Справа № 620/12574/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
23 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
17 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:
- від 29.12.2023 №685688-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685699-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685692-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685694-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685696-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685689-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685693-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685690-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685697-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685695-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685691-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685698-2410-2517-UA74100090000064336;
- від 14.05.2024 №4098501-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098500-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098496-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098494-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098505-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098499-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098495-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098498-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098504-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098502-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098497-2410-2517-UA74100090000064336; №4098503-2410-2517-UA74100090000064336.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, він звільнений від такого обов'язку.
Також вказує, що Добрянська селищна територіальна громада віднесена до території, на якій велися бойові дії з 24.02.2022 до 03.04.2022.
Позивач зазначає, що Закон №3050-ІХ набрав чинності 06.05.2023, відтак з огляду на приписи статті 58 Конституції України, вказана стаття не підлягала застосуванню до правовідносин під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Поряд з цим, позивач вказує, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07.08.2024 у справі №743/215/24 за позовом ОСОБА_1 до Добрянської селищної ради було розірвано договори оренди по спірних земельних ділянок, щодо яких визначено податкове зобов'язання. Також повідомляє, що даним рішенням встановлені обставини, що позивач не користувався даними земельними ділянками у зв'язку із наявністю на них фортифікаційних споруд, мінуванням, неможливістю проїзду через завали та протитанкові рови.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження суду про те, що норми закону в даному випадку не стосуються позивача є сумнівними; прострочених зобов'язань перед державою у позивача немає; твердження суду про те, що позивач мав звертатись до відповідача згідно з приписами Порядку №225 є незаконними.
Позивач вважає, що рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07.08.2024 у справі №743/215/24 має преюдиційне значення та підтверджує наявність об'єктивних обставин, що унеможливили використання ним спірних земельних ділянок.
Також вказує, що виставлені податкові повідомлення-рішення є передчасними та вчинені з порушеннями законодавства, а саме не враховано право апелянта на звільнення від плати за землю внаслідок дії непереборних обставин.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та від 03 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
11 лютого 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивач на умовах оренди у господарській діяльності використовував земельні ділянки за відповідними кадастровими номерами, що підтверджується матеріалами справи.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено перевірку щодо сплати позивач орендної плати за землю у 2023 та 2024 роках.
Згідно баз даних ДПС України та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на дату складання службової записки), між громадянином ОСОБА_1 та Добрянською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок (в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: за адресою Клубівська сільська рада за кадастровими номерами:
7424483300:05:001:0012,7424483300:05:001:0014,7424483300:05:001:0015,7424483300:05:001:0017,7424483300:05:001:0018,7424483300:05:001:0019,7424483300:05:001:0020,7424483300:05:001:0021,7424483300:05:001:00227424483300:05:001:0011.
За результатами перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення- рішення:
- від 29.12.2023 №685688-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685699-2410-2517-UA74100090000064336; №685692-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685694-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685696-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685689-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685693-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685690-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685697-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685695-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685691-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685698-2410-2517-UA74100090000064336;
- від 14.05.2024 №4098501-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098500-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098496-2410-2517- НОМЕР_1 ; №098494-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098505-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098499-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098495-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098498-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098504-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098502-2410-2517-UA74100090000064336; №4098497-2410-2517-UA74100090000064336; №4098503-2410-2517-UA74100090000064336.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій вказав, що за даними Переліку №309 Добрянська територіальна громада у спірний період не була віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, тому, на переконання суду, у позивача відсутні підстави не сплачувати орендну плату.
Щодо посилань позивача на рішення Ріпкинського районного суду від 07.08.2024 у справі № 743/215/24, яким суд вирішив розірвати договори оренди землі, укладені 29.11.2012 у селищі міського типу Ріпки між ОСОБА_1 та Ріпкинською районною державною адміністрацією кадастровими номерами земельних ділянок, суд їх відхилив, оскільки рішення суду набрало законної сили 09.09.2024, тобто після винесення спірних рішень. Крім того, у вказаному судовому рішення не вказано, з якої дати договори оренди розірвані.
Також суд врахував інформацію Чернігівської обласної військової адміністрації від 18.12.2024 №01-01-32/18258, в якій, на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2024 повідомлено, що обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами 7424483300:05:001:0011,7424483300:05:001:0015,7424483300:05:001:0019,7424483300:05:001:0022,7424483300:05:001:0012,7424483300:05:001:0014,7424483300:05:001:0017,7424483300:05:001:0018, 7424483300:05:001:0020, 7424483300:05:001:0021, на наявність засмічення вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди Чернігівською обласною державною адміністрацією не проводилось, відповідно, актів обстеження зазначених земельних ділянок не складалось.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Пунктом 286.2 статі 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Відповідно до пункту 69.14 Податкового кодексу України, в редакції Закону №3050-ІХ від 11.04.2023, починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
З аналізу наведених положень вбачається, що умовою звільнення від нарахування та сплати плати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є знаходження такої земельної ділянки на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російської Федерації, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (далі - Перелік №309).
Як вбачається з фактичних обставин справи, за даними Переліку №309 Добрянська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року була віднесена до територій активних бойових дій.
З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX та той факт, що вся територія Чернігівської області віднесена до території, на якій велися бойові дії - територія активних бойових дій в період з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року, позивач мав право на пільгу зі сплати орендної плати за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за користування відповідними земельними ділянками, які розташовані на території Добрянської територіальної громади.
Поряд з цим, за періоди винесення спірних податкових повідомлень-рішень (2023-2024 роки) Добрянська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області не була віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій.
Суд також наголошує на тому, що вказана вище редакція підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону №3050-ІХ від 11.04.2023 була чинною на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 29.12.2023 та 14.05.2024, відтак підлягала застосуванню та виконанню.
Наведеним спростовуються твердження позивача про звільнення його від обов'язку сплати податкового зобов'язання станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Поряд з цим, посилання позивача на те, що податкове зобов'язання визначено за період, у якому не були чинними положення Закону України №3050-ІХ, що суперечить приписам статті 58 Конституції України, судова колегія відхиляє за безпідставністю, оскільки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено перевірку щодо сплати позивачем орендної плати за землю у 2023 та 2024 роках та нараховано відповідні грошові зобов'язання під час дії пункту 69.14 Податкового кодексу України, в редакції Закону №3050-ІХ від 11.04.2023, який визначає порядок сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з 1 січня 2023 року.
У контексті покликань позивача на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07.08.2024 у справі №743/215/24 за позовом ОСОБА_1 до Добрянської селищної ради, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
За фактичними обставинами справи №743/215/24, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.04.2024 №06.2.3.1/867-24-Вих повідомлено, що спірні земельні ділянки для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій не використовувались.
З протоколу № 3 виїзного засідання комісії з розгляду спірних земельних питань при виконавчому комітеті Добрянської селищної ради від 24.04.2024 встановлено, що можливість огляду земельних ділянок при спробі виїзду була відсутня у зв'язку з природно-кліматичними умовами, що характерні для зазначеної території, а саме розливу річки та підтоплення територій земельних ділянок, що унеможливлює проїзд по проїзних шляхах до сільськогосподарських угідь орендаря за межами села Клубівка.
Згідно витягу з протоколу № 4 виїзного засідання комісії з розгляду спірних земельних питань при виконавчому комітеті Добрянської селищної ради від 24.06.2024 на під'їзній дорозі до земельної ділянки з кадастровим номером 7424483300:05:001:0022 не виявлено інженерно-технічних споруд, огорож; на під'їзній дорозі до земельних ділянок з кадастровими номерами 7424483300:05:001:0012 та 7424483300:05:001:0013 викопаний рів.
Разом з тим, ОСОБА_1 під час розгляду справи №743/215/24 вказав, що припинив використання орендованих земельних ділянок за сільськогосподарським цільовим призначенням з таких підстав: стан здоров'я, вік та розміщення земельних ділянок у безпосередній близькості до кордону з Республікою Білорусь; у позивача відпала потреба у оренді земельних ділянок та сплата орендної плати без одержання прибутку стала для нього обтяжливою.
Отже, з наведеного вище не вбачається встановлення у справі №743/215/24 преюдиційних обставин неможливості використання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок у зв'язку із наявністю на них фортифікаційних споруд, мінувань, завалів та протитанкових ровів.
Поряд з цим, позивачем як до позовної заяви, так і до апеляційної скарги не долучено жодних належних та допустимих доказів наявності об'єктивних обставин, що унеможливлювали використання спірних земельних ділянок, зокрема розташування на них фортифікаційних споруд, мінувань, завалів та протитанкових ровів.
Зокрема, відповідних актів обстежень спірних земельних ділянок, які проводились Добрянською селищною радою та за результатами яких, як вказує позивач, визначено що земельні ділянки не придатні до використання у зв'язку із забрудненням вибухонебезпечними матеріалами, заміновані, на них розташовані фортифікаційні споруди та об'єкти оборонного призначення, на які покликається апелянт за змістом апеляційної скарги, матеріали справи не містять.
Крім того, апелянтом не спростовується інформація Чернігівської обласної військової адміністрації від 18.12.2024 №01-01-32/18258, в якій, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 27.11.2024 повідомлено, що обстеження земельних ділянок, які орендує позивач, на наявність засмічення вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди Чернігівською обласною державною адміністрацією не проводилось, відповідно, актів обстеження зазначених земельних ділянок не складалось.
Таким чином, посилання позивача на неможливість користування спірними земельними ділянками у зв'язку з наявністю на них фортифікаційних споруд, мінувань, завалів та протитанкових ровів не є спроможними.
Надаючи оцінку твердженням апелянта щодо незаконності вимог Порядку №225, судова колегія зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, що набрав чинності 06 вересня 2022 року, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента (далі - Порядок № 225).
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 225 встановлено, що до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з'явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, застосовуються такі правила.
Натомість, в межах спірних правовідносин жодних доказів на підтвердження подання позивачем до контролюючого органу заяви про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Судова колегія зауважує, що приписи Порядку № 225 є чинними та у встановленому законодавством порядку не скасовані, відтак доводи апелянта про помилковість їх застосування судом першої інстанції є безпідставними.
Надаючи оцінку доводам апелянта про наявність у нього права на звільнення від плати за землю внаслідок дії непереборних обставин, колегія суддів враховує наступне.
Підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України визначено, що обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Статтями 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки,
З аналізу вищевикладеного вбачається, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року є, дійсно, форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що може вплинути на виконання суб'єктами господарювання своїх обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами та об'єктивно унеможливити виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), проте одного лише засвідчення настання форс-мажорної обставини на всій території України недостатньо для висновку про неможливість певного суб'єкта господарювання виконати перед державою та іншими суб'єктами господарювання своїх зобов'язань у зв'язку із настанням такої обставини. Саме сертифікат, що виданий певному суб'єкту господарювання за його зверненням, може підтвердити наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) та безпосереднім впливом такої обставини саме на цього суб'єкта господарювання і можливістю виконання ним свого обов'язку перед державою та/або іншими суб'єктами господарювання.
Натомість, позивач не подавав до відповідача сертифікат торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин.
При цьому, позивачем не надано документів, які підтверджують неможливість сплати податкових зобов'язань, з яких було б можливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), що сталася в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом такої обставини саме на позивача та можливістю виконання ним податкового обов'язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов'язку.
При цьому, альтернативою сертифікату торгово-промислової палати України є рішення органу ДПС про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку, визначеного Порядком № 225, яке стосовно позивача також не приймалося.
Наведене у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.М. Кузьмишина