22 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 641/2088/23
провадження № 22-ц/818/1209/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., В.Б.Яцини
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О
сторони по справі:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Короля Владислава Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року у складі судді Ященко С.О.-
В грудні 2023 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1815462565 від 14 червня 2021 року в розмірі 189 974 грн 64 коп., з якої заборгованість по тілу кредиту - 104 843 грн 25 коп., заборгованість по річним процентам - 18 794 грн 37 коп., заборгованість по щомісячним процентам - 66 337 грн 02 коп.
Позов обґрунтований тим, що 14.06.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1815462565, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала строковий кредит у розмірі 115529,46 грн шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в паспорті кредиту, зі строком 36 місяців, річними процентами у розмірі 11,99% від суми боргу за договором, та щомісячними процентами у розмірі 3,19% від суми кредиту. Відповідач неодноразово сповіщався про необхідність повернення кредиту, проте добровільно позичені кошти не повернув, що змусило Банк звернутися до суду з дійсним позовом.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 1815462565 від 14 червня 2021 року в розмірі 189974 грн 64 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» витрати пов'язані з судовим збором в розмірі 2489 грн 62 коп.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором № 1815462565 від 14.06.2021 укладеним між нею та ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" належним чином не виконувала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість. 17.12.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та АТ "Таскомбанк" укладено договір факторингу № 171221, відповідно до якого АТ "Таскомбанк" набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Позивачем було направлено відповідачу повідомлення-вимогу про сплату заборгованості. Однак відповідач на теперішній час заборгованість не сплатила, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та покласти судові витрати пов'язані з поданням апеляційної скарги на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду тому суд безпідставно ухвалив заочне рішення та порушив її право висловити свої заперечення проти позову. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості за договором не містить ані суми сплачених відповідачем коштів за період дії кредитного договору та не є належним доказом у справі. ОСОБА_1 повернула позичені за кредитним договором у розмірі 30 000 грн, проте зазначена сума при визначенні розміру заборгованості по тілу кредиту позивачем не врахована. Визначений договором кредиту розмір відсотків за користування кредитними коштами значно перевищує середньо банківський відсоток по кредитам. А тому умови договору з таким розміром відсотків не відповідає принципу співрозмірності порівняно з тілом кредиту, а також принципу добросовісності, розумності та справедливості відповідно до економічних умов, які існують в країні у зв'язку з військовими діями. Також судом не врахована усталена судова практика щодо застосування до спірних правовідносин вимог закону « Про захист прав споживачів» та не повно встановлені обставини наявності підстав для звільнення відповідачки, як дружини військовослужбовця від нарахування відсотків по кредиту відповідно до вимог п.15 ст.14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
30 грудня 2024 року Акціонерного товариства «Таскомбанк» звернулась з відзивом на апеляційну скаргу. Посилалось на те, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. 14 червня 2021 року між ТОВ « Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № № 1815462565. Відповідно до умов цього договору та паспорту кредиту №542565 відповідачці надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 115 529,46 грн, строк користування 36 місяців річні проценти 11,99% від суми за договором, щомісячні проценти 3,19% від суми кредиту. Позичальником умови кредиту не виконані, кредитні кошти у встановлені договором ( Графіком погашення кредиту) строки не повернуті в зв'язку з чим АТ «Таскомбанк» звернулось до суду. Таким чином кредитний договір має чітке посилання на паспорт кредиту №5462565 та умови отримання кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», редакція від 04.01.2021 року та на обов'язковість їх застосування. Зі змістом та умовами кредитного договору та паспорту кредиту ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на вказаних вище документах. Відтак доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують. Тому Банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Король В.Р., який діяв в інтересах відповідачки, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга Короля В.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Доводи апелянта щодо порушення судом принципу рівності сторін у справі перед судом не знайшли свого підтвердження.
Матеріали справи містять повістку-повідомлення про розгляд справи, призначений на 10 серпня 2023 року, були направлені за адресою ОСОБА_1 , яку її представник зазначив у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с. 106), зокрема: АДРЕСА_1 . Проте вона повернулися до суду із позначкою причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 125).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже ОСОБА_1 вважається такою, що повідомлена про час судового розгляду справи.
Судом установлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1815462565 шляхом його безпосереднього підписання сторонами (а. с. 7).
За умовами вказаного договору Кредитодавець - ТОВ «ФК «ЦФР» зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник - ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування на умовах, встановлених договором (пункт 1 договору).
Своїм підписом позичальник погодив, що сума кредиту становить 115 529,46 гривень, а строк, на який його надано, визначено як 36 місяців.
Пунктом 3.1 визначено, що Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті споживчого кредиту № 45462565, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.1.4 Договору позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити в рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:
90 039.64 грн - переказ на поточний рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» код ЄДРПОУ 35725063 погашення поточної заборгованості за її діючим кредитним договором №88950110189 від 19.10.2020 на; отримувач ТОВ «ФК «ЦФР» на рахунок НОМЕР_1 у АТ «Таскомбанк».
9 770,00 грн - переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 за рахунок кредиту КД1815462565 на; отримувач ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_2 у АТ «Таскомбанк».
10 574,63 грн - оплата страхового платежу за договором страхування № 6934879131; отримувач ПАТ «Страхова компанія» «ТАС» код ЄДРПОУ 30929821, рахунок НОМЕР_2 .
250 грн - оплата за пакет послуг «Охоронець кредит Маркет12» за рахунок кредиту КД1815462565 від 14.06.2021 ОСОБА_1 в т.ч. ПДВ 41.67, отримувач «ТОВ» май Сейфетті» код ЄДРПОУ 35690429, рахунок НОМЕР_3 у АТ «Укрсиббанк»
600.00 грн оплата за електронний ключ доступу до додатку «Support.Ua»,SU1815462565 від 14.06.2021, отримувач ТОВ «ЦФР» код ЄДРПОУ 32494741 рахунок НОМЕР_4 у АТ «Таскомбанк»
399,00 призначення оплата за електронний ключ доступу до додатку «RADAR.Screen», пакет Економ, КД №1815462565 від 14.06.2021 отримувач ТОВ'ЦФР» код ЄДРПОУ 32494741 рахунок НОМЕР_4 у АТ «Таскомбанк».
1900,00 грн - страховий платіж за договором страхування №1815462565-ЛО від 14.06.2021, отримувач «ПАТ «СК «ТАС», рахунок НОМЕР_2 у АТ «ТАСКОМБАНК»;
Вказані суми були перераховані 14.06.2021 року, отримувач: АТ «Таскомбанк» - 9770, 00 грн - платіжні інструкції №ТС-250321 , від 12.06.2021 (а.с.40).
«Охоронець Кредит Маркет 250 грн перераховано 14.06.2021 згідно витягу з реєстру оплачених страховок ТОВ « Майсейфеті» 250 грн (а.с.41)
Електронний ключ доступу до додатку «RADAR.Screen», пакет Економ перераховано 14.06.2021 згідно витягу з реєстру оплачених страховок ТОВ «Радармі»399 грн ( а.с.44).
Електронний ключ доступу до додатку «Support.Ua» на 12 місяців перераховано 14.06.2021, згідно витягу з реєстру оплачених страховок ТОВ «Саппорт.Уа» - 649 грн. (а.с.47).
Згідно бухгалтерської довідки перераховано кошти 90 039,64 до ТОРUp. (а.с.50).
Страховка ПАТ «Ск'ТАС» підтримка-телемедецина 1900,00, перераховано 14.06.2021. Страховка ЗАТ СК ТАС перераховано 14.06.2021 згідно витягу з реєстру оплачених страхових ЗАТ «СК'ТАС». (а.с.53).
14.06.2021 року сторони кредитного договору № 5462565 погодили та підписали Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» (а. с. 8-9).
Розділі 5 зазначено, що розмір щомісячних процентів складає 2,00%, загальні річні проценти 11,99%. Тип процентної ставки - фіксований. Загальні витрати за кредитом - 157 552,10, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом - 271 085.37, реальна процентна ставка відсотків річних 93.28.
В розділі 6 Паспорта кредиту укладений сторонами містить повний помісячний графік платежів за кредитом на весь його строк, тобто передбачає умови та порядок сплати процентів за користування кредитом та здійснення повернення суми отриманих кредитних грошей.
Позивачем надані Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК'ЦФР» редакція від 30.08.2021, в яких зазначено: річний процент - 0,00001%, пеня -не більше 1% від суми прострочення. Нарахування штрафу за порушення зобов'язань позичальнику на пісдтав договору кредитного не може перевищувати половину суми, одержаної позичальником за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. (а.с. 32-35).
АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЦФР» 17 грудня 2021 року уклали Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР- дата та номер не зазначені, відповідно до якого визначились із термінами в договорі, його предметом, порядком оформлення відступлення прав вимоги, ціни договору та порядку оплати, гарантіями сторін, конфіденційністю, відповідальністю і вирішенню спорів, щодо форс-мажорних обставин, строку дії договору і порядку дострокового його розірвання, а також вказали заключними положення разом із реквізитами, адресами та підписами його сторін (надалі Договір факторингу (а. с. 10-24)).
Згідно даних копії реєстру прав вимоги до договору факторингу № ТАСЦФР- дата та номер не зазначені (а.с. 26 ) та копії акту передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором Факторинга № 171221 від 17 грудня 2021 року ( а.с. 26) ТОВ «ФК «ЦФР» передало позивачу право вимоги за договором кредиту № 171221 від 17.12.2021 у розмірі 512 057 517,95 грн, а Банк оплатив вартість набутого боргу шляхом перерахування 17.12.2021 року грошових коштів у розмірі 467 336 417.92 грн на рахунок ТОВ «ФК « ЦФР » (а.с.31).
Згідно виписки по картковому рахунку за період з 14.06.2021 по 18.04.2023 року АТ «Таскомбанк» 17.12.2021 оприбуткувало тіло кредиту по кредитному договору від 14.06.2024 у сумі 104 787.00 грн (а.с.75).
20 лютого 2023 року АТ «ТАСКОМБАНК» направлено ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення коштів за кредитним договором в зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань (а.с. 88-90).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки
Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банка або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки
Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Договірні правовідносини, що виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг регулюються Законом України від 12 травня1991року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором кредиту від 14.06.2021 у розмірі 104 787.00 грн (а.с.75).
В судовому засіданні представник відповідача факт отримання відповідачкою грошових коштів у зазначеному розмірі не заперечував, зазначив належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_1 на користь первісного кредитора 30 000 грн матеріали справи не містять.
Із наданих позивачем доказів тільки кредитний договір №1815462565 від 14.06.2021 та паспорт споживчого кредиту містить підпис відповідача. Водночас, вказаний кредитний договір не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом.
Надані Банком Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакція 30.08.2021 підпису відповідача не містять.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем первісний кредитор дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.
Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту також не підтверджує укладення договору на зазначених у позові умовах.
Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Згідно висновку Верховного Суду зробленого у вищезазначеній постанові ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним чином укладенням договору про споживчий кредит, дотриманням його форми та погодження умов.
Таким чином первісний кредитор безпідставно нараховував відсотки, які не були погоджені в кредитному договорі №1815462565 від 14.06.2021 року.
Суд зазначені обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, разом з тим з тим висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідачки 104 843, 25 грн є законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні зі зменшенням стягнутої судом суми.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки доводи апеляційної скарги частково спростовують зроблені судом висновки, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково зі зміною ухваленого рішення та задоволення позову частково.
Відповідно до п. п. в п. 4 ч. 1ст.382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 55.23% то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1573.84 грн (2849.62х 50,23/100) за подання позовної заяви до суду, та з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2360.78 (4284.46,00х50,23/100) за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» різницю судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 786.94 грн (2360.78 - 1573.84 ).
Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Короля Владислава Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року змінити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 1815462565 від 25 серпня 2020 року у розмірі 104 843 (сто чотири тисячі вісімсот сорок три гривні) грн 25 коп.
У задоволені позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 786 (сімсот вісімдесят шість) грн 94 коп. судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлено 25 квітня 2025 року
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
В.Б.Яцина