Справа № 279/1769/25
Провадження 2-а/279/32/25
25 квітня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Коваленко В.П., секретаря Зубкової І.М. ,
розглянувши в м.Коростень адміністративну справу №279/1769/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про про визнання протиправних дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом,в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №1/23 від 18.03.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вищезазначеною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. Постанову позивач вважає незаконною та такою , що підлягає скасуванню з наступних підстав: в призначений день 18 березня 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210-1 КУпАП. За результатами розгляду справи постановою 1/23 про адміністративні правопорушення його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за неявку по повістці №2392623. Однак, зазначену повістку він не отримував, в оскаржуваній постанові вказано, що повістка була направлена 16.02.2025 року за якою прибути на 9 годину 16.02.2025 року ( кому і куди була направлена повістка не вказано,він перебував у черговій відпустці). Його було оповіщено роботодавцем ПАТ «Омелянівський кар'єр» про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою засобами поштового зв'язку. Проте вказане оповіщення було отримано 01.03.2025 року ,що підтверджується відповідними копіями поштового конверту та тренінг роздруківкою ПАТ «Укрпошта».
Зазначає, що наразі працює слюсарем на підприємстві ТзОВ "Омельянівський кар'єр". Вказане підприємство відноситься до критично важливих. На підприємстві має бронювання. Відділ кадрів підприємства щомісячно звітується про кількість військовозобов'язаних, які працюють чи були звільнені з підприємства. Крім того зазначає, що у протокол внесенні неправдиві дані про неявку та отримання повістки, в зазначений період перебував у відпусці. З відпустки його ніхто не викликав, повістку на підприємстві не вручав.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзиву на позов не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку .
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно дост.287 КУпАПпостанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятоюстатті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 288 КУпАПпередбачений порядок оскарження, зокрема п.3 ч.1 цієї статті визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст.19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Місцевим судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п.1 ч.1ст.20 КАС України).
В силустатті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюєтьсяКУпАП.
Статтею 235 КУпАПпередбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що постановою т.в.о начальника за вакантною посадою ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 18.03.2025 року , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Зі змісту оскаржувальної постанови слідує, що адміністративне стягнення накладено за те, що ОСОБА_1 16.02.2025 року об 09 годині 00 хвилин був зобов'язаний з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки, яка була направлена йому 16.02.2025 року. У вказаний час ОСОБА_1 не з'явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП.
Згідно з диспозицією ст. 210-1 КУпАП відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 вказаної норми Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюдненоУказ Президента України від 17.03.2014 №303/2014року "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними указами і діє на час розгляду справи.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.3 цього Додатку 2 до Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Порядок складання РТЦК та СП протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення визначено Наказом МОУ від 01.01.2024 №3, яким затверджено відповідну відомчу Інструкцію, згідно п.2 розділу 1 "Загальні положення" якої визначено, що уповноважені особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями210,210-1,211 КУпАП, визначаються наказами керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, протокол та постанова ТЦК не можуть слугувати єдиними доказами оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК, а мають узгоджуватися також з іншими доказами у справі на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач не з'явився за викликом по повістці, яка була йому направлена 16.02.2025 року. Датою явки зазначено також 16.02.2025 року на 09 годин. Матеріали справи не містять відомостей про спосіб направлення (вручення) повістки військовозобов'язаному.
Так, у матеріалах справи відсутня копія повістки із особистим підписом позивача про її отримання, відеозапис процесу вручення повістки чи ознайомлення з її змістом, акт про відмову від її отримання, повідомлення (зворотне повідомлення) від установи поштового зв'язку про її надсилання та отримання також у справі відсутні.
Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин постанова № 1/123 про адміністративне правопорушення за ч.3 с.210-1КУпАП від 18.03.2025 року прийнята з порушенням вимог ст.245,278,280 КУпАП.
Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої вст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості. Згідно з ч. 3ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини "доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки "кримінальним обвинуваченням" у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа "Лучанінов протиУкраїни" рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Стороною відповідача на спростування позиції позивача доказів до суду не подано.
Суд також враховує положення ч.4ст.159 КАС України, відповідно яких подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на наведене відповідачем не спростовано доводів, а також достовірності та правдивості аргуметів, наведених у позовній заяві.
Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведено відповідачем та не підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 3 ч.3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на той факт, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210-1 КУпАП, не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова №1/123 від 18.03.2025 року про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 за ч. 3ст.210-1 КУпАП та адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, без додержання законності, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, відповідно до ч. 1статті 139 КАС України з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставві викладеного та керуючись ст.ст. 246,286,295,297 КАС України , ст.ст. 9,247,251,283 КУпАП, суд
Позов задоволити.
Визнати протиправними дії т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 щодо винесення постанови № 1/123 від 18.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУПАП.
Скасувати постанову т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/123 від 18.03.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а провадження по справі закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , 605, 60 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду В.П Коваленко