Справа № 758/15776/24 Суддя (судді) першої інстанції: Якимець О.І.
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
У грудні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив:
- скасувати постанову від 30 жовтня 2024 року №4А-430 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500,00 грн.
- закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено докази та з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт наголосив, що не отримував жодних повісток, викликів чи повідомлень від операторів поштового зв'язку.
Також зверну увагу на те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відмітка поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою проставлена 16 жовтня 2024 року та повернута відправнику, водночас виклик позивача здійснено ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15 жовтня 2024 року, а тому позивач в розумінні Порядку №560 є неналежно оповіщеним про виклик.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30 жовтня 2024 року №4А-430 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 15 жовтня 2024 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце визначені в повістці/розпорядженні/виклику, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с .29).
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою АДРЕСА_2 , на 15 жовтня 2024 року об 11 год. 00 хв. для уточнення даних, без поважних причин не прибув, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою від 30 жовтня 2024 року №4А-430 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн (а.с. 29).
Відповідно до вказаної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 15 жовтня 2024 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце визначені в повістці/розпорядженні/виклику, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до п. 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з п. 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку №560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Як вбачається з матеріалів справи опис вкладення містить всіх необхідних реквізити та відповідає вимогам п. 30-3 Порядку №560 (а.с. 52 зворотній бік).
Відповідно до п. 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані через програму "Резерв+" 19 вересня 2024 року. Місцем проживання вказав: АДРЕСА_1 (а.с. 27).
Відповідно до положень вищевказаного Порядку №560 на ім'я ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року було сформовано повістку №315393 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0600292775307 з описом вкладення на адресу місця проживання, зазначену позивач під час уточнення облікових даних: АДРЕСА_1 (а.с. 52).
Відповідно до трекінгу відстеження вручення рекомендованого поштового відправлення №0600292775307 поштове відправлення (повістка) повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_3 (а.с. 53).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції констатував дотримання процедури направлення повістки ОСОБА_1 .
Згідно з п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що повістку №315393 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, водночас належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до трекінгу відстеження вручення рекомендованого поштового відправлення №0600292775307 останнє повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_3 , із зазначенням дати проставлення відмітки - 16 жовтня 2024 року.
Згідно трекінгу відстеження вручення рекомендованого поштового відправлення №0600292775307 встановлено, що поштове відправлення: прийнято 07 жовтня 2024 року у відділенні 05330 в м. Києві, прибуло до відділення 04215 м. Київ - 08 жовтня 2024 року, 16 жовтня 2024 року повернення відправнику відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 53).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 16 жовтня 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення №0600292775307 повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Натомість, повісткою №315393, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 15 жовтня 2024 року об 11:00 год за адресою: АДРЕСА_2 для уточнення даних (а.с. 52).
Таким чином, поштове відправлення №0600292775307 повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_5 16 жовтня 2024 року, тобто на наступний день, який був визначений для явки позивача.
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку №560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 лише 16 жовтня 2024 року, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15 жовтня 2024 року об 11:00 год. для уточнення даних.
Таким чином, суд першої інстанції залишив вищевказані обставини поза увагою, не з'ясувавши дату належного оповіщення позивача про виклик ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15 жовтня 2024 року, ним не було порушено вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, на переконання колегії суддів вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до платіжної інструкції від 07 грудня 2024 року №138Х-АНМ3-0К3Х- СН74 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн. та від 26 березня року №ЕЕМВ-А74В-С6КМ-8К7М сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 908,40 грн. (3028,00 грн. х 0,2 х 150%).
За вказаних обставин, зважаючи на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1514,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 жовтня 2024 року №4А-430 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку