про відмову у відкритті касаційного провадження
24 квітня 2025 року
м. Київ
справа №260/5171/24
адміністративне провадження № К/990/14290/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року (суддя Ващилін Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (колегія у складі суддів Качмара В.Я., Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.)
у справі № 260/5171/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФ України в Закарпатській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Закарпатської області від 05.07.2024 № 30 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) з 06.05.2021.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, задовольнив позов частково. А саме:
- визнав протиправним та скасував рішення від 05.07.2024 № 30 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Закарпатській області призначити з 12.06.2023 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
07.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Закарпатській області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пп. 3 і 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні особі пенсії за вислугу років з причини не зарахування до календарної вислуги років для призначення такого виду пенсії вислугу років пільгової вислуги.
Закарпатський окружний адміністративний суд в ухвалі від 21.08.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте у поданій касаційній скарзі відсутні як такі посилання на існування обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 120/3350/23 сформулював висновок у подібних правовідносинах щодо застосування ст.ст. 12, 17, 17-1 Закону № 2262-XII, пп. «а» п. 3 Порядку № 393 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 про те, що:
« Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.01.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. З огляду на це, Суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача (13.02.2023) із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби у підрозділі Державної прикордонної служби, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.».
Одночасно в іншій своїй постанові від 24.11.2024 у справі № 420/29256/23 Верховний Суд, проаналізувавши норми Закону № 2262-XII та Порядку № 393 у сукупності, додатково зауважив таке: « що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відповідно до таких висновків Верховного Суду та виходив з того, що позивач був звільнений з військової служби 05.05.2021, на момент такого звільнення діяла попередня редакція Порядку №393, і тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми попередньої редакції Порядку №393. При цьому матеріалами справи підтверджено, що календарна вислуга років позивача станом на 05.05.2021 складає 18 років 4 місяці 18 днів, пільгова - 8 років 00 місяців 2 дні, загальна - 26 років 4 місяці 20 днів. У взаємозв'язку із наведеним суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу для призначення пенсії є Закон № 2262-XII. Пільгове ж обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, в даному випадку, Порядком № 393. У цьому випадку для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022. Проте ГУ ПФУ в Закарпатській області при встановленні права ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років враховувало тільки календарну вислугу років такого - 18 років 04 місяці 18 днів, що суперечить нормам чинного законодавства.
У свою чергу позивач не обґрунтовує необхідність відступу від наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Посилання ж відповідача на постанови Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22 і від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22 Суд вважає помилковим, оскільки викладені у них висновки сформовані касаційним судом щодо застосування норм права у правовідносинах, що виникли за відмінних обставинах (а саме дата звільнення осіб з військової служби припадала на період вже дії нової редакції Порядку № 393), ніж ті, які були у справі № 260/5171/24.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Закарпатській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 260/5171/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб