про відмову у відкритті касаційного провадження
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа №460/7551/24
адміністративне провадження № К/990/14280/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.06.2024 №172050006162 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.04.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.04.2024.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Разом із касаційною скаргою скаржницею подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Як підставу для поновлення строку зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 21.03.2025 касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Вказану ухвалу суду касаційної інстанції скаржниця отримала 29.03.2025. У найкоротший строк, а саме 02.04.2025, скаржниця повторно звернулася до суду з касаційною скаргою. Скаржниця вважає, що повернення касаційної скарги не позбавляє її права повторного звернення до суду касаційної інстанції та просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, зважаючи на те, що скаржниця повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без зайвих зволікань та в найкоротші терміни після отримання ухвали Верховного Суду від 21.03.2025, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржниця зазначає та підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, сформовану в постанові від 19.06.2024 у справі №500/8031/21, відповідно до якої єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи або учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право на користування передбаченими законом пільгами, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, обумовлюється наявністю подібних правовідносин у справі, в якій ухвалено судові рішення, що оскаржуються, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які посилається заявниця для підтвердження факту застосування норми права без урахування правового висновку цього Суду.
Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
В справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком позивачці зі зниженням пенсійного віку на 5 років особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд вважає посилання скаржниці на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №500/8031/21, нерелевантним, оскільки зазначений висновок сформовано за інших фактичних обставин, а правовідносини не є подібними.
Так, у справі №500/8031/21 спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі відсутності посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а також довідки про період (періоди) проживання чи роботи на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, виданої відповідними органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що не було встановлено факту фізичного перебування позивачки на забрудненій території у зв'язку з постійним проживанням або виконанням трудових обов'язків у відповідній місцевості.
Верховний Суду у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 сформував правову позицію щодо визначення періоду (періодів) проживання або роботи на територіях радіоактивного забруднення та зазначив, що відповідно до чинного законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт її проживання або роботи на відповідних територіях, а не лише факт реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не зазначив.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук