24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14408/24 пров. № А/857/9223/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, головуючий суддя - Борискін С.А., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, ГУПФУ у Чернівецькій області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 13.11.2024 року №956030125339; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до загального стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з врахуванням довідок про складові заробітної плати.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказувала, що звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про державну службу". Однак, відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у призначенні зазначеної вище пенсії, у зв'язку з тим, що не достатньо стажу відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 13.11.2024 року №956030125339; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області прийняти рішення щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з 07.11.2024 року, зарахувавши до загального стажу періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 29.11.1977 року по 21.03.1990 року, з 22.03.1990 року по 20.02.1994 року, з 11.04.2002 року по 10.04.2006 року, та з 11.04.2006 року по 23.01.2009 року з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.10.2024 року №05-30/206 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 23.10.2024 року №05-30/205; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Чернівецькій області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що здійснити переведення з пенсії по віку згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII є неправомірно, оскільки ОСОБА_1 раніше призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
07.11.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, зазначену заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, рішенням якого від 13.11.2024 року №956030125339 позивачу відмовлено у переході на інший вид пенсії.
Відповідач повідомив позивача, що здійснити переведення з пенсії по віку згідно Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII є неправомірно, оскільки ОСОБА_1 раніше призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулася вперше.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року (далі - Закон №889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок).
Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку).
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 року у справі №1.380.2019.003855.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала з 27.01.2006 року по 28.02.2022 року.
Згодом вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач 07.11.2024 року звернулася до відповідача із відповідною заявою та доданими документами.
Відмова вмотивована тим, що позивач, право на призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», реалізувала, оскільки їй уже призначалася пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, за встановлених обставин цієї справи, у контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для перерахунку пенсії позивача за віком, відповідно Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, відсутні, оскільки законодавство не регламентує ані права особи на такий перерахунок, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку пенсії.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки позивачка уже скористалася своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком ще в 2006 році, а тому їй не може бути здійснено перерахунок пенсії на підставі довідок та призначення пенсії за віком відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 року вперше.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17).
Цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ зі змінами.
Підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.
Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України 23.12.2022 року №3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії держслужбовців у майбутньому зазнає змін.
Однак, до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі ст. 37 Закону №3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №460/14408/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич