24 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11822/24 пров. № А/857/9837/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, головуючий суддя - Борискін С.А., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в м. Києві, ГУПФУ в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.07.2024 року №19015/03-16 про відмову в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести й виплачувати з 17.07.2024 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"..
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відмова Пенсійного органу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з не підтвердженням строку проживання (роботи) на радіоактивно забрудненій території станом 01.01.1993 року необхідного для призначення такої пенсії є протиправною.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 24.07.2024 року №956180123391; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.07.2024 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 5 років 10 місяців 19 днів, з них на 01.01.1993 року становить 4 роки 9 місяців 6 днів. Відповідно до вищезазначеного, право на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявник набуває при досягненні 55 років, тобто з 13.03.2025 року.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 06.10.1994 року.
Довідкою від 21.02.2024 року №119 підтверджується, що позивач дійсно проживав та був зареєстрований в с.Собищиці Вараського (Володимирецького) району Рівненської області з 12.03.1970 року по 08.06.1988 року, з 15.05.1990 року по 28.02.1993 року, з 01.11.1993 року по 01.12.1993 року, з 01.01.2024 року по теперішній час.
Рішенням Володимирецького районного суду від 10.06.2024 у справі №556/799/24, яке набрало законної сили 11.07.2024 року, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в період з 26.04.1986 по 08.06.1988 року, з 09.05.1990 року по 14.02.1994 року включно в с.Собищиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.
17.07.2024 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме, на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
24.07.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення №956180123391 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.
У цьому рішенні вказано, що загальний страховий стаж складає 33 роки 7 місяців 18 днів. Згідно наданих документів період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення (з 26.04.1986 по 08.06.1988, з 09.05.1990 по 14.02.1994) становить 5 років 10 місяців 19 днів, з них станом на 01.01.1993 - 4 роки 9 місяців 6 днів. Відповідно до вищезазначеного, право на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявник набуває при досягненні 55 років, тобто з 13.03.2025.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сумарний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 року по 08.06.1988 року, з 09.05.1990 року по 14.02.1994 року, з 10.01.2024 року по 21.02.2024 року (дату видачі довідки) складає 6 років 2 дні, що дає позивачу право на користування пільгами у вигляді призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку (3 роки - початкова величина, а також додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року).
Згідно із статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми видно, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 3 роки, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов'язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на ЧАЕС.
Як видно із матеріалів справи, що рішенням Володимирецького районного суду від 10.06.2024 року у справі №556/799/24, яке набрало законної сили 11.07.2024 року, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в період з 26.04.1986 року по 08.06.1988 року, з 09.05.1990 по 14.02.1994 включно в с.Собищиці Володимирецького (Вараського) району Рівненської області.
Довідкою від 21.02.2024 року №119 підтверджується, що позивач дійсно проживав та був зареєстрований в с.Собищиці Вараського (Володимирецького) району Рівненської області з 12.03.1970 року по 08.06.1988 року, з 15.05.1990 року по 28.02.1993 року, з 01.11.1993 року по 01.12.1993 року, з 01.01.2024 року по теперішній час.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач набув право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років, а загалом понад 6 років, через що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №460/2565/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич