Справа № 320/26709/24 Суддя першої інстанції: Кочанова П.В.
23 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Оксененка О.М., Чаку Є.В.,
при секретарі - Рожок В.В.,
за участі - Халявки І.М., - представника Приватного акціонерного
товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»; Приватного виконавця
виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування постанов, -
У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач; ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулось в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича (далі - відповідач; приватний виконавець Гненний Д.А.), за участі третьої особи - ОСОБА_1 (далі - третя особа; ОСОБА_1 ) про:
- визнання протиправною та скасування постанови від 12 березня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» основної винагороди у розмірі 1242,40 грн;
- визнання протиправною та скасування постанови від 12 березня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» основної винагороди у розмірі 3898,20 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПрАТ «АК «Київводоканал».
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, Халявка Ігор Миколайович, - представник позивача, 12 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву ПрАТ «АК «Київводоканал». Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що приватним виконавцем Гненним Д.А., в порушенням норм пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), не задоволено вимоги заяви представника ПрАТ «АК «Київводоканал» про самостійне виконання рішення суду та закінчення виконавчих проваджень. Представник ПрАТ «АК «Київводоканал» Халявка І.М. звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
09 квітня 2025 року приватний виконавець Гненний Д.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу представника ПрАТ «АК «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін. Свою позицію приватний виконавець обґрунтовує тим, що боржником до відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2, НОМЕР_3 не було виконано рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/27954/21. Відповідач звернув увагу, що сплата коштів боржником на його рахунок відбувалась у процесі примусового виконання, оскільки вказані дії ПрАТ «Київводоканал» робив після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанов про накладення арешту на його майно та кошти.
Третя особа по даній справі ОСОБА_1 достовірно знаючи про день, час і місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не прибула, про причини своєї неявки не повідомила.
За змістом частини сьомої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 23 квітня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ПрАТ «АК «Київводоканал» необхідно залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Святошинським районним судом міста Києва 11 березня 2024 року видано виконавчий лист у справі №759/27954/21, в якому зазначено: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ 03327664 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 майнову шкоду в розмірі 25981,95 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ 03327664 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ 03327664 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000,00 грн».
12 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. винесено постанову:
- про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/27954/21 виданого 11 березня 2024 року про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 25981,95 грн, моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн;
- про стягнення з боржника основної винагороди НОМЕР_3 у розмірі 3898,20 грн;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_3 у розмірі 400,00 гривень.
11 березня 2024 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №759/27954/21, в якому зазначено: «Стягнути з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 вартість проведення огляду транспортного засобу та складання калькуляції в розмірі 1440,00 грн та вартість проведення експертизи 3000,00 грн, по 2200, 00 грн з кожного. Стягнути з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 908 грн по 454 грн з кожного. Стягнути з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн, по 9750,00 грн з кожного» щодо боржника - Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
12 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. винесено постанову:
- про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/27954/21 виданого 11 березня 2024 року про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 вартості проведення огляду транспортного засобу та складання калькуляції в розмірі 1440,00 грн та вартості проведення експертизи 3000,00 грн, по 2200,00 грн з кожного; судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 908,00 грн по 454,00 грн з кожного, судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн, по 9750,00 грн з кожного;
- про стягнення з боржника основної винагороди НОМЕР_2 у розмірі 1242,40 грн;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_2 у розмірі 400,00 грн.
12 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. винесено постанову, якою об'єднано виконавчі провадження НОМЕР_3, НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.
В рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 приватним виконавцем Гненним Д.А. 12 березня 2024 року прийнято постанови:
- про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 57346,55 грн;
- про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 57346,55 грн.
Постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника були прийняті з метою примусового виконання виконавчих листів, виданих 11 березня 2024 року Святошинським районним судом міста Києва у справі №759/27954/21 щодо стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 вартості проведення огляду транспортного засобу та складання калькуляції, вартості проведення експертизи у розмірі 2200,00 грн, судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 454 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 9750,00 грн, майнової шкоди в розмірі 25981,95 грн, моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
13 березня 2024 року представником ПрАТ «АК «Київводоканал» подано заяву про самостійне виконання рішення суду та закінчення виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3. У вказаній заяві зазначено, що відповідно до платіжних інструкцій №1924, №1925, №1926, №1927, №1928, №1929 зі сторони боржника, шляхом зарахування коштів на рахунок приватного виконавця, рішення суду виконано самостійно та в повному обсязі, тобто самостійно до вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання.
13 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. надано відповідь на вказану в попередньому абзаці заяву, у якій зазначено про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з тим, що грошові кошти надійшли вже після відкриття виконавчого провадження. Також у листі зазначено, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження і залишок боргу після надходження добровільно перерахованих ПрАТ «АК «Київводоканал» грошових коштів та їх розподілу складає 15690,60 гривень.
14 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. прийнято постанови:
- про виведення виконавчого провадження НОМЕР_2 із зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4;
- про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду і припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення;
- про виведення виконавчого провадження НОМЕР_3 із зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4;
- про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3, у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду і припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зокрема арешт накладений на все майно боржника постановою про арешт майна боржника ВП НОМЕР_3 від 12 березня 2024 року і арешт накладений на кошти на рахунок боржника постановою про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_3 від 12 березня 2024 року.
Постанови про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження були прийняті у зв'язку з тим, що рішення за виконавчими документами виконано у повному обсязі.
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови приватного виконавця Гненного Д.А. від 12 березня 2024 року про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» основної винагороди у розмірі 1242,40 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та основної винагороди у розмірі 3898,20 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_3, представник ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Київський окружний адміністративний суд 13 січня 205 року дійшов висновку про те, що оспорювані постанови приватного виконавця Гненного Д.А. прийняті правомірно та у відповідності до чинного на момент їх прийняття законодавства, оскільки рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/27954/21 було виконано позивачем вже після відкриття виконавчих проваджень.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першої статті 4 Закону №1404-VІІІ визначені вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до норм частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ, передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Закон України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону №1403-VIII).
За змістом частини другої статті 5 Закону №1404-VІІІ, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України);
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб'єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Частиною третьою статті 31 Закону №1403-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини четвертої статті 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини п'ятої статті 31 Закону №1403-VIII якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно частини шостої статті 31 Закону №1403-VIII, основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Абзацом першим частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Аналіз статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі №580/3444/20, від 03 червня 2021 року у справі №640/17286/20, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20.
Згідно частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Частинами першою - третьою статті 27 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абзац перший частини четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ).
Згідно частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору виконавець зазначає у виконавчому документі.
Так, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Аналіз положень статті 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Разом з тим, суд зазначає, що умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №140/1126/23.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. перебувало зведене виконавче провадження НОМЕР_4 від 12 березня 2024 року, до складу якого входили такі виконавчі провадження:
- НОМЕР_3 (від 12 березня 2024 року) з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11 березня 2024 року суддею Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» майнової шкоди в розмірі 25981,95 грн, моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
- НОМЕР_2 (від 12 березня 2024 року) з примусового виконання виконавчого листа, виданого суддею Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М., про стягнення з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 : вартості проведення огляду транспортного засобу та складання калькуляції в розмірі 1440,00 грн та проведення експертизи в розмірі 3000,00 грн, по 2220,00 грн з кожного; судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме судовий збір в розмірі 908,00 грн (по 454,00 грн з кожного); судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн (по 9750,00 грн з кожного).
12 березня 2024 року приватним виконавцем Гненним Д.А. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3.
У день відкриття вказаних виконавчих проваджень (12 березня 2024 року) відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все його рухоме й нерухоме майно у межах суми стягнення, а також постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім таких, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
13 березня 2024 року ПрАТ «АК «Київводоканал» перераховано на рахунок приватного виконавця Гненного Д.А. суму на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва.
Отже, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року, частково змінене постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2024 року, було виконано ПрАТ «АК «Київводоканал» після прийняття приватним виконавцем Гненним Д.А. постанов про відкриття виконавчих проваджень та вжиття ним заходів примусового виконання рішення, зокрема арешту рахунків.
Твердження апелянта про те, що приватний виконавець Гненний Д.А. протиправно відмовив у задоволенні заяви представника ПрАТ «АК «Київводоканал» про самостійне виконання рішення суду та закінчення виконавчих проваджень є помилковим, оскільки, як встановлено вище, вказане рішення Святошинського районного суду міста Києва було виконано після відкриття відповідачем виконавчих проваджень та вжиття ним заходів примусового виконання рішень.
З огляду на те, що згадане рішення Святошинського районного суду міста Києва було виконано після вчинення приватним виконавцем Гненним Д.А. зазначених вище дій, посилання представника позивача на усталену практику Верховного Суду, згідно якої право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про її стягнення, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця не є безпідставним.
Враховуючи викладене вище, Київський окружний адміністративний суд 13 січня 2025 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані постанови приватного виконавця Гненного Д.А. є правомірними та прийнятими у відповідності до вимог чинного на момент їх прийняття законодавства.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги ПрАТ «АК «Київводоканал» висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №320/26709/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді О.М.Оксененко
Є.В. Чаку
Повне рішення складено « 23» квітня 2025 року