Справа № 348/1695/24
Провадження № 33/4808/242/25
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А.
Суддя-доповідач Васильєв
22 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Михайлюка О.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2025 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за епізодом від 21.06.2024, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за епізодом від 22.06.2024 року та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП шляхом приєднання невідбутої частини адміністративного стягнення за постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 року, яка набрала законної сили 06.11.2024 до призначеного стягнення, ОСОБА_1 остаточно визначено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік 8 місяців 17 днів, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,-
Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2024 о 09 годині 28 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської області по вул. Чорновола, керував транспортним засобом ГАЗ-243 НГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810», результат тесту № 7058 склав 2,81 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оскаржує постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 року в частині закриття провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за епізодом від 21.06.2024.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2025 року. в частині визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за епізодом від 22.06.2024 року
Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, через що підлягає скасуванню.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить доказів його вини. Зазначає, що рапорти працівників поліції не можуть братися до уваги, а показання Драгера не можуть бути визнані належним та допустимим доказом, оскільки працівники поліції склали направлення на огляд у медичному закладі, проте не відправили його до закладу охорони здоров'я та не забезпечили проведення відповідного огляду лікарем медичного закладу.
Звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутні дані, які підтверджують зупинку транспортного засобу працівниками поліції, оскільки його транспортний засіб був припаркований під будинком, де знаходиться його помешкання.
Перед проведенням огляду за допомогою приладу Драгер працівниками поліції його не було проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надані сертифікати про справність газоаналізатора.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Михайлюк О.В. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову судді необхідно змінити в частині застосування вимог ч.3 ст. 30 КУпАП та визначення остаточного стягнення з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Михайлюк О.В. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Зокрема, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що дорожньо-транспортна пригода сталася за відсутністю його вини та повністю заперечував керування транспортним засобом у стані сп'яніння, оскільки стверджував, що вживав алкогольні напої вже після того, як приїхав до місця свого проживання.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 585482 від 22.06.2024, в якому зазначено, що 22 червня 2024 о 09 годині 28 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської області по вул. Чорновола, керував транспортним засобом ГАЗ-243 НГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810», результат тесту № 7058 склав 2,81 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України (а.с. 40).
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП Надвірнянського РВП капітаном поліції Пленюком І.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що надасть на окремому аркуші.
У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Надвірнянському районному суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом.
Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою приладу алкотестера Драгер 6810 Алкотест, результати огляду на стан сп'яніння - 2,81 проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що з результатами він згідний. (а.с. 42)
Згідно з даними направлення в КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 22.06.2024 року о 10 год. 17 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, водій не доставлявся, оскільки відмовився від проходження огляду в лікувальному закладі. (а.с. 44).
Таким чином, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться роздруківкою газоаналізатора Драгер 6810 , який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд вказав, що згідно змісту роздруківки з принтера приладу «Драгер» 6810», тест 7058 з результатом 2,81% проміле; результат тесту беззаперечно вказує на перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, та виключає можливу технічну похибку. (а.с. 39а)
Так, згідно зі змістом інспектора СРПП Надвірнянського РВП капітана поліції Пленюка І.І. (а.с. 41) 22.06.2024 близько 09 год. 28 хв. водій марки ГАЗ24 сірого кольору здійснив зіткнення із автомобілем КІА коричневого кольору та покинув місце події у напрямку вул. Соборна, як пізніше було встановлено д.н.з. НОМЕР_1 , пошуковими заходами спільно із власником КІА ОСОБА_2 , який попутно зупинив ТЗ та рухався за даним правопорушником та був зупинений біля свого місця проживання м. Надвірна, вул.. Д. Галицького, 2 під керуванням автомобіля ГАЗ25 ОСОБА_1 , під час спілкування із ним було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота та запропоновано пройти огляд на місці зупинки ТЗ на факт вживання алкоголю, тест №7058, позитивний 2,81% проміле та складено адміністративні протоколи за ч.1 ст. 130, 124, 122-4 КУпАП та відсторонено від керування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, якими поліцейські інформують керівництво Надвірнянського РВП ГУНП про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_1 (а.с. 45), 22.06.2024 року о 09 год. 28 хв. він рухався своїм автомобілем у м. Надвірна, вул. Чорновола у напрямку вул. Ломоносова, там де він проживає, та допустив зіткнення із автомобілем КІА, який був припаркований та після покинув місце події, до місця свого проживання м. надвірна, вул.. Данила Галицького, 2/1, та де був зупинений працівниками поліції за викликом автомобіля КІА д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду автомобіля, який покинув місце події. Прибувши на місце події водій, йому було запропоновано пройти тест на алкоголь, оскільки у нього були ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, де він погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, тест позитивний 2,81% проміле, з результатом згідний. До медичного закладу не доставлено, медичної допомоги не потрібно було, ушкодження під час ДТП не отримано.
Згідно із поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 46),22.06.2024 року близько 09 год. 30 хв. він запаркував свій т/з марки КІА на парковці за адресою м. Надвірна, вул. Чорновола, після чого він сідав в свій тз та почув як автомобіль марки ГАЗ24 д.н.з. НОМЕР_1 , як пізніше було встановлено, під керування ОСОБА_1 здійснив зіткнення із його транспортним засобом, після чого покинув місце ДТП, він в свою чергу сів у ТЗ іншого водія та намагався зупинити транспортний засіб, який вчинив ДТП, а також зателефонував на лінію «102», проте через збої не зміг додзвонитися. Даний ТЗ був зупинений біля під'їзду будинку за адресою АДРЕСА_1 . За його присутності ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 Алкотест, результат позитивний, 2, 81% проміле, проїхати в медичний заклад ОСОБА_3 відмовився.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яку висловлено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19) положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Також до матеріалів справи долучені: копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 43), копія посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 47), копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №585477, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 48), копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №585477, передбачене ст. 122-4 КУпАП (а.с. 49).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 50).
Відеозаписом (файл 0000000_00000020240622102143_0001, 0000000_00000020240622102643_0003, 0000000_00000020240622103143_0004, 0000000_00000020240622103643_0005, 0000000_00000020240622104143_0006, 0000000_00000020240622104643_0007, 0000000_00000020240622105143_0008, 0000000_0000002024062214521_0004)
зафіксовано, як працівники поліції повідомляють водію ОСОБА_1 , що йому як учаснику ДТП необхідно пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, водій погоджується, проходить тест, результат якого є позитивним та складає 2,81%. Водій ОСОБА_1 повідомляє, що з результатом він згоден, до медичного закладу проїхати не бажає. далі відбувається складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 на запитання працівника поліції відповідає, що з результатом згоден. Далі водія ознайомлюють водія із протоколами за ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, роз'яснюють права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Водій власним підписом зазначив, що ознайомлений із змістом протоколу та місцем розгляду справи.
Відеозаписом з камер спостереження у м. Надвірна (файл VID-20240622_WA003) зафіксовано як транспортний засіб марки ГАЗ324ЗНГ д.н.з. НОМЕР_3 здійснив зіткнення із Т/З КІА д.н.з. НОМЕР_2 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, визнавав вживання алкогольних напоїв, погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу як водій транспортного засобу.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він вживав алкогольні напої вже після того, як перестав керувати транспортним засобом, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю вищевказаних доказів та не відповідають встановленим фактичним обставинам.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи ОСОБА_1 вказують на ознаки вчинення ним більш серйозного правопорушення, оскільки фактично він стверджує про те, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом та була причетна до дорожньо-транспортної пригоди, вживав алкогольні напої після такої пригоди, за що передбачено відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що доводи, які свідчать про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, більш суворого правопорушення можуть бути перевірені належним чином тільки в межах іншого відповідного провадження, оскільки стосуються встановлення обставин, які явно виходять за межі обвинувачення, істотно погіршують становище обвинуваченого та порушують принцип презумпції невинуватості.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно визначив ОСОБА_1 остаточне стягнення у відповідності до вимог ч.3 ст. 30 КУпАП.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 по справі № 348/1693/24 , яка набрала законної сили 06.11.2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 124, 122-4 КУпАП та було застосовано стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП були вчинені ОСОБА_1 22.06.2024 року. Даних про виконання вищевказаного судового рішення матеріали провадження не містять.
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про те, що правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП було вчинено ОСОБА_1 ще до того часу, як він на підставі судового рішення, яке набуло законної сили, був визнаний винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, та був позбавлений права керування транспортним засобом.
Вищевказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування у вказаному провадженні вимог ч.3 ст. 30 КУпАП, оскільки невідбута частина стягнення приєднується до нового стягнення тільки у випадку коли особа, яка була позбавлена права керування транспортним засобом за вчинення адміністративного правопорушення знову вчинила інше правопорушення за яке призначається аналогічне стягнення.
Апеляційний судом встановлено, що ОСОБА_1 не був особою, яка будучи позбавлена права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинила нове адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що постанову суду необхідно змінити в частині застосування вимог ч.3 ст. 30 КУпАП і визначення остаточного стягнення та виключити відповідні посилання з постанови суду.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині застосування вимог ч.3 ст. 30 КУпАП.
Виключити з постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2025 року посилання на застосування вимог ч.3 ст. 30 КУпАП та визначення остаточного стягнення шляхом приєднання до призначеного судом стягнення невідбутої частини адміністративного стягнення за постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року.
Вважати, що постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за епізодом від 22.06.2024 року та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв