах передбачених даним Договором.
Специфікацією до Договору визначено, що товаром є антидронний мобільний, п'ятидіапазонний переносний комплекс по купольному та спрямованому захисту “Piranha-5HAD-R(RA)» (3 одиниці), а також п'ятиканальний стаціонарний антидронний комплекс направленої дії “Piranha-5T» (3 одиниці). Загальна вартість товару становить 3 240 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума такого становить 3 240 000, 00 грн з ПДВ та складає загальну вартість поставлених та оплачених партій товару протягом дії даного Договору згідно специфікацій та рахунків.
Відповідно до п. 3.3 Договору оплата проводиться покупцем протягом 5-ти календарних днів у безготівковій формі на банківський рахунок постачальника після отримання товару (його партії) на склад покупця (м. Львів, пл. Ринок, 1).
Товар постачається окремими партіями протягом загального строку поставки товару за заявками замовника. Поставка кожної партії товару здійснюється впродовж 48 годин з моменту виставлення-отримання заявки від замовника (пункт 4.1 Договору).
На виконання умов Договору відповідач передав третій особі згідно видаткової накладної №57 від 15.12.2023 товар на загальну суму 3 240 000,00 грн.
21.12.2023 третя особа згідно платіжної інструкції №979 перерахувала відповідачу кошти в сумі 3 240 000,00 грн.
Враховуючи факт поставки товару, ТОВ “Піранья Тех» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну №10 від 15.12.2023, в котрій відобразило ПДВ у розмірі 540 000,00 грн.
Відповідно до Сертифіката кінцевого користувача (споживача) №27.12.2023/№А4848 ЛКП “Ратуша-сервіс» передало придбані антидронні комплекси Військовій частині НОМЕР_1 .
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської міської ради в даній справі.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор зазначав, що включення суми ПДВ до ціни Договору суперечить вимогам чинного законодавства і інтересам держави, оскільки призвело до безпідставного витрачання коштів місцевого бюджету, а позивач не вжив належних заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених коштів, що свідчить про його бездіяльність.
Судом встановлено, що ЛКП “Ратуша-сервіс» уклало Договір та здійснило закупівлю антидронних комплексів на виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1259 від 17.11.2023 та Програми, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №1981 від 17.02.2022.
Відповідно до пункту 4.1 Програми її фінансування здійснюється коштом видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.
Відповідно до п.1.1. Статуту ЛКП “Ратуша-сервіс» вказане підприємство створене Львівською міською радою (надалі - Власник) та підпорядковане виконавчому комітету Львівської міської ради, що є представником власника і є органом , до сфери управління якого входить комунальне підприємство.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Статуту ЛКП “Ратуша-сервіс» майно підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є комунальною власністю Львівської міської ради і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.
Джерелом фінансування закупівлі UA-P-2023-11-22-005432-c, за результатами якої укладено Договір, ЛКП “Ратуша-сервіс» вказано кошти підприємства (отримані, як внески до статутного капіталу).
За змістом частини 4 статті 78 ГК України статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 71 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) джерелом наповнення статутного капіталу комунального підприємства є бюджет розвитку місцевого бюджету. Цей бюджет розвитку є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів (частина 4 статті 71 БК України).
Отже, саме Львівська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
Листом від 03.06.2024 прокурор інформував Львівську міську раду та ЛКП “Ратуша-сервіс» про виявлене порушення та просив повідомити про вжиття заходів щодо відшкодування надміру сплачених коштів ПДВ.
Листом від 08.08.2024 ЛКП “Ратуша-сервіс» просила прокурора здійснити в суді представництво законних інтересів територіальної громади м. Львова.
19.08.2024 прокурор надіслав Львівській міській раді повідомлення про звернення до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом про стягнення з ТОВ “Піранья Тех» грошових коштів у сумі 540 000 грн.
Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені прокурором порушення, однак не вжив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ “Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 540 000 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Так, за приписами ч.ч.1, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Як зазначалось вище, між третьою особою та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки №08/12-23 від 15.12.2023.
За цим Договором постачальник зобов'язався передати у власність покупця згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, товар (за ДК 021:2015:35730000-0: електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту), а покупець - прийняти і оплатити його на умовах передбачених даним Договором (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума такого становить 3 240 000, 00 грн з ПДВ.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору відповідач передав третій особі згідно видаткової накладної №57 від 15.12.2023 товар на загальну суму 3 240 000,00 грн, в тому числі 540 000 грн ПДВ.
Отже, відповідач та третя особа на договірних засадах передбачили формування ціни за Договором та включили до вартості товару ПДВ.
Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що Договір в частині врахування у ціну товару 540 000,00 грн ПДВ суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а сплачений третьою особою за Договором ПДВ безпідставно отриманий відповідачем та підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.
Щодо наведеного судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зважаючи на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсною умови Договору про включення до вартості товару суми ПДВ не є необхідною передумовою для стягнення з відповідача цієї суми на підставі статті 1212 ЦК України
У даній справі вимога про визнання недійсним Договору в частині включення в ціну товару суми ПДВ прокурором не заявлена.
Як зазначалось вище, позов заявлено виходячи з умов Договору, які були узгоджені його сторонами без зауважень. При отриманні оплати за товар відповідачем було складено податкову накладну №10 від 15.12.2023 на загальну суму 3 240 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 540 000,00 грн).
Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума такого становить 3 240 000, 00 грн з ПДВ.
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним пункту 3.1. Договору у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Прокурором не доведено, а судом не встановлено наявності підстав вважати вказаний пункт Договору недійсним в силу закону (нікчемним), оскільки пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який покликається прокурор, такого не передбачено.
Відтак, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 540 000,00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
Щодо покликання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 13.11.2024 у справі №911/23/24, від 07.08.2024 у справі №916/2914/23 та від 10.09.2024 у справі №922/4055/23, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаних справах було заявлено та розглянуто судом позовні вимоги про визнання недійсними договорів в частині включення до ціни товару ПДВ.
Однак, як зазначалось вище, у даній справі п. 3.1. Договору у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість недійсним не визнавався та прокурором такої вимоги не заявлено у позові.
Відтак, застосована судом першої інстанції практика Верховного Суду є нерелевантною до даного спору.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При цьому, судова колегія вважає, що з огляду на наведене вище, відпала необхідність дослідження колегією суддів інших обставин справи, на які покликається прокурор та відповідач.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ “Піранья Тех» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у даній справі скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 та ч.9 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на прокурора.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піранья Тех» від 12.02.25 (вх. № ЗАГС 01-05/372/25 від 13.02.25) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2025 у справі №914/2176/24 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. У задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піранья Тех» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Грушевського Михайла, буд. 170; код ЄДРПОУ 43260234) 9 720 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
7. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 25.04.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Бойко С.М.
суддя Орищин Г.В.