Справа № 620/1888/24 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Карпушової О.В., Оксененка О.М.
при секретарі - Рожок В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року про відмову в задоволенні його заяви про встановлення судового контролю по справі №620/1888/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася в Чернігівський окружний адміністративний суд із заявою, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та просить встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/1888/24 (а.с.88-91). Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що, незважаючи на покладений рішенням суду обов'язок, Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФ України) в Чернігівській області здійснює йому виплату пенсії з обмеженням максимальним розміром.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №620/1888/24 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення, прийняти нове, яким повністю задовольнити його заяву від 06 січня 2025 року про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
У встановлений судом строк відзиву відповідача на апеляційну скаргу заявника не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2025 року.
11 квітня 2025 року заявник ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про долучення в якості доказу ухвали Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №520//909/25, яка є у відкритому доступі, а також просить розглядати його апеляційну скаргу без його участі.
За приписами частини першої статті 309 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 23 квітня 2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - залишити без змін, виходячи з такого.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі №620/1888/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та, у тому числі, зобов'язано ГУ ПФ Ураїни в Чернігівській області здійснити йому з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.37-39, 75-81). На виконання рішення суду відповідач провів позивачу відповідний перерахунок пенсії.
Разом з тим, з січня 2025 року ОСОБА_1 обмежено виплату його пенсії сумою 32387,66 грн. (а.с 92, 106), у зв'язку з чим він звернувся до суду з даною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №620/1888/24, суд першої інстанції правильно врахував наступне.
Рішенням суду по справі №620/1888/24, яке 16 липня 2024 року набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01 березня 2024 року нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Протоколом перерахунку справи підтверджується, що відповідач виконав вказане рішення та нараховує позивачу пенсію з урахуванням вказаних складових. Підсумок пенсії ОСОБА_1 (з надбавками) станом на 01 січня 2025 року склав 59444,61 грн., до виплати 32387,66 грн. Позивач ОСОБА_1 вважає, що обмеження відповідачем його пенсії максимальним розміром з 01 січня 2025 року суперечить рішенню суду по справі №620/1888/24.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини другої статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 КАС України).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
03 січня 2025 року, відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1) , якою установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. N379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
На виконання вказаної Постанови №1 відповідачем з 01 січня 2025 року проведено позивачу ОСОБА_1 відповідний перерахунок пенсії та застосовано передбачені нею коефіцієнти пониження (а.с.106). За таких обставин, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №620/1888/24, суд першої інстанції правильно відмітив, що вказаний перерахунок має окремі правові та фактичні підстави, які не були предметом розгляду у справі №620/1888/24.
Отже, заявник ОСОБА_1 помилково пов'язує здійснення пенсійним органом перерахунку його пенсії з 01 січня 2025 року на підставі Постанови №1 з виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі №620/1888/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року.
Питання порядку та умов виплати пенсії відповідно до Постанови №1 не було поставлено на вирішення суду у справі №620/1888/24 та судом не розглядалося. Відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Враховуючи наведене, заявником не доведено та судом не встановлено обставин вчинення ГУ ПФ України в Чернігівській області протиправних дій чи бездіяльності в частині виконання рішення суду по справі №620/1888/24, а тому в задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви необхідно відмовити.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що незгода з проведеним на підставі Постанови №1 перерахунком пенсії з 01 січня 2025 року є підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом, а не для застосуванням норм статті 382 КАС України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судове рішення від 28 січня 2025 року ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права.
Керуючись статтями 229, 238, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №620/1888/24 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді О.В. Карпушова
О.М. Оксененко
Повне судове рішення виготовлено « 23» квітня 2025 року.