Справа № 645/1075/25
Провадження № 3/645/430/25
25 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 242130 від 08.02.2025, ОСОБА_1 08.02.2025 о 22 годині 53 хвилин у м. Харкові по Салтівському шосе в районі буд. 240В, керував транспортним засобом «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, та пояснив, що про існування постанови державного виконавця щодо обмеження його у праві керування транспортними засобами він не знав. До того ж дитина вже сім років проживає з ним та перебуває на його повному забезпеченні.
Вислухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.251КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суддя встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч. 3 ст.126 КУпАП визначає відповідальність особи за: керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення постанова державного виконавця від 21.03.2024 не засвідчена жодним чином, інші докази, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 було відомо про винесення вказаної постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження щодо керування ним транспортними засобами в матеріалах справи відсутні.
Частина 3 статті 126КУпАП передбачає прямий умисел на вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, особа, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження повинна бути обізнана про встановлення цього обмеження.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Враховуючи наведене, жодних беззаперечних та достатніх доказів, що свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3ст.126 КУпАП матеріали справи не містять.
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, що відповідає вимогам п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44-3,247,252,280,283285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.
Суддя Ю.В. Феленко