Справа № 640/10500/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Пеліхоса Є.М.,
представника відповідача - Кирилюка Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, третя особа Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21.06.2022 №472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Головного управління» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.06.2022 №965 о/с у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- поновити позивача на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21.06.2022 №472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Головного управління» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.06.2022 №965 о/с «Щодо особового складу» про звільнення зі служби в поліції з 27.06.2022 згідно п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0141044), слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28.06.2022.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28.06.2022.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції України у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
16 січня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просив здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2025 року на 12:20 годин.
Протокольною ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року продовжено строк розгляду справи на розумний термін, відкладено судовий розгляд до 23 квітня 2025 року о 11:40 год та витребувано від позивача та відповідача додаткові докази у справі.
18 квітня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи та виклик свідка ОСОБА_2
23 квітня 2025 року апелянтом подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Протокольними ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року клопотання позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи та клопотання відповідача про долучення письмових доказів до матеріалів справи задоволено, відповідні документи долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_2 відмовлено, з огляду на наявність у матеріалах справи його письмових пояснень.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 з 05.07.2021 проходив службу в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Наказом Головного управління від 21.06.2022 №472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0141044) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління від 27.06.2022 №965 о/с «Щодо особового складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0141044), слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві звільнено зі служби в поліції з 27.06.2022 згідно п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач, вважаючи протиправними накази відповідача в частині, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що доводи відповідача про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані матеріалами справи, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та є правовою підставою для скасування пункту 45 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління".
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності пунктом 45 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21.06.2022 № 472 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління", а також зважаючи на те, що наказ від 27.06.2022 № 965 о/с "Щодо особового складу" прийнято на підставі наказу від 21.06.2022 №472, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування наказу відповідача від 29.06.2022 № 965 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, з 28.06.2022.
Колегія суддів апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Так, частиною першою статті 1 Закону № 580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У силу пункту 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно зі статтею 24 Закону №580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2); поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт 3); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункт 4); знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8).
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом частини першої, пункту 1 частини дев'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.
Згідно із частинами першою та другою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Частинами першою та третьою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої та другої статті 21 Дисциплінарного статуту Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (частина третя статті 22 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин)
Пунктом 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Спір у цій справі виник у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Об'єктивна сторона констатованих відповідачем порушень мала вияв у відсутності позивача на службі без поважних причин у період з 24.02.2022 по 18.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У період з 24.02.2022 по 18.03.2022 позивач був відсутній на службі, внаслідок чого наказом Головного управління від 27.06.2022 №965 о/с «Щодо особового складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0141044), слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві звільнено зі служби в поліції з 27.06.2022.
Ключові аргументи позивача зводяться головним чином до того, що висновки службового розслідування є хибними, оскільки дисциплінарна комісія не врахувала поважність причин відсутності позивача на службі з 24.02.2022 по 18.03.2022 у зв'язку з наступним:
- у період з 21.02.2022 по 24.02.2022 позивач перебував у відпустці у м. Суми, наданій за його рапортом у зв'язку із сімейними обставинами;
- з 13.03.2022 позивач здійснював евакуацію родини з м. Суми до Івано-Франківської області;
- 15.03.2022 позивач з'явився до ГУНП в Івано-Франківської області з метою проходження служби;
- 17.03.2022 наказом ГУНП в Івано-Франківській області № 73 "Про залучення поліцейських до несення служби" позивача було залучено до несення служби до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області та підпорядковано начальнику цього відділу поліції.
Тобто, мотиви позивача стосуються існування поважних причин відсутності на службі.
Позивач також посилається на наказ Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", згідно з пунктом 1 якого поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, наказано протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме поліцейським, на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду.
Зокрема, позивач зазначає, що підпадає під дію наведеного наказу, оскільки його матір має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР від 25.03.2022 №118 та актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.01.2022 №113.
Відтак, вважає правомірним своє несення служби у ГУНП в Івано-Франківської області з 17.03.2022, тобто за місце фактичного перебування.
За змістом апеляційної скарги відповідач заперечує проти такої позиції позивача та наголошує на тому, що позивачем не надано доказів потреби у сторонньому догляді у його матері, зокрема лікарняних довідок встановленої форми.
Також, відповідач наголошує, що позивач свідомо відмовився від прибуття до м. Києва для проходження служби після евакуації родини до м. Івано-Франківськ, мотивуючи це тим, що підпадає під категорію поліцейських, яким дозволено стати на облік до інших органів поліції за місцем фактичного перебування.
Крім того, позивач був обізнаний про вимогу прибуття до місця постійного несення служби.
У контексті наведеного колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частинами другою, третьою статті 24 Закону №580-VIII визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
З фактичних обставин справи вбачається, що з 21.02.2022 по 13.03.2022 позивач перебував у м. Суми у відпустці, наданій за його рапортом у зв'язку із сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю догляду за його хворою матір'ю, яка має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР від 25.03.2022 №118 та актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.01.2022 №113.
З огляду на початок повномасштабної військової агресії рф проти України, позивач не мав можливості повернутися до м. Києва, оскільки транспортне сполучення між м. Сумами та м. Києвом було фактично заблоковано. Про наведені обставини позивач повідомляв безпосереднього керівника ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними матеріалами листування.
Надалі, виконуючи вказівку ОСОБА_3 , позивач прибув до ГУНП в Сумській області та приступив до фактичного виконання обов'язків поліцейського, що також підтверджується письмовими свідченнями старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .
В подальшому, позивач вчиняв неодноразові спроби виїзду автомобільним транспортом з м. Суми, про що також повідомляв безпосереднього керівника ОСОБА_3 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 сприяла евакуації позивача з м. Суми до Івано-Франківської області «зеленим коридором».
Виконуючи приписи наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", по прибуттю на територію Івано-Франківської області позивач з'явився до ГУНП в Івано-Франківської області з метою проходження служби. Про цей факт він повідомив ОСОБА_3 15.03.2022, що підтверджується відповідними матеріалами листування.
Як доказ реєстрації та постановки на облік у відповідному управлінні Національної поліції України, позивачем долучено наказ ГУНП в Івано-Франківській області від 17.03.2022 № 73 "Про залучення поліцейських до несення служби", відповідно до якого позивача було залучено до несення служби до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області та підпорядковано начальнику цього відділу поліції.
Водночас, висновком службового розслідування наведені обставини відсутності позивача на службі у м. Київ було визнано дисциплінарною комісією як самоусунення від несення служби в умовах воєнного стану, грубе порушення службової дисципліни, зафіксовано порушення позивачем Закону України «Про Національну поліцію».
Зі змісту пояснень ОСОБА_3 , наданих під час проведення службового розслідування вбачається, що остання вказує про те, що позивач зобов'язався прибути до м. Києва 24.02.2022; у зв'язку із початком війни, веденням воєнного стану та перебуванням позивача у м. Суми, нею неодноразово наголошувалось позивачу про те, що йому необхідно прибути до найближчого відділення поліції та стати на відповідний облік; після вивезення родини до м. Івано-Франківськ позивач мав повернутись до м. Києва, однак після прибуття до м. Івано-Франківськ позивач повідомив, що повертатись до м. Києва наміру не має (том 1 а.с.220).
Отже, з фактичних обставин справи вбачається обізнаність ОСОБА_3 про фактичне місцеперебування позивача та несення ним служби у м. Суми.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує відсутність належного фіксування факту відсутності позивача в означений у висновку період на місці несення служби, оскільки усі акти, якими зафіксована відсутність позивача за місце несення служби датовані 11 травня 2022 року.
Також, суд звертає увагу на неврахування комісією та відповідачем обставин та доказів, які свідчать про те, що позивач фактично виконував посадові обов'язки та ніс службу у ГУНП в Сумській області, що спростовує висновки відповідача про самоусунення ОСОБА_1 від несення служби в умовах воєнного стану.
Суд також акцентує увагу на не з'ясуванні поважності причин стверджуваної відсутності позивача та ненаданні належної оцінки тому факту, що позивач здійснював евакуацію родини з м. Суми у зв'язку із веденням бойових дій.
У контексті доводів апелянта про те, що позивачем не надано доказів потреби у сторонньому догляді у його матері, зокрема лікарняних довідок встановленої форми, колегія суддів враховує, що положення наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану" не пов'язують необхідність надання особі стороннього догляду із наявністю інвалідності.
Таким чином, покликання позивача на довідку КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР від 25.03.2022 №118 та акт огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.01.2022 №113 є спроможними.
Колегія суддів висновує, що за таких обставин застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає закону щонайменше з погляду доведеності поза розумним сумнівом факту самоусуненні позивача від захисту українського народу, з якого випливають інші поставлені йому у провину порушення службової дисципліни, та пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції наголошує, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не підтверджені доказами, які б беззаперечно вказували на вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, та не відповідають вимогам обґрунтованості, оскільки не містять усіх відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті такого рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних наказів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина