Постанова від 24.04.2025 по справі 140/3147/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3147/24 пров. № А/857/17941/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі- відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (далі -відповідач-2), в якому просив:

1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати з 29.01.2020 по 10.11.2022 грошового забезпечення, допомог на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із урахуванням проведених виплат та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату з 29.01.2020 по 10.11.2022 грошового забезпечення, допомог на оздоровлення за 2020 та 2021 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із урахуванням проведених виплат;

2) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100000 гривень (з урахуванням проведених виплат), та зобов'язати вказаного здійснити перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №168 у розмірі 100 000 гривень (з урахуванням проведених виплат);

3) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2018 по 10.11.2022 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по вересень 2022 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року;

4) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова №702) за 2014-2022 роки з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 у розмірі 100000 гривень (із урахуванням проведених виплат) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою №702 за 2014-2022 роки з місячного грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №168 у розмірі 100 000 гривень (урахуванням проведених виплат);

5) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми не здійснених виплат грошового забезпечення та індексації за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми не здійснених виплат грошового забезпечення та індексації, за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати;

6) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) (з врахуванням раніше проведених виплат) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 (з врахуванням раніше проведених виплат);

7) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати допомоги для оздоровлення за 2016 та 2017 роки із місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату допомоги для оздоровлення за 2016 та 2017 роки із місячного грошового забезпечення, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови № 889;

8) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року та зобов'язати вказаного відповідача здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року (з урахуванням виплачених сум);

9) визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону щодо відмови у здійсненні нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, та зобов'язати вказаного відповідача здійснити нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 включно з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) березень 2018 року, виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 10 листопада 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпусток із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 10 листопада 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпусток із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (з урахуванням раніше виплачених сум).

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2018 року по 10 листопада 2022 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 05 жовтня 2018 року по 10 листопада 2022 року відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014-2018 роки.

Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014-2018 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за весь час затримки по день її фактичної виплати.

Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2016-2017 роках із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року включно відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 жовтня 2018 року включно відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) оскаржили його в апеляційному порядку.

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) просить рішення суду скасувати та винести нове яким відмовити у задоволені позовних вимог до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ).

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) в апеляційній скарзі зазначає, що чинний КЗпП України не оперує таким терміном, як «співмірність», як, власне, і ЦК України, однак на нього є посилання у Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року (справа № 1-11/2012), у якому йдеться про те, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути спів мірними із нею.

Повертаючись до принципу співмірності, то його актуалізація в трудових відносинах спричинена тим, що недобросовісними можуть бути не тільки роботодавці, які закономірно притягуються до відповідальності (матеріальної, адміністративної тощо) за такі порушення, але й працівники. На практиці нерідко маємо справу саме із недобросовісними працівниками, які не прагнуть своєчасно відновити та реалізувати своє порушене право та отримати справедливу сатисфакцію за таке порушення, а використовують правові механізми не для захисту, а для наступу, залишаючись de jure у статусі упослідженої жертви свавілля роботодавця.

Вперше питання про необхідність застосування принципу співмірності при вирішенні трудового спору постала перед ВСУ у 2016 році, який у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 сформулював правову позицію із застосуванням такого підходу.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обовґязок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обовґязку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у звґязку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також зазначити, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Певні намагання віднайти такий баланс простежуються у судових рішеннях Верховного Суду України (зокрема у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16).

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи це питання як виключну правову проблему і за можливості відступу від правової позиції ВСУ, зробила такий висновок.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду погодилась із правовою позицією ВСУ від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності і з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, у частині врахування критеріїв, за якими можна зменшити розмір відшкодування, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була повґязана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір повґязаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Велика Палата також відступила від висновку ВСУ, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП.

Сума компенсації позивачу за роботу у вихідні дні (3 443,88 грн), яку встановили суди попередніх інстанцій, є більш ніж у сто разів меншою, ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (419 005,39 грн).

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 11 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Тому ВП ВС у відповідній частині змінила рішення суду апеляційної інстанції та ухвалила рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у розмірі 11 000,00 грн.

Кім того апелянт зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року складає 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Грошове забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України нараховується та виплачується встановленим порядком згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Наказ №558).

Відповідно розділу V підпункту 1 пункту 9 наказу №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Відповідно розділу V підпункту 6 пункту 9 наказу №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються:

1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

Відповідно до пункту 14 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України». Додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Таким чином, додаткова грошова винагорода, не являється щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

Повідомляє, що з 01.03.2018 року вступила в дію Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у Державній прикордонній службі України відбулася зміна посадових окладів, Таким чином, до абзаців 1, 2 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (зі змінами): «У разі підвищення тарифних ставок (окладів),…, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,…, зазначення індексу споживчих цін у місяці, у якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення», березень 2018 року став базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення. Обчислення індексу споживчих цін для подальшого проведення індексації відбулося з квітня 2018 року наростаючим підсумком та право на індексацію грошового забезпечення у 2018 році виникло лише у грудні. Поріг індексації 103 відсотка був перевищений у жовтні 2018 року, Відповідно до абзаців 1, 2, 3 пункту 1? «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (зі змінами): «Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях». Таким чином індекс споживчих цін за жовтень 2018 року було офіційно опубліковано Державною службою статистики у листопаді 2018 року та розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком можливо було здійснити лише у листопаді 2018 року.

Розрахунок індексу споживчих цін станом на жовтень 2018 року:

2) розміри індексів споживчих цін за офіційними даними Держстату України:

- квітень 2018 - 100,8;

- травень 2018 - 100,0;

- червень 2018 - 100,0;

- липень 2018 - 99,3;

- серпень 2018 - 100,0;

- вересень 2018 - 101,9;

- жовтень 2018 - 101,7.

3) розрахунок порогу індексації становить:

1,008*1*1*0,993*1*1,019*1,017*100 = 103,73 відсотка, що в свою чергу перевищує поріг індексації 103 відсотка, та надає право на нарахування індексації з першого числа місяця наступного за місяцем офіційного опублікування індексу споживчих цін, з якого починається перевищення. Отже індекс споживчих цін за жовтень 2018 року було офіційно опубліковано у листопаді 2018 року, а право на індексацію виникло з 01 грудня 2018 року.

Підпунктом 6 пункту 8 розділу V цієї Інструкції визначено, що «грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів».

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції «місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)».

Отже, при нарахуванні грошової компенсації невикористаної відпустки розрахунок здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу загону, яке складається з наступних виплат: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та додаткова премія.

Відповідно статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищенаведену інформацію, НОМЕР_1 прикордонним загоном у встановлені терміни, без порушення строків було виплачено належну грошову допомогу при звільненні, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-12), грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

В статті 23 Закону № 2211-12 зазначено, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

На виконання ч. 4 ст. 9 Закону № 2211-12, Кабінет Міністрів України видав Постанову № 704, яка в свою чергу зазнавала змін в частині набрання чинності і в тому числі норми, на яку посилається позивач:

У даному випадку застосуванню підлягає механізм, який передбачений пунктом 4 Постанови № 704, який визначає множення саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., а не 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Саме пункт 4 Постанови № 704 є основною нормою, яка підлягає застосуванню. Це також пояснюється тим, що відповідно до абз. 4 пп.2 п. 20 Правил № 870 пункт є базовим елементом нормативно-правового акту.

Примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в нашому випадку пунктом 4 і не повинна суперечити змісту основної норми яку вона супроводжує. Пункт 4 Постанови № 704 в чинній редакції не містить нормативних положень, щодо обрахування посадового окладу, а так само окладу за військовим званням здійснюється з врахуванням мінімальної заробітної плати.

Додатково слід також зазначити, що Примітка, за загальним правилом, як складова частина нормативно-правового акту не може містити в собі нормативних положень. Вказане, зокрема підтверджується приписами абз. 8 пп. 2 п. 20 Правил № 870, відповідно до яких до змісту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги стосовно структури документа: …. «в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень». Отже, оскільки Примітка не може мати нормативного характеру, то застосуванню підлягають саме положення основної норми Постанови № 704 (пункт 4), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Крім того, за загальним правилом пріоритетними перед нормами загального законодавства є норми спеціального законодавства.

На даний час та на час існування спірних правовідносин, існувало спеціальне законодавство, яке визначало порядок виплати грошового забезпечення саме військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Таким спеціальним законодавством для військовослужбовців Державної прикордонної служби України є, зокрема, Інструкція №558, яка видана на виконання абз. 2 частини 4 статті 9 Закону № 2211-12.

Так, підпункт 1 пункту 1 Глави ІІ Інструкції № 558 визначає «Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами)».

Підпункт 1 пункту 2 Глави ІІ Інструкції №558 встановлює «розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до постанови № 704».

Іншим спеціальним нормативно-правовим актом у даних правовідносинах є Схема тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.03.2018 № 169, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 р., за № 318/31770 (далі - Схема тарифних розрядів №169).

Відповідно до змісту примітки до Схеми тарифних розрядів №169 «Розмір посадового окладу визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»…»

Таким чином, відповідно до змісту наведених вище нормативно-правових актів, єдиним правовим підходом для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Тому, за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення саме з тих показників, які визначені пунктом 4 Постанови № 704 та підпункт 1 пункту 2 Глави ІІ Інструкції №558.

За приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (п. 8 Прикінцевих положень), установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Позиція закону, проект якого відпрацьовував Уряд вказує чітко на механізм, який існує в Державі, і інакший підхід буде ні що інше як втручання в повноваження Уряду або Верховної ради України.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до постанови КМУ №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ №704 було викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Як з'ясовано зі структури постанови Кабінету Міністрів України №704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункту 4 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 до пункту 4 постанови КМУ №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

Доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, треба відхилити, оскільки ці примітки не містять норм права та суперечать п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII.

Крім того апелянт зазначає, що питання виплати компенсації за втрату частини доходів врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон 2050-ІІІ), та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року N 159 (далі - Порядок 159).

Відповідно до ст. 2 Закону 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

За приписами статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Всі види грошового забезпечення нараховувались та виплачувались позивачу своєчасно та в повному обсязі.

При цьому, індексація грошового забезпечення відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів не входить до складу грошового забезпечення, на яке мав право позивач та не відноситься до інших грошових доходів, які підлягають компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку 159.

Також вважає, що норми КзПП не розповсюджуються на правовідносини з проходження військової служби, проходження військової служби врегульовано нормами спеціального законодавства,

Також апелянт зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введений воєнний стан у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року за №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було видано Постанову від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова).

Пунктом 1 Постанови визначено - «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».

Пунктом 2-1 Постанови визначено: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». {Постанову доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ України № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року №392-АГ.

Пункт 2 та 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ (далі - наказ) визначає заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, а саме:

Пункт 1 наказу 392-АГ другий абзац: «Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів».

Пункт 2 наказу 392-АГ: «Заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійнорозвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування

військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником».

Пункт 3 наказу 392-АГ: «Виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 тисяч гривень також здійснюється (не більше періоду дії воєнного стану) у разі, якщо військовослужбовець:

1) загинув внаслідок бойових дій або заходів - за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув;

2) помер внаслідок отриманих у зв'язку із захистом Батьківщини поранень, травм - за весь місяць, у якому військовослужбовець помер;

3) захоплений у полон (крім того, який добровільно здався в полон - відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань), а також безвісно відсутній - за весь час перебування в полоні та визнання безвісти відсутнім;

4) поранений (отримав контузію, травму, каліцтво) у зв'язку із захистом Батьківщини та вперше перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військоволікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та на увесь час лікування».

Пункт 4 наказу 392-АГ визначає сукупність наявної інформації у документах, які підтверджують виконання заходів, передбачених пунктом 2, 3 цього наказу, а саме: «Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та

заходах».

У зв'язку з чим, щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, виплачується виключно за наявності підтверджуючої інформації виконання заходів, передбачених Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №16, і тільки за дні безпосередньої участі у здійснення відповідних заходів, і не може нараховуватися на період відпустки.

Виходячи з вищевказаного, зазначає, що додаткова грошова винагорода передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 не входить до виплат за невикористанні дні відпустки, оскільки виплата даної винагороди здійснюється відповідно до днів виконання завдання за які постановою передбачена ця виплата і під час відпуски не нараховується.

Підсумовуючи вищезазначене, вважає, що прикордонний загін діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 140/3147/24 - скасувати в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 - відмовити

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Основні фонди, обігові кошти НОМЕР_4 прикордонного загону є державною власністю, перебувають у сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України і закріплені за НОМЕР_4 прикордонним загоном на праві повного господарського відання.

НОМЕР_4 прикордонний загін є бюджетною установою, без власного прибутку, розпорядником коштів ІІІ класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених рамках, які виділяються з Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Пунктом 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 визначено, що за обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 533 (далі - Положення АДПСУ) визначено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Щомісяця, у відповідності до керівних документів (зокрема наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 155 від 28.02.2006 та щорічного наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України під № 1), НОМЕР_4 прикордонний загін, як структурна одиниця Державної прикордонної служби, подає Потребу у коштах на ті, чи інші асигнування.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228), затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція № 425), відповідно до п. 1.2 якої грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_4 прикордонному загону коштів, у відповідності до ст. 17 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та Інструкції №425.

Позивачем була заявлена позовна вимога, щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ 889.

Як вбачається з долучених представником позивача особистих карток грошового забезпечення за 2016 та 2017 роки, ОСОБА_2 в 2016 році була виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 4932 грн. та в 2017 році -в сумі 5068 грн.

У відповідності до вимог п. 3.7.1. Інструкції 425 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, (далі - Інструкція №73) відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів).

Відповідно до пункту 6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

Відповідно до пункту 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Вважає, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Окрім того, 16.09.2020 Верховним Судом прийнято постанову у справі №826/14853/17, якою надано правовий аналіз положень пункту 8 Інструкції №73 та Постанови №889 в цілому щодо не включення вказаної винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 по справі №240/9504/19, від 06.11.2019 у справі №825/1205/17.

Отже, ураховуючи положення Інструкції №73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), слід прийти до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.

Також враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/273 8/17, необхідно зазначити, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Таким чином, у даному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись систематичною, тому враховуючи наведене не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Крім того апелянт зазначає, що статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

В силу ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати'), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

В редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу...».

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.

Водночас, відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2008 року на березень 2018 року.

Відтак, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Отже, позовні вимоги Позивача щодо встановлення «базового місяця» - січень 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з грудня 2015 року по лютий 2018 не підлягають задоволенню.

Позивачем була заявлена позовна вимога, щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 (далі-Порядок) за період з 01.03.2018 по 05.10.2018 («індексація-різниця», «фіксована індексація»).

Однак, дана позовна вимога задоволенню не підлягає бо Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.

З 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Статтею 4 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч.І ст.4 із змінами, внесеними згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року).

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%.

Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0%* 101,9%* 101,7%* 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).

Отже, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.

Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу («індексації-різниці»), виходячи із фіксованої величини за період з 01 березня 2018 року до 05 жовтня 2018 року - відсутні.

Також апелянт вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення згідно «базових місяців», відноситься до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_3 .

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні, а з 05.10.2018 по 10.11.2022 в НОМЕР_1 прикордонному загоні, що підтверджується біографічною довідкою штаб-сержанта ОСОБА_1 , витягами з наказів НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.10.2018 №264-ос та від 10.11.2022 №469-ос, особистими картками грошового забезпечення за 2015-2022 роки. Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос штаб-сержанта ОСОБА_1 , звільненого у відставку наказом від 31.10.2022 №449-ос за підпунктом «б» пункту 3 часини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 10.11.2022.

Зі змісту наказу від 10.11.2022 №469-ос слідує, що ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік виплачувалася, а при звільненні належить виплатити: грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 35 календарних днів; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки тривалістю 14 календарних днів на рік; грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби.

Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення за 2016-2017 роки, позивачу виплачувалася допомога для оздоровлення у жовтні 2016 року у сумі 4932,83 грн та у серпні 2017 року у сумі 5068,60 грн. Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2020-2022 роки позивачу була виплачена грошова допомога для оздоровлення в грудні 2020 року в сумі 12287,25 грн, в грудні 2021 року - 12349,55 грн, в листопаді 2022 року - 15778,70 грн. Також у листопаді 2022 року позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 94672,20 грн та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 47863,21 грн.

Листом (а.с. 46) відповідач-2, у відповідь на заяву позивача, повідомив, що відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.07.2021 № 116-20378/0/6-21 виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям при звільненні з військової служби, які набули право на виплату індексації, але її не отримали, проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків у зв'язку із звільненням, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. У зв'язку з цим для виплати індексації грошового забезпечення запропоновано позивачу звернутися у військову частину, з якої він був звільнений. Також повідомив, що для перерахунку допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди згідно Постанови №889, правових підстав немає.

Листом від 05.03.2024 №09/В-80/136 відповідач-1 повідомив позивача, що відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 і 14, а згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 складає 1762,00 грн. Також повідомив, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видим грошового забезпечення військовослужбовців, відтак така не включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток. Щодо індексації грошового забезпечення, то зазначив, що згідно з офіційними даними Держстату України індекс споживчих цін з березня 2018 року перевищив поріг індексації 103 відсотка тільки в жовтні 2018 року, що надає право на нарахування індексації з першого числа місяця наступного за місяцем офіційного опублікування індексу споживчих цін, з якого починається перевищення. Оскільки індекс споживчих цін за жовтень 2018 року було офіційно опубліковано у листопаді 2018 року, то право на індексацію виникло з 01.12.2018. Крім того, зазначив, що оскільки НОМЕР_1 прикордонним загоном у встановлені терміни, без порушення строків, позивачу було виплачено належну грошову допомогу при звільненні, то правові підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Крім того суд слушно зауважив, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відтак правильним є твердження, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача-1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках, а також допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за всі невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток без урахування під час їх обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року їх виплати, суд першої інстанії правильно врахував, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

З огляду на це суд правильно зауважив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Однак Закон України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 №1082-ХІ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2020 - 2022 роках не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 сформулював правові висновки з приводу застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд виснував, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.

Вирішуючи спір, суд також правильно врахував ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Судом у даному випадку зґясовано, що у спірному періоді (у 2020-2022 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 для працездатних осіб, що також підтверджено ним у листі від 05.03.2024 №09/В-80/136 та у відзиві на позовну заяву.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік2 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.

Пунктом 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306; далі - Інструкція №558, зі змінами), установлено, що грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

У розділі IV Інструкції №558 визначені порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Розмір, підстави, порядок виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII регламентовано главою 9 розділу V Інструкції №558.

Так пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції №558 установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Враховуючи згадане вище правильним є твердження, що виплата допомоги для оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється з місячного грошового забезпечення, до складу якого входять посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням, тобто розмір останніх безпосередньо впливає на розмір одноразових видів грошового забезпечення та виплат при звільненні.

Як уже зазначалосявище, ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога для оздоровлення в грудні 2020 року в сумі 12287,25 грн, в грудні 2021 року - 12349,55 грн, в листопаді 2022 року - 15778,70 грн.; також йому виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 94672,20 грн грн та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій в сумі 47863,21 грн.

А враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням ОСОБА_1 НОМЕР_1 прикордонний загін протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року як розрахункової величини, що призвело до виплати місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 10.11.2022, а так само виплати одноразової допомоги для оздоровлення за 2020 -2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій у меншому, ніж належить, розмірі. Таким чином, ці види грошового забезпечення та виплат підлягають перерахунку.

При цьому щодо врахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн при здійсненні перерахунку одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, допомоги на оздоровлення за 2022 рік суд вірно зазначив таке.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З особистої картки грошового забезпечення за 2022 рік слідує, що ОСОБА_1 виплачувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168: 29550,69 грн у березні, 88306,45 грн у квітні, по 100000,00 грн. у травні - листопаді 2022 року.

Враховуючи зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, правильним є висновок, що така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується залежно від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Окрім цього, на таке тлумачення вказаної норми вказує подальший підхід держави до вказаної виплати, наприклад, в наказі Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 №177/39233) перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

Також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 143/40599) затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (застосовується з 01.06.2023), пунктом 14 яких передбачено, що додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому правильно суд зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу місячного грошового забезпечення (з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, компенсація щорічної та додаткової відпусток, одноразова грошова допомога для оздоровлення) додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

А зазначена у позовній заяві правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17, не є релевантною для розгляду цієї справи, оскільки стосуються інших обставин, а саме включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою №889.

Таким чином, оскільки до складу місячного грошового забезпечення включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників)), то правильним є висновок суду першої інстанції про теё що відсутні правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпусток, допомоги для оздоровлення за 2022 рік.

З огляду за вказане в цій частині позовних вимог суд відмовив обґрунтовано.

Надаючи оцінку вимогам про виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2022 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, з місячного грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та щомісячної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн (із урахуванням проведених виплат), суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою №702 затверджено переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Постановою №702 одночасно затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

За визначенням статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону «Про оборону України» визначає особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

З огляду на це суд слушно зауважив, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми видно, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки. Норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Згідно біографічної довідки та особистих карток грошового забезпечення, ОСОБА_1 у період з 2014 по 2022 роки проходив військову службу на таких посадах: з 01.01.2014 по 25.07.2014 - на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІІ категорії НОМЕР_4 прикордонного загону; з 25.07.2014 по 12.12.2016 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - черговий відділення управління службою прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІІІ категорії НОМЕР_4 прикордонного загону; з 12.12.2016 по 14.02.2017 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - водій І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 14.02.2017 по 19.12.2017 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - кулеметник І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 19.12.2017 по 05.10.2018 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпер І відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_4 прикордонного загону; з 05.10.2018 по 04.04.2020 - на посаді інспектор прикордонної служби 2 категорії - снайпер 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » НОМЕР_1 прикордонного загону; з 04.04.2020 по 15.10.2022 - на посаді інспектор прикордонної служби 3 категорії - кулеметник кулеметної групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_1 прикордонного загону.

Посади молодшого інспектора прикордонної служби 1, 2 категорії - дозиметрист, інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії включені до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку (додаток 4 до Постанови №702), а тому позивач у 2014-2022 роках за час перебування на зазначених посадах набув право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, що пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_5 від 27.02.2019 (а.с.88).

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Відтак, закон передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, або на підставі іншого закону.

Таким чином, правильним є твердження, що військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.

Як вбачається з витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос, ОСОБА_1 при звільненні належали до виплати, зокрема, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 35 календарних днів та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки тривалістю 14 календарних днів на рік. При цьому, листом відповідача-1 від 14.02.2024 №09/В-82/95 (а.с. 38) підтверджено, що при звільненні позивачу нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у сумі 18409,65 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, терміном 14 календарних днів на рік (за 2019-2022 роки) у сумі 29453,56 грн тривалістю 14 календарних днів на рік. З особистої картки грошового забезпечення за 2022 рік слідує, що грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у сумі 47863,21 грн. позивачу виплачено у листопаді 2022 року.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, вже використав право на отримання грошової компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки.

З огляду на викладене, правильно суд першої інстанції вважав, що встановлені підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період 2019-2022 роки відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

В той же час, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.11.2022 №469-ос, жодних даних про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно не вказано.

З урахуванням наведеного суд дійшов підставного висновку, що відповідач-1 при звільненні позивача зі служби протиправно не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно.

У свою чергу, пунктом 2 розділу I Інструкції №558 місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Отже, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки здійснюється з місячного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія)).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд підставно вважав, що взаємопов'язані позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково шляхом зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. В той же час, враховуючи вище наведені у цьому рішенні висновки щодо правової природи щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн., яка має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників)), відсутні правові підстави для включення додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ та Постановою №702, за період з 2014 по 2018 роки.

При вирішенні спору в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2 щодо нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з Постановою №889 суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаною Постановою закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

З особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки судом встановлено, що позивачу з лютого 2016 року по грудень 2017 року виплачувалася щомісячна додаткова грошова допомога. Також відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 роки, позивачу виплачувалася допомога для оздоровлення у жовтні 2016 року у сумі 4932,83 грн та у серпні 2017 року у сумі 5068,60 грн. При цьому до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги для оздоровлення у 2016, 2017 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що не заперечує відповідач-2.

Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, відповідач покликається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2026 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №217/28347; далі - Інструкція №73), відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Проте, суд першої інстанції слушно зауважив, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв Постанову №889, якою з 01.10.2010 установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.

Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Враховуючи це суд правильно вказав, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №73 в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі №520/8887/2020.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення, а тому взаємопов'язані позовні вимоги, які заявлені до відповідача-2 щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2017 роки із місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченою Постановою №889, підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, суд вірно вказав, що спірні відносини врегульовані Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

За змістом статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За приписами абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Відповідно до пункту 10-2 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

При цьому суд вірно врахував ту обставину, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 відсотків, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Враховуючи вказане правильним є твердження, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу (абзац третій пункту 10-1 Порядку №1078 в редакції, чинній до 15.12.2015) та місяць збільшення заробітної плати, а після 01.12.2015 згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №380/4689/21).

Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача постановами Кабінету Міністрів України не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Таким чином, правильним є висновок суду, що місяцем підвищення посадового окладу в цілях проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а з 01.03.2018 - березень 2018 року.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 №420/4841/21 та ін.

Таким чином, суд дійшов підставного висновку про протиправність дій відповідача-2 щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін. Як наслідок, необхідність зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 05.10.2018 (заявлені до відповідача-2) та з 05.10.2018 по 10.11.2022 (заявлені до відповідача-1) з урахуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виходячи з розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, суд першої інстанції правильно врахував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункт 4 Порядку №1078).

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %. При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на отримання поточної індексації виникло з грудня 2018 року.

Поряд з тим, спірним є питання застосування відповідачем абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Так сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку №1078).

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021) передбачили обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

З 02.04.2021 абзац п'ятий Порядку №1078 діє у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 №278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1078 зі змінами) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, суд першої інстанції підставно вважав за необхідне враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Таким чином, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача (посадового окладу) відповідачам належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Такі ж висновки щодо застосування пункту 5 Порядку №1078 застосовано Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №420/6982/21.

За встановлених обставин суд підставно вважав, що відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до дня звільнення зі служби і виключення зі списків частини та усіх видів грошового забезпечення (10.11.2022).

Зі змісту картки грошового забезпечення за 2018 рік (а.с.28 зворот) видно, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становило 8197,36 грн, у березні 2018 року - 8164,90 грн (до уваги взято положення другого речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078).

У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить - 253,30%, що відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 23.05.2024 у справі №160/15411/23.

Як вже зазначалося, відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, тобто 1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.

З наведеного вбачається, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (32,46 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

За встановлених обставин справи суд правильно вказав, що відповідачі вчинили протиправну бездіяльність, яка полягає саме у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці з 01.03.2018.

Також відповідно до пЗакону №1282-ХІІ та Порядку №1078 нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в означених частинах у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2018 включно (у вказаний період позивач проходив військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні) відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання відповідача-2 здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.10.2018 включно, зі встановленням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078; визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо вирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2018 по 10.11.2022 включно (у вказаний період позивач проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні) відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за вказаний період, зі встановленням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Крім того судом першої інстанції правильно враховано, що статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), суму індексації грошових доходів громадян та ін.

У пункті 4 Порядку №1078 також визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За позицією Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 р у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Отже, нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

З огляду на те, що відповідач-1 здійснював нарахування посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, місячного грошового забезпечення з 29.01.2020 по 10.11.2022, індексації грошового забезпечення (доходів, які не мають разового характеру) з порушенням норм чинного законодавства, то суд першої інстанції правильно вважав, що це має наслідком здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення (право на яке визнано судом) разом із компенсацією втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку №159.

Також відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з

грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи вказане, суд правильно вважав, що нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем-1 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, а тому позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також підлягають до задоволення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №140/3147/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М. А. Пліш

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Попередній документ

126853996

Наступний документ

126853998

Інформація про рішення:

№ рішення:	126853997
№ справи:	140/3147/24
Дата рішення:	24.04.2025
Дата публікації:	28.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (08.10.2025)
Дата надходження:	31.07.2025