Номер провадження 2-о/754/299/25
Справа № 754/6238/25
24 квітня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., розглянувши питання відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коростенська міська рада про встановлення факту постійного проживання, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту постійного проживання.
Подану заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Починаючи з 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на земельну ділянку загальною площею 4,05 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, та належить померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №001409. Після його смерті спадщину фактично прийняла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за життя не оформила її. Крім того, за життя ОСОБА_3 залишила заповіт, яким заповіла все своє майно заявниці ОСОБА_1 . Разом з тим, заявниця вказує, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак реалізувати своє право на спадщину не може через неможливість підтвердження наявності підстав для закликання її до спадкоємства. Однак, факт постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується довідками Хотинівської сільської ради №119/20-13 та №118/20-13 від 12.02.2025 та показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вивчивши зміст заяви ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до положень частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст. 294 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За приписами ч. 1 ст. 318 ЦК України у заяві повинно бути зазначено:1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 зазначено, що: «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу».
Згідно змісту заяви, заявниця маю намір встановити юридичний факт для подальшого оформлення права на спадщину.
Отже, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження ним виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Разом з тим, згідно розяснень, що викладені у п.2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявниці права на спадкування щодо майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 293, 315 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коростенська міська рада про встановлення факту постійного проживання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 24.04.2025.
Суддя: В.О. Сенюта