ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24000/24
провадження № 2/753/1719/25
24 квітня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,
04.12.2024 до суду електронними засобами зв'язку через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості., у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 12 230,16 грн заборгованості за утримання житла та комунальних послуг.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , а ТОВ «Інвестбудгаличина» є експлуатуючою організацією вказаного будинку. Відповідач, споживаючи надані позивачем послуги, не виконувала своїх обов'язків щодо своєчасної оплати їх вартості, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 08.11.2024 у розмірі 12 230,16 грн.
Ухвалою судді від 26.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулись до суду без вручення.
Отже, ураховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання нею у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідач є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
На утриманні у позивача з 26.01.2018 знаходиться будинок АДРЕСА_1 , для мешканців якого ним надаються житлово-комунальні послуги, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Договору про передачу на баланс багатоквартирного житлового будинку № ПІ260118 від 26.01.2018.
ТОВ «Інвестбудгаличина» відповідно до наказу № 8 від 01.04.2018 затверджено тариф у розмірі 7,00 грн за 1 квадратний метр та типовий Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).
Поряд з тим, відповідно до наказу № 12 від 01.05.2023 ТОВ «Інвестбудгаличина» затверджено тариф у розмірі 11,09 грн за 1 квадратний метр та типовий Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує.
Згідно з ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтею 382 Цивільного кодексу України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Договір між позивачем та відповідачем не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Водночас споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житловокомунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21.
Отже, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
ОСОБА_1 , отримуючи житлово-комунальні послуги, обов'язок щодо оплати їх вартості належним чином не виконував, як наслідок, станом на 08.11.2024 виникла заборгованість перед ТОВ «Інвестбудгаличина» в сумі 12 230,16 грн.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На спростування вищенаведеного будь- яких доказів відповідачем суду не надано.
Отже, за результатами оцінки викладених у позовній заяві аргументів і наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ТОВ «Інвестбудгаличина» про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 12 230,16 грн.
За приписами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028 грн, також ним понесено витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 3 500 грн, що підтверджуються наданими суду доказами, а саме: договором про надання правової допомоги № SO 6163 від 11.07.2024; Додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № SO 6163 протоколом погодження гонорару від 11.07.2024.
Клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачкою не заявлялось.
Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на відповідачку в повному обсязі усі понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 6 528 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 08.11.2024 у розмірі 12 230,16 грн, судовий у розмірі 3 028 грн та 3 500 грн - витрати на правничу допомогу, а всього 18 758,16 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина», код ЄДРПОУ 36520848, місце знаходження 01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 24.04.2025.