Справа № 756/11202/24 Суддя першої інстанції:Ткач М.М.
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Кузьмишиної О.М., Оксененка О.М.
при секретарі - Рожок В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У вересні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) - адвокат Шокуров Юрій Леонідович (далі - Шокуров Ю.Л., представник позивача, адвокат) звернувся в Оболонський районний суд міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 29 серпня 2024 року №429 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позовна заява обґрунтована тим, що 29 серпня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 була винесена постанова №429 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Відповідно до оспорюваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився отримати 10 червня 2024 року від працівників ОД-506 Оболонського району міста Києва, повістку про його виклик на 12 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для винесення оспорюваної постанови був протокол №429 від 29 серпня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від повістки про його виклик на 12 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Адвокат вважає, що постанова №429 була складена з порушенням вимог статті 254 КУпАП, оскільки відповідно до вимог частини другої вказаної статті протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Представник позивача зазначив, що відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач ОСОБА_1 22 травня 2024 року здійснив оновлення своїх облікових даних у застосунку «Резерв+» та створив військово-обліковий документ. Адвокат Шокуров Ю.Л. відмічає, що в зазначеному документі його довіритель вказав місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , тобто, на думку представника позивача, ОСОБА_1 виконав вимоги закону та свій обов'язок щодо уточнення даних. 29 серпня 2024 року на блок-посту в селищі Боярка, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 надав свій військово-обліковий документ, створений у додатку «Резерв+». Шокуров Ю.Л. звертає увагу суду, що працівники поліції не прийняли до уваги зазначений документ та доставили ОСОБА_1 до відповідача, де офіцер адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 склав протокол, про відмову ОСОБА_1 від повістки на 12 червня 2024 року, тобто представник відповідача намагався вручити повістку на дату, яка втратила свою чинність майже понад два місяці тому. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані, зазначив фактичне місце проживання та те, що повістка втратила свою чинність, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову №429 та зазначив в ній адресу, за якою позивач не проживає, та що саме за адресою реєстрації він відмовився від отримання повістки. В оспорюваній постанові №429 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на думку адвоката, не конкретизовано норми мобілізаційного законодавства, які порушено позивачем, що фактично обмежує право на захист ОСОБА_1 . Також, на думку представника позивача, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не врахував факт здійснення оновлення ОСОБА_1 даних у застосунку «Резерв+» та не застосував положення Примітки до Положення статей 210, 210-1 КУпАП, а саме те, що вимоги цих статей не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Адвокат Шокуров Ю.Л. вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова №429 від 29 серпня 2024 року не відповідають законним вимогам і вважає, що перелічені ним недоліки, допущені при складенні та оформленні адміністративного матеріалу, є суттєвими, оскільки не дозволяють встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , що в свою чергу, позбавляє можливості достовірно встановити обставини правопорушення та вірно кваліфікувати діяння. Беручи до уваги зазначене, представник позивача просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №429 від 29 серпня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 і справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити.
02 січня 2025 року на адресу суду першої інстанції від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із наведеними представником позивача обставинами та правовими підставами позову. Серед іншого, зазначалося, що 10 червня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання вимог пункту 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», представниками ОД-506 Оболонського району міста Києва, під час оповіщення з врученням повістки №ДО6/93606, позивачу доведено про його виклик на 09 годину 12 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак позивач від отримання повістки №ДО6/93606 відмовився, про що представниками ОД - 506 Оболонського району міста Києва зазначено в акті відмови від повістки від 10 червня 2024 року, підписаним двома членами групи оповіщення (підписи підтверджено начальником ОД-506), який передано ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з цим, на думку представника відповідача, твердження представника позивача про вручення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 повістки на дату, яка втратила свою чинність є хибними. 28 червня 2024 року відповідач звернувся до Оболонського УП ГУНП у м. Києві зі зверненням №6050/3 щодо доставлення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки позивач перебував у розшуку у зв'язку з відмовою від отримання ним повістки, до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. 29 серпня 2024 року інспектором роти №2 батальйону №1 полку №1 УПП у м. Києві Янковською Л., за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено громадянина ОСОБА_1 , якого запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В той же день офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та винесено постанову №429 про накладення адміністративного стягнення. Ураховуючи викладене, відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП та прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону. З огляду на зазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року, вважаючи, що воно не відповідає обставинам справи, позивач ОСОБА_1 10 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року позивачу ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2025 року.
У встановлений судом строк відзиву відповідача на апеляційну скаргу не надійшло.
За змістом частини п'ятої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 23 квітня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засідання не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була складена повістка №ДО6/93606 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 12 червня 2024 року, що підтверджується копією розписки про відмову в її отриманні. У розписці до цієї повістки відсутній підпис особи, якій вона вручалася. Відповідно до акта відмови від повістки, складеного 10 червня 2024 року представниками Оболонського ОД-506 Оболонського району міста Києва, підписаного двома членами групи оповіщення, підписи яких підтверджено начальником зазначеного ОД-506, на виконання вимог пункту 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», уповноваженими посадовими особами проводиться оповіщення громадян з метою їх своєчасного прибуття на збірний пункт військовозобов'язаних. Під час оповіщення та вручення повістки позивачу, ОСОБА_1 відмовився її отримувати.
Відповідно до даних з додатку «РЕЗЕРВ+» позивач ОСОБА_1 оновив свої дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів 22 травня 2024 року.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , у відповідності до статті 259 КУпАП, 28 червня 2024 року звернувся до начальника Оболонського УП ГУПН у м. Києві Віктора Михайленка щодо доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с.40).
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2024 року інспектором роти №2 батальйону №1 полку №1 УПП у м. Києві Янковською Л., за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки позивач на той час перебував у розшуку, в зв'язку з відмовою від отримання повістки.
Офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 29 серпня 2024 року складено протокол №429 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу слідує, що 29 серпня 2024 року о 16 годині 55 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив вимоги пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункт 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, а саме: відмовився від повістки на 12 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивачу ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 17 годині 15 хвилин 29 серпня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №622, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі. Також у протоколі позивачем у графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу зазначено: «підписувати не буду, тому що повістку не отримував і не чув про неї» (а.с.10).
29 серпня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 виніс постанову №429, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Як зазначено в оспорюваній постанові №429, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відмовився від повістки на 12 червня 2024 року від представників ОД-506 Оболонського району м. Києва 10 червня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, представник позивача звернувся в інтересах ОСОБА_1 з даним позовом в суд.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції від 08 січня 2025 року по даній справі, мотивуючи це наступним.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом частини першої статті 259 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За змістом статті 245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини першої статті 245 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга статті 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громад (частина третя статті 210-1 КУпАП).
Отже, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон №1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 3 Закону №2232-ХІІ встановлено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період (частина перша).
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
Відповідно до пункту 28 зазначеного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 36 вищезазначеного Порядку передбачено, що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання; представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Положення пункту 47 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 15 вказаного Порядку, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (ІНФОРМАЦІЯ_6 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку.
Беручи до уваги зазначене, позивач ОСОБА_1 на час притягнення його до адміністративної відповідальності мав обов'язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оновлення облікових даних у застосунку «Резерв +» не позбавляють таку особу від обов'язку прибути до ТЦК та СП у встановлений у повістці строк.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із відмовою 10 червня 2024 року позивача ОСОБА_1 отримати повістку про його явку до відповідача на 12 червня 2024 року, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Факт відмови особи від отримання повістки є дією по ухиленню від явки до ТЦК та СП. Вказані дії є нерозривно пов'язаними, адже в повістці було вказано дату, час та адресу за якою позивач мав з'явитись на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не заперечує факт неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова ОСОБА_1 від отримання повістки створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є правомірним.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (частина перша).
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина друга).
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу (частина третя).
Згідно частини п'ятої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Таким чином, будучи наділеним правом відразу винести постанову відповідач мав право взагалі не складати протокол №429 про адміністративне правопорушення, а склавши такий 29 серпня 2024 року жодним чином не порушив вимог законодавства. На думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, складення протоколу №429 по даній справі є додатковою гарантією прав позивача ОСОБА_1 , який в присутності двох свідків відмовився підписувати вказаний протокол №429 (а.с.9-10, 41-42) в якому, відповідно до частини першої статті 256 КУпАП, зазначено про вчинене ним адміністративне правопорушення: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Крім того, правопорушнику ОСОБА_1 відповідачем при складанні протоколу №429 було роз'яснено під розписку і зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також в повній мірі права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 17 годині 15 хвилин 29 серпня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою АДРЕСА_4. У зазначеному протоколі №429 позивач ОСОБА_1 29 серпня 2024 року власноручно зазначив: «Підписувати не буду тому що повістку не отримував і не чув про неї».
Відповідно до частини п'ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 під час винесення 29 серпня 2024 року постанови №429 правильно встановив, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 10 червня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , під час воєнного стану, в особливий період, відмовився отримати від уповноважених вручати повістки представників ОД-506 Оболонського району м. Києва повістку про його виклик на 12 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з чим було складено акт відмови від отримання повістки, який підписано двома членами групи оповіщення, оголошено позивачу та направлено відповідачу для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, - чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП (стягнення накладено протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення), діяв в межах своїх повноважень та з урахуванням чинного законодавства, а відтак оспорювана постанова №429 є правомірною та скасуванню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі позивача доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 229, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року у справі №756/11202/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді О.М. Кузьмишина
О.М. Оксененко
Повне судове рішення виготовлено « 23» квітня 2025 року.