П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36556/24
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 420/36556/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови, -
Короткий зміст позовних вимог.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.02.2025 у справі № 420/36556/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900834/2 від 14.11.2024.
Визнав протиправним та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації і № UA209170/2024/003167 від 14.11.2024.
17.02.2025 до суду надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - Ситника Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення (вхід. №14661/25) по справі №420/36556/24, яким стягнути з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати пов'язані із залученням перекладача у розмірі 3156 грн(три тисячі сто п'ятдесят шість гривень).
Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 24.02.2025 у справі № 420/36556/24 заяву представника позивача про вирішення питання щодо судових витрат пов'язаних із залученням перекладача на задовольнив.
Стягнув з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905) витрати пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 3156,00 грн.
Не погоджуючись з даним додатковим рішенням, представник Львівської митниці подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду. В ході судового розгляду даної справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст.137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з вимогами ч.8 ст.137 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивачем були понесені витрати у зв'язку із залученням перекладача у загальному розмірі 3156,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат додано наступні докази:
- акт №60/1225-П надання послуг від 12 грудня 2024 року на загальну вартість наданих послуг з ПДВ - 3156 грн;
- рахунок-фактура №60/1225-П від 12 грудня 2024 року про надання послуг письмового перекладу (Англійська мова - Українська мова) на суму 880 грн; послуги звірки на суму 1750 грн;
- замовлення на здійснення письмового перекладу документів (з нотаріальним завіренням) від 03.12.2024;
- договір №60/271 про надання послуг письмового перекладу від 19.05.2021;
- платіжну інструкцію №4613 від 30.12.2024 на суму 3156 грн. Призначення платежу: За послуги письмового перекладу згідно рах.№60/1225-П від 12.12.2024 у т.ч. ПДВ 20% - 526,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст.132 КАС України.
Отже, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 3156,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 420/36556/24.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 139,308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 420/36556/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик