Справа № 694/542/25
провадження № 2-а/694/29/25
14.04.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.,
представника відповідача Скоромного В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №146 від 18.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
25 лютого 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.02.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваної постанови позивач 10.12.2024 о 09.00 год не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, яка була повернута 07.12.2024 Укрпоштою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», для уточнення облікових даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У зв'язку з неявкою без поважних причин на визначену дату та час складено пояснення старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , на підставі якого 10.02.2025 складено протокол № 146 про адміністративне правопорушення та 18.02.2025 винесено оскаржувану постанову № 146.
Позивач зазначає, що є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку згідно електронного реєстру «Оберіг», своєчасно оновив свої військово-облікові дані. Проте, 10.02.2025 його було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомлено, що ним скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та складено протокол № 146. Повістку він не отримував та нічого не знав про її існування. Під час складання протоколу старшим офіцером ОСОБА_2 повідомлено, що розгляд справи відбудеться 20.02.2025 о 09.00 год. Під час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.02.2025 для розгляду справи, позивачу вручено постанову № 146 від 18.02.2025 із зазначенням дати набрання чинності постанови 28.02.2025. Тобто постанова вже два дні як існувала і була винесена з порушенням норм права та права на захист, оскільки на 18.02.2025 позивач не викликався, а повідомлений про розгляд справи на 20.02.2025.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Позивачем вчасно усунуто недоліки та надано суду підтвердження.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 березня 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду, визначено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінали матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена постанова № 146 від 20.02.2025 року відносно ОСОБА_1
24.03.2025 до суду надійшли оригінали матеріалів справи № 146 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання 14.04.2025 позивач не з'явився, до адміністративного позову додано заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Скоромний В.В. в судовому засіданні 14.04.2025 погодився з тим, що розгляд справи відбувся в іншу дату, ніж на яку викликався позивач у справі. У підсумку покладався на розсуд суду при прийнятті рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Оцінюючи обставини, встановлені у даній справі, суд виходить із змісту статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Відповідно до частини першої цієї ж статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 18.02.2025 року відносно ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 146, відповідно до якої позивачу направлено повістку № 1452193 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.12.2024 на 09.00.
10.02.2025 у зв'язку з неявкою на визначену дату та час складено пояснення старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 про неявку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.12.2024 по 19.12.2024.
У протоколі № 146 про адміністративне правопорушення значиться, що ОСОБА_1 належним чином оповіщений 07.12.2024 згідно п. 41 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» від 16.05.2024 № 560 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 год 10.12.2024 для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, 10.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, чим не виконав вимогу пп. 1, п. 1 ст 22 ЗУ «Про мобілізайну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Надалі, 10.02.2025 ОСОБА_1 повідомлено під підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, відбудеться о 09.00 год 20.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 74.
Оскаржуваною постановою № 146 від 18.02.2025 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000,00 грн за неприбуття 10.12.2024 о 09.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, направлення для проходження медичного огляду.
Окрім того, встановлено, що під час складання протоколу №146 від 10.02.2025 ОСОБА_1 власноруч надав пояснення, у яких зазначив (дослівно): «я не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці у зв'язку з тим, що вона не прибула по місцю моєї реєстрації та фактичного місця проживання».
До справи позивачем ОСОБА_1 надано військово-обліковий документ Резерв+, де зазначена дата уточнення даних 03.06.2024.
Надані відповідачем матеріали справи № 146 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , містять копію повістки № 1452193 від 27.11.2024 року про необхідність явки ОСОБА_1 10.12.2024 о 09.00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Однак не містить посилань та переліку даних, для уточнення яких викликався повісткою позивач. А оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто за неприбуття для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, направлення для проходження медичного огляду.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно інформації з додатку Резерв+ станом на 22.02.2025 позивачем оновлені дані та він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно, позивач перебуває на обліку у вказаному ТЦК та СП за місцем своєї реєстрації та зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом.
Отже, за наявності офіційної інформації в реєстрах Оберіг щодо перебування позивача на обліку, у посадових осіб не було правових підстав викликати позивача саме для уточнення даних.
Окрім того, суд звертає увагу на встановлені обставини порушення відповідачем порядку та процедури винесення постанови №146, як такої, що видана раніше (18.02.2025), ніж мав відбутися розгляд справи про адміністративне правопорушення (20.02.2025), що дає суду обґрунтовані сумніви у дотриманні відповідачем процедури повідомлення особи про розгляд справи, порушення процесуальних норм, визначених КУпАП, а також права особи на захист та доведеність своєї позиції у справі.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Виходячи з таких обставин, а також наявних у справі доказів, суд дійшов переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутня.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи у своєму розпорядженні відомості про те, що ОСОБА_1 уточнював свої дані, враховуючи неточності матеріалів справи щодо дати винесення постанови та повідомлення особи про розгляд справи, зазначених обставин не врахував, та дійшов передчасного висновку про наявність усіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону,тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №146 від 18.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №146 від 18 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення №146 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено та проголошено 22.04.2025 о 15:00 год.
Суддя О.Ю. Смовж