16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 606/2456/24 пров. № А/857/5553/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року, прийняте суддею Марціцкою І.Б. у м. Теребовля у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі - ГУ НП в Тернопільській області, відповідач), Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА № 3604461 від 04.12.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.121 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що із відеозапису не вбачається, що автомобіль, яким керувала позивач рухається і те, що в автомобіля не горить задній габарит. Саме лише визнання вини не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення.
Суд звернув увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ НП в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що факт керування автомобілем та його рух не являється спором та є беззаперечним. На долученому відеозаписі (з 30 по 40 секунди) зафіксовано, як на запитання поліцейського звідки позивачка їде, вона відповіла, що з м. Теребовлі. Також впродовж всього запису позивачкою жадного разу не зазначалося, що вона не здійснювала рух автомобілем та просто стояла на узбіччі.
Звертає увагу, що позов задоволено частково, відповідно і судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Покликається на те, що доказом скоєння позивачкою правопорушення є матеріали відеозапису з нагрудної камери, з якого прослідковується технічна несправність приладів освітлення автомобіля, намагання усунути несправність та відсутність заперечень стосовно даного факту.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 04.12.2024 поліцейським СРПП Теребовлянського ВП №3 ГУНП в Тернопільській області Замойським В.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3604461, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно вказаної постанови 04.12.2024, о 17 год 48 хв. в с. Долина Тернопільського району Тернопільської області водій керувала транспортним засобом «Volkswagen Golf д.н.з НОМЕР_1 у якого не горів задній габарит, чим порушила п.31.4.3. в ПДР України - керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП. За відомостями постанови до неї додається відео із бодікамери 859125.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Ст. 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За частиною 1 ст.121 КУпАП особи несуть відповідальність за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
За даними п. 31.4.3 в Правил дорожнього руху України, порушення якого інкримінується позивачці, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Ст.251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозапис, наявний у матеріалах справи, з якого вбачається, що на узбіччі стоїть автомобіль, до якого підходять працівники поліції та звертають увагу на те, що не горить задній габарит.
ОСОБА_1 вийшла з автомобіля та зазначила, що перед початком руху перевіряла автомобіль, всі світлові прилади працювали справно.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що із відеозапису не вбачається, що автомобіль, яким керувала позивач рухається і те, що в автомобіля не горить задній габарит.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 у справі №177/213/17 зазначив, що згідно з п.31.4.3 «в» ПДР України, забороняється експлуатація т/з з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла. Згідно з частиною статті 121 КУпАП відповідальність передбачено за керування т/з, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Тобто у даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту коли особа рухалась з технічною несправністю передбаченою п 31.4 ПДР України не застосовуючи аварійну світлову сигналізацію.
Таким чином, враховуючи зазначений вище висновок Верховного Суду, колегія суддів зазначає про відсутність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , а саме керування транспортним засобом із несправним габаритом.
В п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 3604461, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на невірний розподіл судових витрат, так як відмова в частині позовних вимог до Департаменту патрульної поліції пов'язана з тим, що Департамент своїми діями чи бездіяльністю не порушував прав чи законних інтересів позивача. Зазначене не вплинуло на результат розгляду справи. Постанова скасована, провадження у справі закрито.
У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, позицій Верховного та Європейського судів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року у справі №606/2456/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 24.04.2025.