ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8267/25
провадження № 1-кс/753/1147/25
"25" квітня 2025 р. слідча суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , дослідивши клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення незаконно затриманої особи,
24.04.2025 адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням в порядку статті 206 КПК України, у якому просив вирішити питання щодо негайного доставлення до слідчого судді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для вирішення питання про законність та обгрунтованість його затримання, та постановити ухвалу, якою негайно звільнити від незаконного утримання останнього, який знаходиться у збірному пункті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що 23.04.2025 о 18 год 35 хв, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий працівниками поліції, в подальшому доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 та 24.04.2025 направлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 де наразі незаконно утримується.
За міркуванням адвоката дії ІНФОРМАЦІЯ_5 є протиправними, оскільки ОСОБА_3 незаконно позбавлено волі, що є підставою для вжиття передбачених процесуальним законом заходів щодо захисту прав людини.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до положень статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
Згідно зі статтею 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (частина третя статті 26 КПК України).
Нормою статті 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Відповідно до статті 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482 цього Кодексу: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Підстави затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді встановлені нормою статті 208 цього Кодексу, якою передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Ще однією підставою затримання особи без ухвали слідчого судді в умовах воєнного стану є наявність обґрунтованих обставин, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину (пункт 6 частини першої статті 615 КПК України).
Стаття 211 цього Кодексу визначає, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
За приписами статті 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Стаття 4 цього Закону визначає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що передбачені статтею 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканність, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі, й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статей 207, 208 КПК України та не утримується правоохоронними органами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, а його представник оскаржує дії військовослужбовців ТЦК та СП, які за своїм службовим статусом не є учасниками кримінального провадження.
За наведених обставин у слідчого судді відсутні повноваження для з'ясування підстав перебування ОСОБА_3 на території військового об'єкта, а відтак прийняття цього клопотання до розгляду буде суперечити завданням та основним засадам кримінального провадження.
Порядок розгляду суддею питань, визначених статтею 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що у цій судовій справі слід застосувати норму частини четвертої статті 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Керуючись статтею 206, частиною шостою статті 9, частиною четвертою статті 304 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 , поданого на захист прав ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту одержання її копії.
Слідча суддя ОСОБА_1