23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12261/24 пров. № А/857/3778/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м.Рівне) у справі №460/12261/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною,-
11.10.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу надбавки за особливості проходження військової служби, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року №260 у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовець, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 28.04.2016 по 11.07.2024; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000 - 30000 гривень на місяць, як військовослужбовець, який обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024.
Позов обґрунтовує тим, що проходив військову службу у відповідача на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів, тому вважає, що з 28.04.2016 у відповідача існував обов'язок щодо виплати надбавки за особливості проходження військової служби, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року №260 у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовець, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів та з 24.02.2022 додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000 - 30000 гривень на місяць, як військовослужбовець, якій обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу. Однак, відповідач всупереч законодавчим нормам виплату надбавки та додаткової винагороди у передбачених розмірах не здійснював, про що позивач дізнався виключно після отриманням адвокатом відомостей про складові грошового забезпечення позивача, як відповідь на повторний адвокатський запит.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача про наявність у нього права на отримання надбавки за особливості проходження військової служби, що регулюється постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та наказом Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року №260 у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовець, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 28.04.2016 року по 11.07.2024 року та не надано суду першої інстанції жодних належних та допустимих письмових доказів про виплату спірних сум (а зміст наявних є суперечливим та різним щодо виплат сум та відсотків і не відповідає регламентованим законодавчим приписам). Вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованих та передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.02.2021, з 31.03.2016 по 11.07.2024 перебував на службі в Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема: з 28.04.2016 по 28.09.2018 займав посаду сержанта-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 ; з 28.09.2018 по 10.05.2021 сержант-інструктор відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 ; з 10.05.2021 та до звільнення перебував на посаді сержант-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2024 №205 сержанта-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів, звільненого наказом начальником Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по особовому складу) від 09.07.2024 №100-РС у відставку з виключенням з військового обліку за підпунктом “б» (за станом здоров'я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців)) пункту три часини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» - з 11.07.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
15.08.2024 до військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача надіслано адвокатський запит в якому представник просила: «виготовити та надіслати Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій по ОСОБА_1 за період з 28.04.2016 по 11.07.2024; надати інформацію про індексацію грошового забезпечення по ОСОБА_1 за період з 28.04.2016 по 11.07.2024)».
26.08.2024 у відповідь на адвокатський запит, військова частина НОМЕР_1 надіслала Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат підвищень) та премій за період з 28.04.2016 по 11.07.2024 щодо ОСОБА_1 .
Позивач вважаючи, що відповідач своєю бездіяльністю порушує його права щодо отримання надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 81,3%, як військовослужбовцю, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 28.04.2016 по 11.07.2024, а також додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15000-30000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024, а тому звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військово-службовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок №260).
До 07.06.2018 порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони від 07.06.2018 №260. Водночас, норми цієї Інструкції не передбачали виплату надбавки військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів.
Таким чином, проаналізувавши наведене вище, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача щодо виплатити надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 81,3% посадового окладу, як військовослужбовцю, що проходив службу на посадах інструкторського складу навчальних центрів (центрів підготовки), полігонів за період з 28.04.2016 по 07.06.2018 є безпідставними.
Разом з тим, розділом VII Порядку №260 передбачено виплату надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять службу в частинах і підрозділах Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, виплачується надбавка за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України у відсотках прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, в таких розмірах на місяць: 100 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів, а також військовослужбовцям, які виконують бойові (службові) завдання в районі воєнного конфлікту, проведення антитерористичної операції чи операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони (за час виконання таких завдань); 80 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади в командуванні Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, в управліннях (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів; 70 відсотків - військовослужбовцям, які займають посади у підрозділах забезпечення (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів; в управліннях і основних підрозділах (згідно зі штатом) військових частин інформаційно-психологічних операцій; 50 відсотків - іншим військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Отже, з 07.06.2018 Порядком №260 передбачено виплату надбавки за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України військовослужбовцям, які займають посади інструкторів і посади в основних підрозділах (згідно зі штатом) полків, центрів спеціального призначення (центрів спеціальних операцій) та навчально-тренувальних центрів, а також військовослужбовцям, які виконують бойові (службові) завдання в районі воєнного конфлікту, проведення антитерористичної операції чи операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони (за час виконання таких завдань).
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (Закон №1934-XII).
Відповідно до частини 3 Закону №1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій..
Апеляційний суд зазначає, що позивач з 31.03.2016 по 11.07.2024 перебував на службі в Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Однак, матеріали справи не містять доказів, що позивач у спірний період проходив службу в частинах і підрозділах Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, які є окремим родом сил Збройних Сил України, до яких військова частина НОМЕР_1 не належить. Натомість, колегія суддів вказує, що розмір надбавки за особливості проходження служби, який виплачувався позивачу становив 81,3% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років по 11 липня 2024 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 11.07.2024 №205. Оскільки, Сили спеціальних операцій є окремим родом сил Збройних Сил України, до яких військова частина НОМЕР_1 не належить, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в зазначеній частині позовних вимог задоволенню не підлягають.
Щодо виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15 000 - 30 000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває на даний час.
На виконання Указів Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Таким чином, з 24.02.2024 усі без виключення військовослужбовці щомісячно отримували додаткову винагороди у розмірі 30 000 гривень без будь-яких обмежень.
Колегія суддів зазначає, що таку винагороду отримував і позивач, що підтверджується картками його особового рахунку за 2022-2023 роки. Водночас, зі змісту пункту 1 Постанови №168 в редакції з 21.01.2023 вбачається, що необхідними умовами для виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень стали: безпосередня участь у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій. Тому, з січня 2023 року щомісячна виплата усім військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень припинилася.
Постанову №168 доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 09.08.2023, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.
Пунктом 1-1 Постанови №168 передбачено зокрема, що військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів. Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Пунктом 2 розділу ХХХV Порядку №260 встановлено, що підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів: розпорядження на здійснення підготовки; наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки; розкладу занять; журналу обліку бойової підготовки; плану-конспекту проведення занять; відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння); оціночної відомості виконання нормативів з предметів навчання. Підтвердження військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання завдань, пов'язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), часу виконання цих завдань здійснюється командирами навчальних військових частин шляхом повідомлення про це військових частин за місцем штатної служби військовослужбовців.
Згідно з пунктом 4 розділу ХХХV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці (з числа зазначених у пункті 1 цього розділу): 1) які тимчасово вибули з військової частини зі збереженням посад за місцем служби: у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці; за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) - за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування; у службове відрядження, виконання завдань у якому не пов'язане з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів),- за час перебування у відрядженні; 2) у разі якщо особи, які обіймають посади (тимчасово виконують обов'язки за посадами) інструкторського складу (зазначені у пункті 1 цього розділу), не мають відповідного рівня підготовки сержантського (старшинського) та інструкторського складу; 3) у випадках, визначених у пункті 15 розділу ХХХIV цього Порядку.
Підготовка проєктів наказів про залучення керівного та інструкторсько-викладацького складу до проведення підготовки та виплату додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу та здійснюється на підставі рапортів командирів підрозділів про дні фактичного виконання ними заходів щодо підготовки персоналу (з урахуванням вимог пункту 4 цього розділу) та звітних документів щодо проведення підготовки (пункт 5).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю (пункт 2).
Апеляційний суд наголошує, що згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 з 1 червня 2023 року військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) - пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць. При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХХХV Порядку №260 підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі чітко визначених документів.
Колегія суддів зазначає, що з 10.05.2021 по 11.07.2024 позивач перебував на посаді сержант-інструктора відділення підготовки загальновійськових підрозділів відділу підготовки загальновійськових та танкових підрозділів навчального центру підготовки підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць, що підтверджується карткою його особового рахунку за 2023 рік. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази (розпорядження на здійснення підготовки, накази командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки, розклад занять, журнал обліку бойової підготовки, план-конспект проведення занять, відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння), оціночні відомості виконання нормативів з предметів навчання), які підтверджують, що позивач здійснював підготовку та навчання персоналу у період відмінний від виплати за час пропорційно здійсненної підготовки та навчання персоналу, що вбачається з карти особового рахунку за 2023-2024 роки. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не звертався до відповідача по питанню виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15 000 - 30 000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не порушено права позивача щодо отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 15 000 - 30 000 гривень на місяць, як військовослужбовцю, який обіймав посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах,навчальних підрозділах) та здійснює підготовку та навчання персоналу за період з 24.02.2022 по 11.07.2024.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 460/12261/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний