Справа № 378/251/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гуртовенко Р.В.
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -
У лютому 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00004815 від 13 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 не передбачено фіксацію державного номерного знаку напівпричепу.
Звернув увагу суду на те, що суд першої інстанції застосував Додаток №1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 (далі - Інструкція №512) та абз. 5 п. 15 Порядку №1174, які станом на час прийняття оскаржуваної постанови втратили чинність, що свідчить про помилковість висновків про невідповідність змісту постанови вимогам законодавства.
Також зазначив про те, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню є перевезення контейнеровозом саме контейнера, водночас рішення суду першої інстанції будується виключно на технічних характеристиках транспортного засобу, що не відображає всіх істотних умов.
Додатково зазначив про те, що доказів здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів придбання та використання контейнер, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, сертифікату на контейнер матеріали справи не містять.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП "Став-Сервіс" (директор Чуприна В.Л.) є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN модель TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та власником транспортного засобу - спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза - марки LAG модель 0-3-39LT, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 (а.с. 15-18).
12 лютого 2025 року о 20 год. 39 хв. за адресою М-05 км. 36+303 Київська обл. зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України загальної маси транспортного засобу на 7,438 % (2,975 тон).
За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено постанову серії АВ №00004815 від 13 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Згідно з постановою серії АВ №00004815 від 13 лютого 2024 року у якості фактичних зафіксованих параметрів транспортного засобу зазначено: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1350 мм, 3-4: 5630 мм; 4-5: 1300 мм; 5-6: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 6650 кг, 2 - 5400 кг, 3 - 800 кг, 4 - 8750 кг; 5 - 9050 кг; 6 - 9000 кг; загальна маса - 47750 кг.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова та фотозображення не містять даних щодо марки моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 . Разом з цим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-контейнеровоз, отже, згідно п. 22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп. "б" п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови зокрема з мотивів неврахування відповідачем факту приєднання до сідлового тягача MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза - марки LAG модель 0-3-39LT, д.н.з. НОМЕР_2 , що, у свою чергу призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 13 лютого 2025 року серії АВ №0004815, встановлено порушення позивачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 7,438% (2,975 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 13 лютого 2025 року серії АВ №0004815 зазначено: MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 .
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП "Став-Сервіс" (директор ОСОБА_1 ) є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN модель TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та власником транспортного засобу - спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза - марки LAG модель 0-3-39LT, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 .
Згідно з фотозображенням транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення (а.с. 66-69), 12 лютого 2025 року о 20 год. 39 хв. на ділянці дороги М-05 км. 36+303 Київська обл. зафіксовано проїзд транспортного засобу MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом та контейнером.
З урахуванням наведеного, згідно приписів п. 22.5 ПДР дозволена загальна маса вказаного комбінованого транспортного засобу на автомобільних дорогах державного значення є 44 тонни, а не 40 тонн як про це вказує відповідач.
Суд наголошує на тому, що виміряні вагові параметри транспортного засобу з урахуванням похибки (42 975 кг) відповідають дозволеним нормативним значенням ПДР.
Посилання апелянта на порушення позивачем вимог щодо експлуатації та маркування контейнерів колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені обставини не впливають на спірні правовідносини, у яких не вирішується питання відповідальності позивача за відповідне порушення. Окрім того, суд звертає увагу, що пункт 22.5 ПДР встановлює відповідні вагові обмеження щодо контейнеровозів якими здійснюється перевезення не лише контейнерів, а й змінних кузовів.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідач невірно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження, які не підлягали застосуванню. У зв'язку із цим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 22.5 ПДР є необґрунтованим, а притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, водночас вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення, оскільки судом першої інстанції застосовано невідповідну редакцію Порядку №1174, водночас зазначені обставини не вплинули на правильність вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення в частині мотивів, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині.
В решті рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Єгорова
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку