Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/60/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 309 (229-5, 229-8) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
09.04.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2024 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Арарат, Республіки Вірменія, громадянина України, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючаго за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведенням вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Також вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України,
Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з формулюванням, викладеним в обвинувальному акті, вчинено за наступних обставин.
Так, згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_9 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу - метадону без мети збуту, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, знаходячись за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , залишив зберігати для особистого вживання, тим самим вчинив незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
В подальшому 09.02.2023 року в період часу з 07 год. 06 хв. до 09 год. 44 хв. на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Кіровограда від 08.02.2023 року, в присутності понятих та інших учасників, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає ОСОБА_9 , був проведений обшук. У ході проведення обшуку квартири за вищевказаною адресою, в приміщенні ліворуч від входу знаходиться дерев'яна шафа, на одній з полиць якої, виявлено та вилучено два зіп-пакети з кристалічною речовиною жовтого кольору невідомого походження, які відповідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин та виробів № СЕ-19/112-23/1491-НЗПРАП від 13.02.2023, є наркотичним засобом - метадоном, обіг якого заборонено, загальна маса в перерахунку на всю речовину відповідно становить 0,3612 грама, який ОСОБА_9 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Відповідно до обвинувального акту вказаними діями ОСОБА_9 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
За наслідком розгляду кримінального провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України визнаний невинуватим та виправданий, у зв'язку з недоведенням вчинення ним цього кримінального правопорушення.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на оцінку та аналіз усіх викладених доказів, висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України у придбанні та зберіганні без мети збуту, вилучених під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , наркотичних засобів, фактично є припущенням, яке не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами. Обвинувачений у своїх показаннях заперечив належність йому вилученого наркотичного засобу, вказавши про інші можливі обставини потрапляння останнього до його житла, які не спростовані стороною обвинувачення.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України про незаконне придбання та зберігання, вилучених під час обшуку житла наркотичних засобів, без мети збуту, не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами та не доведене стороною обвинувачення поза межами розумного сумніву, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, необхідно ухвалити за цим обвинуваченням виправдувальний вирок.
Не погоджуючись з вказаним вироком, прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок районного суду стосовно ОСОБА_9 та ухвалити новий, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та призначити покарання за у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На переконання прокурора, суд безпідставно та необгрунтовано визнанав невинуватим та виправдав ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку з недоведеністю винуватості вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Оцінюючи докази по обвинуваченню ОСОБА_9 суд помилково прийшов до висновку про недоведеність винуватості вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_9 виходячи зокрема з наступного.
В мотивувальній частині рішення (аркуш 6) суд вказує, що жоден з доказів не містить фактичних даних, які вказують на обставини придбання наркотичних засобів, а також осіб, причетних до цього та до їх зберігання. Однак в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_10 , який вказав, що по дорозі до свого товариша, який проживає по АДРЕСА_2 , в під'їзді будинку зустрів чоловіка, який зовні схожий на ОСОБА_9 та той курив сигарету, і свідок по запаху зрозумів, що він курить канабіс. Саме покази вказаного свідка стали підставою для ухвалення слідчим суддею рішення про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_3 , в ході якого і було вилучено наркотичний засіб - метадон, що підтверджується клопотанням слідчого та додатками до нього, яке досліджувалось судом в ході судового розгляду. Так, на початковому етапі досудового розслідування неможливо було перевірити факт придбання, зберігання наркотичних засобів ОСОБА_9 , окрім як провести обшук.
В подальшому суд зазначив, що покази свідка ОСОБА_10 не бере до уваги, так як вони жодним чином не підтверджують вини ОСОБА_9 , оскільки свідок плутався у показаннях та не міг чітко згадати будівлю та квартиру свого друга, до якого збирався. Однак свідок пояснював суду, що був в нього лише один раз та з того часу пройшло достатньо часу, тому і не пам'ятає такі деталі.
В подальшому, суд зазначає (аркуш 7), що обвинувачення є не конкретним, не встановлено хоча б приблизний час чи період, а також місце придбання наркотичних засобів ОСОБА_9 . Однак в ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений заперечував будь-яку причетність до придбання та зберігання наркотичних засобів, а органом досудового розслідування не встановлено походження наркотичних засобів, так як жодних ідентифікуючих ознак, які б могли вказати на час придбання, виготовлення, місце таких дій, речовий доказ не має та відсутні методики та слідчі (розшукові) дії, які могли б дати такий результат. Заперечуючи факт придбання та зберігання наркотичного засобу, ОСОБА_9 жодним чином не сприяв стороні обвинувачення у встановленні об'єктивної істини по справі, не надав перелік осіб, які відвідували його домоволодіння, коли він там перебував, лише зазначивши, що «багато знайомих та друзів» відвідували його.
На думку сторони обвинувачення є встановленим факт зберігання наркотичного засобу. Обладнання, чи інших засобів, які б вказували на його виготовлення в ході обшуку не виявлено, тому встановлено кваліфікуючу ознаку «придбання», однак орган досудового розслідування позбавлений можливості встановити коли, де та яким чином придбано наркотичний засіб.
На думку сторони обвинувачення, твердження щодо того, що хтось приніс і залишив наркотичний засіб, не піддається логічному поясненню, так як сам наркотичний засіб виявлено не в загальнодоступному місці квартири, а в закритій тумбочці, де зберігаються виключно ліки.
Також суд вказує, що не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність відповідних біологічних слідів ОСОБА_9 на вилучених наркотичних засобах або їх упаковках. Однак, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює обов'язку слідчого чи прокурора на проведення відповідних досліджень букальних зразків на виявлених наркотичних засобах.
Далі, суд зазначає, що крім ОСОБА_9 доступ до квартири, де виявлено наркотичний засіб, мали інші особи, серед яких батьки обвинуваченого, двоюрідна сестра, тітка, що підтверджується показами обвинуваченого. Однак жодних анкетних даних вказаних осіб не надав ні обвинувачений, також цього не вказано в рішенні суду.
При цьому суд дійшов вказаного висновку зі слів обвинуваченого, відмовивши стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду та долучення копій запитів до органів поліції щодо переліку осіб, які відвідували місце відбування домашнього арешту ОСОБА_9 . Крім того, органу досудового розслідування також не відомий весь перелік родинних зв'язків обвинуваченого та подібної вимоги не містить і Кримінальний процесуальний кодекс України.
Поряд з цим суд вказує, що доступ до аптечки мали в квартирі мали всі особи, які її відвідували. Однак, в ході перегляду відеозапису обшуку, чітко видно, що аптечка знаходиться в шафі, а не на видному і доступному місці, тому той факт, що будь - хто міг відкривати, оглядати, користуватись наявними в шафі речами не узгоджується з загальними нормами поведінки в суспільстві. Так, власниця квартири, ОСОБА_11 на час проведення обшуку та раніше перебувала за межами України.
Суд зазначає, що будь-які свідки придбання та зберігання вилученого з квартири наркотичного засобу обвинуваченим відсутні. Однак, ОСОБА_9 перебував під домашнім арештом саме у квартирі, де вилучено наркотичний засіб, інші особи на той час у вказаній квартирі не проживали, анкетних даних інших осіб, які мали вільний доступ до вказаної квартири, як суду так і слідчому з прокурором не надано та не відомо, що унеможливлює перевірку вказаних доводів суду та обвинуваченого.
Суд у вироку зазначає, що «за пошуковим запитом в Єдиному реєстрі судових рішень з прізвищем ОСОБА_12 , здійсненого під час судового засідання, знайдена значна кількість судових рішень в подібних справах, в яких він також виступав свідком».
Однак, в судовому засіданні ні стороною захисту ні прокурором не подавалось клопотання про отримання даних з Єдиного реєстру судових рішень. Крім того, жодних документів щодо проведення такої перевірки судом до матеріалів справи не долучено.
Більш того, здійснення такої перевірки судом в ході судового розгляду не передбачена жодною нормою кримінального процесуального закону.
Також, роблячи процитований висновок, суд не перевірив у засіданні, чи саме той ОСОБА_12 був допитаний в інших справах, та невідомо, що мається на увазі під фразою «значна кількість судових рішень в подібних справах». Тобто суд, роблячи такий висновок, об'єктивно та конкретно не зазначив в чому полягає сумнів в показах свідка, вийшов за межі об'єктивності та неупередженості, дослідивши за власною ініціативою дані з Єдиного реєстру судових рішень.
Суд також зазначає, що показання свідка ОСОБА_13 не містять жодного об'єктивного підтвердження та конкретних відомостей щодо обставин події, однак свідок чітко зазначив обставини обшуку, де, що та коли знайшли, також зазначив, що підкинути нічого не могли і свідок постійно слідкував за діями працівників поліції.
Також суд відкидає покази ОСОБА_13 через те, що свідок спочатку вказав, що був в магазині АТБ, а потім вказав, що був не всередині, а біля нього, коли до нього підійшли працівники поліції. Таке твердження суду взагалі є необґрунтованим та жодним чином не вказує на зацікавленість свідка. Також не заборонено чинним кримінальним процесуальним законом, а саме статтею 223 КПК України, участь свідка більше ніж один раз в слідчих діях.
Таким чином, рішення суду не брати до уваги до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , поставлені під сумнів та зазначено як неналежні докази.
При цьому, коли сторона захисту запитувала у свідка ОСОБА_12 чи приймав він участь в інших слідчих діях, суд самостійно, без жодних клопотань, перевіряє вказану інформацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. При цьому ж, коли прокурором подавалось клопотання про долучення запитів щодо встановлення кола осіб, які відвідували квартиру ОСОБА_9 , місцезнаходження його батьків, суд відмовляє в такому клопотанні.
Таким чином, рішення суду, в загальному, обґрунтовано тим, що стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_9 придбав та зберігав наркотичні засоби, а не хтось інший, хто відвідував квартиру. Однак в ході досудового розслідування обвинувачений взагалі не надавав пояснень з цього приводу, а в ході судового розгляду обвинувачений зазначав, що квартиру відвідували його друзі та знайомі, однак жодних анкетних даних цих осіб суду надано не було, щоб була хоча б якась можливість перевірити покази обвинуваченого.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку зазначається: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Незважаючи на це, в мотивувальній частині вироку зазначено не усі докази сторони обвинувачення, які досліджувались судом, у зв'язку із чим судом не надано їм оцінку та не враховано при ухваленні вироку в цілому.
Так, в ході судового розгляду стороною обвинувачення долучено інформацію щодо перетину державного кордону ОСОБА_11 - матері обвинуваченого, та ОСОБА_14 - батька обвинуваченого. Крім того, долучено відповідь на запит прокурора щодо відбування цілодобового домашнього арешту ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4 .
Беручи до уваги викладене вище, прокурор вважає, що висновки суду, викладені у вироку, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом неправильно надано їм оцінку, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а визнання обвинуваченого невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України вказує на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, оскільки факт вчинення ОСОБА_9 вказаного кримінального проступку є повністю доведеним прокурором під час судового розгляду.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судове слідство за клопотанням прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають наступне: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу вимог ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Вказаного у даному кримінальному провадженні прокурором зроблено не було.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В основу обвинувачення ОСОБА_9 було покладено наступні докази: показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ; рапорт від 09.02.2023 року; рапорт від 06.02.2023 року; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2023 року; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; протокол обшуку від 09.02.2023 року з відеозаписом до нього; висновок експерта №СЕ-19/112-23/1491-НЗПРАП від 13.02.2023 року.
Натомість, сторона захисту зазначала, що вилучені пакетики за місцем проживання ОСОБА_9 йому не належали і він не знає звідки вони взялись в квартирі, можливо їх підкинули під час проведення обшуку, або підмінили під час проведення експертизи. Дослідження з приводу наявності біологічних зразків на знайдених речах не проводились, хоча адвокат зверталась з таким проханням, що підтверджується відеозаписом обшуку. В його особистих речах нічого виявлено не було. У квартирі також знаходились речі двоюрідної сестри, матері.
З огляду на неспростовані показання ОСОБА_9 , який вказував на відсутність його причетність до наркотичних речовин, які вилучені під час обшуку за його місцем проживання, а також відсутність прямих конкретних обставин щодо придбання та зберігання обвинуваченим наркотичного засобу,, категоричних висновків експерта, які б безсумнівно вказували на належність обвинуваченому наркотичних речовин, суд першої інстанції, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідивши усі докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України про незаконне придбання та зберігання, вилучених під час обшуку житла наркотичних засобів, без мети збуту.
По суті прийнятого рішення вирок суду, яким ОСОБА_9 виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Апеляційна скарга прокурора обґрунтована тим, що докази судом оцінені неповно, не в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, відокремлено один від одного, з істотним порушенням кримінального процесуального закону, внаслідок чого суд, на думку сторони обвинувачення, дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, який не відповідає фактичним обставинам справи.
Проте, колегія судді не може погодитись з такими доводами, вважає їх необгрунтованими, та такими що не ґрунтуються на вимога кримінального процесуального закону, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 в суді першої інстанції вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що о 6 годині ранку за адресою: АДРЕСА_1 , до нього постукали в двері. На той момент у місті були аварійні відключення світла, тому в його квартирі світло було відсутнім. Коли відчинив двері, побачив працівників поліції, які повідомили, що прийшли з метою проведення обшуку. Він зателефонував адвокату, також просив залучити брата, який проживає на 1 поверсі, бо він в квартирі був один, але йому не дозволили. В аптечці знайшли щось схоже на цукор, він повідомив, що не знає, що це за речовина, тому що він в цій квартирі не проживав з 2016 року, але на той момент він там перебував у зв'язку з тим, що знаходився під цілодобовим домашнім арештом. Він одразу при всіх зателефонував батькам, які перебували у Вірменії, щоб дізнатись, що знаходилось у знайдених пакетиках, які йому повідомили, що це може бути морська сіль для дитини, яка використовується при застудних хворобах. Його дитина проживає в квартирі. Працівники поліції вилучили знайдені пакетики для проведення експертизи, опечатали ліпкою стрічкою. Під час обшуку велась відеозйомка. Адвокат просила бути присутніми під час відкриття пакету та дослідження речовини. Через тиждень його викликали до відділу поліції і повідомили, що знайдена речовина за результатами експертизи виявилась наркотичною. Стверджував, що вилучені пакетики йому не належали і він не знає звідки вони взялись в квартирі, вважає, що або йому їх підкинули під час проведення обшуку, або підмінили під час проведення експертизи. За вказаною адресою він проживав не більше 2 місяців до дати проведення обшуку 09.02.2023 року. В той час він перебував під цілодобовим домашнім арештом. До нього приходили сестра та брат, приносили продукти. Квартира на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_11 . До його домашнього арешту у вказаній квартирі проживали батько, матір, його дитина, сестра. Після того, як батьки поїхали до Вірменії, там залишилась проживати його сестра. Наркотичні засоби не вживає, ніякого відношення до них не має. Коли попросив працівників поліції залучити адвоката під час проведення обшуку, вони не відреагували на це і продовжили обшук. У квартирі на момент проведення обшуку було темно, проводили обшук з ліхтарями. Окрім нього ще були присутніми 2 понятих, 4 працівника поліції, особа, яка вела відеозйомку, а також можливо 2 працівника, які проводили обшук, один з них підсвічував ліхтарем, точну кількість не пам'ятає. Одного з понятих бачив у відділі поліції до його особистого обшуку. Тими речами, які знаходились у вказаній квартирі в аптечці не користувався, припускає, що ними могли користуватись його батьки, сестра, інші особи, які мали доступ до квартири. До сестри могли приходити знайомі. Крім того, до нього також приходили знайомі та друзі в гості. В той час, коли знаходився під домашнім арештом до квартири мали доступ його двоюрідна сестра, тітка. Особисті речі зберігав у кімнаті, де спав. Також користувався ванною та вбиральнею, іншими кімнатами, речами звідки нібито вилучені наркотичні засобі не користувався. Під час обшуку одразу ж заперечував належність йому знайдених пакетиків. Дослідження з приводу наявності біологічних зразків на знайдених речах не проводились, хоча адвокат зверталась з таким проханням, що підтверджується відеозаписом обшуку. В його особистих речах нічого виявлено не було. У квартирі також знаходились речі двоюрідної сестри, матері.
Вказані покази обвинуваченого, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. Так. Під час дослідження відеозапису до протоколу обшуку від 09.02.2023 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_9 . З переглянутого відеозапису убачається наступне.
Так, під час обшуку працівниками поліції в присутності понятих, було виявлено та вилучено два зіп - пакети з невідомою кристалічною речовиною. ОСОБА_9 одразу заперечив належність йому вказаних пакетів та одразу попрохав дозволу подзвонити батькам, які перебували на той час у республіці Вірменія. Під час телефонної розмови ОСОБА_9 з матір'ю, остання зазначила, що у вказаних зіп пакетах знаходиться лікувальний засіб для дитини (морська сіль). Проте, органом досудового розслідування, не зважаючи на сказане матір'ю обвинуваченого, не було перевірено вказані обставини, не було допитано матір ОСОБА_9 у відповідності до вимог ст. ст. 91-93 КПК України. А також не були встановлені та допитані особи, які проживали до ОСОБА_9 у вказані квартирі та особи, які приходили до останнього у гості (його друзі). Тобто, орган досудового розслідування в супереч вимог ч.3 ст.93 КПК України не забезпечив належне збирання доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Свідок ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснив, що він раніше не знайомий з обвинуваченим, в правоохоронних органах ніколи не працював, в результатах розгляду даного кримінального провадження не зацікавлений. Взимку 2023 року він з колегою на ім'я ОСОБА_15 йшов з магазину «АТБ» і працівники поліції їх попросили подивитися на проведення слідчої дії в квартирі на другому поверсі. Окрім них ще були присутніми близько п'яти працівників правоохоронних органів, проводилась відеозйомка. Їм відкрив двері обвинувачений, вони зайшли в квартиру і слідчий повідомив підстави проведення обшуку, під час якого в прихожій зліва у шафі в аптечці знайшли 2 пакетики, чув як сказали, що це нібито морська сіль, яка використовується для дітей. Працівники поліції знайдені речі вилучили, поклавши в спеціальний пакет і опечатавши ліпкою стрічкою, він зі знайомим підписали пакет. Обвинувачений сказав, що в пакетиках знаходився якийсь медичний препарат для дітей і що вони не містили наркотичний засіб. У ході проведення обшуку він весь час знаходився в квартирі, всі інші учасники знаходились разом, ніхто не відлучався. Стверджує, що він не бачив, щоб хтось з учасників обшуку до того моменту, як знайшли 2 пакетики з речовиною, заглядав або відкривав вказану шафу.
Свідок ОСОБА_13 , надав районному суду покази про те, що він раніше не знайомий з обвинуваченим, причин його оговорювати немає. Спочатку під час допиту він повідомив, що в день проведення слідчої дії о 06 годині ранку перебував в магазині «АТБ» зі своїм товаришем - іншим свідком по справі ОСОБА_12 і згодом до них підійшли працівники поліції і запропонували взяти участь в якості понятих під час проведення обшуку, на що він погодився. Проте згодом змінив покази, стверджуючи, що він знаходився біля магазину «АТБ» на Ковалівці. Разом з працівниками поліції вони зайшли до будинку на 2 поверх. Окрім нього та другого понятого, ще були 4 або 5 працівників поліції, точно не пам'ятає. Після того, як постукали в двері, їх відчинив обвинувачений, працівники поліції зачитали йому ухвалу і повідомили, що буде проводитись обшук квартири, велась відеозйомка. В ході обшуку зліва в шафі на поличці в аптечці знайшли 2 невеликі пакетики, працівники правоохоронних органів повідомили, що заберуть їх для дослідження та проведення експертизи. Обвинувачений сказав, що в пакетиках знаходиться сіль. Знайдені речі поклали в спеціальний пакет, його опечатали ліпкою стрічкою, вони з іншим понятим його підписали. Вміст пакета неможливо змінити, бо він був заклеєний. В ході обшуку всі учасники перебували разом, ніхто нікуди не відлучався, жоден учасник обшуку не відкривав шафу перед тим, як там знайшли 2 пакетики. Всі дії працівників поліції бачив особисто. До вказаної події він декілька разів брав участь як понятий під час проведення обшуку з працівниками поліції. З ОСОБА_12 він знайомий вже досить давно, працювали в одній установі. Близько 4 разів вони разом брали участь як поняті під час проведення обшуку на прохання працівників поліції. Стверджує, що можна припустити, що в квартирі обвинувачений проживав не один, бо бачив там дитячу іграшку, жіночі речі. Обвинувачений під час обшуку сказав, що не знає нічого про знайдені 2 пакетики, а працівники поліції в свою чергу повідомили, що їх буде вилучено для проведення експертизи. Під час проведення обшуку в квартирі не було світла, обвинувачений особисто дав ліхтар працівникам поліції.
Вказані свідки підтвердили лише факт своєї присутності під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та виявлення працівниками поліції зіп пакетів з невідомою речовиною. Також підтвердили, що вказані зіп пакети містять нібито морську сіль. Тобто, покази вказаних свідків не підтверджують належність вказаних зіп пакетів саме ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_10 , в суді першої інстанції пояснював, що він особисто обвинуваченого не знає. Бачив його всього один раз, коли випадково зустрівся з ним взимку минулого року, проте, так як це було рік тому, зараз він погано пам'ятає риси його обличчя, тому не може стверджувати, що це саме та людина, яку він бачив. Коли йому телефонували задля того, щоб він прийшов до міськвідділу та показали 4 фотографії, він впізнав ту людину, яку бачив в той день. Але наразі пройшло багато часу і він не може з впевненістю сказати, що це був обвинувачений. Людину, яку він впізнав по фотографії в правоохоронних органах зустрів взимку минулого року. Він приїхав до міста та хотів завітати в гості до друга, який на той момент проживав на 4 поверсі в п'ятиповерховому будинку по АДРЕСА_2 . До цього був у нього в гостях 2 рази, бачив коридор та кухню, можливо там ще було 2 інші кімнати, але він точно не пам'ятає. Коли підіймався по сходах будинку до квартири друга, побачив цю людину між поверхами. Піднявшись на 4 поверх, постукав у двері квартири зліва, але йому ніхто не відчинив. Далі, коли він вже спускався, побачив, що чоловік, якого він впізнав, на сходах палив канабіс, він запропонував йому також спробувати і в паперовому згортку бумаги побачив канабіс, але відмовився від вказаної пропозиції і пішов далі, спустившись вниз. Коли він відмовився і спустився вниз, особа зайшла в квартиру на 2 поверсі, точно не пам'ятає. Приблизно через два дні після вказаної події йому зателефонували працівники поліції і попросили прийти дати показання з приводу того, що він бачив в той день. Самостійно із заявою з приводу вказаної події до правоохоронних органів не звертався. Він зрозумів, що людина палила канабіс, тому що раніше йому доводилось відпочивати в компаніях, де знайомі вживали цей наркотичний засіб і він впізнав цей запах. Він перебуває в статусі заявника по справі з приводу надання неправомірної вигоди працівнику судової охорони з метою незаконного виїзду за кордон.
Колегія суддів зазначає, що покази вказаного свідка також не підтверджують належність виявлених зіп пакетів під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 останньому та не підтверджують скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Таким чином, покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги при ухваленні вироку, оскільки вони як кожен окремо так і у своїй сукупності не підтверджують належність вилученого наркотичного засобу ОСОБА_9 .
Сторона обвинувачення зазначала, що окрім показів вказаних свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України підтверджується письмовими доказами, які були оглянуті та дослідженні в ході судового розгляду, а саме:
- рапортом від 09.02.2023 року, відповідно до якого 09.02.2023 року слідчим СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції ОСОБА_16 в рамках кримінального провадження №12023121010000223, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 23.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, на підставі ухвали від 08.02.2023 року, виданої слідчим суддею Кіровського районного суду м.Кіровограда, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , проведено обшук домоволодіння, в ході якого виявлено та вилучено 2 зіп-пакети з кристалічною речовиною, схожою на наркотичну (т.1 а.п.2);
- рапортом від 06.02.2023 року, відповідно до якого старший оперуповноважений доповідає, що в оперативному супроводжені 1-го відділу УСР в Кіровоградській області ДСР Національної поліції України знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121010000223 від 23.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. В ході виконання доручення слідчого, проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_1 , використовує номер стільникового зв'язку НОМЕР_1 . Враховуючи зазначене, виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про обшук майна та іншого володіння особи, а саме: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 з метою припинення вчинення кримінального правопорушення. У зв'язку з вищевикладеним, просить надати дозвіл направити даний рапорт до КРУП ГУНП в Кіровоградській області з метою долучення до матеріалів кримінального провадження (т.1 а.п.15);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.02.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_9 як особу, у якої за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , 26.01.2023 року бачив наркотичний засіб канабіс (т.1 а.п.21-23);
- відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до яких квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_11 (т.1 а.п.24-25);
- протоколом обшуку від 09.02.2023 року з відеозаписом до нього, який було досліджено в судовому засіданні, відповідно до якого під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_3 , в присутності понятих та самого ОСОБА_9 , працівниками поліції було виявлено та вилучено два зіп-пакети з невідомою кристалічною речовиною жовто-білого кольору, які оглянуто та визнано речовим доказом (т.1 а.п.32-36, 43, 60);
- висновком експерта №СЕ-19/112-23/1491-НЗПРАП від 13.02.2023 року, згідно з яким в наданій на дослідження кристалічній речовині жовтого кольору (об.2) виявлено наркотичний засіб - метадон, обіг якого обмежено. В наданій на дослідження кристалічній речовині жовтого кольору (об.1) метамфетаміну (первітину), амфетаміну, МДМА, морфіну, кодеїну, моноацетилморфіну, діацетилморфіну, трамадолу, метадону, наявних в колекції лабораторії, не виявлено. Маса метадону в перерахунку на всю речовину відповідно становить 0,3612г (т.1 а.п.46-53).
Під час судового слідства судом першої інстанції та апеляційним судом було встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України, стала інформація отримана під досудового розслідування за №12023121010000223 від 23.01.2023. Матеріали досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, виділено та зареєстровано в окреме провадження в СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121010000487 від 16.02.2023; протокол обшуку від 09.02.2023 року в квартирі АДРЕСА_3 , з відеозаписом до нього, висновок експерта №СЕ-19/112-23/1491-НЗПРАП від 13.02.2023 року.
Однак, з досліджених в суді першої інстанції доказів не встановлено належних та допустимих доказів про незаконне придбання та зберігання саме ОСОБА_9 вилучених під час обшуку житла наркотичних засобів. Не встановлено судом і умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу обвинуваченим.
Так, органом досудового слідства надано докази про вилучення наркотичного засобу за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , (що не заперечується стороною захисту) однак, суду не надано доказів, що саме ОСОБА_9 придбав та зберігав ці наркотичні засоби.
Що стосується інших доказів, наведених у вироку, зокрема, показів свідків, протоколу обшуку, висновку експерта, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони не є такими, на підставі яких суд може встановити наявність фактів та обставин, які б вказували на винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та наявність прямого умислу.
Також суд визнав обґрунтованими доводи захисту про те, що не надано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність відповідних біологічних слідів ОСОБА_9 на вилучених наркотичних засобах або їх упаковках.
В апеляційній скарзі прокурор зауважує про те, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює обов'язку слідчого чи прокурора на проведення відповідних досліджень букальних зразків на виявлених наркотичних засобах, проте, у відповідності до ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається зокрема на прокурора.
Вказане стосується і доводів прокурора про те, що ОСОБА_9 жодним чином не сприяв стороні обвинувачення у встановленні об'єктивної істини по справі, не надав перелік осіб, які відвідували його домоволодіння, коли він там перебував, внаслідок чого і не було встановлено хоча б приблизний час чи період, а також місце придбання наркотичних засобів ОСОБА_9 .
Варто зауважити, що у відповідності до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що сам по собі факт виявлення і вилучення під час обшуку наркотичного засобу за місцем проживання ОСОБА_9 не може слугувати підставою для визнання його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виправдування ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні.
Доводи прокурора про неповноту судового розгляду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки судом надана належна та об'єктивна оцінка наданим прокурором доказам, а зазначені доводи по суті зводяться до незгоди з даною судом оцінкою доказів. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які були досліджені судом та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судом.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.1 ст. 309 КК України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування вироку суду першої інстанції у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, а тому вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2024 року, яким ОСОБА_9 виправдано за ч.1 ст. 309 КК України слід залишити без змін.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2024 року, яким ОСОБА_9 , визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведенням вчинення ним цього кримінального правопорушення - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4