Справа № 758/16418/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петров Д.В.
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Лісовой Р.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4А-854 від 02.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника до ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 02.11.2024 р. №4А-854, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема апелянт посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №4А-854, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25500 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09.10.2024 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погодившись з даною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі).
Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №4А-854 від 02 листопада 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП за те, що він не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повістка про виклик ОСОБА_1 до відповідача була направлена ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та повернулася на адресу ТЦК з відміткою, проставленою працівниками Укрпошти 04.10.2024 «Відсутність адресата за вказаною адресою».
Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку.
Колегія суддів, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та висновкам суду першої інстанції , звертає увагу на наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 28.10.2024).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до пункту 34 Порядку №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, що не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 уточнив свої дані через застосунок «Резерв +» 19.05.2024р. (тобто в межах 60 денного терміну). Зокрема, позивач уточнив місце свого проживання : АДРЕСА_2 , та телефон номер: НОМЕР_1 .
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_3 17.09.2024 згенеровано повістку №229216 про виклик позивача на 09.10.2024 об 11:00 для уточнення даних. При цьому, повістку направлено рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, ідентифікатор поштового відправлення: 0600288318414 (ас. 35), - не за місцем проживання, вказаним позивачем у системі «Резерв+», а за попереднім місцем реєстрації :
АДРЕСА_1 силу вимог підпункту 23 пункту 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
Колегією суддів встановлено, відповідно до роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення за номером №0600288318414, що 04 жовтня 2024 року поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «Закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 34).
Отже, колегія суддів наголошує, що причина повернення поштового відправлення «Закінчення встановленого терміну зберігання», в силу приписів пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не визначається, як належне підтвердження оповіщення особи про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 229216 від 17.09.2024.
Оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то колегія суддів дійшла висновку про відсутність в його діях порушення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідно і складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідачем незаконно.
Також, колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.
Колегія суддів враховує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наразі, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач також не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не переконався у належному повідомленні позивача про обов'язок з'явитися до ТЦК та не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 щодо порушення вимог статті 22 Закону № 3543-XII не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів враховує, що пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, на яке послався заявник апеляційної скарги знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі № 758/16418/24 підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями № 0.0.4080393403.1 від 19.12.2024 позивачем сплачено відповідно судовий збір за подання адміністративного позову у справі № 758/16418/24 у розмірі 605,60 грн та згідно квитанції №0.0.4265736517.1 від 21.03.2025 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі № 758/16418/24 у розмірі 908,40 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1514,00 грн.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02.11.2024 р. №4А-854, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514,00грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати із сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в сумі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 23.04.2025р.)