Справа № 571/2671/24
Провадження № 1-кп/571/90/2025
24 квітня 2025 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області , в складі судді одноособово ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12024181190000288 від 31.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,
про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,
В провадженні Рокитнівського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження № 12024181190000288 від 31.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
Відповідно до ухвали суду від 18 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці до 25 квітня 2025 року, з покладенням на підозрюваного обов'язків: прибувати до суду за викликом на визначені дату та час; цілодобово не відлучатися з місця постійного проживання: АДРЕСА_2 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; заборонити спілкуватися із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з визначеними обов'язками, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
В обгрунтування зазначених ризиків прокурор зазначає, що враховуючи тяжкість покарання за кримінальне правопорушення (злочин), у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , останній після вчинення злочину до правоохоронних органів не з'явився, з метою ухилення від відповідальності може переховуватися від суду, оскільки територія ліквідованого Рокитнівського району (на даний час Сарненського району Рівненської області) є прикордонною, а саме: межує з територією республіки Білорусь та на території України запроваджено військовий стан через агресію зі сторони російської федерації та декількох областях України відбуваються військові дії, тому може переховуватися на не підконтрольній частині України. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 маючи можливість вільно пересуватись, через свої знайомства зможе і сам незаконно перетнути кордон в місці, куди він транспортував трьох осіб і з метою уникнення відповідальності залишити межі території України та переховуватись (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також, обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин пов'язаний із переправленням осіб через Державний кордон України, маючи відповідні знайомства та злочинні зв'язки, й надалі може незаконно переправляти осіб до республіки Білорусь. Окрім того і сам має таку можливість незаконно перетнути кордон в місці, куди він транспортував трьох осіб, а отже перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти аналогічні правопорушення. Крім того, 17.06.2024 Рокитнівським районним судом ОСОБА_4 засуджено до позбавлення волі строком на п'ять років, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання, встановивши іспитовий строк на 1 рік (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При розгляді клопотання прокурор доповнив, що на розгляді Рокитнівського районного суду перебуває ще один обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, що свідчить про те, що обвинувачений відповідних висновків для себе не зробив, а продовжив злочинну діяльність. Крім того, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що переписувався з обвинуваченим, цікавився як його справи і той йому відписував. Зазначені у клопотанні ризики на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Тому просить клопотання задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 не погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказуючи на те, що обов'язків, покладених ухвалою суду він не порушував. Свідок ОСОБА_9 сам йому написав, а він лише відписав, що справи не дуже.
Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 вважає клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки ризики наведені у клопотанні є надуманими. Жодних порушень за час перебування на цілодобовому домашньому арешті ОСОБА_4 не вчиняв, покладені на нього обов'язки не порушував. У обвинуваченого є батько, який на даний час хворіє на серцево-судинні захворювання та потребує допомоги. Інших родичів, які б могли надавати допомогу немає. Тому просить клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За приписами ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою18 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого і його поведінки.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Разом з тим, сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини. Оцінка ризику переховування від органів досудового розслідування та суду має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику, або вказати, що втеча маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).
Під час розгляду клопотання встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проживає з батьком, який хворіє та потребує сторонньої допомоги.
Поряд з цим, прокурором не наведено переконливих доказів у підтвердження того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
За таких обставин суд вважає, що процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 може бути дотримана із застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що забезпечити належну поведінку обвинуваченого можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, а в разі недотримання ним умов такого запобіжного заходу, прокурор не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обгрунтування клопотання.
Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, даних про особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявності постійного місця проживання, обставин досудового розслідування, та беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням декількох обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд,
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, у період з 22 години до 07 години наступної доби, до 24 червня 2025 року, з покладенням на обвинуваченого обов'язків:
- прибувати до суду за викликом на визначені дату та час;
- не відлучатися у період з 22 години до 07 години наступної доби з місця постійного проживання: АДРЕСА_2 без дозволу суду ;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання,роботи;
-заборонити спілкуватися із свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала діє до 24 червня 2025 року.
Копію ухвали направити начальнику ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області для організації виконання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 12 год. 00 хв. 25.04.2025.
Суддя ОСОБА_1