Справа № 320/46702/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №2/3/1/10054 від 19.08.2024 року, викладене у листі №6287-27537/К-02/8-1000/24 від 20.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/10054 від 19.08.2024 року: посадовий оклад у сумі 5070,00 грн, оклад за військове (спеціальне) звання у сумі 1340,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) у сумі 3205,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (100%) у сумі 9615,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) у сумі 507,00 грн, надбавка за кваліфікацію (9%) у сумі 456,30 грн, премія (130%) у сумі 6591,00 грн, всього 26784,30 грн; та щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимального розміру, однією сумою у повному обсязі, починаючи з 01.04.2019, з врахуванням проведених раніше виплат.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 в адміністративній справі №640/10997/22 ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено та направлено до відповідача нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Разом з тим, відповідач не здійснив перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплатити пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/10054 від 19.08.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/10054 від 19.08.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000, 00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії виходячи з 90% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в позові та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано усі фактичні обставини справи, суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Апелянт просить суд максимально ефективно захисти права, унеможлививши здійснення перерахунку у розмірі меншому, ніж гарантовані 90% грошового забезпечення, які неодноразово встановлені судовими рішеннями, а також унеможлививши здійснення виплати пенсії після перерахунку з врахуванням обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 та від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника Головного управління ПФУ у Київській області відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Від ОСОБА_1 28.01.2025 до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 в адміністративній справі 640/10997/22 ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовлено нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, яка направлена до відповідача для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Позивач 09.09.2024 звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 за №2/3/1/10055 від 19.08.2024 однією сумою у повному обсязі без обмежень розміру з урахуванням щомісячної доплати у сумі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.
Листом від 20.09.2024 №6287-27537/К-02/8-1000/24 Головне управління ПФУ у Київській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 за довідкою, наданою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2024 №2/3/1/10054. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №640/14264/20 проведено перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії збільшився з 01.05.2021 більше, ніж на 2000,00 грн, отже підвищення пенсії згідно постанови №713 не передбачено.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення відповідним органом оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яка в даному випадку видана на виконання рішення суду. Відповідач не здійснивши позивачеві перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства. Оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
В частині здійснення перерахунку та виплати пенсії, виходячи із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру та з урахуванням конкретних розмірів надбавок, суд зазначив, що оскільки відповідачем по справі відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача через твердження про відсутність підстав для такого перерахунку (відсутність постанови КМУ про необхідність перерахунку пенсії), а отже, відмова відповідача була пов'язана не з незгодою з відсотковим розміром грошового забезпечення та не з розмірами видів додаткового грошового забезпечення, з урахуванням яких позивач просив перерахувати пенсію, а з відсутністю підстав для такого перерахунку як таких. Отже, у спірних правовідносинах відповідач не вирішував питання про відсотковий розмір пенсії та про розмір надбавок, з урахуванням яких має бути проведений перерахунок пенсії позивача.
Оскільки рішення суду щодо задоволених позовних вимог не оскаржується, за відсутності обставин, визначених частиною другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не надає правової оцінки доводам суду в частині їх задоволення.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (VanOosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Колегія суддів зауважує, що відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо перерахунку пенсії з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки вважав, що позивач немає права на перерахунок взагалі.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 рок, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення згідно зі статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 640/14264/20, яке набрало законної сили 12.01.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 %, виходячи з грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад у сумі 5 070,00 грн, оклад за військове звання у сумі 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років (50 %) у сумі 3 205,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) у сумі 4 807,50 грн, надбавка за особливі умови служби (35 %) у сумі 1 774,50 грн, надбавка за таємність (10 %) у сумі 507,00 грн, надбавка за кваліфікацію (11 %) у сумі 557,00 грн, премія (10 %) у сумі 507,00 грн, всього 17 768,70 грн, починаючи з 05.03.2019, з врахуванням проведених раніше виплат.
Звуження вказаної соціальної гарантії не допускається. Таким чином, вказаними рішеннями фактично установлено обов'язок Головного управління ПФУ у Київській області виплачувати позивачу пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відтак, з огляду на те, що право позивача на перерахунок пенсії із розрахунком 90% грошового забезпечення встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили, то позовні вимоги в цій частині цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На переконання колегії суддів, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір, а відсутність заперечень у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що відсутній спір.
Таким чином, перерахунок та виплата пенсії позивача, виходячи з 90% має здійснюватися із розрахунку 90% грошового забезпечення, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Отже, факт зменшення відсоткового розміру пенсії свідчить про помилковість мотивів суду першої інстанції щодо передчасності відповідних позовних вимог.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
Відтак, питання щодо обмеження граничного розміру пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Оскільки, відповідачем фактично не було перераховано позивачу пенсію на підставі нової довідки про його грошове забезпечення, спору щодо обмеження граничного розміру пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Так як, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в частині перерахунку та виплати позивачу пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, є передчасною та необґрунтованою.
Апелянт вказує, що в даній справі відсутні підстави для застосування дискреції відповідача, а задоволення позовних вимог в редакції позивача є ефективним способом захисту, адже остаточно вирішить спір.
Колегія суддів не заперечує вищевказані доводи апелянта. Разом з тим, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи, однак суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з тим, що спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а відповідач ще не приймав рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання спірного рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку є порушеними.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних, про що правильно вказано судом першої інстанції.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду. Апелянт лише просить суд максимально ефективно захисти його права, які можливо будуть порушені у майбутньому.
Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на перерахунок пенсії, який міститься в матеріалах справи (а.с.23), та зазначає, що відповідно до вказано перерахунку відповідач безпідставно здійснює виплату пенсії з обмеженням максимального розміру.
З цього приводу колегія суддів відзначає, що відповідач, під час обрахунку пенсії за попередній період, дійсно зменшив розмір пенсії, втім, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи до уваги, виходячи із наступного.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У разі, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Тобто, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта.
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно з частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №320/46702/24 змінити в резолютивній частині, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію, виходячи з 90% грошового забезпечення, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/3/1/10054 від 19.08.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №320/46702/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова