Номер провадження 22-ц/821/700/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №693/651/24 Категорія: 304080000 Коцюбинська Ю. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
24 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У травні 2024 року АТ «СГ «ТАС» (приватне) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпеченим транспортним засобом є Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 .
28.03.2021 року на автодорозі М-05 Київ-Одеса 160 км відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Chrysler, номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.08.2021 року відповідача визнано винним у вчиненні ДТП.
Враховуючи наявність полісу, власник пошкодженого Chrysler звернувся до позивача з повідомленням про ДТП. На підставі зібраних документів та заяви власника про страхове відшкодування складено страховий акт № 12826/34/921 від 06.05.2021 року на суму 68 500 грн., та здійснено виплату в якості страхового відшкодування.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідача 68 500 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та стягнути сплачений судовий збір.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області 22 листопада 2024 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) 68 500,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СГ «ТАС» (приватне) сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що вартість відновлювального ремонту склала 70 000,00 грн., сума франшизи складає 1 500,00 грн., таким чином сума страхового відшкодування складає 68 500,00 грн. Саме ця сума 07.05.2021 року була сплачена ОСОБА_2 (арк. с. 24).
Позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд» 06.05.2024 року.
Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено 07.05.2021 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом позивач звернувся 06.05.2024 року, цей строк позивачем не пропущено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що відповідач свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнавав, будь-яким іншим судовим рішенням вина відповідача не встановлена. Відповідач визнає та підтверджує лише сам факт того, що ДТП 28.03.2021 року дійсно відбулося з його участю.
Фактично в позовній заяві позивач постанову про закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення прирівнює до постанови суду про притягнення до адміністративного правопорушення за своєю юридичною силою та юридичними наслідками. Проте такі доводи позивача не відповідають нормам чинного законодавства.
Звертає увагу суду на різницю між суброгацією та регресом.
Крім того, вказує на пропуск позовної давності, оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 28 березня 2021 року, отже строк позовної давності тривалістю у три роки починає перебіг саме з 28.03.2021 року і спливає 28.03.2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс АР 8485981. Забезпеченим ТЗ за Полісом є Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 .
28.03.2021 року на автодорозі М-05 Київ-Одеса 160 км відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Chrysler, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно протоколу серії ДПР 18 № 282450 від 28.03.2021 року ОСОБА_1 28.03.2021 року о 17 год. 50 хв., на а/д М-05 Київ-Одеса 160 км Жашківського району керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 , виконуючи розворот не надав дороги автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Chrysler Town & Country, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.08.2021 року (справа № 693/318/21) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з протоколом серії ДПР 18 № 282450 від 28.03.2021 року ОСОБА_1 28.03.2021 року о 17 год. 50 хв. на а/д М-05 Київ-Одеса 160 км Жашківського району керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Chrysler Town & Country, д.н.з НОМЕР_2 , та залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Вартість відновлювального ремонту склала 70 000,00 грн., сума франшизи складає 1 500,00 грн., таким чином сума страхового відшкодування складає 68 500,00 грн. Саме ця сума 07.05.2021 року була сплачена ОСОБА_2 (арк. с. 24).
Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.08.2021 року (справа № 693/317/21) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Щодо вини відповідача у заподіянні шкоди спричиненої внаслідок ДТП
У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу, що постановами судів у справах №693/317/21 та 693/318/21 закриті адміністративні провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення його адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.ст. 122-4 КУпАП та 124 КУпАП у зв'язку зі закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Таким чином закриття адміністративних проваджень зумовлено не реабілітуючими обставинами, а саме закінченням строків.
Дані постанови з підстав відсутності у його діях складу даних правопорушень, ОСОБА_1 не оскаржував.
Щодо заявлених АТ «СГ «ТАС» (приватне) вимог в порядку регресу до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)).
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц (провадження № 61-7833св18).
Враховуючи викладене, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 є регресною.
Правовідносини, що виникли між позивачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування були деліктними правовідносинами, які припинилися внаслідок їх виконання. А тому звернення позивача до винуватця ДТП у даній справі є регресними вимогами.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані належними доказами, з посиланнями на вірні норми права.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Так, відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди не залишати самовільно місце дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач самовільно залишив місце пригоди. Доказів протилежного ним надано не було, а тому страховик має право в порядку регресу на стягнення суми коштів, яка була ним відшкодована потерпілій особі, а саме 68500,00 грн.
Щодо позовної давності
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено АТ «СГ «ТАС» 07 травня 2021 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом позивач звернувся 06 травня 2024 року, цей строк позивачем не пропущено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді