24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25504/24 пров. № А/857/4359/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополісбуд» на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року про повернення його позовної заяви до Львівської митниці про скасування рішень ,
суддя(і) у І інстанції Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 13 січня 2025 року,
20.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Леополісбуд» (далі - ТОВ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення Львівської митниці (далі - Митниця) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900564/2 від 04.07.2024; №UA209170/2024/900563/2 від 04.07.2024; №UA209000/2024/900555/1 від 01.07.2024; №UA209170/2024/900550/2 від 01.07.2024; №UA209170/2024/900592/2 від 17.07.2024; №UA209170/2024/900593/2 від 17.07.2024; №UA209000/2024/900595/2 від 17.07.2024; №UA209170/2024/900609/2 від 24.07.2024; №UA209000/2024/900632/2 від 01.08.2024; №UA209000/2024/900642/2 від 06.08.2024.
Ухвалою судді від 25.12.2024 позовну заяву ТОВ залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:
квитанції про доплату судового збору у розмірі 9084,00 грн;
позовної зави у новій редакції, у якій слід уточнити зміст прохальної частини позовної чи/або викладу обставин (та доказів), якими вони обґрунтовуються;
належним чином перекладених та засвідчених доказів, які складені іноземною мовою та долучені до матеріалів позовної заяви.
При цьому у мотивувальній частині вказаної ухвали суддя зазначила, що позивачем оскаржується:
рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/900563/2 від 04.07.2024, а до позову долучена копія рішення про коригування митної вартості товарів за іншим номером - № UA209000/2024/900563/2 від 04.07.2024;
рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/900550/2 від 01.07.2024, а до позову долучена копія рішення про коригування митної вартості товарів за іншим номером - №UA209000/2024/900550/2 від 01.07.2024;
рішення про коригування митної вартості товарів №UA209170/2024/900593/2 від 17.07.2024, а до позову долучена копія рішення про коригування митної вартості товарів за іншим номером - № UA209000/2024/900593/2 від 17.07.2024;
рішення про коригування митної вартості товарів № UA209170/2024/900609/2 від 24.07.2024, а позову долучена копія рішення про коригування митної вартості товарів за іншим номером - №UA209000/2024/900609/2 від 24.07.2024.
06.01.2025 до суду через підсистему “Електронний суд» надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви (вх. №936), до якої було долучено квитанцію про доплату судового збору №2285 від 30.12.2024 та належним чином перекладені та засвідчені докази, які складені іноземною мовою та долучені до матеріалів позовної заяви.
Ухвалою цієї ж судді від 13.01.2024 у справі 380/255504/24 позовну заяву ТОВ з доданими документами було повернуто без розгляду відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суддя виходила із того, що позивач не у повній мірі виконав вимоги ухвали від 25.12.2024, оскільки не подав позовної заяви у новій редакції з уточненням змісту своїх вимог.
У апеляційній скарзі ТОВ просило ухвалу судді від 13.01.2025 про повернення його позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи.
Зазначає, що насправді усунув недоліки позовної заяви, а позиція судді щодо подання позовної заяви у новій редакції є проявом надмірного формалізму, що перешкоджає реалізації права на доступ до правосуддя.
Наполягає на тому, що у заяві про усунення недоліків від 06.01.2025 заявив клопотання про уточнення позовних вимог і навів правильні реквізити оскаржуваних рішень.
Додатково зазначає, що між мотивувальною та резолютивною частиною ухвали від 25.12.2024 існує суперечність, оскільки вимога надати позов в новій редакції міститься лише в резолютивній частині.
Вважає, що саме по собі неподання позову у новій редакції (тобто з уточненими позовними вимогами) до заяви про усунення недоліків не перешкоджає розгляду справи, адже відповідач все одно ознайомився із такими вимогами.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (частина 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У відповідності до положень частини 1 статті 8 цього Кодексу усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Як зазначено у частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 9 цього Кодексу встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, зокрема порядок звернення до суду з адміністративним позовом, чітко регламентований приписами Кодексу адміністративного судочинства.
Розгляд адміністративних справ відбувається не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак, на переконання апеляційного суду, чітке формулювання особою вимог у позовній заяві має виняткове значення для правильного встановлення судом предмету судового розгляду та оперативного і ефективного захисту порушеного права.
При цьому позивачем не заперечується те, що при оформленні позовної заяви від 20.12.2024 було допущено ряд неточностей, які не дозволяли у повній мірі визначити предмет спору, що зумовило необхідність залишення такого позову без руху ухвалою від 25.12.2024 із наданням можливості подати позовну заяву у новій редакції з уточненням позовних вимог та наведенням обставин на їх обґрунтування.
Вказані вимоги були належним чином доведені до відома позивача, який відреагував на них поданням заяви про усунення недоліків від 06.01.2025.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що чітка, логічна і зрозуміла вимога щодо подання позовної заяви у новій редакції, викладена в ухвалі від 25.12.2024, була знехтувана позивачем.
При цьому заява ТОВ про усунення недоліків від 06.01.2025 за своєю формою та змістом не відповідає вимогам до позовної заяви, що зазначені у статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не відноситься до заявам по суті справи, якими учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із суддею першої інстанції у тому, що ТОВ не у повній мірі виконало вимоги ухвали від 25.12.2024 про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, на думку апеляційного суду, у судді першої інстанції були належні фактичні та правові підстави для постановлення оскаржуваної ухвали від 13.01.2025 року про повернення позовної заяви ТОВ.
Водночас апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про прояв надмірного формалізму при поверненні вказаного позову ТОВ, оскільки встановлені обставини свідчать про те, що саме неналежне виконання самим позивачем процесуального закону при оформленні позовної заяви та недбале виконання ним законних вимог судді щодо усунення виявлених недоліків призвели о необхідності постановлення оскаржуваної ухвали.
Ігнорування неналежного виконання позивачем вимог ухвали від 25.12.2024 про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків свідчило б про порушення встановленого частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог процесуального закону.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополісбуд» залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 380/25504/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк