Справа № 620/2517/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
24 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛІНК" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Чернігівській області, ДПС України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.11.2023 №9902495/24554789 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.09.2023 № 26 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 14.09.2023 № 26 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що зупинення реєстрації податкової накладної відбулось в межах чинного законодавства та внаслідок не подання позивачем всіх необхідних первинних документів, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийнято Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області правомірно.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним були подані пояснення та необхідні документи з метою реєстрації податкової накладної, однак контролюючим органом було безпідставно відмовлено у здійснення її реєстрації в ЄРПН.
ДПС України відзив на апеляційну скаргу не подавало. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась наявністю підстав для відмови в реєстрації поданої позивачем податкової накладеної, з підстав не подання ним первинних документів, які б підтверджували вчинення господарської операції.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фірма "ЛІНК" зареєстровано у якості юридичної особи 24.10.1996, до видів діяльності якої за КВЕД належать 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (основний); 02.20 лісозаготівлі; 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 виробництво дерев'яної тари; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 38.32 відновлення відсортованих відходів; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту.
За результатом господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ «Автомобільне транспортне підприємство № 2562», позивачем складено і подано на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну № 26 від 14.09.2023, однак відповідно до квитанції №9257995544 від 04.10.2023 реєстрацію податкової накладної було зупинено з підстав того, що обсяг постачання товару/послуги 4407, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено повідомлення від 24.10.2023 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, до якого додано письмові пояснення, згідно з якими позивачем на користь ТОВ «АТП № 2562» був реалізований пиломатеріал обрізний 14х65х1200 сосна, 14х65х2400 сосна, 14х65х3600 сосна, 24х75х2000 сосна, 24х75х3000 сосна, 65х75х2000 сосна, виготовлений з власної сировини, згідно договору купівлі-продажу № 3 від 07.04.2023 р. з кодом УКТ ЗЕД 4407, а також надано копії первинних документів на підтвердження інформації, зазначеної у спірній податковій накладній.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 09.11.2023 №9902495/24554789, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстав: ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, рішенням Комісії ДПС України від 28.11.2023 № 82206/24554789/2 скаргу позивача залишено без задоволення, внаслідок ненадання платником податків копій первинних документів.
Вважаючи рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, на підставі чого воно було прийнято.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п.2 Порядку 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп.«а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп.«а» або «б» п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим та базуватись на конкретних обставинах.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520), відповідно до п.4 якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п.5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
У відповідності до вимог п.11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
2) та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
3) та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
В той же час, незважаючи на подання позивачем у передбаченому законодавством порядку відповідного повідомлення та письмових пояснень, разом із підтверджуючими документами, які на переконання суду, в повній мірі доводять наявність підстав для подання та реєстрації податкової накладної, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом не наведено жодних мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, комісією не було з'ясовано специфіку проведених господарських операцій та не визначено документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту, обсягу і наявності підстав для здійснення відповідного коригування кількісних і вартісних показників.
Рішення Комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 14.09.2023 №9902495/24554789 містить лише загальне твердження про ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
У рішенні фактично лише процитоване положення пункту 5 Порядку №520, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку Комісії ГУ ДПС у Чернігівській області, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.
В той же час, яких саме документів не було надано позивачем для здійснення реєстрації податкової накладної у спірному рішенні зазначено не було і жодної оцінки поданим позивачем документам при прийнятті оскаржуваного рішення надано не було.
Незважаючи на те, що оскаржуване рішення містить відповідну графу «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)», така графа не була заповнена Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області, внаслідок чого колегія суддів доходить висновку про невідповідність такого рішення критеріям обґрунтованості та мотивованості.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 14 серпня 2024 року у справі №120/5503/23, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Всупереч ч.2 ст.77 КАС України відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано жодних доказів наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
При цьому, в рамках даної справи спірним є саме питання правомірності прийнятого Комісією рішення про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної в ЄРПН та його відповідності критеріям рішення суб'єкта владних повноважень, в той час, як підтвердження факту здійснення (не здійснення) господарських операцій і правомірність їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку має бути предметом перевірки суб'єкта господарювання, призначеної у відповідності до положень ПК України та не може бути встановлена на етапі прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування спірного рішення комісії та необхідності зобов'язати ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну датою її подання.
Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем було подано до суду докази заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1074845, договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023, укладеним з адвокатом Лапошою Д.Ю., акту №7 приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.03.2024, в якому визначено розмір гонорару адвоката та зміст наданої правничої допомоги, а саме: ознайомлення з документами, збирання доказів та підготовка правової позиції - 2000,00 грн; представництво у Чернігівському окружному адміністративному суді у справі №640/2517/24 - 10000,00 грн. Також у вказаному акті передбачено оплату на користь адвоката гонорару успіху в розмірі 3000,00 грн (а.с.214, 219-221).
У відзиві на позовну заяву представником відповідачів було наведено заперечення на заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу (а.с.188-197).
Суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази судових витрат та з урахуванням поданих відповідачами заперечень на предмет їх обґрунтованості, розумності та співмірності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру і наявності підстав для стягнення на користь позивача таких витрат у розмірі 5000,00 грн, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, то на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було подано додаткову угоду від 15.05.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023, якою визначено, що ТОВ «Фірма Лінк» сплачує адвокату Лапоші Д.Ю. за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн, а також акт №14 приймання передачі наданої правничої допомоги від 15.06.2024, відповідно до якого за представництво у Шостому апеляційному адміністративному суді у справі №620/2517/24 - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу сторонами узгоджено суму винагороди (гонорару) адвоката в розмірі 5000,00 грн (а.с.259).
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
Положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання договору про надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданих позивачем документах зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, в чому вони полягали та їх вартість, тобто вони є належними доказами, що детально описують надані послуги з правової допомоги позивачу.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Представником ГУ ДПС у Чернігівській області подано заперечення на заяву щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, в яких зазначив, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу не є розумною, оскільки позов є немайнового характеру та в задоволенні вказаної заяви позивача слід відмовити (а.с.265-267).
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.
Суд звертає увагу, що подані до суду докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг, фіксовану вартість та залучення до надання правничої допомоги адвоката Лапиши Д.Ю.
Наведене свідчить про безпідставність вимог ГУ ДПС у Чернігівській області, викладених у запереченнях щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
При цьому, апелянт не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.
У своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач вказав про наявність сумнівів у заявлених витратах на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детального переліку послуг, в якому б зазначався конкретний час, витрачений адвокатом на кожну окрему послугу (відповідний вид робіт).
Разом з тим, як зазначалось судом вище, оскільки між позивачем та адвокатом було узгоджено фіксовану суму гонорару за надану правничу допомогу, відсутні підстави для подання детального розрахунку і його відсутність не перешкоджає розподілу заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Посилання відповідача на прогнозовану інфляцію та обмежене фінансування державних органів з Державного бюджету не можуть позбавляти фізичну особу законодавчо визначеного права на відшкодування судових витрат у формі витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо дослідження заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності у відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів звертає увагу, що на переконання суду дана справа належить до справ незначної складності.
В той же час, правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Лапошою Д.Ю. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1089286, відзив на апеляційну скаргу та інші процесуальні документи від імені позивача складені, підписані та подані до суду саме адвокатом Лапошою Д.Ю. Тобто позивачу надавалась кваліфікована правова допомога. Визначена позивачем та адвокатом вартість наданої правової допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн є меншою ніж встановлена ст.8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата, яка з 01.01.2024 визначена на рівні 7100,00 грн та є встановленим законом мінімально допустимим розміром оплати праці і державною соціальною гарантією.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, з огляду на не доведеність неминучості та обґрунтованості понесення позивачем витрат, враховуючи, що відповідачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає нерозумність витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), за встановлених обставин, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області, як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі та подав апеляційну скаргу, що стало підставою для представництва інтересів позивача адвокатом Лапошою Д.Ю. у Шостому апеляційному адміністративному суді.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лінк" (код ЄДРПОУ 24554789) судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню
Текст постанови складено 24 квітня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма