Справа № 560/12496/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
22 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненадання відповіді по суті на звернення представника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати відповіді по суті на звернення від 21.05.2024, 11.06.2024, 08.08.2024;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області моральну шкоду 30000 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у наданні представнику ОСОБА_1 інформації на заяви від 21.05.2024, від 11.06.2024 та від 08.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати по суті відповідь представнику ОСОБА_1 на заяви від 21.05.2024, від 11.06.2024 та від 08.08.2024.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що правові підстави для надання представнику позивачки відповіді на її запит відсутні, оскільки до заяви додана довіреність від 14.06.2023, складена у Державі Ізраїль та викладена українською мовою, а переклад штампу "Апостиль" не засвідчений відповідно до вимог чинного законодавства державним або приватним нотаріусом або консульською установою України. Крім того, до звернення не додано доказів, що ОСОБА_2 не заперечує проти поширення конфіденційної інформації щодо неї, а тому інформація на звернення щодо її пенсійного забезпечення не може бути надана.
Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.05.2024 представник позивачки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив:
- повідомити про стан виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2024 по справі №560/19542/23;
- надіслати довідку про нараховану та виплачену пенсію з 03.06.2012 по травень 2024 року та виписку - розпорядження про призначення пенсії;
- пенсію виплачувати в АТ "ОщадБанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 повідомлено, що долучена до заяви від 21.05.2024 довіреність від 14.06.2023 складена у Державі Ізраїль та викладена українською мовою, а також переклад штампу “Апостиль» не засвідчено відповідно до вимог чинного законодавства державним чи приватним нотаріусом в Україні або консульською установою України.
11.06.2024 представник позивачки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив:
- повідомити стан виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року по справі № 560/19542/23;
- надіслати довідку про нараховану та виплачену пенсію з 03.06.2012 року по червень 2024 року та виписку-розпорядження про призначення пенсії;
- пенсію виплачувати в АТ "ОщадБанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.06.2024 повідомлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2024 №10311-9346/А-05/8-2200/24 надано детальне роз'яснення стосовно вимог законодавства щодо оформлення довіреності, виданої у Державі Ізраїль.
08.08.2024 представник позивачки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив:
- повідомити підстави зменшення розміру пенсії з листопада 2021;
- перерахувати розмір пенсії в порядку передбаченому Законом;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу з 03.06.2012 по дату фактичної виплати;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за періоди невиплати пенсії у встановленому Законом розмірі;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 01.08.2022.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.08.2024 повідомлено, що до звернення не додано доказів того, що ОСОБА_2 не заперечує проти поширення конфіденційної інформації щодо неї, а тому інформація на звернення щодо пенсійного забезпечення не може бути надана.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова пенсійного органу у наданні представнику позивачки інформації на звернення від 21.05.2024 та від 11.06.2024 є протиправною.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (Закон №2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною першою статті 19 Закону №2939-VI визначено, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною п'ятою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Встановлено, що підставою для відмови у наданні відповіді на заяви позивача від 21.05.2024 та від 11.06.2024 слугував той факт, що до заяви додана довіреність від 14.06.2023, складена у Державі Ізраїль та викладена українською мовою, а переклад штампу "Апостиль" не засвідчений відповідно до вимог чинного законодавства державним або приватним нотаріусом або консульською установою України.
Відповідно до статті 13 Закону України від 23.06.2005 №2709-IV "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення правильності перекладу та копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно з статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
У силу приписів пункту d частини другої статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Ізраїлі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
На довіреності від 14.06.2023 проставлений апостиль від 22.06.2023, про що свідчать отвори прошивання документів стрічкою.
Крім іншого, безпосередньо апостиль свідчить, що він проставлений на документі про засвідчення підпису ОСОБА_1 , згідно з яким остання у присутності добровільно та власноручно підписала прилучений документи, зазначений літерою "А".
Як видно з перекладу апостилю, у пункті 9 зазначено: Печатка суду: Мировий Суд м. Тель Авів.
Точність перекладу печатки Апостиль на українську мову засвідчено нотаріусом.
Тобто переклад самих печаток, відбитки яких містяться на апостилі були здійснені, що видно з перекладу апостилю. Щодо круглої печатки, яка також міститься на засвідченні перекладу апостилю та довіреності, то така є печаткою самого нотаріуса, яка використовується ним у своїй діяльності, та проставлена поряд з його підписом, та не потребує додаткового перекладу.
Тому, що відмова пенсійного органу у наданні представнику позивачки інформації на звернення від 21.05.2024 та від 11.06.2024 є протиправною.
Підставою у наданні представнику позивачки інформації на звернення від 08.08.2024 слугувало те, що до звернення не додано доказів того, що ОСОБА_2 не заперечує проти поширення конфіденційної інформації щодо неї.
Відповідно ч. 1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із ч. 1 статті 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Відповідно до абз 7 довіреності від 14.06.2023 у розділі "в управліннях Пенсійного фонду України", зокрема, довіритель уповноважує отримувати документи та інформацію що містять конфіденційну інформацію та персональні дані.
Тому, відмова пенсійного органу у наданні представнику позивачки інформації на звернення від 08.08.2024 також є протиправною.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.