Справа №752/2845/25
Провадження №2/752/4042/25
25 квітня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-
Адвокат Вітер В'ячеслав Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг»), третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 12.09.2024 о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по проспекту Європейського Союзу, буд. 47, керуючи автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху не надав перевагу у русі автомобілю Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Подільського районного суду міста Києві від 22.11.2024 у справі №758/12159/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Власником автомобіля Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг».
Відповідно до висновку №1105/10-24 від 05.10.2024, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику колісного транспортного засобу марки Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 118924,96 грн. В той же час, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 235438,79 грн.
Позивач здійснив всі необхідні дії для отримання від відповідача суми страхового відшкодування, однак по теперішній час жодних грошових коштів в якості виплати стразового відшкодування не отримав.
Просив стягнути з відповдіача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 118924,96 грн., судовий збір у розмірі 1211,20 грн., витрат на виготовлення висновку щодо вартості матеріального збитку в розмірі 4500 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк звернення до суду з відзивом та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, з урахуванням доводів викладених у клопотанні, приходить до висновку про обґрунтованість даного клопотання та поновлює відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву з огляду на поважність причин його пропуску.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 04.11.2024 між позивачем та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування в розмірі 102998,00 грн.
27.02.2025 погоджений розмір страхового відшкодування було сплачено на реквізити, зазначені у заяві на виплату страхового відшкодування.
Таким чином, ТДВ «СГ «Оберіг», виплативши позивачу страхове відшкодування у розмірі 102998 грн., виконало свої зобов'язання відповідно до положень спеціального Закону №1961-IV в повному обсязі, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо поданого позивачу висновку про вартість матеріального збитку зазначив, що він є неналежним та недопустимим доказом, оскільки розрахунок було проведено не на дату ДТП (12.09.2024), а станом на дату складання розрахунку - 23.08.2024, що є грубим порушенням вимог стандарту.
З матеріалів страхової справи вбачається, що автомобіль був пошкоджений в ДТП, що сталась 12.09.2024, його було оглянуто ТДВ «СГ «Оберіг» 19.09.2024.
Таким чином, ТДВ «СГ «Оберіг» діяло відповідно вимог чинного законодавства та направило уповноваженого експерта на місцезнаходження пошкодженого майна в межах строку, визначеного ст. 34 Закону №1961-IV.
У зв'язку з цим у ТДВ «СГ «Оберіг» відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу витрати на складання неналежного та недопустимого висновку.
Просив стягнути з позивача на користь відповдліача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн.
03.02.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.03.2025 постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
12.09.2024 о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по проспекту Європейського Союзу, буд. 47, керуючи автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху не надав перевагу у русі автомобілю Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 23.02.2024 у справі № 758/12159/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Audi, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_3 .
19.09.2024 ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило огляд транспортного засобу Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , про що склало акт огляду транспортного засобу.
Відповідно до висновку №1105/10-24 від 05.10.2024, складеного на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , на дату ДТП, з урахування ПДВ на складові частини, що потребують заміни, становить 118 924,96 грн. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП, становить 235438, 79 грн. Ринкова вартість колісного транспортного засобу марки Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень, на дату ДТП, становить 893862 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу марки Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП становить 110602,54 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору про проведення транспортної оцінки від 19.09.2024 вартість робіт, зазначених у п.1.1. договору становить 4500 грн. без ПДВ за один об'єкт оцінювання, сплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в день підписання договору.
07.10.2024 на підставі висновку №1105/10-24 від 05.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 118924,96 грн.
04.11.2024 ОСОБА_1 особисто звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив перерахувати належне йому страхове відшкодування у розмір 102998 грн., у зв'язку з настанням страхового випадку 12.09.2024 за договором страхування №ЕР-217844372 від 10.11.2023.
Також ОСОБА_1 , підписавши вищезазначену заяву, погодився, що здійснення страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї заяви в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку. Розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено.
З відкритих даних, які містяться на сайті МТСБУ та Національного банку України, судом встанволено, що 31.12.2024 Національний банк України ухвалив рішення про застосування до відповдіача заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії.
03.01.2025 на Загальних зборах МТСБУ було прийнято рішення про виключення ТДВ «СГ «Оберіг» з членів МТСБУ (від 06.01.2024 р.) та погоджено механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за чинними полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро.
27.02.2025 МТСБУ перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 102998 грн.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Судом встановлено, що 12.09.2024 в м. Києві сталася ДТП, в якій був пошкоджений транспортний засіб Audi А7, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.
07.10.2024 на підставі висновку №1105/10-24 від 05.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 118924,96 грн.
04.11.2024 позивач погодив страхове відшкодування у розмірі 102998 грн. та погодився, що здійснення ТДВ «СГ «Оберіг» виплати страхового відшкодування в зазначеному розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов'язань перед заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та заявник не матиме жодних претензій до страховика стосовно означеного страхового випадку, розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджено.
Тобто, позивач погодив суму належного страхового відшкодування у розмірі 102998 грн., яка в подальшому 27.02.2025, була йому виплачена МТСБУ у повному обсязі.
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
По справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, за змістом заяви від 04.11.2024 ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування, яке має сплатити ТДВ «СГ «Оберіг» у розмірі 102998 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить, як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що ОСОБА_1 підписав вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо наданого позивачем висновку щодо вартості матеріального збитку №1105/10-24, суд звертає увагу, що він не приймається до уваги, оскільки ТДВ «СГ «Оберіг» 19.09.2024 направило свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, відтак позивач не набув права на самостійне обрання суб'єкта оціночної діяльності для визначення розміру шкоди, а також, оскільки між сторонами відсутній спір щодо розміру належного страхового відшкодування, так як позивач узгодив розмір страхового відшкодування у розмірі 102998 грн. та погодився з правовими наслідками такої виплати.
Оскільки позивач не набув права на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди, а також оскільки, наданий позивачем висновок №1105/10-24 судом не було прийнято як доказ, то відсутні підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на виготовлення висновку щодо вартості матеріального збитку в розмірі 4500 грн.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по оплаті судвого збору та витрат на правничу допомогу позивачу за рахунок відповдіача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі.
Щодо відшкодування судових витрат відповідачу за рахунок позивача на правничу допомогу у сумі 7300 грн. суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, у разі відмови в позові.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що адвокат Алєксєєв В.В. надавав відповідачу правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного 03.12.2024.
Згідно з актом виконаних послуг (робіт) до договору від 03.12.2024 про надання правової допомоги, сторони засвідчили, що адвокатом було надано клієнту обумовлені договором послуги, а саме: ознайомлення з позовною заявою та додатками, їх аналіз - 1460 грн., надання клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань - 730 грн., підготовка відзиву на позовну заяву та документів до нього - 4380 грн., друк, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи - 730 грн.
Суд звертає увагу представника відповідача, що друк, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи не є видом адвокатської діяльності, а тому не підлягає відшкодуванню.
Виходячи з засад розумності, справедливості та співмірності, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн..
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769.
Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Рішення складене 25.04.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова