Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/268/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.04.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, маючого середню спеціальну освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на засудженого обов'язки відповідно до ч.1 ст. 76 КК України: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5 116 (п'ять тисяч сто шістнадцять) гривень 10 коп.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позову ОСОБА_7 відмовлено,
Згідно вироку суду ОСОБА_9 вчинив умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, за наступних обставин:
31.05.2024 близько 21:30 год. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проїжджав на власному велосипеді повз будинок №70 по вул. Михайлівській, м. Кропивницький, де в цей час працівниками УПП в Кіровоградській області, проводилась оформлення ДТП між автомобілем «Toyota bZ4X» д.н.з. НОМЕР_1 автомобілем «Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_2 . В подальшому ОСОБА_7 зупинився та з цікавості почав спостерігати як проводиться оформлення ДТП.
В цей час поряд знаходився ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий побачивши, що ОСОБА_7 проявляє інтерес, підійшов до останнього та зробив йому зауваження, попросив останнього покинути місце оформлення ДТП, на що ОСОБА_7 проігнорував його вимогу та продовжив спостерігати.
В подальшому у ОСОБА_9 на фоні раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_9 кулаком правої руки, наніс один удар в обличчя ОСОБА_7 а саме в область нижньої щелепи чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи №492 від 12.07.2024 тілесні ушкодження у вигляді: двобічного перелому нижньої щелепи: ментальний справа, агнулярний зліва без зміщення, які відносяться до категорії середньої ступені тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 добу. В подальшому ОСОБА_9 з місця події втік.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, а саме: стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень).
В обгрунтування апеляційних вимог представник потерпілого зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд не повною мірою прийняв до уваги характер та обсяг моральних і життєвих страждань, переживань та незручностей, що були заподіяні потерпілому ОСОБА_7 неправомірним діями обвинуваченого, зокрема те, що внаслідок кримінального правопорушення останній отримав тілесне ушкодження, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 3 тижні.
Завдана потерпілому моральна шкода судом оцінена у розмірі лише 35000 грн., що не відповідає критеріям виваженості, справедливості та розумності. При цьому суд не врахував того, що наслідки протиправних дій обвинуваченого відгукуються для ОСОБА_7 й по сьогоднішній день.
Згідно з висновком експерта №492 ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи з обох сторін (ментального справа, ангулярного зліва без зміщення), та забій м'яких тканин, що викликало тривалий розлад здоров'я строком понад 21 добу. Внаслідок втрати працездатності ОСОБА_7 три дні знаходився у лікарні, три тижні не міг працювати та близько місяця був змушений харчуватися через трубку. Процес відновлення ще триває.
Окрім викладеного, моральна шкода полягає в перенесеному ОСОБА_7 нервовому потрясінні, втратою душевного спокою та рівноваги, моральних стражданнях, фізичних болісних відчуттях, появі побутового та психологічного дискомфорту, втраті нормальних життєвих зв'язків, вимушеності змін у звичному способі життя, що в сукупності позначилось на звичному способі його життя, а тому грошовий еквівалент такої шкоди визначений судом першої інстанції не у повному розмірі. Зокрема, сама подія, що сталася 31.05.2024, нанесла непоправний вплив на потерпілого, як через фізичний вплив (ушкодження його здоров'я), так і психологічний. При цьому, сам ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, після нанесення удару ОСОБА_7 втік, тобто фактично залишив його у безпорадному стані, не переконавшись у тому, що останньому не потрібна стороння допомога, у тому числі медична (до того ж втікав так, що загубив телефон, про що свідчить протокол огляду місця події від 31.05.2024, у ході якого оглянуто належний ОСОБА_9 телефон «Iphone 12 Pro Max»),
Апелянт вважає, що вказані ушкодження викликали тривалі фізичні страждання потерпілого, оскільки при їх лікуванні останній вимушений був перенести хірургічну операцію 05.06.2024, а також спричинило йому істотні незручності, порушило звичний спосіб життя та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вищенаведених відомостей, є вочевидь недостатнім.
Вказаний вирок також було оскаржено прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , проте, до початку апеляційного розгляду прокурор Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_11 надіслав відмову від поданої апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду колегія суддів приймає відмову прокурора від апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.1 ст.403 КПК України, та апеляційний суд продовжує розгляд апеляційної скарги представника потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, а також правильність кваліфікації його дій за цим законом жодним учасником судового розгляду не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України колегією суддів не переглядаються.
На підставі оцінки й аналізу наведених у вироку доказів, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У апеляційних скарзі представника потерпілого кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65,66,67 КК України обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає, що своє рішення щодо виду та розміру покарання суд першої інстанції належно мотивував, в тому числі і з приводу можливості звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, що є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданих злочином збитків або усунення заподіяної шкоди.
Згідно із ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Так, зокрема, моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.
Із роз'яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції цивільного позову ОСОБА_7 про стягнення із ОСОБА_9 відшкодування заподіяної шкоди, колегія суддів вважає законним і належним чином обґрунтованим у вироку суду визначення суми відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5 116 грн., однак, що стосується відшкодування моральної шкоди, то, на переконання колегії суддів, місцевим судом не в повній мірі проаналізовано і оцінено обсяг моральних та фізичних страждань потерпілого ОСОБА_7 , порушення його звичайного способу життя, укладу та побуту у зв'язку з лікуванням і реабілітацією, також, не враховано посттравматичний емоційно-психологічний стан потерпілого, про що слушно зазначено в апеляційній скарзі.
Відповідно п.3 ч.1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
При цьому колегія суддів ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, виходячи з яких при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає за доцільне цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 50000 грн. моральної шкоди, що в даному конкретному випадку, за своїм розміром є достатньою компенсацією для потерпілого і відповідає вимогам розумності та справедливості цивільного судочинства та ступеню вини обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.376 ч.2, ст. 404, 405, 408, 418, 419, 424 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2025 року стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст. 122 КК України - змінити в частині вирішення цивільного позову стосовно стягнення моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
В решті вирок суду залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4