23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9187/24 пров. № А/857/34418/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) у справі № 380/9187/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзахистторг» до Львівської митниці про скасування рішення,
ТОВ «Спецзахистторг» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від № UA209000/2024/100105/2 від 20.02.2024.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме, згідно рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.02.2024 № 16/02/24-01 відсутні витрати на розвантажувально - завантажувальні роботи у порту Гданськ, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації, брокерські витрати), портові збори; відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічної угоди від 25.07.2023 №20230725 зазначено, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару мають зазначатись у Додатку (Специфікації) до контракту, однак така не надана; не надано сертифікат якості та копію митної декларації країни відправлення, а також заявки на перевезення; згідно інформації, яка наведена у інвойсі від 26.09.2023 №2023TR1001-1, ціна товару, який імпортується, визначена на умовах поставки FOB PORT QINGDAO, проте умови поставки, які зазначені у гр. 20 митної декларації - CFR Гданськ; відповідно до інформації, яка зазначена у гр. 10 сертифікату походження товару від 09.11.2023 №23С3208А0028/00038 “номер та дата інвойсу» - 2023TR1001-1 від 01.10.2023, однак фактично декларантом надано інвойс від 26.09.2023 № 2023TR1001-1.
Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ТзОВ “СПЕЦЗАХИСТТОРГ» 25.07.2023 уклало зовнішньоекономічний контракт №20230725 з китайською компанією HUAIAN TONGRUN INTERNATIONALTRADING CO, LTD , згідно з яким продавець (HUAIAN TONGRUN INTERNATIONAL TRADING CO, LTD) зобов'язується продавати покупцю (ТзОВ “СПЕЦЗАХИСТТОРГ») товари, а саме, захисні рукавиці.
Згідно з п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту № 20230725 від 25.07.2023 поставка товару відбувається на умовах CFR (Cost and Freight) (порт міста Гданськ, Польща) згідно із законодавством України з правилами ІНКОТЕРМС 2020, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (Специфікації) до контракту.
Відповідно до рахунку-фактури (Інвойсу) № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023 покупець придбав у продавця товари, загальною вартістю товару 38310,00 доларів США.
ТОВ “СПЕЦЗАХИСТТОРГ» з метою митного оформлення вказаного товару через уповноваженого представника 20.02.2024 подано до Львівської митниці митну декларацію №24UA209230016223U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, а саме Товар № 1. Додаткові речі до одягу, трикотажні рукавички, виготовлені із поліестру або бавовни, покриті ПВХ: рукавички робочі трикотажні 10 Ggrey cotton with black crinkle latex finish, 80 g-85g size 10, рукавички робочі трикотажні 13G polyester liner with 3/4 G green latex reinforced fingers g size 10, рукавички робочі трикотажні 13 G polyster printing liner with nitrile size5, рукавички робочі трикотажні 13G polyster printing liner with nitrile size M, рукавички робочі трикотажні 13G orange polyster with black latex, 5 3g size 10, рукавички робочі трикотажні 13G red pvc with polyster liner kinting cuff, рукавички робочі трикотажні 13G polyster with black nitrile, 30g, size 10.
До митного контролю разом з митною декларацією №24UA209230016223U9 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості декларантом надано низку документів, які містять відомості щодо ціни товару, зокрема:
1) контракт від 25.07.2023 № 20230725;
2) інвойс № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023;
3) пакувальний лист 2023ТR1001-1 від 26.09.2023;
4) коносамент №UTRUST23091450 від 26.09.2023;
5) CMR від 09.02.2024;
6) Свідоцтво про походження №23С3208А0028/00038 від 09.11.2023;
7) Платіжні документи Swift від 21.09.2023, 17.11.2023, 10.08.2023;
8) Рахунок на транспортне перевезення №16/02/24-01 від 06.02.2024;
9) Договір про надання транспортно-експедеційних послуг №30/09/23/1 від 30.09.2023;
10) Експортну декларацію №24PL301010У0179405 від 09.02.2024.
За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209230016223U9 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100105/2 від 20.02.2024.
В оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53.54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - умови поставки згідно контракту CFR (Cost and Freight (.., named роrt of destination) - Вартість i фрахт (... назва порту призначення). Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту розвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати i фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR pгice) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару i експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит i інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МКУ, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно з наданими декларантом комерційними документами для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.02.2024 № 16/02/24-01 відсутні витрати стосовно розвантажувально - завантажувальних робіт у порту Гданськ, здійснення митних формальностей (оформлення митної декларації брокерські витрати), портові збори, тощо; - відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічної угоди від 25.07.2023 №20230725 зазначено, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару мають зазначатись у Додатку (Специфікації) до контракту, яка являється невід'ємною частиною договору. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог даної угоди; відповідно до вимог п. 6.3 зовнішньоекономічної угоди від 25.07.2023 №20230725 зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат якості та копію митної декларації країни відправлення. Дані документи декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог даної угоди;- відповідно до вимог п. 2.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом від 30.09.2023 №30/09/23/1 встановлено, що Замовник надає Перевізнику Заявку на перевезення, яка містить істотні умови перевезення (кількість, вага, маршрут, ціна тощо), проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди;- згідно інформації, яка наведена у інвойсі від 26.09.2023 №2023TR1001-1, ціна товару, який імпортується, визначена на умовах поставки FOB PORT QINGDAO, проте умови поставки, які зазначені у гр. 20 митної декларації - CFR Гданськ;- відповідно до інформації, яка зазначена у гр. 10 сертифікату походження товару від 09.11.2023 №23С3208А0028/00038 “номер та дата інвойсу» - 2023TR1001-1 від 01.10.2023, однак фактично декларантом надано інвойс від 26.09.2023 № 2023TR1001-1. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,/ необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларацїі країни відправлення;12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару a6o сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом додатково надано банківський платіжний документ про оплату товару, який імпортується. Проте не надано жодного додаткового документу, який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 MKУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 MKY, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 MKY. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 MKУ) та методу 26 (ст.60 MKУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 MKУ) та методу 2г (ст.63 MKУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.Застосовано метод 2Г (ст. 64 MKУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA100340/2023/328923 від 11.12.2023 де вартість такого товару становить 4,41 дол США за кг (даного виду товару).»
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту №20230725 від 25.07.2023.
Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 25.07.2023 № 20230725; інвойс № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023; пакувальний лист 2023ТR1001-1 від 26.09.2023; коносамент №UTRUST23091450 від 26.09.2023; CMR від 09.02.2024; свідоцтво про походження №23С3208А0028/00038 від 09.11.2023; платіжні документи Swift від 21.09.2023, 17.11.2023, 10.08.2023; рахунок на транспортне перевезення №16/02/24-01 від 06.02.2024; договір про надання транспортно-експедеційних послуг №30/09/23/1 від 30.09.2023; експортну декларацію №24PL301010У0179405 від 09.02.2024.
Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено, згідно з п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту № 20230725 від 25.07.2023 поставка товару відбувається на умовах CFR (Cost and Freight) (порт міста Гданськ, Польща) згідно із законодавством України з правилами ІНКОТЕРМС 2020, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (Специфікації) до контракту.
Відповідно до рахунку-фактури (Інвойсу) № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023 покупець придбав у продавця товари, загальною вартістю товару 38310 дол. США.
Факт оплати підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті за контрактом від 25.07.2023 № 20230725 на загальну суму 38310 дол. США.
Вказана в МД №24UA209230016223U9 ціна товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023 та становить 38310,00 дол. США відповідно.
Вказаними документами визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.
Таким чином, ціна товару в інвойсі від № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA209230016223U9, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Щодо твердження митного органу про те, що позивач повинен надати інформацію про витрати стосовно розвантажувально - завантажувальних робіт у порту Гданськ, то колегія суддів зазначає, що зовнішньоекономічним контрактом № 20230725 від 25.07.2023 визначено, що поставка відбувається на умовах CFR (Cost and Freight) згідно із законодавством України з правилами ІНКОТЕРМС 2020.
Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2020 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року), CFR (Cost and Freight) - ''Вартість і фрахт'' означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
Отже, на умовах CFR (вартість і фрахт) відправник вантажу зобов'язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника. Коли фрахт оплачується продавцем (CFR ІНКОТЕРМС), по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 року по справі № 820/584/17.
Таким чином, ціна імпортованого позивачем товару включала витрати, пов'язані з транспортуванням до Гданська, митного очищення і не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 Митного кодексу України.
Умови поставки CFR передбачають включення даних витрат до умов договору та покладаються на продавця нерезидента “HUAIAN TONGRUNINTERNATIONAL TRADING CO, LTD».
Щодо ненадання Специфікації, то позивачем під час митного оформлення надано копію інвойсу № 2023ТR1001-1 від 26.09.2023, з якого у митного органу була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість.
Щодо ненадання сертифікату якості та копії митної декларації країни відправлення, то колегія суддів зазначає, що такі документи не є первинними, які підтверджують числові значення.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що дане твердження митного органу є формальним та не містить роз'яснення, чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару.
Щодо ненадання заявки на перевезення, колегія суддів зазначає, що МК України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару. Тому, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.
Крім того, при поданні митної декларації декларантом до вартості вантажу додано ще витрати з транспортування з порту Циндао до митного кордону України, що відображено у рахунку на оплату № 16/02/24-01 від 16.02.2024 (81736,8 грн), а саме транспортні послуги по маршруту Циндао-Гданськ-Сржебище в розмірі 73 563,12 грн та транспортні послуги по маршруту Сржебище-Ягодин-Київ, в розмірі 8 173 грн.
Щодо технічної описки у rp. 10 сертифікату походження товару від 09.11.2023№ 23C3208A0028/00038, а саме в сертифікаті вказано номер інвойсу 2023TR1001-1, але невірно зазначено його дату, замість 26.09.2023 вказано 01.10.2023, то позивачем надано пояснення, що сертифікат походження товару від 09.11.2023 № 23C3208A0028/00038 виданий саме на ту партію товару, яка переміщувалась згідно з умовами договору № 20230725 та інвойсу від 26.09.2023 № 2023TR1001-1.
Крім цього, сертифікат походження товару не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення № UA205140/2023/000441/2 від 28.06.2023 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 380/9187/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар