Справа № 639/5773/24 Головуючий суддя І інстанції Мілов Д. В.
Провадження № 33/818/637/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
09 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в залі суду в м. Харкові за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Калмикової Л.К. апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Калмикової Л.К. на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП України,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років, з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності правопорушника, а саме: «Volkswagen CC», д.н.з. НОМЕР_1 .
Як установив суд. 22 серпня 2024 року о 08-45 год. в м. Харків, бульв. Гончарівський, буд. 21, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння (катинони), згідно висновку лікаря нарколога № 2393.
Водій двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Калмикова Л.К. просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на неможливість у передбачені законом строки оскаржити постанову суду через хворобу ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Калмикова Л.К. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своєї вимоги посилається на упередженість працівників поліції, оскільки останні спочатку запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився і газоаналізатор показав нульові значення, і тільки після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
В той же час, на думку сторони захисту працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки наркотичного сп'яніння.
Відтак у них були відсутні підстави для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я.
Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення для проходження огляду на стан сп'яніння, а сам висновок із закладу охорони здоров'я містить помилку у по батькові ОСОБА_1 .
Також, висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння не є беззаперечним, оскільки наявність в його сечі катинонів на може беззаперечно свідчити про стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином на думку сторони захисту матеріали справи не містять достовірних та належних доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Калмикову Л.К. яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи апеляційній суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Оскаржувана постанова суддею винесена 11 лютого 2025 року, останнім днем подачі апеляційної скарги, з врахуванням вихідних днів було 21 лютого 2025 року, апеляційна скарга адвокатом Калмиковою Л.К. подана 24 лютого 2025 року тобто з триденним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Стосовно доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП підтверджують матеріали справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120458 від 31.08.2024;
- довідкою облікових даних НАІС ДДАІ, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;
- довідкою облікових даних ДДАІ НАІС, згідно з якою транспортний засіб Volkswagen CC, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 ;
- висновком № 2393 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.08.2024;
- повідомленням про запрошення до УПП в Харківській області від 22.08.2024, яке ОСОБА_1 отримав 22.08.2024;
- довідкою про повторність, згідно якої ОСОБА_1 двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП;
- копією постанови Московського районного суду м. Харкова від 16.11.2023 (справа № 643/11297/24, провадження № 3/643/4332/23), згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- копією постанови Московського районного суду м. Харкова від 16.11.2023 (справа № 643/11295/24, провадження № 3/643/4330/23), згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- рапортом інспектора УПП в Харківській області Герасименко О.;
- відеозаписами з місця події від 22.08.2024.
Стосовно доводі в апеляційної скарги про щодо відсутності в матеріалах справи направлення для проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 то цей аргумент спростовується висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 де сформульовано наступний висновок:
«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення.
У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act).
Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що відсутність в матеріалах справи направлення для проходження огляду на стан сп'яніння не свідчить що відсутня подія правопорушення, адже ОСОБА_1 безспірно керував транспортним засобом, пройшов в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) за результатами якого констатовано наявність у нього наркотичного сп'яніння (катинонів).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що лише наявність в сечі ) ОСОБА_1 катинонів не може беззаперечно свідчити про стан наркотичного сп'яніння є безпідставним, оскільки згідно висновку № 2393 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.08.2024 ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що даний висновок містить помилку у по батькові ОСОБА_1 є надуманим, оскільки з нього чітко вбачається по батькові « ОСОБА_2 », що відповідає по батькові ОСОБА_1 ..
Апеляційний суд підсумовуючи свої висновки констатує, що матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення, зокрема в частині що стосується не роз'яснення йому підстав для проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 поліцейськими дотримано вимоги ст. ст.256, 268 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Отже, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.9.а а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Покарання призначено судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч.3 ст.130 КУпАП та з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Калмикової Л.К. про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Калмикової Л.К. - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП України - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя