22 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 642/4120/24
провадження № 22-ц/818/1110/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
третя особа - Перша Харківська міська державна нотаріальна контора
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу Козирєва Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року постановлену у складі судді Балабая С.С.,-
В липні 2024 року представник ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування арештів нерухомого майна.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 384116951 від 24.06.2024 року, 09.07.2004 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення № 2868 від 29.04.2004 року ВДВС Жовтневого району м. Харкова в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були зареєстровані: арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 59504 (об'єкт обтяження невизначене майно, все майно) відносно ОСОБА_3 ; арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 59510 (об'єкт обтяження квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ), яка належить на праві власності ОСОБА_3 . Власником квартири АДРЕСА_2 є позивач на праві спільної сумісної власності. Для зняття арешту вона вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова 26 листопада 2024 року у задоволені позови відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт, то заява спадкоємця боржника про скасування арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки наявність арештів майна з реєстраційними номерами обтяжень 59504 та 59510 обмежує права позивача ОСОБА_1 як власника майна та позбавляє можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном, що є неприпустимим, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, вважає, що саме обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів інших осіб.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що за № 59510 мається запис про арешт квартири АДРЕСА_3 , підстава обтяження: повідомлення, 2868, 29.04.2004, ВДВС Жовтневого р-ну м. Харкова. Власник: ОСОБА_3 (а.с. 39).
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 22.03.1999 року виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (а.с. 40-41).
24.06.1997 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила своє прізвище на " ОСОБА_9 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044370119 від 04.04.2024 року(а.с. 17-18).
04.08.2004 року ОСОБА_3 шлюб з ОСОБА_8 розірвала та відновила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_10 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00044379468 від 04.04.2024 року (а.с. 19-20).
02.09.2005 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила своє прізвище на " ОСОБА_12 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00044370116 від 04.04.2024 року (а.с. 16).
Листом № 73119 від 24.06.2024 року Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повідомлено, що дослідивши інформацію з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що надати жодної інформації щодо виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешти № 59504 та № 59510 на майно боржника, не вбачається за можливе у зв?язку із тим, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень («Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень») відсутня жодна інформація по зазначеному виконавчому документу та виконавчому провадженню, в рамках якого воно винесено. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються. У зв'язку з чим у відділі відсутня можливість надати належним чином завірену копію повідомлення №2868 від 29.04.2004 року ВДВС Жовтневого району м. Харкова, на підставі якого Першою Харківською міською державною нотаріальною контрою до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено з реєстраційним номером №59510
Також, було надано інформацію, що згідно даних АСВП у відділі перебували виконавчі провадження № 40781241, № 41092840, № 41093008, де боржником була ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23-24).
Дані виконавчі провадження були завершені 05.12.2013 року на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що діяв на той час).
Листом Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 74050 від 26.06.2024 року було повідомлено, що згідно даних АСВП на даний час у відділі відкриті виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 - не перебувають (а.с 27). Також листом № 75724 від 02.07.2024 року у задоволенні вищеказаної заяви було відмовлено, оскільки у Відділу відсутня жодна інформація по виконавчому документу та виконавчому провадженню, в рамках якого вони були винесені, а оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються (а.с. 42-43).
Також, листом Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства було зазначено, що арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 23-24).
Згідно з інформацією з отриманої за результатами пошукового запиту " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АСВП станом на 01.07.2024 року будь-яких записів не знайдено, тобто виконавчі провадження відносно позивача ОСОБА_1 - відсутні та відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників (а.с.44-45).
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, то позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козирєва А.В. про скасування арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з мотивами відмови в задоволенні позовних вимог суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частинами першою-другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Відповідачами за позовами про звільнення майна з під арешту є боржник, або особа в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна ( частина перша статті 59 Закону України « Про виконавче провадження»).
Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 208/9810/21.
З листа Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Мііністерства юстиції від 24.06.2024 №73119 вбачається, що згідно з даних АСВП у відділі виконавчі провадження № 40781241 про стягнення на користь Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові заборгованості у розмірі 2614,95 грн; № 41092840 про стягнення на користь держави виконавчого збору у розмірі 261,49 грн та № 41093008 про стягнення на користь держави витрат виконавчого провадження у розмірі 56,15 грн. Ддані виконавчі провадження завершенні 05.12.2013 на підставі п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяв на той час).
Тобто стягувачами у виконавчому провадженні є Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові та держава.
Проте позивачка позову до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Харкові та державу в особі відповідного органу не пред'явила, з клопотанням про їх залучення в якості відповідачів до участі у справі до суду не заверталась.
З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути пред'явлені до належних відповідачів у справі. Як наслідок у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з підстав їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміни ухвали суду та викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови.
Підстави для стягнення судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Козирєва Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В.Маміна
В.Б. Яцина